Постанова 4824 № 754/13352/23

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 грудня 2023 року м. Київ Справа №754/13352/23 Апеляційне провадження №33/824/4934/2023 Київський апеляційний суд в складі судді Соколової В.В., за участі секретаря Бевзи А.М., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, В С Т А Н О В И В Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2023 року притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 (десяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (в сумі 170 грн) в дохід держави. Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 536,80 грн. Постанова суду мотивована тим, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП підтверджується зібраними в матеріалах справи доказами. Доводи ОСОБА_1 про непорушення ним термінового заборонного припису та щодо невчинення ним дій домашнього насильства психологічного характеру по відношенню до колишньої дружини, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду протоколу та спростовуються дослідженими доказами в їх сукупності, тому пояснення ОСОБА_1 суд вважав надуманими з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Не погодився із вказаною постановою ОСОБА_1 , ним подана апеляційна скарга, в якій він вказує на те, що протокол про адміністративне правопорушення не несе ніякого правового навантаження, окрім обставин скоєння правопорушення. Також вказує на те, що рапорти працівників поліції не можуть слугувати однозначним доказом винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення за відсутності інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення особою адміністративного правопорушення. Зазначає, що судом першої інстанції було взято до уваги лише пояснення ОСОБА_2 , натомість пояснення надані ним судом враховані не були. ОСОБА_1 також вказує на те, що терміновий припис ним не порушувався, оскільки про його винесення йому не було відомо. Терміновий заборонний припис його підпису не містить, що свідчить про його необізнаність. Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів у вчинені ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП. На підставі викладеного, просить скасувати постанову суду першої інстанції, провадження у справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП. ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання призначене на 18 грудня 2023 року не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, а тому суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності. Вирішуючи питання по суті апеляційної скарги, суд виходить з такого. Згідно ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення. Згідно вимог ч.7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Приписами ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статті, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, зокрема, невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу. Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого зазначеною статтею можуть бути родичі, колишні чи теперішні подружжя, інші особи, які спільно проживають чи проживали однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа. Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Відповідно до п.16 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» терміновий заборонний припис стосовно кривдника спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров'я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства. Так, висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.173-2 КУпАП підтверджується сукупністю наступних доказів: відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 497932 від 24 серпня 2023 року, відповідно до якого ОСОБА_1 , знаходячись по вул. Радунській, 1-А в м. Києві, порушив вимоги термінового заборонного припису від 20 серпня 2023 року за №213481, а саме порушив заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою, та вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_2 у формі погроз фізичною розправою, внаслідок чого завдав шкоди психологічному здоров'ю потерпілої, чим порушив ст.1 п.14 Закону України «Про запобігання та протидію домашнього насильства», та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.173-2 ч.1 КУпАП /а.с. 2/; даними рапорту інспектора СПДН Деснянського УП ГУ НП в м.Києві Ніконової Т. від 08 вересня 2023 року, згідно якого 24 серпня 2023 року до управління поліції звернулась ОСОБА_2 із заявою про вчинення дій домашнього насильства 24 серпня 2023 року приблизно в 21.00 годину за адресою: АДРЕСА_2 по відношенню до неї її колишнім чоловіком ОСОБА_1 , а саме порушення останнім термінового заборонного припису /а.с. 3,4/; поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , згідно яких 24 серпня 2023 року приблизно в 21.00 годину, коли вона з донькою були на вулиці, до них підійшов її колишній чоловік ОСОБА_1 та погрожував облити її кислотою та вбити. Вона попросила його не наближатись до них, оскільки в неї є припис від 20 серпня 2023 року /а.с. 6/; даними термінового заборонного припису стосовно кривдника від 20 серпня 2023 року, згідно якого до ОСОБА_1 у зв'язку зі скоєнням ним домашнього насильства 20 серпня 2023 року було застосовано заходи термінового заборонного припису, зокрема, у виді заборони в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Терміновий заборонний припис стосовно кривдника винесено на 10 діб. В терміновому заборонному приписі зазначено, що кривдник від підпису та отримання припису відмовився /а.с. 14/. Вказані докази в сукупності підтверджують факт невиконання ОСОБА_1 термінового заборонного припису, що тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Вказані докази суд першої інстанції обґрунтовано визнав належними та допустимими та дав їм належну оцінку. Посилання в апеляційній скарзі на те, що протокол про адміністративне правопорушення не несе ніякого правового навантаження, окрім обставин скоєння правопорушення та не може бути достатнім доказом на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованими, оскільки суд першої інстанції послався на вказаний протокол та надав йому належну оцінку відповідно до ст. 252 КУпАП в сукупності з іншими доказами, які наведені вище. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 терміновий заборонний припис не порушував, оскільки припис не містить його підпис та про його винесення йому нічого не було відомо, відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки в приписі зазначено, що кривдник ОСОБА_1 від підпису та отримання припису відмовився. Доказів протилежного ОСОБА_1 суду не надано. Крім того, в матеріалах справи міститься копія протоколу про адміністративне правопорушення від 20 серпня 2023 року, складеного на ОСОБА_1 за порушення ним п. 14 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, а також постанова Деснянського районного суду м. Києві від 22 вересня 2023 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, яка була залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2023 року /а.с. 36,37/. Інші доводи апеляційної скарги мають формальний характер та спрямовані на ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, а будь яких доказів щодо відсутності його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, апеляційним судом не встановлено. При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення. Накладаючи адміністративне стягнення, суд дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП і призначив його в межах санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, з урахуванням особи ОСОБА_1 та інших обставин справи. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, апеляційним переглядом не встановлено. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2023 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя: Соколова В.В.