Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 129/2832/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 129/2832/23 Головуючий у 1-й інстанції: Капуш І.С. Суддя-доповідач: Драчук Т. О. 16 січня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. за участю: секретаря судового засідання: Ковальчук І.А, позивача: ОСОБА_1 , представника відповідача: Химича Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Вінницькій області на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 21 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : в вересні 2023 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Гайсинського районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАТ № 7525979 від 14.08.2023 щодо визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн. Також, позивач просив закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП. Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 21.11.2023 адміністративний позов задоволено. Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення. Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд задовольнити її з підстав, викладених в ній, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Позивач в судовому засіданні заперечив щодо доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши, суддю-доповідача, позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати. Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, відповідно до оскаржуваної постанови від 14.08.2023 о 12 год. 34 хв. на AД М-21 Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський, 283 км. в населеному пункті Калинівка, позначеному дорожнім знаком 5.49 ПДР, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом FORD FUSION з номерним знаком НОМЕР_1 , перевищив встановлену швидкість на 23 км/год, рухався 73 км/год., швидкість вимірювалась приладом TRUCAM 008365, чим порушив п.12.4 ПДР - порушення швидкісного режиму в населених пунктах, дозволена швидкість більше 50 км/год., тому скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. З урахуванням вказаного, інспектором було прийнято рішення притягти водія до адміністративної відповідальності та в подальшому винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії EAT № 7525979 за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Не погодившись з винесеною постановою, позивач оскаржив дану постанову до суду. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що системний аналіз правовідносин та нормативноправових актів, що їх регулюють, свідчить про те, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, також не враховано пояснення ОСОБА_1 . Окрім цього, оскаржувана постанова винесена без врахування вимог ст.33, 280 КУпАП про обов`язкове з`ясування характеру вчиненого діяння, даних про особу правопорушника, його майнового стану, обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова є протиправною, ОСОБА_1 незаконно притягнено до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності необхідно закрити за відсутністю складу правопорушення. Колегія суддів не погоджується з мотивами суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Відповідно до ст.245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з ст.280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Відповідно до п.11 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України). Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з п.12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Відповідно до пп."б" п.12.9 ПДР України водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил. Згідно з ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Як встановлено з матеріалів справи, автомобіль з державним номерним знаком НОМЕР_1 рухався в населеному пункті зі швидкістю 73 км/год. Щодо доводів позивача в частині населеного пункту, а саме відсутності дорожнього знаку 5.49, колегія суддів зазначає, що відповідно до відповіді на запит Служби автомобільних доріг у Вінницькій області відповідні дорожні знаки, а саме основний та дублюючий, присутні у двох напрямках (а.с.35), а тому доводи позивача в цій частині не знаходять свого підтвердження. Дана обставина вбачається з фото-, відо- доказів, зафіксованих лазерним вимірювачем швидкості TruCam серії ТС 008365, який здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam. Тобто, фотознімок та відеозапис, здійснений сертифікованим приладом TruCam ТС 008365, є отриманими у встановленому законом порядку доказами того, що автомобіль рухався з перевищенням дозволеної законом швидкості, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Також, колегія суддів зазначає щодо фіксації швидкості приладом TruCam з руки, а саме, що лазерний вимірювач швидкості «TRUCAM LTI 20/20» відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів. Отже, даний прилад фіксує правопорушення в автоматичному режимі, навіть у випадку тримання посадовою особою (інспектором) його в руках. Щодо застосування TruCam, колегія суддів зазначає, що можливість використання виробу "TruCAM LTІ 20/20" виробництва Laser Technology Inc., США, підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку. Лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTІ 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. Правильність реалізації у приладі TruCAM зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCAM, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCAM. Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Частина 1 ст.40 Закону України "Про національну поліцію" містить вимоги щодо встановлення виключно автоматичних фото і відео технічних пристроїв для забезпечення публічної безпеки та порядку. Тобто, покази приладу TruCam LTI 20/20 оцінюються інспектором як доказ в розумінні ст. 251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Крім того, як вбачається з оскаржуваної постанови, остання містить інформацію щодо приладу вимірювання швидкості, яким зафіксовано перевищення швидкості автомобілем з державним номерним знаком НОМЕР_1 в населеному пункті. Тобто, факт правопорушення має місце. Щодо визнання протиправними дій інспектора, слід вказати наступне. Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Згідно з ч.1 ст.276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Частинами 2, 4 статті 258 КУпАП встановлено, що у разі вчинення адміністративний правопорушень, розгляд, яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, протокол не складається. У випадках, передбачених ч.ч.1, 2 цієї статті, уповноваженими органами на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 КУпАП. Отже, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи позивачем було заявлено клопотання до інспектора в усній формі щодо відкладення розгляду справи задля надання можливості скористатись правовою допомогою. В свою чергу, в постанові від 26.05.2020 у справі №640/16220/16-а Верховний Суд зазначив, що ненадання водію можливості реалізувати право на отримання правової допомоги є порушенням права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що є підставою для скасування постанови про накладання адміністративного стягнення. Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №522/22180/16-а, від 18.02.2020 у справі №524/9827/16-а. Пункт 9 розділу ІІІ Інструкції №1395 передбачає, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу; поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки; після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Щодо заявленого позивачем клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, позивач в адміністративному позові не заперечує факт зазначення інспектором відмови у задоволенні вказаного клопотання. Стосовно (виявлення бажання) щодо надання можливості скористатись правовою допомогою, колегія суддів приходить до висновку, що інспектором не вжито жодних дій для надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги. Колегія суддів зауважує, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього. Тобто, дії інспектора порушують права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що в свою чергу є порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Так, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, до матеріалів справи не надано, а судом апеляційної інстанції не здобуто доказів, які б підтверджували факт дотримання відповідачем процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Враховуючи, що відповідачем було порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що постанова відповідача про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню. Разом з тим, колегія суддів також зазначає, що суд першої інстанції скасував оскаржувану постанову серії ЕАТ № 7525979 від 14.08.2023 та закрив провадження в адміністративній справі з підстав відсутності події і складу адміністративного правопорушення, що вбачається з описової та резолютивної частини рішення суду першої інстанції. Однак, суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, оскільки судом першої інстанції не досліджувався сам факт правопорушення, а надавалась аргументація лише щодо процедури прийняття оскаржуваної постанови інспектором. З урахуванням вказаного, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про скасування постанови серії ЕАТ № 7525979 від 14.08.2023 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП та надсилання справи на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи), оскільки судом встановлено факт адміністративного правопорушення позивачем, однак посадова особа відповідача при винесенні оскаржуваної постанови серії ЕАТ № 7525979 від 14.08.2023 здійснила процедурне порушення, про що вказано судом вище. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Як передбачено п.2 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи). Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Вінницькій області задовольнити частково. Рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 21 листопада 2023 року скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Скасувати постанову серії ЕАТ № 7525979 від 14 серпня 2023 року та надіслати справу на новий розгляд до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Вінницькій області. Постанова суду набирає законної сили з дати прийняття і не може бути оскаржена відповідно до вимог частини 3 статті 272 КАС України. Головуючий Драчук Т. О. Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.