Постанова 4824 № 377/796/23

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 листопада 2023 року м. Київ Справа №377/796/23 Апеляційне провадження №33/824/4988/2023 Київський апеляційний суд в складі судді Соколової В.В., за участі секретаря Федорчук Я.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Славутицького міського суду Київської області від 28 вересня 2023 року за матеріалами, які надійшли з Відділення поліції №2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, В С Т А Н О В И В Постановою Славутицького міського суду Київської області від 28 вересня 2023 року закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Постанова суду мотивована тим, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не знайшла своє підтвердження, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_2 зазначеного правопорушення. Не погодилась із вказаною постановою потерпіла ОСОБА_1 нею подана апеляційна скарга, в якій вона вказує на те, що постанова суду є необґрунтованою та незаконною з огляду на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права. ОСОБА_1 вказує на те, що вона не була повідомлена про розгляд справи належним чином, що перешкодило їй клопотати в суді про витребування додаткових доказів, , а саме відеозаписів з боді камери працівника поліції та виклику працівників правоохоронного органу. Зазначає, що співробітниками поліції було зібрані належні та допустимі докази винуватості ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, які суд неповно дослідив та зробив неправильний висновок щодо невинуватості ОСОБА_2 . Також вказує на те, що відносно ОСОБА_2 було видано терміновий заборонний припис, який він жодним чином не оспорював, що опосередковано вказує на його вину. За таких обставин, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови неповно з`ясував всі обставини справи, не надав їй, як потерпілій, надати пояснення у суді, у зв`язку з чим прийняв незаконне рішення. На підставі викладеного просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП. Потерпіла ОСОБА_1 та особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 до суду не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання в якому вона просила розглядати справу за її відсутності за наявними матеріалами справи та зазначила, що підтримує апеляційну скаргу. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за відсутності осіб. Вирішуючи питання по суті апеляційної скарги, суд виходить з такого. Згідно ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення. Згідно вимог ч.7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Приписами ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення насильства в сім`ї, яке, у відповідності з даною статтею, проявляється в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1ст.173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство. Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Пунктами 4, 7 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); батьки (мати, батько) і дитина (діти). Нормами зазначеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод. В той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони. Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серіїАПР18 №634774 від 27 вересня 2023 року вбачається, що о 23.41 год, громадянин ОСОБА_2 , перебуваючи за місцем свого мешкання АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_1 , домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її адресу нецензурною лайкою та погрозах фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров`ю громадянки ОСОБА_1 , чим вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст.173- 2 КУпАП /а.с. 1/. В своїх поясненнях ОСОБА_1 від 20 вересня 2023 року вказала на те, що вона проживає разом із колишнім чоловіком ОСОБА_2 , який зловживає алкогольними напоями та, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, виражався на її адресу нецензурною лайкою, словесно погрожував фізичною розправою /а.с. 7/. В письмових поясненнях від 21 вересня 2023 року ОСОБА_2 пояснив, що 20 вересня 2023 року він ввечері прийшов додому та розкладав продукти по шафках на кухні. В одній шафі стояли порожні пляшки які він поставив на підлогу. Ніяких протиправних дій він не вчиняв /а.с. 8/. З рапорту старшого інспектора-чергового ВП № 2 (м. Славутич) Вишгородського РУП ГУНП в Київській області Очкань Ю.В. від 20 вересня 2023 року вбачається, що 20 вересня 2023 року о 22:17 надійшло повідомлення від звяниці ОСОБА_1 по телефону до РУ, що за адресою район АДРЕСА_1 потрібен наряд, оскільки буянить чоловік, вчиняє конфлікт /а.с. 4/. Також в матеріалах справи міститься протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 20 вересня 2023 року від громадянки ОСОБА_1 на її колишнього чоловіка ОСОБА_2 /а.с. 5,6/. З характеристики № 5672/109/1503/1-2023 від 21 вересня 2023 року на ОСОБА_2 , складеної поліцейським офіцером громади Сектору взаємодії з громадами відділення превенції Вишгородського РУП ГУНП в Київській області капітаном поліції Павленком Олександром, вбачається, що за час проживання на громадянина ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , заяв та повідомлень від мешканців будинку та інших осіб, щодо протиправної поведінки останнього, до поліції не надходило. Мешканцями будинку ОСОБА_2 , характеризується негативно так як останнім часом зловживає алкогольними напоями та влаштовує сварки з колишньою дружиною. На превентивному обліку в органах поліції не перебуває. До адміністративної відповідальності не притягався /а.с. 9/. Також з матеріалів справи вбачається, що 20 вересня 2023 року відносно ОСОБА_2 було винесено терміновий заборонний припис стосовно постраждалої особи ОСОБА_1 строком на 3 доби /а.с. 12/. Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише у межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, та суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами, що є необхідним елементом складу даного правопорушення. Разом з тим, матеріали справи, окрім протоколу, не містять інших доказів вчинення ОСОБА_2 даного адміністративного правопорушення, а саме показів свідків, сусідів. Обставини викладені в протоколі підтверджуються лише письмовими поясненнями ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про невірну та неповну оцінку судом першої інстанції фактичних обставин справи не знайшли свого підтвердження, та є її власним баченням того, що сталося. Разом з цим, знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не повідомляв її про розгляд справи та не викликав в судове засідання, що позбавило її можливості надати пояснення та додаткові докази. Судом апеляційної інстанції були усунуті вказані порушення, та надано ОСОБА_1 можливість надати свої пояснення та докази. Судом було долучено до матеріалів справи наданий ОСОБА_1 відеозапис з нагрудної камери поліцейських, та переглянуто його. Однак, вказаний доказ не підтверджує вчинення ОСОБА_2 даного адміністративного правопорушення, оскільки на ньому зображено лише обставини складення поліцейськими протоколу про адміністративне правопорушення та пояснення сторін з приводу подій, які стались 20 вересня 2023 року. Також з матеріалів справи та відеозапису вбачається наявність конфліктних ситуації між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як колишнім подружжям, які проживають в одній квартирі. З огляду на наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст.173-2КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять достатньої кількості належних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_2 дій, зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та які б підпадали під ознаки домашнього насильства. На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП повно й всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи, та дійшов правильного висновку про те, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Славутицького міського суду Київської області від 28 вересня 2023 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя: Соколова В.В.