Постанова 4854 № 420/6901/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/6901/23 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 26.06.2023 року; Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Єщенка О.В. суддів Крусяна А.В. Яковлєва О.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, що полягає у не преміюванні з 04.08.2022 року по 12.10.2022 року та невиплаті військовослужбовцю щомісячної додаткової винагороди; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України здійснити нарахування та виплатити премію та додаткову винагороду за період з 04.08.2022 року по 12.10.2022 року. В обґрунтування позову зазначено, що позивач з березня 2022 року проходить військову службу в Збройних Силах України за мобілізацією на підставі Указу Президента України від 25.02.2022 року №69/2022, у тому числі у період з серпня 2022 року по жовтень 2022 року у військовій частині НОМЕР_1 . Вказує, що за час проходження військової служби дотримувався військового обов`язку та поставлених військових завдань, від їх виконання жодного разу не відмовлявся, до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався. Наполягає на тому, що позбавлення його у спірному періоді премії та додаткової винагороди відбулось з порушенням соціального та правового захисту військовослужбовця, відповідач під час позбавлення позивача частини грошового забезпечення діяв необґрунтовано та неправомірно. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що позбавлення позивача премії та додаткової винагороди відбулось за обґрунтованих обставин та на підставі чинних (не оспорюваних в судовому чи іншому порядку) наказів відповідача, а не виконання військовослужбовцем бойового розпорядження знайшло своє підтвердження за результатом відповідного службового розслідування. За таких підстав, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність ознак протиправної бездіяльності відповідача, а також правових обставин для задоволення адміністративного позову. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково не враховано, що позбавлення позивача премії та додаткової винагороди відбулось за відсутності належним чином підтвердженого факту відмови військовослужбовця від виконання бойового розпорядження, вчинення військовослужбовцем дисциплінарного проступку або скоєння адміністративного чи кримінального правопорушення. Наполягає на тому, що судом першої інстанції безпідставно проігноровано ту обставину, що позивач не відмовлявся від виконання бойового розпорядження, а також на тому, що покладені обставини і докази в основу відповідних рішень відповідача не відповідають дійсності. На переконання апелянта, без належної правової оцінки залишена судом першої інстанції і та обставина, що позбавлення позивача премії та додаткової винагороди пов`язано із однією подією не виконання військовослужбовцем бойового розпорядження. З наведеного слідує безумовна необґрунтованість та незаконність дій (рішень) військової частини щодо позбавлення військовослужбовця гарантованої частини грошового забезпечення протягом періодів, в які допущене, за висновком відповідача, правопорушення не мало місце. У відзиві на апеляційну скаргу військова частина НОМЕР_1 посилається на необґрунтованість доводів апелянта, відсутність обставин для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення. Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 з березня 2022 року проходить військову службу в Збройних Силах України за мобілізацією на підставі Указу Президента України від 25.02.2022 року №69/2022, у тому числі у період з серпня 2022 року по жовтень 2022 року у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира взводу механізованої роти військової частини. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 07.08.2022 року №216 старшого лейтенанта військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 01.07.2022 року №269 на посаду командира взводу 2 механізованого взводу механізованої роти, визначено таким, що прибув в пункт тимчасової дислокації військової частини в район безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Миколаївській області, ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів). З 07.08.2022 року ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, продовольче забезпечення з 08.08.2022 року. Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 13.09.2022 року №1247 відповідно до пунктів 82, 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України увільнено від займаної посади та призначено старшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира механізованого взводу механізованої роти 11 окремого мотопіхотного батальйону 59 окремої мотопіхотної бригади оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України, командиром взводу охорони та патрульно-постової служби роти військової служби правопорядку західного територіального управління військової служби правопорядку. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.10.2022 року №283 старшого лейтенанта військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , командира взводу 2 механізованого взводу механізованої роти, призначеного наказом Головнокомандуючого Збройних Сил України (по особовому складу) від 13 вересня 2022 року №1247 на посаду командира взводу охорони та патрульно-постової служби роти військової служби правопорядку військової частини НОМЕР_3 , визначено таким, що вибув із пункту тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 з району безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Миколаївській області, ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів): Визначено таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби місто Львів. З 12 жовтня 2022 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. На адвокатський запит представниці позивача від 20.12.2022 року за №38/2022 військова частина № НОМЕР_4 , з посиланням на положення пунктів 31.1, 31.7 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам від 11.06.2008 року №260, пункту 10 Телеграми Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 25.03.2022 року №248/1298, повідомила про позбавлення старшого лейтенанта ОСОБА_1 щомісячної премії, а також додаткової винагороди в розмірі за період з 04.08.2022 року по 12.10.2022 року на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 04.09.2022 року №671, від 04.10.2022 року №817, від 04.11.2022 року №958. Не преміюванню та не виплаті додаткової винагороди послугувало не виконання військовослужбовцем бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 28.08.2022 року №154. Військовою частиною акцентовано увагу на тривалості правопорушення з боку військовослужбовця, а саме не виконанні ним вказаного бойового розпорядження з 04.08.2022 року по 12.10.2022 року. Дані про розрахунок грошового забезпечення за вказаний період військова частина представила у доданому до відповіді на адвокатський запит довідці-розрахунку про нараховане та виплачене ОСОБА_1 грошове забезпечення за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 з серпня 2022 року по жовтень 2022 року. Довідкою-розрахунком підтверджено не здійснення військовослужбовцю нарахування премії та додаткової винагороди за вказаний період. Так, згідно наявних в матеріалах справи доказів, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.09.2022 року №671, військовослужбовцям, у тому числі старшому лейтенанту ОСОБА_1 , командиру взводу 2 механізованого взводу механізованої роти, дії якого мають ознаки кримінального правопорушення, визначено не виплачувати щомісячну премію та щомісячну додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, за серпень 2022 року. На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.10.2022 року №817, військовослужбовцям, у тому числі старшому лейтенанту ОСОБА_1 , командиру взводу 2 механізованого взводу механізованої роти, дії якого мають ознаки кримінального правопорушення, визначено не виплачувати щомісячну премію та щомісячну додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, за вересень 2022 року. Згідно обставин справи, зокрема, виданню наказу від 04.10.2022 року №817 передували висновки службового розслідування по факту не виконання 03.09.2022 року військовослужбовцями механізованої роти, а також військовослужбовцями придатними до механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , у тому числі ОСОБА_1 , бойового розпорядження. За результатами службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ від 15.09.2022 року №730, яким визначено помічнику командира з правової роботи підготувати та направити матеріали службового розслідування до Державного Бюро Розслідувань для притягнення військовослужбовців, у тому числі ОСОБА_1 до відповідальності. Повідомлення про вчинення ОСОБА_1 направлено в територіальне управління ДБР 15.09.2022 року та внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.09.2022 року у кримінальному провадженні за №62022150010000513. Також, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року витребувано у військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчену копію наказу військової частини НОМЕР_1 від 04.11.2022 року №958 про позбавлення у спірному періоді ОСОБА_1 щомісячної премії та щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168. Згідно представленого на виконання вимог апеляційного суду наказу військової частини НОМЕР_1 від 04.11.2022 року №958, військовою частиною НОМЕР_1 у жовтні 2022 року перевірено стан військової дисципліни та правопорядку в умовах воєнного стану, виявлено військовослужбовців, дії яких мають ознаки кримінальних правопорушень; військовослужбовців, які самовільно залишили військову частину або місце служби, та за результатом аналізу військової дисципліни за жовтень 2022 року та з метою покращення ефективності роботи посадових осіб частини з профілактики подій та кримінальних правопорушень, зміцнення військової дисципліни і правопорядку застосовано до військовослужбовців дисциплінарні стягнення, визначено військовослужбовців, які підлягають преміюванню та які позбавляються у цьому періоді премії та виплаті додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету міністрів України від 28.02.2022 року №168. Перевіривши вказаний наказ від 04.11.2022 року №958, апеляційний суд встановив відсутність у переліку військовослужбовців, які підлягають преміюванню та які позбавляються у цьому періоді премії та виплаті додаткової винагороди, ОСОБА_1 . Оспорюваною у цій справі є протиправність бездіяльності відповідача у преміюванні позивача та проведенні йому виплати додаткової винагороди за період серпень, вересень, жовтень 2022 року. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного. Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації введено на всій території України воєнний стан з 5:30 год. 24 лютого 2022 року, який діє на даний час. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Згідно із частинами 2, 3 вказаної статті Закону України від 25.03.1992 року №2232-XII проходження військової служби здійснюється, у тому числі: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Слід враховувати, що відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України від 24.03.1999 року №548-XIV необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки, у тому числі свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання. Згідно із статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України від 24.03.1999 року №548-XIV кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями. Статтями 26, 27 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України від 24.03.1999 року №548-XIV військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах. Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерством оборони України від 07.06.2018 року №260. Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку від 07.06.2018 року №260 (в редакції, яка діяла у період виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать, у тому числі премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать, у тому числі, винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту). Згідно із пунктом 7 Порядку від 07.06.2018 року №260 військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов`язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення в разі вибуття військовослужбовців до нового місця служби за строк із дня, наступного за днем виключення зі списків особового складу військової частини, і до дня прийняття посади здійснюється за новим місцем служби в розмірі, встановленому за попереднім місцем служби, після зарахування їх на грошове забезпечення до цієї військової частини. За правилами пункту 15 Порядку від 07.06.2018 року №260 грошове забезпечення не виплачується: за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати; якщо виплачуються академічні стипендії; за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки; за час тимчасового виконання обов`язків понад два місяці за новими посадами у зв`язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату); за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом; за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини. У пункті 17 розділу І Порядку від 07.06.2018 року №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України. Порядок преміювання військовослужбовців врегулюваний розділом XVI Порядку від 07.06.2018 року №260. Пунктами 1, 3 розділу XVI Порядку від 07.06.2018 року №260 передбачено, що командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби. Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків. Також, пунктом 4 розділу XVI Порядку від 07.06.2018 року №260 (в редакції, яка діяла у період спірних правовідносин) при порушенні військової дисципліни, незадовільному виконанні службових обов`язків виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється в таких розмірах: у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «догана», оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління),- 90 відсотків встановленого розміру щомісячної премії; у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «сувора догана», оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління),- 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії; у разі накладення на військовослужбовця двох дисциплінарних стягнень «догана» («сувора догана»), оголошених письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління),- 60 відсотків встановленого розміру щомісячної премії; у разі накладення на військовослужбовця трьох дисциплінарних стягнень «догана» («сувора догана»), оголошених письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління),- 50 відсотків встановленого розміру щомісячної премії. Командир військової частини здійснює преміювання у зазначених розмірах за календарний місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром (за винятком випадків, коли таке стягнення знято встановленим порядком у цьому самому місяці). Та, у пункті 5 Порядку від 07.06.2018 року №260 (в редакції, яка діяла у період спірних правовідносин) військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення; за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп`яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення; у разі накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, пониження в посаді, пониження у військовому званні на один ступінь, позбавлення військового звання - за місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром; у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, - за місяць, у якому така постанова надійшла до військової частини; у разі накладення на військовослужбовця в календарному місяці більше трьох дисциплінарних стягнень, крім дисциплінарного стягнення "зауваження", - за місяць, у якому накладено дисциплінарні стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром; у разі відрахування з ад`юнктури або докторантури вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти або науково-дослідної установи через невиконання індивідуального навчального плану (індивідуального плану наукової роботи) або недисциплінованість - за місяць, у якому було здійснено відрахування; у разі неуспішного закінчення ад`юнктури або докторантури вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти або науково-дослідної установи - за місяць, у якому закінчилося навчання; у разі звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем - з місяця, у якому надійшов витяг з наказу про звільнення; у разі порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів, які призвели до матеріальних збитків, - за місяць, у якому видано наказ про притягнення до матеріальної відповідальності; у разі скоєння у військовій частині аварій, подій, пов`язаних із загибеллю людей з вини військовослужбовців під час виконання ними службових обов`язків, чи злочинів - за місяць, у якому сталася аварія, подія, пов`язана із загибеллю людей. Згідно із пунктом 7 Порядку від 07.06.2018 року №260 виплата щомісячної премії здійснюється із дня вступу до виконання обов`язків за посадами і до дня звільнення від виконання обов`язків за посадами, у тому числі й у разі тимчасового виконання обов`язків за посадами. Також, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію»: установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством оборони, але не більше ніж до 50000 гривень. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, Міністром оборони України видано Окреме доручення від 23.06.2022 року №912/з/29, підпунктом 9.7 пункту 9 якого установлено до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. та 30000 грн. не включати військовослужбовців, які: відмовилися виконувати бойові накази (розпорядження) - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення, оголошене наказом командира (начальника). Вказане доручення доведено, у тому числі командирам військових частин, телеграмою Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 25.03.2022 року №428/1298. Виходячи зі спірних правовідносин, колегія суддів враховує, що підставою для позбавлення позивача премії та не виплати військовослужбовцю додаткової винагороди, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, за серпень, вересень, жовтень 2022 року стало не виконання військовослужбовцем ОСОБА_1 бойового розпорядження. Про позбавлення позивача вказаних видів грошового забезпечення у серпні та вересні 2022 року військовою частиною НОМЕР_1 видано накази відповідно від 04.09.2022 року №671 та від 04.10.2022 року №817. Слід враховувати, що обставини не виконання позивачем бойового розпорядження мали місце 03.09.2022 року та досліджувались під час службового розслідування за цим фактом. За наслідком встановленого правопорушення та на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.09.2022 року №730 направлено в територіальне управління ДБР повідомлення про вчинення, серед інших військовослужбовців, ОСОБА_1 кримінального правопорушення, зареєстровано відповідне повідомлення у Єдиному реєстрі досудових розслідувань. Колегія суддів також враховує, що у цій справі не оспорюється проведене службове розслідування, його висновки та прийнятий за його наслідками наказ про підтвердження обставин правопорушення. Таким чином, не проведення позивачу преміювання та не здійснення виплати додаткової винагороди за обставинами правопорушення, що мали місце у вересні 2022 року, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.10.2022 року №817 відбулось за наявності правомірних та обґрунтованих підстав. При цьому, факт не виконання військовослужбовцем бойового розпорядження, що може становити склад кримінального правопорушення, підлягає перевірці у відповідному кримінальному провадженні і може мати наслідок окремого, ніж дисциплінарного, виду відповідальності. Щодо позбавлення позивача премії і додаткової винагороди за серпень 2022 року колегія суддів зважає на те, що в цьому наказі, а також заявах по суті справі відповідачем не обґрунтовуються обставини та підстави не нарахування позивачу цієї частини грошового забезпечення у вказаному періоді. Сукупність доказів у справі зводиться до наявності в діях позивача правопорушення, що мало місце у вересні 2022 року. Факт допущення позивачем порушення у серпні 2022 року відповідачем не обґрунтовується із посиланням на конкретні обставини та докази і наявність таких апеляційний суд не вбачає. Отже, не знаходять свого підтвердження правомірні та обґрунтовані підстави для видання військовою частиною НОМЕР_1 наказу від 04.09.2022 року №671 в частині позбавлення ОСОБА_1 щомісячної премії та щомісячної додаткової винагороди за серпень 2022 року. Не підтверджуються підстави для позбавлення позивача премії та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, за жовтень 2022 року згідно наказу військової частини НОМЕР_1 від 04.11.2022 року №958, оскільки цим наказом військовою частиною не визначено позивача у переліку військовослужбовців, які допустили правопорушення. В контексті спірних правовідносин слід зазначити, що оспорювана позивачем бездіяльність військової частини щодо нарахування та виплати премії та додаткової винагороди за серпень 2022 року реалізована у наказі від 04.09.2022 року №671. Виходячи з наведеного, апеляційний суд враховує, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно із частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, у тому числі шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень. Одночасно, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Таким чином, захисту в адміністративному суді підлягають лише порушені права та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин. При цьому порушення прав має бути реальним, стосуватись індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. При цьому, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом. У рішенні від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до принципу верховенства права держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду справ, яка забезпечувала б ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема давала б можливість відновлювати порушені права і свободи та максимально запобігати негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки. Отже, гарантування ефективного поновлення в правах забезпечується, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, яке за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та здійснюється на основі принципу верховенства права; держава має запровадити таку процедуру перегляду справ, яка забезпечувала б ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, та максимально запобігати негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки. Принцип ефективності судового захисту прав та інтересів особи закріплено також у низці міжнародних актів. Зокрема, Загальною декларацією прав людини передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). У статті 3 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов`язується, зокрема, забезпечити всякій особі, права і свободи якої, визнані в цьому Пакті, порушено, ефективний засіб правового захисту, навіть коли це порушення було вчинене особами, що діяли як особи офіційні. Таке право також закріплене у Конвенції про захист прав людини та основних свобод, а саме - у статті 13 визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. За правилами частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. З огляду на викладене, з метою захисту порушених прав позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як визнання неправомірним та скасування наказу відповідача від 04.09.2022 року №671 в частині позбавлення ОСОБА_1 щомісячної премії та щомісячної додаткової винагороди за серпень 2022 року із зобов`язанням військової частини здійснити нарахування цього грошового забезпечення в судовому порядку. Що стосується протиправності бездіяльності відповідача в частині нарахування та виплати премії позивачу у жовтні 2022 року, апеляційний суд достеменно встановив не підтвердженість доводів військової частини про те, що вказане мало місце у зв`язку із прийняттям наказу від 04.11.2022 року №958. Таким чином, оскільки відповідач не довів на підставі належних і допустимих доказів правомірність позбавлення позивача частини премії та додаткової винагороди у жовтні 2022 року, вчинення таких дій не обґрунтував, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову і в цій частині. Враховуючи викладене, оскільки судом першої інстанції не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, висновки суду не ґрунтуються на повному з`ясуванні обставин справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог статті 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову. Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 від 04.09.2022 року №671 в частині позбавлення ОСОБА_1 щомісячної премії та щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, за серпень 2022 року. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну премію та щомісячну додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, за серпень 2022 року. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, що полягає у не нарахуванні премії та невиплаті ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, за жовтень 2022 року. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну премію та щомісячну додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, за жовтень 2022 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий суддя: О.В. Єщенко судді: А.В. Крусян О.В. Яковлєв