Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/8133/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/8133/23 Головуючий у 1-й інстанції: Єфіменко Ольга Володимирівна Суддя-доповідач: Сапальова Т.В. 12 грудня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пункту наказу, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : у березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: - визнати протиправним та скасувати пункт 1.6 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вересні 2022 року» № 1648 від 24.09.2022; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому премію та додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, за вересень 2022 року. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року позов задоволено. Не погодившись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія автомобільного відділення підвозу боєприпасів першого взводу забезпечення четвертого самохідного артилерійського дивізіону. Наказом командира НОМЕР_2 артилерійської бригади оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по особовому складу) №111-РС від 29.12.2022 позивача звільнено з військової служби та наказом тимчасово виконуючого обов`язку командира Військової частини НОМЕР_1 №37 від 02.02.2023 виключено зі списків особового складу з 02.02.2023. Під час проходження військової служби відповідач за вживання позивачем спиртних напоїв притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді "суворої догани" та позбавив 100% премії підсумками роботи у вересні 2022 року, а також додаткової виплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" №168 від 28.02.2022 (далі - Постанова №168) за вересень 2022 року, про що складено відповідний наказ. Підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення слугував рапорт командира запасної батареї капітана ОСОБА_2 за №18027 від 23.09.2022. 22.09.2022 щодо позивача складено протокол про військове адміністративне правопорушення серія КИЖ №822 від 22.09.2022, зі змісту якого встановлено, що ОСОБА_1 22.09.2022 близько 11 год.30 хв. в умовах дії особливого періоду перебував на території підрозділу Військової частини НОМЕР_1 , в нетверезому стані, а саме у стані алкогольного сп`яніння, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. Звертаючись до суду, позивач стверджує, що 22.09.2022 спиртні напої не вживав. На підтвердження вказаного до матеріалів справи додав виписку із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №66 від 22.09.2022, за замістом якої вміст етилового спирту у видихуваному позивачем повітрі складає 0,00 %, тобто відсутній, а також посилається на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26.09.2022 у справі №274/5144/22, якою провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч.3 ст.172-20 КУпАП закрите на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. 22.11.2022 командир запасної батареї капітан ОСОБА_3 (безпосередній начальник позивача) звернувся на ім`я командира Військової частини НОМЕР_1 із рапортом, в якому просив скасувати наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та позбавлення виплат на підставі судового рішення, і компенсувати йому неотримане грошове забезпечення. За заявою командира грошове забезпечення за вересень 2022 року (премія та додаткова винагорода) позивачу не компенсовано. В лютому 2023 року позивач звернувся до відповідача із рапортом, в якому просив скасувати наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та позбавлення виплат, у відповідь отримав лист №1747 від 02.03.2023, яким повідомлено про відсутність підстав для скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 24.09.2022 в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Позивач вважає відповідний пункт наказу, яким застосовано до нього дисциплінарне стягнення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки 22.09.2022 не вживав спиртних напоїв та не перебував у стані алкогольного сп`яніння під час проходження військової служби. За наведених обставин позивач вважає, що відповідач протиправно, за відсутності підстав, прийняв оскаржуваний наказ, яким позбавив його премій та додаткової винагороди, а тому звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Статтею 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII) встановлено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. В силу частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Згідно з частинами 3, 4 статті 2 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут), який також встановлює, що Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту. Згідно зі статтею 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі. Стаття 4 Дисциплінарного статуту визначає, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби. У частині 3 статті 5 Дисциплінарного статуту закріплено, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України». Стаття 45 Дисциплінарного статуту передбачає, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів). Відповідно до ст.ст.84-86 Дисциплінарного статуту ЗСУ прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби). За правилами статті 11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно. Статтею 13 Статуту внутрішньої служби закріплено, що військовослужбовець зобов`язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров`я звичок. Згіднозі статтею 26 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Статтею 128 Статуту внутрішньої служби встановлено, що солдат зобов`язаний серед іншого під час перебування поза розташуванням військової частини поводитися з гідністю і честю, не допускати порушень громадського порядку та негідних вчинків. За змістом статті 241 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець повинен піклуватися про збереження свого здоров`я, не приховувати хвороб, суворо додержуватися правил особистої, громадської гігієни та утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю). Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі Порядок № 260). Пунктом 2 Розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги. Пунктом 3 Розділу І Порядку №260 визначено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби). Згідно з пунктами 1,3 Розділу XVI Порядку №260, командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби. Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків. За приписами пункту 5 розділу XVI Порядку № 260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються серед інших за таких випадках: за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення; у разі накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, пониження в посаді, пониження у військовому званні на один ступінь, позбавлення військового звання-за місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром; у разі накладення на військовослужбовця в календарному місяці більше трьох дисциплінарних стягнень, крім дисциплінарного стягнення «зауваження», - за місяць, у якому накладено дисциплінарні стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром. Розмір премії зазначеній категорії військовослужбовців установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (пункт 8 розділу XVI Порядку № 260). На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168). Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). У пункті 2-1 Постанови №168 зазначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Так, 25.03.2022 Міністром оборони України прийнято рішення про врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, яке того ж дня Телеграмою № НР248/1298 доведено до відома, в тому числі, командирів (начальників) військових частин, установ. Пунктом 10 вказаного рішення встановлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн. або 30000,00 грн. не включаються, зокрема, ті військовослужбовці, які перебували у стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння за місяць, у якому здійснено таке порушення. Окрім того, 23.06.2022 Міністром оборони України прийнято Окреме доручення № 912/з/29 про врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, підпунктом 9.8 пункту 9 якого передбачено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 гривень або 30 000,00 гривень не включати військовослужбовців, які вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий мас, прибували на службу та/або виконували обов`язки військової служби в нетверезому стані (у стані наркотичного сп`яніння) - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення, оголошеного наказом командира (начальника). Судом встановлено, що підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та позбавлення додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 у розмірі 30 000 грн та премії за вересень 2022 року, став рапорт командира запасної батареї капітана ОСОБА_2 за №18027 від 23.09.2022. Спірний наказ прийнятий стосовно позивача на підставі протоколу про військове адміністративне правопорушення №822 від 22.09.2022, передбачене частиною 3 статті 172-20 КУпАП. За змістом протоколу позивач 22.09.2022 близько 11:30 в умовах дії воєнного стану перебував на території підрозділу Військової частини НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Так, о 13 год. 40 хв. 22.09.2022 року офіцер групи ВСП склав акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу №111 від 22.09.2022 за результатами проведеного тесту на алкоголь за допомогою «Алконт-М» №256 (прилад №00336), який показав позитивний результат на стан сп`яніння у розмірі 0,70%. Вказаний акт складений у присутності двох свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про що свідчать їх підписи. 22.09.2022 позивач двічі проходив огляд на стан алкогольного сп`яніння та згідно з випискою з карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №66 від 22.09.2022 (огляд проведено 16:45) ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 не виявлено (а.с. 11). Матеріали щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності направлені до суду, за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26.09.2022 провадження закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. Постанова суду набрала законної сили (а.с. 12). В цій постанові також зазначено, що ОСОБА_1 22.09.2022 двічі проходив огляд на стан алкогольного сп`яніння. Згідно з випискою з карти амбулаторного хворого №66 від 22.09.2022, ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 не виявлено. При цьому, згідно з постановою Бердичівського міськрайонного суду від 26.09.2022 суд виходив з того, що ОСОБА_1 22.09.2022 двічі проходив огляд на стан алкогольного сп`яніння. Згідно з випискою з карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №66 від 22.09.2022 (огляд проведено 16:45), ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 не виявлено, тому суд трактував всі сумніви на користь особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення та, оцінивши вищенаведені докази в їх сукупності, дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, у зв`язку з чим провадження у справі необхідно закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.. Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Частиною 7 статті 78 КАС України передбачено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. У зв`язку з цим необхідно врахувати, що правова оцінка, яка надається судом у кожній окремій справі, передбачає аналіз всієї сукупності обставин справи через співвіднесення конкретного випадку з певними юридичними нормами. З матеріалів адміністративної справи встановлено, що в день події, офіцер групи ВСП склав акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу №111 від 22.09.2022 за результатами проведеного тесту на алкоголь за допомогою «Алконт-М» №256 (прилад №00336), який показав позитивний результат на стан сп`яніння у розмірі 0,70%, вказаний акт складений у присутності свідків. Отже, станом на момент проведення освідування на стан алкогольного сп`яніння 22.09.2022 о 13:40 (а.с.38) ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується вказаними вище матеріалами адміністративної справи. Водночас, в постанові Бердичівського міськрайонного суду від 26.09.2022 досліджено та надано оцінку обставинам щодо встановлення результатів перевірки позивача на стан алкогольного сп`яніння зі спливом часу та доставлення позивача до медичного закладу, тобто 22.09.2022 станом на 16:45 з результатом 0,00%. У зв`язку з цим відповідач обґрунтовано врахував усі обставини оглядів позивача на стан алкогольного сп`яніння, що були проведені 22.09.2022, та підтверджені відповідними доказами. Слід зазначити, що в основі поведінки військовослужбовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Військової присяги. Тому, складаючи Присягу, військовий покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов`язання військового. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння військовим проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету Збройних Сил України та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Присяга військового передбачає зобов`язання виконувати сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, накази командирів, неухильно дотримуватись Конституції і законів України. Військовий повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет Збройних Сил України в очах громадськості. У даному випадку підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді "суворої догани", позбавлення 100% премії за підсумками роботи у вересні 2022 року та додаткової виплати, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168, слугувало перебування ОСОБА_1 на військовій службі 22.09.2022 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушено вимоги статті 13, частини 1 статті 241 Статуту Внутрішньої Служби Збройних Сил України, абзацу 7 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Поняття «службова дисципліна» включає у себе не лише обов`язок особи належним чином виконувати свої службові обов`язки, а й обов`язок дотримуватись положень чинного законодавства України та Військової присяги. Оцінюючи правомірність оскаржуваного наказу, необхідно виходити з того, що факт порушення позивачем службової дисципліни підтверджено належними та допустимими доказами, зокрема актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу, тестом на алкоголь "Алконт-М" №256 від 22.09.2022, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 24.09.2022 №1648. З урахуванням наведеного, вважаю, що у справі відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та його апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність прийнятого відповідачем рішення із застосованим стягненням. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для визнання протиправним та скасування пункту 1.6 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності в вересні місяці 2022 року» №1648 від 24.09.2022, оскільки матеріалами справи доведено факт перебування військового в стані алкогольного сп`яніння під час несення військової служби. Підсумовуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, висновки суду першої інстанції по суті спору не відповідають встановленим у справі обставинам, що призвело до неправильного її вирішення. За ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити повністю. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року скасувати. Прийняти нову постановою, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України. Головуючий Сапальова Т.В. Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.