Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/2303/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/2303/23 Головуючий у 1-й інстанції: Панкеєва Вікторія Анатоліївна Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В. 11 січня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ Позивач звернувся із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 24.09.2021 № 053430002435 щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 , - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до п. а) ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дня звернення за її призначенням, а саме з 17.09.2021, зарахувавши до загального стажу її роботи додатково по одному року за кожний повний рік роботи у період з 27.01.1997 по 29.01.2001. ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.07.2023 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №053430002435 від 24.09.2021 щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 17.09.2021 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог, а саме щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до п. а) ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дня звернення за її призначенням, а саме з 17.09.2021, зарахувавши до загального стажу її роботи додатково по одному року за кожний повний рік роботи у період з 27.01.1997 по 29.01.2001 - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь судові витрати у сумі 429,44 грн судового збору. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах у позивача були наявні усі підстави для зарахування спірного періоду до пільгового стажу, з огляду на що відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області у призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах, викладена у рішенні №053430002435 від 24.09.2021 є протиправною. При цьому враховуючи неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, з метою ефективного захисту права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зобов`язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.09.2021 про призначення пенсії саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання позивача. ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, сторони подали апеляційні скарги, в яких: позивач просить суд скасувати вказане рішення в частині відмови у задоволенні позову та прийняти в цій частині нове, яким позов задовольнити повністю, а відповідач - скасувати вказане рішення в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що на момент звернення до відповідача позивач має право на призначення пенсії на пільгових умовах. Проте зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву призвело до обмеженого захисту безумовного порушеного права позивача. Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу вказав, що не здійснював розгляд заяви позивача, не приймав жодного рішення щодо позивача, не порушував права та законні інтереси позивача у сфері пенсійного забезпечення. Саме Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії, приймав рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу та є належним відповідачем у праві. ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Правом подання письмового відзиву на апеляційні скарги сторони не скористалися, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою суду від 11.09.2023 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ 17.09.2021 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку. Після подання заяви пенсія не нараховувалась і рішення від пенсійних органів не надходили. 09.12.2022 позивач звернулась зі скаргою до Пенсійного фонду України на бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Листом №1107-36317/С-03/8-2800/23 від 12.01.2023 Пенсійний фонд України повідомив що за результатом розгляду заяви від 17.09.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області було прийнято рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії від 24.09.2021 №053430002435. Також Пенсійний фонд України зазначив що перевіривши матеріали відмовної електронної пенсійної справи право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону за заявою від 17.09.2021 у позивача відсутнє. Просив Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у найкоротший термін надати заявниці повідомлення про відмову в призначенні пенсії, як передбачено Порядком № 22-1. Листом від 17.01.2023 №0500-0202-8/6309 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надіслало позивачу рішення відповідача від 24.09.2021 № 053430002435. В рішенні про відмову у призначенні пенсії вказано, що за доданими документами не прийняті до розгляду надані документи про атестацію робочих місць наказ № 299 від 19.05.1995, пільгова довідка від 26.12.2012 № 509, довідки від 26.12.2012 № 512, № 513, № 514, від 27.01.2014 № 52, довідка про перейменування від 26.12.2012 № 511 не можуть бути враховані та слугувати підтвердженням періоду з 01.11.1993 по 27.01.1994, з 27.01.1997 по 26.12.2000 видані підприємствами, які знаходяться тимчасово окупованій на території, а згідно з частиною 3 статті 9 Закону України "Про забезпечення прав i свобод громадян правовий режим на тимчасово окупованій території України" будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, непередбаченому Законом. Частиною 3 статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий такими органами чи особами, є недійсним і не створює правових наслідків. Враховуючи вище викладене, у призначенні пенсії за віком згідно статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" позивачу відмовлено, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав. VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 03.10.2017 Верховною Радою України ухвалено Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (№2148-VIII), який доповнив "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон 1058-IV) розділом XIV-І, який містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту: "На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах". Статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) встановлено, що право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. Натомість згідно з пунктом "а" статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (№ 213-VІІІ), який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом "а" статті 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років. Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення). Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Таким чином, Рішенням №1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII. У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ). Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV. Вказане узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20. Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списком № 1 деталізоване у Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383). Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92. Пунктами 4, 4.1. Порядку № 383 визначено, що згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації. Згідно пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника. Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №

637. Згідно із статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи. Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України. Згідно матеріалів справи, на момент звернення із заявою від 17.09.2021 про призначення пенсії на пільгових умовах за списком №1 ОСОБА_1 досягла 54-річного віку. Відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 02.09.1986, позивач з 27.01.1997 по 29.01.2001 працювала в шахті "Пролетарська-Крута" на посаді дільничний гірничий нормувальник. Довідкою Державного підприємства "Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств" №509 від 26.12.2012 підтверджено, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день на шахті "Пролетарська-Крута", і за період з 27.01.1997 (наказ № 46 від 27.01.1997) до 26.12.2000 виконувала підземні роботи на дільниці за посадою дільничний гірничий нормувальник, що передбачено списком №1, розділом 1, підрозділом 1г, код КП 1010100г-24170. Зазначено, що за період роботи з 27.01.1997 по 26.12.2000 пільговий стаж становить 3 роки 10 місяців 29 днів. Виконувана робота позивача віднесена до Списку № 1, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 (розділ I. Гірничі роботи 1010100г-24170), чинними на час відповідного трудового стажу позивача. Проте у рішенні про відмову від 24.09.2021 №053430002435 зазначено, що за доданими документами не прийняті до розгляду надані документи про атестацію робочих місць наказ № 299 від 19.05.1995, пільгова довідка від 26.12.2012 № 509, довідки від 26.12.2012 № 512, № 513, № 514, від 27.01.2014 № 52, довідка про перейменування від 26.12.2012 № 511 не можуть бути враховані та слугувати підтвердженням періоду з 01.11.1993 по 27.01.1994, з 27.01.1997 по 26.12.2000 видані підприємствами, які знаходяться тимчасово окупованій на території. Колегія суддів враховує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Згідно ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 №1207-VII (далі - Закон №1207-VII) тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Датою початку тимчасової окупації є 19 лютого 2014 року. Відповідно до абз.4 ст.2 Закону №1207-VII окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року. Таким чином відповідачем безпідставно не враховано надані позивачем уточнюючі довідки видані підприємствами, які знаходяться на тимчасово окупованій території, оскільки вони видані до моменту окупації території України. Крім того частинами 1, 2 статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території. Зі змісту частини 1 статті 17 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" слідує, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна. В статті 18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" зазначено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території. Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, також визначено, вказаним вище Законом. Отже позивач надав докази того, що період роботи в шахті "Пролетарська-Крута" на посаді дільничний гірничий нормувальник з 27.01.1997 по 29.01.2001 підлягають зарахуванню до пільгового стажу, який передбачено Списком №1. Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що на момент звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах у позивача були наявні усі підстави для зарахування спірного періоду до пільгового стажу, з огляду на що відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області у призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах, викладена у рішенні №053430002435 від 24.09.2021 є протиправною. Водночас, з метою ефективного захисту права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд першої інстанції вважав за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання позивача) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.09.2021 про призначення пенсії. Стосовно таких висновків колегія суддів зазначає наступне. Згідно пункту 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.2 ст.9 КАС України). З огляду на суть та характер спірних відносин, зважаючи на відмову Головного управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області від 24.09.2021 №053430002435 у призначені пенсії позивача, а також зважаючи на діючий в органі державної влади принцип екстериторіальності, колегія суддів вважає, що повторне зобов`язання відповідача щодо розгляду заяви позивача про призначення пенсії не призведе до ефективного вирішення спору. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд і зазначати будь-яку підставу для відмови. Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для зобов`язання пенсійного органу призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до п. а) ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дня звернення за її призначенням, а саме з 17.09.2021, зарахувавши до загального стажу її роботи додатково по одному року за кожний повний рік роботи у період з 27.01.1997 по 29.01.2001. Щодо застосування при розгляді заяви позивача про призначення пенсії принципу екстериторіальності слід вказати наступне. Згідно частини 1 статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1). 30.03.2021 набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16.03.2021 за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1). Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021. Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр). Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Згідно пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Отже після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Тобто фактично Порядок № 22-1 визначає, що будь-який структурний підрозділ пенсійного органу наділений повноваженням призначати пенсію. Проте після прийняття заяви та документів орган, що розглядає такі документи та приймає рішення визначається за принципом екстериторіальності. Натомість вказаний Порядок не визначає, який саме структурний підрозділ пенсійного органу зобов`язаний призначити пенсію на виконання судового рішення, тобто виконати рішення суду. При цьому колегія суддів враховує, що позивачем заявлено позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, який визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії. На підставі вказаного та з метою належного та ефективного захисту прав позивача колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позову повністю, шляхом визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 24.09.2021 № 053430002435 щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах позивачу та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити позивачу пенсію за віком відповідно до п. а) ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дня звернення за її призначенням, а саме з 17.09.2021, зарахувавши до загального стажу її роботи додатково по одному року за кожний повний рік роботи у період з 27.01.1997 по 29.01.2001. VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Частиною 6 ст. 139 КАС України вказано, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. За таких обставин на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, який прийняв оскаржуване рішення, підлягає стягненню 2147,20 грн. судового збору сплаченого згідно квитанції від 25.01.2024 на суму 858,88 грн. та квитанції від 27.07.2023 на суму 1288,32 грн. Враховуючи, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області прийняло спірне рішення про відмову у призначенні пенсії, тому судові витрати підлягають стягненню за рахунок його бюджетних асигнувань. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року скасувати та прийняти нову постанову. Позов задовольнити повністю. Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №053430002435 від 24 вересня 2021 року щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 . Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до п. а) ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дня звернення за її призначенням, а саме з 17 вересня 2021 року, зарахувавши до загального стажу її роботи додатково по одному року за кожний повний рік роботи у період з 27 січня 1997 року по 29 січня 2001 року. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 2147,20 грн (дві тисячі сто сорок сім гривень 20 коп.) судових витрат понесених на сплату судового збору. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.