Постанова Черкаський апеляційний суд № 705/1519/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження № 22-ц/821/81/24Головуючий по 1 інстанції Справа № 705/1519/23 Категорія: 304070000 Орендарчук М.П. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2024 року м.Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів : Сіренка Ю.В., Гончар Н.І., Фетісової Т.Л., учасники справи: позивач Уманське комунальне підприємство «Уманьтеплокомуненерго»; відповідач ОСОБА_1 ; особа, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 10 жовтня 2023 року в справі за позовом Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надання послуг з централізованого опалення, в с т а н о в и в: У березні 2023 року Уманське КП «Уманьтеплокомуненерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надання послуг з централізованого опалення. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 25.06.2013 між Уманським КП «Уманьтеплокомуненерго» та ОСОБА_1 було укладено договір № 9009 про надання послуг з центрального опалення і постачання гарячої води по АДРЕСА_1 , який, відповідно до п. 28 Договору № 9009 вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідності перегляду. Відповідних заяв від боржника до заявника не надходило. Свої договірні зобов`язання позивач виконує належним чином та в повному обсязі, однак, відповідач ОСОБА_1 свої договірні зобов`язання не виконує належним чином відповідно до вимог Договору та чинного законодавств України, у зв`язку з чим виникла заборгованість зі сплати послуг з постачання теплової енергії (централізоване опалення) в розмірі 34226 грн 50 коп. Позивач також зазначав, що встановлені тарифи на теплову енергію та послугу з централізованого опалення для населення, є чинними, застосовувалися для населення та відповідачем не оскаржувались. Відповідно до п. 32 Договору сторонами було погоджено, що строк позовної давності за договором складає п`ять років. Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 10 жовтня 2023 року позов Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надання послуг з централізованого опалення задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії (централізоване опалення) у сумі 34226 грн 50 коп. за період з жовтня 2018 року по квітень 2022 року. Здійснено розподіл судових витрат. Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції вказав, що з моменту надання позивачем послуг із забезпечення тепловою енергією, відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», між сторонами виникли правовідносини, які полягають у виконанні споживачем зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати спожитих послуг. Фактично послуги були надані, а ухилення від укладання договору не є підставою для відмови від сплати за спожиту послугу теплопостачання. Відповідачка не здійснювала оплату наданих позивачем послуг в повному обсязі, у зв`язку з чим і утворилась заборгованість за період з жовтня 2018 року по квітень 2022 року, яка становить 34226 грн 50 коп., що підтверджується довідкою Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» про нарахування і оплату станом на 17.02.2023. Відповідачкою до суду не надано доказів та будь-яких претензій щодо неналежної якості наданих послуг, як і не доведено фактів невиконання позивачем обов`язку з надання вказаних вище послуг. Щодо застосування строку позовної давності суд першої інстанції зазначив, що пунктом 32 договору про надання послуг з централізованого опалення, укладеного між Уманським комунальним підприємством «Уманьтеплокомуненерго», та власником особового рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , визначено, що строк позовної давності за цим договором складає 5 років. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку борг за надані послуги теплопостачання у розмірі 34226,50 грн утворився з жовтня 2018 року по квітень 2022 року, позовна заява про стягнення заборгованості подана до суду 17.03.2023, а з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості позивач звертався до суду 29.12.2022. Не погоджуючись з рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 10 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила вказане рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначає, що позивачем Уманським КП «Уманьтеплокомуненерго» не надано доказів видачі йому ліцензії, тому скаржник вважає, що позивачем не може здійснюватися господарська діяльність. Скаржниця також зазначає, що відповідно до чинного законодавства, саме власник нерухомого майна сплачує житлово-комунальні послуги. З технічного паспорту на приватизовану квартиру вбачається, що до комунікацій під`єднано та обладнано будинок, а не квартиру, отже за комунальні послуги платить власник будинку. Оскільки ОСОБА_1 не є власником багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , відтак, на думку останньої, вона не може бути відповідачем за цим позовом. Крім того, скаржниця вказує, що надані Уманським КП «Уманьтеплокомуненерго» довідка про нарахування і плату, а також розрахунок суми заборгованості не ідентифікують особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції щомісячно, починаючи з жовтня 2018 року, не містять відомості про дату складання документа, назву первинного документа, зміст та обсяг господарської операції, підпис відповідальних осіб за здійснення господарської операції, не містить відмітки про належне завірення копії документа представником позивача. Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України). Зважаючи на те, що ціна позову становить 34226,50 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 25.06.2013 між Уманським комунальним підприємством «Уманьтеплокомуненерго» (далі виконавець) та ОСОБА_1 , яка є власником квартири АДРЕСА_3 (далі споживач), укладено Договір № 9009 про надання послуг з центрального опалення і постачання гарячої води. Особовий рахунок споживача НОМЕР_1 (а.с. 7). Відповідно до п. 1 Договору виконавець зобов`язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а при технічній та фінансовій можливості, - постачання гарячої води, а споживач зобов`язується вчасно та в повному обсязі оплачувати послуги за встановленими відповідно до законодавства тарифами у строки і на умовах, передбачених Договором. Згідно з п. 5 Договору, тарифи на теплову енергію, надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води встановлюються згідно з діючим законодавством та шляхом розрахунків, які затверджуються відповідним рішенням органів виконавчої влади. Пунктом 28 Договору визначено, що цей Договір укладається на один рік і набирає чинності із дня його підписання сторонами, договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку одною зі сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду. Відповідно до п. 31 Договору, у разі зміни тарифів, затверджених у встановленому порядку, нові тарифи є обов`язковими для сторін Договору з дня введення їх у дію. Пунктом 32 Договору визначено, що строк позовної давності за Договором складає п`ять років. Відповідно до довідки про нарахування і оплату станом на 17.02.2023, а також розрахунку суми заборгованості зі сплати поточних платежів, ОСОБА_1 за період з жовтня 2018 року по квітень 2022 року має заборгованість зі сплати послуг з постачання теплової енергії в сумі 34226,50 грн (а.с. 13, 14). Відповідно до ст. ст. 67, 162 Житловий кодекс Української РСР (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (тут і надалі у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач (п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Пунктом першим частини першої статті сьомої Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, а згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила) (у редакції, яка була чинна станом на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно з п. 30 Правил, споживач зобов`язаний: 1) оплачувати послуги в установлені договором строки; 2) забезпечувати доступ до мережі, арматури, квартирних засобів обліку, розподільчих систем представника виконавця за наявності в нього відповідного посвідчення: для ліквідації аварій - цілодобово; для встановлення і заміни санітарно-технічного та інженерного обладнання, проведення технічного і профілактичного огляду, зняття контрольних показників квартирних засобів обліку - згідно з умовами договору; 3) дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; 4) забезпечувати цілісність квартирних засобів обліку та не втручатися в їх роботу; 5) у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у встановлених законом та договором розмірі; 6) виконувати інші обов`язки відповідно до законодавства. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач). Власність, відповідно до частини четвертої статті 319 ЦК України, зобов`язує. За статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Як вбачається із матеріалів справи відповідач отримує послуги з централізованого опалення відповідно до умов Договору про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води від 25.06.2013 № 9009, укладеного між Уманським КП «Уманьтеплокомуненерго» та ОСОБА_1 , як власником кв. АДРЕСА_3 , відтак, відповідач є споживачем послуг теплопостачання, а тому на останню покладається обов`язок сплачувати комунальні послуги у встановлені строки. Оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідачкою неналежним чином виконувався обов`язок по оплаті наданих їй позивачем послуг з централізованого опалення з жовтня 2018 року по квітень 2022 року, внаслідок чого у неї перед позивачем утворилась заборгованість, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що внаслідок невиконання зобов`язань відповідачем, права позивача є порушеними. Відповідачкою ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів на спростування суми заборгованості, яка виникла перед позивачем, не надано доказів відмови споживача від користування послугами виконавця, як і не надано доказів невиконання чи неналежного виконання позивачем своїх обов`язків за укладеним договором. Доводи скаржниці про відсутність у позивача ліцензії на здійснення господарської діяльності колегія суддів вважає безпідставними, оскільки постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 257 від 07.03.2017, переоформлено ліцензії АД № 041796 на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), АД № 041797 на право провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, АД № 041798 на право провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, видані УМАНСЬКОМУ КОМУНАЛЬНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ «УМАНЬТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 02082675, Черкаська обл., м. Умань, вул. Тищика, буд. 12 А), на безстрокові. Вказана інформація розміщена на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг за посиланням https://www.nerc.gov.ua/acts/pro-pereoformlennya-litsenziy-na-virobnitstvo-teplovoi-energii-krim-diyalnosti-z-virobnitstva-teplovoi-energii-na-teploelektrotsentralyakh-teploelektrostantsiyakh-atomnikh-elekt-616dac6e36bf6 та є загальнодоступною. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 № 1540-VIII (далі Закон № 1540-VIII) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону № 1540-VIII рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою. Відповідно до ч. 6 ст. 14 Закону № 1540-VIII рішення Регулятора не підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України. Регулятор веде реєстр всіх прийнятих рішень та забезпечує вільний доступ до них на своєму офіційному веб-сайті у затвердженому ним порядку. Частиною 7 ст. 14 Закону № 1540-VIII рішення Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, та рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб`єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора, якщо більш пізній строк набрання чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня оприлюднення рішення. Регулятор оприлюднює свої рішення не пізніше п`яти робочих днів з дня їх прийняття. Враховуючи викладені вище норми, апеляційний суд вважає також необґрунтованими посилання скаржниці на неможливість застосування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 257 від 07.03.2017, як такої, що не зареєстрована Міністерством юстиції України, що на думку скаржниці, свідчить про її нечинність. Доводи скаржниці про невідповідність окремих норм Закону № 1540-VIII Конституції України є нічим не підтвердженою думкою скаржниці, оскільки ст. 14 Закону № 1540-VIII неконституційною не визнана. Посилання скаржниці про невідповідність наданої позивачем довідки та розрахунку суми заборгованості за надання послуг вимогам з оформлення первинних бухгалтерських документів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки розрахунок заборгованості позивача є нічим іншим як обліковим документом, який лише засвідчує розмір заборгованості відповідача перед позивачем з помісячною розбивкою. Враховуючи, що відповідачка факт користування послугами з централізованого опалення не заперечувала, зворотнього матеріали справи не містять, доказів сплати комунальних послуг з централізованого опалення не надала, апеляційний суд доходить висновку про безспірність заборгованості, наведеної в розрахунках позивача. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року). Таким чином, беручи до уваги викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування скаржником не доведено та колегія суддів не вбачає. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 10 жовтня 2023 року в справі за позовом Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надання послуг з централізованого опалення, залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає касаційному оскарженню в порядку і строках, визначених ЦПК України. Судді Ю.В. Сіренко Н.І. Гончар Т.Л. Фетісова