Постанова КАС ВС № 440/9575/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 січня 2024 року м. Київ справа № 440/9575/22 адміністративне провадження № К/990/29291/23 К/990/29963/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Головуючої судді - Желтобрюх І.Л., суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є., за участю: секретаря судового засідання Вітковської К.М, представника позивача Коломієць О.О., представника відповідача Поліщука О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Державної податкової служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 року (суддя: Костенко Г.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року (судді: Мельнікова Л.В., Рєзнікова С.С., Курило Л.В.), а також Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року (судді: Мельнікова Л.В., Рєзнікова С.С., Курило Л.В.) щодо забезпечення позову, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» до Державної податкової служби України про зобов`язання вчинити певні дії, - в с т а н о в и в : Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (далі - ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач), в якому просило: визнати протиправним та скасувати розпорядження ДПС України від 26.10.2022 №259-р/л "Про анулювання ліцензії" на виробництво пального реєстраційний номер № 990114201900003, терміном дії з 01.07.2019 по 01.07.2024, та зобов`язати відповідача видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним відомості щодо анулювання такої ліцензії та відновити інформацію про її дію. Разом з позовною заявою позивачем було подано також заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Державної податкової служби України від 26.10.2022 № 259-р/л "Про анулювання ліцензії" до набрання законної сили рішенням суду у цій справі. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Державної податкової служби України від 26.10.2022 № 259-р/л "Про анулювання ліцензії" щодо анулювання ліцензії на виробництво пального №990114201900003 до набранням законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 440/9575/22. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 року вимоги адміністративного позову ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" було задоволено. За результатами апеляційного перегляду постановами Другого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року рішення суду першої інстанції по суті спору було залишено без змін, разом з тим ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року про забезпечення позову було скасовано, а в задоволенні заяви ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» про забезпечення позову, -відмовлено. Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій по суті позовних вимог відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами неповно з`ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, покладені в основу оскаржуваних рішень, не відповідають обставинам справи. Так, скаржник наголошує на тому, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань, та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. Щодо існування двох розпоряджень про анулювання ліцензії, зазначає, що розпорядження, яке надійшло ПАТ «Укртатнафта» в електронний кабінет, було направлено автоматично інформаційно - комунікаційною системою ДПС у рамках тестування, де було допущено помилку стосовно підстави анулювання (несплата чергового платежу за ліцензію), після виявлення такої помилки її було виправлено. Як підставу касаційного оскарження відповідач вказав п.1 ч.4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), - застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального права при вирішенні цієї справи без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17, від 12.08.2021 року у справі №140/14625/20, від 04.03.2021 року у справі №803/1171/17, від 07.11.2019 у справі №140/391/19, від 22.05.2018 у справі №810/1394/16 та від 05.11.2018 у справі №803/988/17. Своєю чергою, позивач не погодився із постановою суду апеляційної інстанції, ухваленою щодо забезпечення позову, і також звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права просив скасувати таку постанову Другого апеляційного адміністративного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ПАТ «Укртатнафта» було достеменно доведено, що невжиття такого заходу забезпечення позову як зупинення дії рішення податкового органу про анулювання ліцензії на виробництво пального ускладнить (унеможливить) ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. У відзивах на касаційні скарги сторони просили задовольнити їх касаційні скарги, з підстав та обґрунтувань, наведених вище, у задоволенні ж касаційної скарги опонента просили відмовити в повному обсязі. У судовому засіданні строни підтримали свої правові позиції викладені вище. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 01.07.2019 ДПС України видано ПАТ «Укртатнафта» ліцензію серія АЖ № 078309 на виробництво пального № 990114201900003, з терміном дії з 01.07.2019 по 01.07.2024. 28 вересня 2022 року ДПС України прийнято наказ № 687 "Про проведення фактичної перевірки", яким з метою дотримання вимог законодавства, яке регулює виробництво та обіг пального, на підставі підпунктів 19-1.1.4, 19-1.1.14 п. 19-1.1 ст. 19-1, підпунктів 80.2.5, 80.2.6 п. 80.2 ст. 80 ПК України, Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" та інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на ДПС, наказано провести фактичну перевірку ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" за адресою виробництва пального: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, буд.3, з питань дотримання вимог законодавства, яке регулює виробництво та обіг пального, за період з 01.01.2022 по дату закінчення фактичної перевірки, тривалістю 10 діб з 28.09.2022 по 07.10.2022 29 вересня 2022 року та 30 вересня 2022 року фахівцями ДПС України, на підставі наказу від 28.09.2022 та направлень від 28.09.2022 №84/143/99-00-09-03-01/00152307 та №85/143/99-00-09-03-01/00152307, здійснено вихід за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, буд.3, з метою проведення фактичної перевірки ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", проте уповноваженими особами підприємства відмовлено у допуску до її проведення, про що складено Акт відмови від допуску до фактичної перевірки від 03.10.2022. 19 жовтня 2022 року Департамент контролю за підакцизними товарами ДПС України направив ГУ ДПС у Полтавській області матеріали перевірки ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" для прийняття розпорядження відповідно до вимог ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" на підставі встановлення факту відмови від допуску до фактичної перевірки). 26 жовтня 2022 року в.о. заступника Голови ДПС України Євгеній Сокур прийняв спірне у цій справі розпорядження № 259-р/л «Про анулювання ліцензії ПАТ «Укртатнафта» на виробництво пального реєстраційний номер 990114201900003, терміном дії з 01.07.2019 до 01.07.2024» з підстав «несплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 днів від моменту призупинення ліцензії (норма діє до 31.12.2021)», який надійшов до електронного кабінету платника податків, - ПАТ «Укртатнафта», 28.10.2022. При цьому, відповідачем до відзиву на позовну заяву надано копію розпорядження в.о. заступника Голови ДПС України Євгеній Сокура з тими самими реквізитами від 26.10.2022 №259-р/л «Про анулювання ліцензії», згідно з яким анульовано ліцензію на право виробництва пального №990114201900003, терміном дії з 01.07.2019 до 01.07.2024 у зв`язку з засвідченням факту відмови суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) та/або його посадових (службових) осіб (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) без законних підстав у допуску уповноважених представників контролюючого органу до проведення перевірки, складеного відповідно до вимог пункту 81.2 статті 81 ПК України (т.1, а.с. 63). Дане розпорядження було оприлюднене на веб-порталі ДПС у розділі Департамент контролю за підакцизними товарами, підрозділ «Повідомлення», а в подальшому, 31.10.2022, направлено поштовим зв`язком на адресу позивача згідно списку згрупованих поштових відправлень № 795 від 31.10.2022. 04 листопада 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022000000001552 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, за фактом перевищення службових повноважень виконувачем обов`язків заступника Голови Державної податкової служби України, який прийняв розпорядження від 26.10.2022 №259-р/л про анулювання ліцензії ПАТ «Укртатнафта» на виробництво пального, що спричинило тяжкі наслідки товариству, а також державі у вигляді неможливості виконання мобілізаційних завдань Міністерства оборони України з виробництва та постачання нафтопродуктів для потреб оборони та обороноздатності держави. Вважаючи таке розпорядження протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а свої права -порушеними, позивач звернувся до суду із відповідним позовом. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що наказ про призначення перевірки та направлення на фактичну перевірку, як основні документи, що визначають правові підстави для проведення перевірки, суперечать один одному, а, відтак, позивач мав обґрунтовані підстави для відмови у допуску уповноважених представників контролюючого органу до проведення фактичної перевірки, що виключає можливість анулювання ліцензії ПАТ «Укртатнафта» на виробництво пального з цієї підстави. Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, з огляду на наступне. Частиною другою ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі, зокрема, пальним, забезпечення його високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України визначає Закон України № 481/95-ВР від 19.12.1995 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального (далі - Закон №481/95-ВР). Відповідно до ст. 1 Закону № 481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії. Ліцензії на право виробництва пального видаються, призупиняються та анулюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (ст. 3 Закону № 481/95-ВР). Згідно зі ст. 15 Закону № 481/95-ВР ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі, зокрема: відмови, без законодавчих підстав, від доступу представника контролюючого органу до проведення перевірки відповідно до вимог статей 80, 81 Податкового кодексу України, на підставі акта, складеного посадовими (службовими) особами податкового органу, який засвідчує факт відмови. Відповідно до п.п. 19-1.1.14 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу - контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері. За змістом п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. За визначенням, наведеним у пп. 75.1.3 п. 75.1 цієї статті, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів. Порядок проведення фактичної перевірки визначений ст. 80 ПК України. Відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Судами попередніх інстанцій встановлено, що нормативною підставою для призначення та проведення фактичної перевірки ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" у наказі ДПС України від 28 вересня 2022 року № 687 зазначено пп.19-1.1.4, 19-1.1.14 п. 19-1.1 ст. 19-1, пп.80.2.5, 80.2.6 п. 80.2 ст. 80 ПК України, Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального". Разом з цим, приймаючи такий наказ контролюючий орган обмежився лише посиланнями на норми чинного податкового законодавства, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків, однак не обґрунтував, що саме слугувало підставою проведення перевірки ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", зокрема, не навів відомостей про те, в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності підприємства вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти невідповідності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом, тощо. З огляду на наведене варто погодитися із позицією судів попередніх інстанцій, що, оскільки у спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють (юридичні підстави), - таке формулювання підстав перевірки в наказі не дає цілковитого розуміння, що підставою для проведення перевірки є саме здійснення контролюючим органом функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Наведений підхід узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.07.2023 по справі №460/2663/22. Окрім того, судами встановлено, що направлення на перевірку від 28.09.2022 №84/143/99-00-09-03-01/00152307 та №85/143/99-00-09-03-01/00152307 містять більш розширений перелік питань, які підлягали перевірці контролюючим органом, на відміну від наказу, яким така перевірка призначена, а саме: у направленнях метою перевірки є контроль за дотриманням вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявність документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, свідоцтв, тоді як у наказі - лише дотримання вимог законодавства, яке регулює виробництво і обіг пального. Отже, наказ про призначення перевірки та направлення на фактичну перевірку, як основні документи, що визначають правові підстави для такої проведення перевірки знаходяться у суперечності. У ході судового розгляду справи, представником відповідача було надано додаткові пояснення з приводу фактичних підстав спірної податкової перевірки та зазначено, що така призначалась, зокрема, з метою зняття залишків пального. Своєю чергою, аналізуючи такі доводи податкового органу суди попередніх інстанцій справедливо зазначили, що зняття залишків пального не передбачено положеннями ПК України для нафтопереробного заводу з повним циклом виробництва. До того ж питання щодо наявності/відсутності правових підстав для проведення фактичної перевірки ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" на підставі наказу ДПС України від 28 вересня 2022 року № 687 уже було предметом дослідження у адміністративній справі №440/9568/22, за результатом розгляду якої рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2023 року у справі №440/9568/22, що набрало законної сили 04.07.2023 року, визнано протиправним та скасовано розпорядження Головного управління ДПС у Полтавській області від 28.10.2022 року № 195-рл "Про анулювання ліцензії" саме з підстав невідповідності такого наказу вимогам законодавства та не доведеності відповідачем правових підстав для здійснення такої перевірки. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованої відмови ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" у допуску уповноважених представників контролюючого органу до проведення фактичної перевірки, що виключає можливість анулювання позивачу ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі. Належну правову оцінку з боку судів попередніх інстанцій отримали і доводи позивача про наявність двох екземплярів розпоряджень в.о. заступника Голови Державної податкової служби України з однаковими реквізитами: номер - 259-р/л, назва - «Про анулювання ліцензії», дата - 26.10.2022, але прийнятих з різних підстав (несплата чергового платежу за ліцензію та відмова без законних підстав у допуску до перевірки), внаслідок чого обґрунтовано констатовано про відсутність у суду можливості достеменно встановити фактичні підстави анулювання ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" на виробництво пального та, відповідно, наявності підстав вважати, що оскаржуване розпорядження, як акт індивідуальної дії, прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Доводи податкового органу про те, що розпорядження від 26.10.2022 № 259-р/л «Про анулювання ліцензії ПАТ «Укртатнафта» на виробництво пального реєстраційний номер 990114201900003, терміном дії з 01.07.2019 до 01.07.2024» з підстави «…несплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 днів від моменту призупинення ліцензії (норма діє до 31.12.2021)» було помилково направлено ПАТ «Укртатнафта», критично були оцінені судами попередніх інстанцій, адже жодного повідомлення про помилку, як того вимагає п. 421.9 ст. 421 ПК України, до суду надано не було. Зважаючи на викладене та наведені вище мотиви колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність розпоряджень Державної податкової служби України від 26.10.2022 № 259 р/л «Про анулювання ліцензії» та наявність підстав до його скасування. Колегія суддів також вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що ефективним способом відновлення порушеного права позивача в даному випадку є саме зобов`язання Державної податкової служби України видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним відомості щодо анулювання ліцензії на виробництво пального реєстраційний номер 990114201900003, терміном дії з 01.07.2019 по 01.07.2024 та відновити інформацію про дію цієї ліцензії. Надаючи правову оцінку висновкам судів попередніх інстанцій щодо наявності/відсутності правових підстав до забезпечення позову, колегія суддів виходить з наступного. Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Державної податкової служби України від 26.10.2022 № 259-р/л "Про анулювання ліцензії" щодо анулювання ліцензії на виробництво пального №990114201900003 до набранням законної сили судовим рішенням у цій справі, суд першої інстанції дійшов до висновку, що можливість здійснення позивачем господарської діяльності беззаперечно залежить від наявності та чинності відповідної ліцензії, а її анулювання призводить до неможливості здійснення господарської діяльності Товариством і може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з відповідними труднощами заявника. При цьому суд зазначив, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог. Своєю чергою, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Товариства про забезпечення позову, оскільки сам по собі факт прийняття рішення відповідачем про анулювання ліцензії не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку. При цьому, за висновком апеляційного суду, задовольняючи заяву суд першої інстанції, не навів жодних обґрунтованих мотивів, з яких він дійшов висновку про заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також настання негативних наслідків, для виправлення яких Товариству буде необхідно докласти значних зусиль і витрат. Як наслідок, апеляційний суд констатував факт недоведеності обставин, з якими закон пов`язує можливість забезпечення позову. Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо : 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2)очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1)зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України). В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України). Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щ/об забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позов та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Водночас, колегія суддів зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Однак, при вирішенні питання про забезпечення позову суд першої інстанції обмежився лише висновками, що анулювання ліцензії призведе до припинення відповідної діяльності позивача, проте не надав належної оцінки доводам заявника з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заяви щодо забезпечення позову. Судом не встановлено підстав, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача розпорядженням ДПС України від 26.10.2022 №259-р/л "Про анулювання ліцензії" на виробництво пального реєстраційний номер № 990114201900003, доказів наявності таких обставин не надано і позивачем. Натомість, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зауважив, що сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке ймовірно стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку. Колегія суддів також звертає увагу на те, що позивачем у цій справі не доведено та документально не підтверджено обставини (матеріали справи не містять доказів), які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення чи які б свідчили про реальну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позов, як і не надано доказів можливості настання невідворотних наслідків для господарської діяльності товариства, зокрема: щодо кількості працівників, яких буде звільнено чи яким не можливо буде виплачувати заробітну плату; щодо наявності зобов`язань перед третіми особами, виконання яких буде ускладнено внаслідок анулювання ліцензії; обґрунтованого розрахунку можливих фінансових збитків, тощо. Відтак, з огляду на викладене вище, Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для забезпечення позову у даній справі у визначений позивачем спосіб та, як наслідок, задоволення відповідної заяви останнього. Частиною четвертою статті 328 КАС України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційних скаргах доводи є необґрунтованими. Верховний Суд також враховує, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із такими, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів. Отже, переглянувши судові рішення в межах касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому в задоволенні касаційних скарг слід відмовити. Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд п о с т а н о в и в : Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 січня 2023 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року залишити без змін, а касаційні скарги Державної податкової служби України та Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта», - без задоволення. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх Судді: О.В. Білоус Н.Є. Блажівська