Постанова 4824 № 753/3155/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/2401/2024 Справа № 753/3155/23 П О С Т А Н О В А Іменем України 11 січня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А., розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Дарницького районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Комаревцевої Л.В. в м. Київ 22 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, в с т а н о в и в : В лютому 2023 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, просив стягнути з відповідача на свою користь завдану матеріальну шкоду в розмірі 86000 грн. та моральну шкоду в розмірі 20000 грн., покласти на відповідача судові витрати по сплаті судового збору 1073,60 грн., по сплаті проведення дослідження з визначення вартості проведення відновлювального ремонту 7000 грн., витрати по оплаті послуг правничої допомоги адвоката в розмірі 20000 грн., загалом 28073,60 грн. Позов мотивував тим, що є власником квартири АДРЕСА_1 . Власником квартири АДРЕСА_4 у вказаному будинку, яка розміщена поверхом вище, є ОСОБА_1 30 грудня 2022 року сталося затоплення водою належної позивачу квартири з вищерозташованої квартири АДРЕСА_4 , яка належить відповідачу. Про факт затоплення свідчить акт обстеження квартири від 30 грудня 2022 року, яким комісія встановила, що в квартирі АДРЕСА_1 виявлено сліди залиття, а саме залито коридор, кухню, санвузол та житлову кімнату у визначених межах, що відбулося через пошкодження самовільно переобладнаної системи ЦО в квартирі АДРЕСА_4 , а саме поліпропіленове відведення від стояка до радіатора. Відповідно до висновку експертного дослідження розмір завданої матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 становить загалом 86000 грн. Вартість проведення оцінки вартості відновлювального ремонту склала 7000 грн. Відповідач відмовився добровільно відшкодовувати нанесені йому матеріальні збитки або провести своїми силами та за власний рахунок ремонтні роботи, внаслідок чого ОСОБА_3 тривалий час не має змоги використовувати житло за цільовим призначенням, що вплинуло на його звичне життя і спричинило значні душевні страждання і переживання. Враховуючи час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, глибину душевних та психічних страждань, пов`язаних з пошкодженням майна, порушення нормального ритму життя, тяжкість вимушених змін, позивач оцінює моральну шкоду з урахуванням розміру збитку, принципу розумності та справедливості в розмірі 20000 грн. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 березня 2023 року позов частково задоволено, стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок залиття, в розмірі 86000 грн., моральну шкоду в розмірі 5000 грн., витрати по сплаті проведення дослідження з визначення вартості відновлювального ремонту в сумі 7000 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073,60 грн., всього 109073,60 грн., в решті позову відмовлено. Відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 березня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що не знав про існування судового процесу, не був належним чином повідомлений про дату проведення будь-якого судового засідання, не отримував жодної судової повістки, в матеріалах справи відсутні будь-які рекомендовані повідомлення, що він був сповіщений належним чином. Відповідач не отримував копії позовної заяви з доданими матеріалами, оскільки конверт повернувся з поштовим повідомленням з відміткою за закінченням терміну зберігання, в зв`язку з чим судову повістку не було вручено. Виходячи з наведеного, було порушено конституційне право відповідача на участь в судовому розгляді, відповідно він не міг подати відзиву на позовну заяву. Крім того, він фізично не міг отримувати поштові повідомлення, оскільки був госпіталізований з 08 березня по 04 квітня 2023 року, а також з 08 серпня по 29 серпня 2023 року. В цей проміжок часу батьки відповідача відкрили поштову скриньку та отримали копію судового рішення по даній справі. Щодо неправильного дослідження та оцінки доказів, а також неправильного встановлених обставин справи зазначив, що в акті обстеження квартири від 30 грудня 2022 року не наводиться причина пошкодження в квартирі, що належить відповідачу, ані обґрунтувань, на підставі яких актів був зроблений такий висновок, крім того, не наведено, ким саме встановлювалась така причина залиття. Також в акті вказано, що обстеження було проведене тільки в квартирі позивача, а про обстеження квартири відповідача нічого не зазначено. Ні в акті, ні у висновку не вказано місце розриву чи тріщини в трубі центрального опалення, що є принциповим, тому що пошкодження могло статись між поверхами в підлозі позивача або в стелі відповідача. Вважав незрозумілим, чому експерти ЖЕД-209 дійшли висновку щодо самовільного переобладнання системи центрального опалення в квартирі АДРЕСА_4 , підстави для цього висновку в акті також не були наведені. Крім того, зазначений акт був підписаний матір`ю відповідача через кілька днів після того, як сталася аварія. Щодо висновку про вартість проведення відновлювального ремонту квартири від 12 січня 2023 року, зауважував, що суб`єктом оціночної діяльності не проводився огляд квартири відповідача, бесіда з відповідачем або його представником. В п. 3.2 висновку вказано, що причинами залиття є пошкодження самовільно переобладнаної системи ЦО в квартирі АДРЕСА_4 , та що під час обстеження квартири встановлено, що там дійсно відбулося залиття зверху та пошкодження повністю відповідають акту обстеження від 30 грудня 2022 року, однак на підставі чого зроблені такі висновки, невідомо. Вважав, що ТОВ «Центр незалежної експертної оцінки» зробив висновок на підставі акту обстеження квартири від 30 грудня 2022 року та використав цей акт в якості вихідних даних. Наголошував, що матеріали справи не містять актів огляду квартири відповідача, на підставі яких можна було б зробити висновок про місце та причину пошкодження самовільно переобладнаної системи ЦО в квартирі АДРЕСА_4 . Встановлення вказаних фактів необхідно для визначення причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача або третіх осіб та пошкодженням системи ЦО для визначення особи, в зоні відповідальності якої знаходиться вказана система ЦО. Пошкодження (прорив) могло статися внаслідок підняття надмірного тиску води в системі, що є відповідальністю обслуговуючої організації. В даному випадку відповідальність за наслідки такої аварії має нести постачальник комунальних послуг. Факт надмірного тиску системи ЦО, в результаті якого відбулося пошкодження поліпропіленового відведення від стояка до радіатора в квартирі відповідача, підтвердив сантехнік, який прибув на місце аварії. Висловлював сумніви щодо суми матеріальної шкоди, завданої квартирі позивача внаслідок залиття, та необхідність її перерахування. Вважав, що акт обстеження квартири від 30 грудня 2022 року, складений працівниками ЖЕД-209, висновок про вартість проведення відновлювального ремонту квартири від 12 січня 2023 року є неналежними доказами, оскільки ними не підтверджується вини відповідача в затопленні квартири АДРЕСА_1 . Крім того, ці докази є недопустимими, оскільки складені без запрошення відповідача і він був позбавлений змоги надати свої пояснення та зауваження, які могли б бути враховані при складанні цих документів. Також ці докази не є достатніми, оскільки не було проведено обстеження квартири відповідача. За таких обставин без проведення повторної незалежної та неупередженої судової будівельно-технічної експертизи неможливо встановити обставини та причини залиття, а також розмір збитків. Від позивача ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначав, що рішення є законним і обґрунтованим, ухваленим на підставі всебічно досліджених і встановлених обставин, а вимоги апеляційної скарги необґрунтованими і такими, що не заслуговують на увагу суду. Наводив власні спростування доводів апеляційної скарги, вказуючи, що в акті обстеження чітко зазначено, що його було складено і причини залиття встановлено комісією в складі головного інженера ЖЕД-209 Єременка І.В. , інженера по ремонту ОСОБА_6 , слюсаря-сантехніка ОСОБА_7 , та вбачається, що відповідач був ознайомлений з даним актом, про що свідчить його підпис. Крім того, відповідач в апеляційній скарзі визнає, що в його квартирі відбулося пошкодження поліпропіленового відведення, але при цьому припускає, що таке пошкодження могло статися не з його вини, а внаслідок надмірного тиску води в системі ЦО, однак не надав на підтвердження вказаних обставин жодних належних доказів. Посилався на презумпцію вини завдавача шкоди, на якого покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, вказував, що вину у завданні шкоди позивачу залиттям квартири відповідачем не спростовано, а доводи, що акт від 30 грудня 2022 року є неналежним та недопустимим доказом, зводяться до незгоди з письмовими доказами, оцінка яким надана судом. Разом із тим, акт є первинним документом, що засвідчує факт певної події, а тому не може ґрунтуватися на інших документах. Наголошував, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами своїх вини у залитті квартири позивача, не надав інших доказів щодо розміру спричиненої майнової шкоди, що є його процесуальним обов`язком, на надав доказів того, що залиття квартири сталося з вини інших осіб, та як наслідок відповідальність за спричинену шкоду має бути покладена не на відповідача. Крім того, не обґрунтовано, в чому саме полягає незаконність оскаржуваного рішення, які норми матеріального та процесуального права, на думку відповідача, було порушено судом при ухваленні даного рішення. За наведених обставин доводи відповідача про недоведеність його вини у заподіянні позивачу шкоди та недоведеність розміру завданої шкоди не заслуговують на увагу суду, зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, містять посилання на факти, що були предметом дослідження і оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вище вимогам закону. Задовольняючи частково позов про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки з вини відповідача, а саме через пошкодження самовільно переобладнаної системи ЦО в квартирі АДРЕСА_4 , сталося затоплення квартири позивача, внаслідок чого було пошкоджене майно, і вартість відновлювального ремонту оцінена суб`єктом оціночної діяльності у 86000 грн., вказана матеріальна шкода, а також витрати по сплаті проведення дослідження з визначення вартості відновлювального ремонту в розмірі 7000 грн., підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Крім того, виходячи з обставин справи, принципу розумності та справедливості, судом визначено розмір моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок залиття квартири, в сумі 5000 грн. Також судом визнано справедливим і співмірним зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 10000 грн. Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону. Як встановлено судом, позивач ОСОБА_3 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24 вересня 2009 року (а. с. 5 - 8). Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою АДРЕСА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 19 листопада 2016 року (а. с. 9). На а. с. 11 знаходиться копія акту про залиття квартири АДРЕСА_1 , складеного 30 грудня 2022 року комісією в складі головного інженера ЖЕД-209 Єременка І.В., інженера по ремонту ОСОБА_6 , слюсаря-сантехніка ОСОБА_7 про те, що в квартирі АДРЕСА_1 виявлено сліди залиття, а саме коридор пл. 2,9 кв.м. залито в межа: стеля (оздоблена вапняною сумішшю) - 0,2 кв.м., стіни (оздоблені шпалерами) - 1,9 кв.м., кухня пл. 5,8 кв.м. залита в межах: стеля (оздоблена шпалерами) - 5,8 кв.м., стіни (оздоблені шпалерами) - 8,5 кв.м., санвузол пл. 3,7 кв.м. залито в межах: стеля (оздоблена вапняною сумішшю) - 3,7 кв.м., стіни (оздоблені шпалерами) - 8 кв.м., житлова кімната пл. 13,1 кв.м. залита в межах: стеля (оздоблена шпалерами) - 13,1 кв.м., стіни (оздоблені шпалерами) - 32,25 кв.м. Залиття відбулось через пошкодження самовільно переобладнаної системи ЦО в квартирі АДРЕСА_4 , а саме поліпропіленове відведення від стояка до радіатора. З актом ознайомлені під підпис мешканці квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 . 09 січня 2023 року ОСОБА_3 уклав з ТОВ «Центр незалежної експертної оцінки» договір № 003 про надання оціночних послуг, вартість яких становить 7000 грн. і яка була сплачена позивачем (а. с. 12, 13, 33, 34). Згідно висновку про вартість проведення відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_1 , складеного ТОВ «Центр незалежної експертної оцінки» 17 січня 2023 року, ринкова вартість проведення відновлювального ремонту становить 86000 грн. В розділі 3 «Опис об`єкта оцінки» суб`єктом оціночної діяльності зазначено, що 09 січня 2023 року після огляду квартири експертом-оцінювачем виявлено відповідні значні пошкодження шпалер у кімнаті. коридорі, санвузлі та у кухні, також у кухні пошкоджена плитка, скрізь на стелях і стінах видно плями вологості та сліди залиття, на думку оцінювача, потрібно робити відновлювальний ремонт у вищезгаданих приміщеннях квартири АДРЕСА_1 , повністю переклеїти шпалери у вищезгаданих приміщеннях та частково замінити/переробити плитку на кухні. Під час обстеження квартири АДРЕСА_1 встановлено, що там дійсно відбулося залиття зверху та пошкодження повністю відповідають акту обстеження від 30 грудня 2022 року (а. с. 14 - 31). Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Відповідно до ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Для настання деліктної відповідальності за статтями 1166, 1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір. Такі правові висновки підтримуються на даний час Верховним Судом, зокрема в постанові від 25 лютого 2019 року в справі № 466/4051/15-ц, від 23 лютого 2022 року в справі № 158/1981/20 (провадження № 61-12503св21). Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. ст. 77 - 80 ЦПК України). Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона; таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що основними доказами, на які посилався позивач на підтвердження своїх вимог, є акт про залиття квартири від 30 грудня 2022 року на підтвердження факту залиття квартири саме відповідачем, та висновок про вартість відновлювального ремонту квартири після її залиття від 17 січня 2023 року на підтвердження розміру збитків. Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» встановлено форму акта, який складається у разі залиття квартири (додаток № 4 до Правил). Згідно з вказаними Правилами акт складається комісією за участю представників організації, яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, та організації, яка обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення, водопостачання та водовідведення, представника власника будинку або будинкового комітету і затверджується начальником організації, яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб як від потерпілої, так і від винної сторін є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата його складання; прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника квартири, що зазнала шкоди; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода, обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей; висновок комісії щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття. Акт обов`язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність і у такому випадку в акті має бути зазначено, що такі особи (прізвище ім`я по батькові) підписувати складений акт відмовилися з тих чи інших причин. Зазначені правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 201/658/16-ц (провадження № 61-40389св18). Акт від 30 грудня 2022 року підтверджує протиправність дій відповідача та його вину у завданні шкоди позивачу, відповідає вимогам, встановленим до складання таких актів, та містить всі необхідні відомості. Зокрема, в даному акті, складеному комісією в складі головного інженера ЖЕД-209 Єременка І.В., інженера по ремонту ОСОБА_6 , слюсаря-сантехніка ОСОБА_7 зазначено квартиру, що зазнала шкоди; характер залиття та його причини (пошкодження самовільно переобладнаної системи ЦО в квартирі АДРЕСА_4 , а саме поліпропіленове відведення від стояка до радіатора); завдана матеріальна шкода, обсяги необхідного ремонту приміщень квартири (наведено перелік затоплених приміщень та конкретні місця залиття). Акт підписаний членами комісії та мешканцями обох квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 . Враховуючи вищевикладене, спростовуються змістом самого акту від 30 грудня 2022 року безпідставні доводи апеляційної скарги, що в акті не зазначено, ким саме встановлювалась причина залиття. Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що акт від 30 грудня 2020 року не містить обґрунтувань, на підставі яких актів був зроблений такий висновок, з огляду на те, що акт про залиття є первинним документом, що засвідчує факт певної події, а тому не може ґрунтуватися на інших документах. Не приймаються як неспроможні та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що в акті нічого не зазначено про обстеження квартири відповідача, якого в дійсності не було проведено, зважаючи на те, що в даному акті встановлено причину залиття у вигляді пошкодження самовільно переобладнаної системи ЦО в квартирі АДРЕСА_4 , а саме поліпропіленове відведення від стояка до радіатора, і без безпосереднього обстеження членами комісії квартири АДРЕСА_4 виявлення особливостей системи ЦО в квартирі відповідача, локалізації аварії та її причин було би неможливим. Крім того, обстеження квартири АДРЕСА_4 членами комісії ЖЕД-209 безпосередньо підтверджується підписом у акті мешканця цієї квартири - матері відповідача, яка підписала даний документ без зауважень та заперечень, належність її підпису визнано самим ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, а доводи апеляційної скарги, що акт було підписано його матір`ю лише через декілька днів після аварії, не підтверджені доказами та відхиляються апеляційним судом. Доводи апеляційної скарги, що в акті від 30 грудня 2022 року не наведено обґрунтування, на підставі чого комісією було зроблено висновок, що система центрального опалення в квартирі АДРЕСА_4 є самовільно переобладнаною, не спростовують встановлені в акті причини та локалізацію аварії, є неспроможними та відхиляються апеляційним судом. Таким чином, пошкодження в квартирі АДРЕСА_4 , які призвели до залиття квартири позивача, встановлено належним чином у належній формі уповноваженими на це особами, а доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо інших ймовірних причин залиття (надмірний тиск води в трубах, пошкодження труб центрального опалення в підлозі або в стелі) є припущеннями, на підтвердження яких ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів, і не можуть бути прийняті апеляційним судом. Натомість, в апеляційній скарзі самим відповідачем в подальшому підтверджується, що пошкодження системи центрального опалення в його квартирі відбулося саме в тому місці і в той спосіб, які були зазначені в акті від 30 грудня 2022 року, а саме пошкодження поліпропіленового відведення від стояка до радіатора (а. с. 67 зворот). Враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 86000 грн. в повному обсязі, оскільки позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження завдання майнової шкоди та її розміру, доведено наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача, яка полягає у незабезпеченні належного стану самовільно переобладнаної системи ЦО в квартирі АДРЕСА_4 , в результаті чого було пошкоджене поліпропіленове відведення від стояка до радіатора, наслідком чого стало залиття квартири позивача, а відповідач, в свою чергу, не спростував своєї вини в заподіянні шкоди позивачу. Визначаючи розподіл тягаря доведення, судом враховано, що у такій категорії спорів позивач звільняється від обов`язку доведення вини відповідача, проте зобов`язаний довести наявність інших елементів цивільно-правової відповідальності особи за завдання іншій особі шкоди в результаті вчинення протиправних дій або бездіяльності. Відповідач, заперечуючи наявність вини у заподіянні шкоди та її розміру, не надав суду належних та допустимих доказів на спростування цих обставин. Висновок про вартість проведення відновлювального ремонту квартири після її залиття від 17 січня 2023 року за своїм правовим характером є звітом про оцінку майна, вимоги до якого встановлюються Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Відповідно до положень ч. 1 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. При цьому поданий позивачем висновок містить інформацію про предмет доказування, а саме визначення збитків, за формою і змістом відповідає вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та п. 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, що вказує на можливість його використання для визначення матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок залиття квартири, що і було правомірно зроблено судом першої інстанції. Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що висновком від 17 січня 2023 року не підтверджується вина відповідача в затопленні належної позивачу квартири, з огляду на те, що встановлення даних обставин не входить до завдань оцінки заподіяної шкоди, в той час як вина відповідача в межах даної справи встановлена судом першої інстанції на підставі іншого доказу, а саме акту про залиття від 30 грудня 2022 року. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що у відповідача складається враження, нібито ТОВ «Центр незалежної експертної оцінки» використав акт від 30 грудня 2022 року в якості вихідних даних, апеляційний суд зауважує, що в самому оціночному звіті від 17 січня 2023 року зазначається про використання як довідкового матеріалу акту обстеження після залиття (а. с. 15 зворот). При цьому апеляційна скарга не містить доводів щодо невідповідності наданого звіту про оцінку вимогам Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10 жовтня 2003 року, Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1722 від 28 жовтня 2004 року, Методики оцінки вартості майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2003 року № 1891 або будь-яким іншим нормативним актам. Доводи апеляційної скарги, що при проведенні ТОВ «Центр незалежної експертної оцінки» огляду квартири АДРЕСА_1 не була також оглянута квартира відповідача АДРЕСА_4 , не проведено бесіду з відповідачем або його представником, є необґрунтованими, оскільки квартира відповідача в даному випадку не була предметом оцінки, і у суб`єкта оціночної діяльності не існувало передбачених законом підстав для її огляду. Апеляційний суд враховує, що відповідач, маючи сумніви щодо належності, допустимості та достатності акту від 30 грудня 2022 року, висновку про вартість проведення відновлювального ремонту квартири від 17 січня 2023 року як доказів, не погоджуючись з розміром та причинами заподіяння шкоди, не був позбавлений можливості надати разом з апеляційною скаргою свої докази на спростування обставин, встановлених даними доказами, або заявити клопотання про призначення відповідних експертиз, проте вказаним правом на свій розсуд не скористався. Відтак, відповідач не спростував належними та допустимими доказами своїх вини у залитті квартири позивача, не надав інших доказів щодо розміру спричиненої майнової шкоди, що є його процесуальним обов`язком, на надав доказів того, що залиття квартири сталося з вини інших осіб, та як наслідок відповідальність за спричинену шкоду має бути покладена не на відповідача. Доводи відповідача про недоведеність його вини у заподіянні позивачу шкоди та недоведеність розміру завданої шкоди фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, містять посилання на факти, що були предметом дослідження і оцінки суду. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому, Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. Враховуючи, що внаслідок пошкодження майна позивачу були спричинені моральні страждання, враховуючи обсяги пошкоджень та їх наслідки, засади розумності і справедливості, суд першої інстанції також дійшов правильного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про стягнення з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 5000 грн. Апеляційний суд враховує, що аргументів в частині висновків суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди і визначення судом її розміру апеляційна скарга не містить, як і доводів щодо розподілу судових витрат. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи судом, судова кореспонденція в даній справі йому не була вручена, повідомлення з поштового відділення до нього не надходили, він не знав про існування позову та судового розгляду, що позбавило його можливості реалізувати належні йому процесуальні права, в тому числі подати відзив на позовну заяву, апеляційний суд враховує, що дійсно, ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 28 лютого 2023 року відкрито провадження в справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а. с. 46). Копію ухвали направлено сторонам для відома, відповідачу роз`яснено право подати відзив на позовну заяву не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї. Конверт з копією ухвали, направлений на адресу відповідача ОСОБА_1 було повернуто до суду з відміткою Укрпошти про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою», а відтак відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України лист вважався врученим адресату. Апеляційний суд враховує, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначив таку ж адресу для листування, на яку йому було відправлено судом першої інстанції копію ухвали про відкриття провадження та позовної заяви, і не вказував, що за цією адресою він не проживає. Крім того, апеляційний суд враховує, що процесуальні права відповідача були поновлені апеляційним судом, яким було відкрито провадження за апеляційною скаргою відповідача та здійснено апеляційний перегляд справи. Оцінюючи доводи апеляційної скарги про розгляд справи у відсутності відповідача, не повідомленого про дату, час та місце судового засідання, апеляційний суд враховує наступне. Розгляд даної справи здійснено судом в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, що відповідає положенням ч. 4 ст. 274, ч. 5 ст. 279 ЦПК України, а відтак судом правомірно не здійснювалося повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду лише у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим. Однак в даному випадку апеляційним судом таких обставин не встановлено, оскільки розгляд справи судом першої інстанції відбувся в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обгрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до незгоди із судовим рішенням, переоцінки доказів, яким судом першої інстанції було надано належної оцінки, та не спростовують висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 березня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Судді : Кашперська Т.Ц. Фінагеєв В.О. Яворський М.А.