Постанова 4857 № 260/7228/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/7228/23 пров. № А/857/21819/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача -Шевчук С. М. суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Виноградівської міської ради Закарпатської області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року у справі № 260/7228/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради Закарпатської області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії, місце ухвалення судового рішення м.Ужгород Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження суддя у І інстанціїКалинич Я.М. дата складання повного тексту рішенняне зазначена ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виноградівської міської ради Закарпатської області, в якому просив: визнати протиправними рішення Виноградівської міської ради за результатами розгляду звернення №ЛА-15690669 та зобов`язати надати копії матеріалів, на підставі яких було прийнято Висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виготовлений 04.10.2022р. №02-22/2632, провести перевірку за фактами, які вказані у зверненні та повідомити заявника за результатами проведеної перевірки. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року у справі № 260/7228/23 позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Виноградівської міської ради Закарпатської області, оформлену листом від 17.08.2023 року №Л-84/02-26, у наданні інформації по зверненню ОСОБА_1 від 03.08.2023 року за №ЛА-15960669. Зобов`язано Виноградівської міської ради Закарпатської області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 03.08.2023 року за №ЛА-15960669 в порядку, визначеному чинним законодавством України, з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Виноградівської міської ради Закарпатської області понесені витрати з оплати судового збору в сумі 1073,60 грн. В іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а його висновки не відповідають обставинам справи. На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що рішення суду першої інстанції не відповідає позовній вимозі позивача, оскільки рішення суду стосується зовсім іншого звернення ніж те, що вказане у позовній вимозі позивача. Позивач у своєму адміністративному позові не надав жодного доказу, що він надсилав звернення № ЛА-15690669, а також доказу, що на адресу Виноградівської міської ради надходило звернення від ОСОБА_1 за № ЛА-15690669. Відтак, апелянт вважає, що у адміністративному позові ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради відсутній предмет спору та даний позов є безпідставним. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Про розгляд апеляційної скарги позивач та відповідач повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем була надана відповідь 17.08.2023 року №Л-84/02-26, яку позивач отримав, однак як вбачається зі змісту відповіді, вона не містить всієї інформації з приводу якої позивач звертався до відповідача. Таким чином суд дійшов висновку, що фактично звернення позивача від 03.08.2023 року, по суті не було розглянуто. Тому суд вважав, що з боку відповідача на час звернення позивача з позовом до суду наявна бездіяльність відповідача щодо надання витребуваних документів. Разом з тим, і на даний час доказів відправлення відповідачем запитуваних матеріалів та інформації позивачу, матеріали справи не містять. Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність визнати протиправною відмову Виноградівської міської ради Закарпатської області, оформлену листом від 17.08.2023 року №Л-84/02-26, у наданні інформації по зверненню ОСОБА_1 від 03.08.2023 року за №ЛА-15960669 та зобов`язати Виноградівську міську раду Закарпатської області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 03.08.2023 року за №ЛА-15960669 в порядку, визначеному чинним законодавством України, з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 03.08.2023 року вкотре звернувся до Виноградівської міської ради Закарпатської області. Звернення позивача було отримано та зареєстровано відповідачем 04.08.2023 року, вх.№Л-84/02-26. У зверненні позивач просив: надіслати електронною поштою копію всіх матеріалів, на підставі яких було виготовлено висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виготовлений 04.10.2022р.; провести перевірку, чи дотримано працівником Служби у справах дітей порядку 866 (Постановою КМУ від 24 вересня 2008 р. №866 затверджено типове положення про комісію з питань захисту прав дитини), а саме:

1. Чи було з`ясовано всі обставини, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини?

2. Чи було проведено розмову з обома батьками?

3. Чи висновок прийнято з дотриманням ст.161 Сімейного кодексу України, який передбачає що Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу?

4. Чи в матеріалах справи наявні докази щодо наявності самостійного доходу у ОСОБА_3 ? Так, 17.08.2023 року позивачу листом №Л-84/02-26 була надана відповідь від Виноградівської міської ради на звернення від 03.08.2023 року №ЛА-15960669, в якій зазначено наступне: - «До органу опіки та піклування Випоградівської міської ради надійшла ухвала Виноградівського районного суду від 25.07.2022 року про відкриття провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки та піклування Виноградівської міської ради, про визначення місця проживання дитини. Рішенням Виноградівського районного суду від 07.12.2022 року позов ОСОБА_3 задоволено, визначено місця проживання дитини з матір`ю. Рішення набрало законної сили 21.03.2023 року. Зазначаємо, що ОСОБА_1 , як відповідач, був учасником судового процесу, тому у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України, мав право ознайомитись з усіма матеріалами справи, на підставі яких було прийнято рішення, під час розгляду питання у суді. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією законами України. У зв`язку з вищенаведеним, звернення ОСОБА_1 до Урядового контактного центру з приводу порушеного питання вважаємо безпідставним». Позивач не погоджуючись із рішенням відповідача, вважаючи його таким, що не містить точної та повної запитуваної інформації, звернувся із даним позовом до суду. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 р. № 2939-VI (надалі за текстом - "Закон № 2939-VI), публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Згідно з ст. 5 Закону №2939-VI, доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації та шляхом надання інформації за запитами на інформацію. Стаття 12 Закону №2939-VI, передбачає, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації. Пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону №2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання. У відповідності до пункту 6 частини 1 статті 14 Закону №2939-VI, розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію. За змістом частин першої, другої статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону. Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. Статтею 20 Закону №2939-VI установлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтоване. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Статтею 2 Закону № 393/96-ВР встановлено, що законодавство України про звернення громадян включає цей Закон та інші акти законодавства, що видаються відповідно до Конституції України та цього Закону. За приписами статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб. Разом з тим, за приписами статті 2 Закону № 2939-VІ цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом. З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що Закон № 2939-VІ регламентує чітку послідовність дій розпорядника інформації у разі одержання запиту, який не відповідає вимогам закону. Отже, одержавши запит на інформацію, поданий згідно із Законом № 2939-VІ, який за своїм змістом є зверненням у розумінні Закону № 393/96-ВР, розпорядник інформації повинен відмовити у задоволенні такого запиту через невідповідність його предмета вимогам закону (пункт 2 частини п`ятої статті 19, пункт 4 частини першої статті 22 Закону № 2939-VІ), та з урахуванням принципів добросовісності і розсудливості розглянути запит за Законом № 393/96-ВР. При цьому запитувача повинно бути повідомлено у п`ятиденний строк про те, що його запит на інформацію буде розглядатися як звернення відповідно до Закону № 393/96-ВР. У разі якщо запит на інформацію, який подано згідно із Законом № 2939-VІ, за своїм змістом поєднує предмет регулювання Закону № 393/96-ВР та Закону № 2939-VІ, то такий «запит-звернення» повинен розглядатися у відповідних частинах у строк та порядок, що передбачені відповідними законами. При цьому, розпорядник у п`ятиденний строк повинен відповісти по суті запиту, а також повідомити запитувача, що решта питань розглядатимуться як звернення згідно із Законом № 393/96-ВР. Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, зважаючи на зміст звернення позивача, доказів відправлення відповідачем запитуваних матеріалів та інформації позивачу, матеріали справи не містять, а також як вбачається зі змісту відповіді, вона не містить всієї інформації з приводу якої позивач звертався до відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскільки відповідач не надав належну відповідь на «запит-звернення» позивача, допустив протиправну бездіяльність, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення названого адміністративного позову. Щодо доводів відповідача про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає позовній вимозі позивача, оскільки рішення суду стосується зовсім іншого звернення (№ЛА-15960669) ніж те, що вказане у позовній вимозі позивача (№ЛА-15690669), то колегія суддів такі до уваги не приймає, оскільки вказане є очевидною опискою допущеною позивачем при складанні позовної заяви, а саме поміняно цифри « 6» та « 9» місцями, що підтверджує і сам позивач у наданих до суду поясненнях. Інших доводів на спростування висновків суду першої інстанції, відповідачем у апеляційній скарзі не зазначено. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Досліджуючи питання, яке стосуються розподілу судових витрат понесених у даній справі, колегією суддів установлено, що з урахуванням положень ст. 139 КАС України відсутні підстави для перерозподілу та присудження судових витрат на користь будь-якої із сторін. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Виноградівської міської ради Закарпатської області залишити без задоволення. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року у справі № 260/7228/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос