Постанова 4808 № 210/2174/20

Справа № 210/2174/20 Провадження № 22-ц/4808/812/21 Головуючий у 1 інстанції Драч Д. С. Суддя-доповідач Фединяк ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючого Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач) суддів: Бойчука І.В., Девляшевського В.А. секретаря Капущак С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду від 23 жовтня 2020 року, ухвалене у складі судді Драч Д. С., у м. Косові, ВСТАНОВИВ: У квітні 2020 року Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , яку надає Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа». Доказами подачі теплоносія до будинку є акти про подачу теплоносія та про його відключення від 09 листопада 2018 року, 16 жовтня 2019 року, 24 жовтня 2016 року, 26 березня 2014 року. Відповідачу проводились нарахування відповідно до тарифів на теплову енергію і гаряче водопостачання, які установлені: рішенням №554 від 13.07.2005 р.; рішенням №53 від 17.01.2008 р..; постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №1844 від 14.12.2010 р, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №650 від 06.06.2014 р., постановою Національної комісії у сферах енергетики та комунальних послуг №146 від 31.10.2014 р; постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1171 від 31.03.2015 р; постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1171 від 31.03.2015 р. зі змінами згідно постанови НКРЕКП №1101 від 09.06.2016 р; постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1171 від 31.03.2015р. зі змінами згідно постанови НКРЕКП №1782 від 06.10.2016 р; постанови від 28.12.17 р. № 1536 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 31 березня 2015 року № 1171», Постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №240 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 31.03.2015 №1171»та Постановою НКРЕКП від 10.12.2018 №1752 «Про встановлення тарифів на послугу з централізованого опалення, що надається населенню КПТМ "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА». ОСОБА_1 належним чином отримує послуги з постачання теплової енергії, проте належним чином не оплачує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за період з 01 березня 2006 року по 01 січня 2020 року у розмірі 51 625, 86 грн. Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» заборгованість по оплаті послуг з постачання теплової енергії за період з 01 березня 2006 року по 01 січня 2020 року у розмірі 51 625, 86 грн. Рішенням Косівського районного суду від 23 жовтня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» заборгованість по оплаті за послугу з постачання теплової енергії з 01.03.2006 року по 01.01.2020 року в сумі 51625,86 грн. (п`ятдесят одна тисяча шістсот двадцять п`ять гривень) 86 копійок та витрати зі сплати судового збору в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні. Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що виразилось у неповному з`ясуванні судом усіх обставин справи. Зокрема, апелянт вказує на те, що він постійно проживає за адресою АДРЕСА_2 , таким чином не споживає послуги з постачання теплової енергії за адресою АДРЕСА_1 та Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» не надає йому таких послуг. Вказує, що він не укладав жодних договорів на постачання послуг з Комунальним підприємством теплових мереж «Криворіжтепломережа» та таких доказів немає в матеріалах справи. Просить застосувати строк позовної давності. 12 липня 2021 року представник Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечує. Вказує, що відповідно до інформації з Деражавного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а тому зобов`язаний оплачувати послуги за теплопостачання. Не проживання чи перебування квартири в іпотеці не є підставою для несплати комунальних послуг. У судовому засіданні ОСОБА_1 не з`явився повідомивши у телефонному режимі розглядати справу у його відсутності, доводи апеляційної скарги підтримує, просить їх задовольнити. Представник Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» апеляційну скаргу заперечив, вважає рішення законним та обгрунтованим. Просить розглядати справу у відсутності представника позивача. Отже, сторони повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, проте в судове засідання не з`явились, що відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності. Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості повідомлення про дату, час і місце розгляду справи не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав. Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Задовольняючи позов Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа», суд першої інстанції виходив з того, що позивач у порушення статей 20, 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не сплачував за надані послуги з теплопостачання, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка за період з 01 березня 2006 року по 01 січня 2020 року становить 51 625, 86 грн, тому зазначені кошти суд стягнув з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа». Ухвалене судом першої інстанції рішення не повністю відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом встановлено, що КПТМ «Криворіжтепломережа» постачає опалення і гаряче водопостачання в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 24 березня 2006 року, що підтверджується інформацією з Деражавного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.4) Згідно з випискою з особового рахунку за вищевказаною адресою існує заборгованість із сплати за послуги з централізованого опалення за період з 01.03.2006 року по 01.01.2020 року в сумі 51625,86 грн (а.с.8). Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20, частини першої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції, чинній на час виникнення правовідносин, споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за послуги нараховується щомісячно. Обов`язок споживача оплатити надані послуги встановлений частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» в редакції, чинній на час виникнення правовідносин. Оскільки між сторонами виникли правовідносини з надання комунальних послуг з централізованого опалення та їх споживання, які врегульовано Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідач має зобов`язання перед позивачем з оплати комунальних платежів. Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Пунктом 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Установолено, що ОСОБА_1 не виконував належним чином своїх зобов`язань з оплати послуг з теплопостачання, у результаті чого, за розрахунком позивача, станом на 01 січня 2020 року у нього утворилася заборгованість у розмірі 51625,86 грн за період з 01.03.2006 року по 01.01.2020 року. Задовольняючи позов КПТМ «Криворіжтепломережа» у повному обсязі, суд першої інстанції не врахував наслідків спливу позовної давності, про застосування якої заявлено ОСОБА_1 . Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції на наведене не звернув увагу та помилково стягнув заборгованість без застосування строку позовної давності. Враховуючи дату звернення до суду з цим позовом - 14 квітня 2020 року, підлягає стягненню заборгованість за надані КПТМ «Криворіжтепломережа» послуги за останні три роки перед звернення до суду з позовом, тобто з квітня 2017 року по січень 2020 року ( згідно поданого позивачем розрахунку), заборгованість з постачання теплової енергії становить у розмірі 24 244,89 грн. Суд відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача стосовно того, що він не є власником квартири, оскільки квартира перебуває в іпотеці та позивач не укладав з ним договір щодо надання послуг з теплопостачання не укладав, а тому вимоги за цим позовом не заслуговують на увагу з огляду на таке. Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до частини 2 статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю для настання відповідних правових наслідків. Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним. З матеріалів справи вбачається, що поведінка сторін свідчить про фактичне укладення ними договору про постачання теплової енергії для потреби опалення та гарячого водопостачання до квартири відповідача, оскільки послуги позивачем надаються, а відповідач ними користується та жодних претензій з цього питання до позивача не заявляв. Доводи ОСОБА_1 стосовно того, що він фактично не проживав у спірній квартирі та не користувався наданими послугами в період нарахування заборгованості: з 01 березня 2006 року по 01 січня 2020 року не підтверджено жодним належним та допустимим доказом. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). У зв`язку із частковим задоволенням позову щодо стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 24 244,89 грн з заявленої суми позову у розмірі 51 625, 86 грн - що становить 47% (24 244,89 грн* 100%) : 51 625, 86 грн), з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» документально підтверджені судові витрати сплачені при поданні позову у розмірі задоволеної частини, що складає 47% та становить від загальної суми сплаченого судового збору 987, 94 грн ( (2102 грн :100 %)*47 %). У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, підлягає стягнення з Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» на користь ОСОБА_1 1671 ( одна тисяча шістсот сімдесят одна) грн судового збору за подання апеляційної скарги . Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Ціна позову в даній справі становить 51 625, 86 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102 грн*100=210 200 грн). Отже зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, тому в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Косівського районного суду від 23 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» заборгованість по оплаті за опалення за період з квітня 2017 року по січень 2020 року у розмірі 24 244,89 (двадцять чотири тисячі двісті сорок чотири) грн та 987 (дев`ятсот вісімдесят сім) 94 грн судового збору за подання позовної заяви. Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору у розмірі 1671 ( одна тисяча шістсот сімдесят одна) за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її підписання і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, а у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст складено 22 липня 2021 року. Судді: В.Д.Фединяк І.В.Бойчук В.А.Девляшевський