Постанова Вінницький апеляційний суд № 138/2646/23

Справа № 138/2646/23 Провадження № 22-ц/801/101/2024 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Холодова Т. Ю. Доповідач:Матківська М. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 січня 2024 рокуСправа № 138/2646/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі: Головуючого: Матківської М. В. Суддів: Міхасішина І. В., Сопруна В. В. розглянувши в порядку письмового провадження у м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» на рішення (заочне) Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 06 листопада 2023 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, Рішення ухвалила суддя Холодова Т. Ю. Рішення ухвалено у відсутності сторін у м. Могилів-Подільський Повний текст рішення складено 06 листопада 2023 року, Встановив: У вересні 2023 року ТОВ «Спектрум Ессетс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28 листопада 2012 року повністю задоволено позов ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованість за кредитним договором № 014/3951/6/11177 від 05 березня 2008 року в сумі 523 413,13 грн. Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 20 січня 2021 року замінено сторону стягувача на його правонаступника ТОВ «Спектрум Ессетс». На даний час щодо ОСОБА_1 відкриті виконавчі провадження відсутні, вказане вище рішення суду не виконано та взагалі не виконувалось. У зв`язку з викладеним, на думку позивача, з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України підлягають стягненню 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 47 150,20 грн. та інфляційні втрати в розмірі 114 451,84 грн., а разом 161 602,04 грн., які позивач нарахував за період з 22 лютого 2019 року по 22 лютого 2022 року. За таких підстав позивач просив стягнути з відповідача на його користь вказану суму заборгованості та судові витрати. Рішенням (заочним) Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 06 листопада 2023 року у задоволенні позову ТОВ «Спектрум Ессетс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ТОВ «Спектрум Ессетс», посилаючись на невідповідність рішення суду нормам матеріального та процесуального права, просить скасувати його та винести нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному розмірі. Зазначив, що рішення суду вважає незаконним та необґрунтованим у зв`язку з тим, що суд не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд першої інстанції не врахував, що позивач інформував суд, що канцелярія суду не надсилала позивачу рішення, а також до суду подавалось клопотання про огляд судової справи, яка б підтвердила наявність рішення суду, а також факт заміни сторони виконавчого провадження. Вважає, що суд першої інстанції помилково вказав, що позивачем не доведено не виконання рішення суду від 28 листопада 2012 року, оскільки позивачем додано копію ухвали про заміну сторони виконавчого провадження в якій досліджувалося питання не виконання рішення суду і наявності заборгованості станом на 20 січня 2021 року. У справі про заміну сторони виконавчого провадження досліджувалося питання наявності заборгованості відповідно до Договору відступлення права вимоги і встановлено, що рішення суду не виконано і наявна була заборгованість перед колишнім кредитором та перед новим кредитором, що підтверджувалось аукціоном продажу прав вимог і підтвердженням укладення договору відступлення прав вимог. Рішення суду по теперішній час не виконано та не виконувалось взагалі, а жодною нормою не передбачено, як саме позивач повинен підтверджувати не виконання рішення суду, не встановлено жодної форми доказу, крім позовної заяви в якій повідомляється про заборгованість і порушення прав. Відповідач ОСОБА_1 у встановлений судом строк відзиву на апеляційну скаргу не подав. Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав. Судом встановлено, що ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 20 січня 2021 року, замінено сторону виконавчого провадження ПАТ «Ерсте Банк» у виконавчих документах та виконавчих провадженнях з виконання рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду від 28 листопада 2012 року, на його правонаступника ТОВ «Спектрум Ессетс» в цивільній справі № 2/844/12 за позовом ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а. с. 8-9). Зі змісту ухвали вбачається, що 25 вересня 2020 р. між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ ФІДОБАНК, яке є правонаступником АБ Ажіо, ВАТ АКБ Престиж, ВАТ Ерсте Банк, ПАТ Ерсте Банк, АБ Факторіал-Банк, ВАТ СЕБ Банк, та ТОВ СПЕКТРУМ ЕССЕТС, було укладено Договір про відступлення прав вимоги № GL3N218881, згідно з умовами якого останнє набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №014/3951/6/11177 від 05 березня 2008 року та усіма забезпечувальними договорами, в тому числі договором іпотеки, що посвідчувався приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Марунько О. Г. 05 березня 2008 року за реєстром №

370. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ТОВ «Спектрум Ессетс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на підставі статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання є недоведеними належними та допустимими доказами. Апеляційний суд вважає такий висновок суду першої інстанції правильним. Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 530 ЦК України визначається, що зобов`язання повинні бути виконанні у встановлений строк його виконання. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічний правовий висновок висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц. При цьому в указаній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України). Також Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, за яким дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин. Отже, положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати із деліктного зобов`язання та рішення суду. Наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18). У правовідносинах з неналежного виконання грошового зобов`язання права та інтереси кредитора забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі за № 127/15672/16-ц вказала, що, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18) зазначено, що за змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. За частинами 1, 2, 4 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. За ч. 1 ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголосила на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. У постанові Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц міститься висновок, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Звернувшись до суду із вказаним позовом з посиланнями на частину 2 статті 625 ЦК України, позивач посилається на те, що у зв`язку з набуттям права вимоги до відповідача, він має право на стягнення 3% річних та інфляційних витрат за невиконання судового рішення за період з 22 лютого 2019 року по 22 лютого 2022 року. На підтвердження своїх вимог позивачем надано копію ухвали Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 20 січня 2021 року про заміну стягувача його правонаступником (а. с. 8-9); клопотання про витребування матеріалів судової справи (а. с. 10), а також заяву про направлення копії рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28 листопада 2012 року по справі № 2-844/2012 (а. с. 11). Втім, наданими позивачем доказами не доведено факт невиконання відповідачем ОСОБА_1 рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28 листопада 2012 року. Крім цього, відсутні підтвердження стосовно того, чи вчинялися стягувачем будь-які дії щодо пред`явлення виконавчого листа до виконання. Відсутні дані, що боржник мав у передбаченому законом порядку можливість виконати судове рішення у добровільному порядку і не виконав його у такий спосіб. Позивач не надав доказів, що такий тривалий термін порушення грошового зобов`язання був допущений саме з вини боржника. Матеріалами справи не встановлено, що відповідач у справі має не виконане грошове зобов`язання перед позивачем ТОВ «Спектрум Ессетс», як і відсутні докази повідомлення про відступлення права грошової вимоги. Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення і, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Доводи, викладені в апеляційній скарзі стосовно обґрунтованості позову, не можуть бути прийняті до уваги у зв`язку з їх недоведеністю. Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони нічим не підтверджені, фактично зводяться до незгоди з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду. Суд першої інстанції надав оцінку зібраним по справі доказам як кожному окремо так і в їх сукупності. З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України). За наведених обставин апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим не підлягає до скасування чи зміни, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують. Відповідно до положень пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому рішення у ній не підлягає касаційному оскарженню (пункт 2 частини 3 статті 389 ЦПК України). На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд Постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» залишити без задоволення. Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 06 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіІ. В. Міхасішин В. В. Сопрун