Постанова 4855 № 580/3873/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3873/23 Суддя (судді) першої інстанції: Петро ПАЛАМАР ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 січня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Сорочка Є.О., Коротких А.Ю. за участю секретаря Дудин А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправним наказу про звільнення та поновлення на роботі, визнання протиправним наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, скасування акту розслідування нещасного випадку,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області в якому просив: - визнати незаконним та скасувати пункт 1 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 27.01.2023 №202 в частині, що стосується ОСОБА_1 ; - визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 02.05.2023 №126 о/с По особовому складу, яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію; - поновити ОСОБА_1 на службі в Головному управлінні Національної поліції в Черкаській області на посаді інспектора ізолятора тимчасового тримання №4 Головного управління Національної поліції в Черкаській області, з 03 травня 2023 року; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 травня 2023 року по день ухвалення рішення суду про поновлення на службі без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів із розрахунку його середньоденної заробітної плати 2852,20 гривень.; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за 2022 рік у сумі 48487,4 гривень; - визнати протиправним і скасувати акт Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 19.04.2023 № 15 форми Н-1/НПВ розслідування нещасного випадку, який стався 25.11.2022 близько 07 години 40 хвилин з позивачем, інспектором ізолятора тимчасового тримання №4 Головного управління Національної поліції в Черкаській області, який затверджено начальником ГУНП в Черкаській області 19.04.2023; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області провести повторне розслідування нещасного випадку, що стався 25.11.2022 близько 07 години 40 хвилин з позивачем, інспектором ізолятора тимчасового тримання №4 Головного управління Національної поліції в Черкаській області за результатами якого скласти акт за формою Н-1/ПВ де вказати, що нещасний випадок стався в період проходження служби під час виконання службових обов`язків; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 100000,00 (сто тисяч) гривень.; - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати (на професійну правничу (правову) допомогу) в сумі 50000,00 гривень.; - допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на службі в Головному управлінні Національної поліції в Черкаській області на посаді інспектора ізолятора тимчасового тримання № 4 Головного управління Національної поліції в Черкаській області, з 03 травня 2023 року та в частині зобов`язання Головного управління Національної поліції в Черкаській області виплатити старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 грошове забезпечення у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 59896,19 грн. Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 30 жовтня 2023 року відмовив у задоволенні позову. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення яким задовольнити позов у повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах Національної поліції України та займав посаду інспектора ізолятору тимчасового тримання №4 Головного управління Національної поліції в Черкаській області, спеціальне звання старший лейтенант поліції (наказ про призначення від 09.08.2021 №227 о/с). 02.12.2022 Головним управлінням Національної поліції в Черкаській області видано наказ №2372 про призначення та проведення службового розслідування щодо дорожньо-транспортної пригоди за участю інспектора ITT № 4 ГУНП в Черкаській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , що мають ознаки дисциплінарного проступку. 15.12.2022 наказом №2514 продовжено строк проведення службового розслідування та внесено зміни до складу дисциплінарної комісії. 31.12.2022 за результатами проведеного службового розслідування, затверджено висновок, у п. 2 якого зазначено: за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось в порушенні вимог п.п. 1, 2, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18, ст. 64 Закону України «Про Національну поліції», абзаців 1, 2 ч. 5 ст. 14, абз. 5 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», п.п. 2.3 б, п. 2.9 а, 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, абз. 1, 2 п. 1 розділу II, п. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 інспектор ізолятора тимчасового тримання №4 ГУНП в Черкаській області старший лейтенант поліції ОСОБА_1 заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності. Запропоновано застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. 27.01.2023 відповідачем прийнято наказ №202 про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось в порушенні вимог п.п. 1, 2, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18, ст. 64 Закону України «Про Національну поліції», абзаців 1, 2 ч. 5 ст. 14, абз. 5 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», п.п. 2.3 б, п. 2.9 а, 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, абз. 1, 2 п. 1 розділу II, п. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 шляхом звільнення зі служби в поліції. Наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 02.05.2023 №126 о/с По особовому складу, позивача звільнено зі служби в поліції за п. 6 (реалізацією дисциплінарного стягнення) ч. 1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію. Не погоджуючись із прийнятими рішеннями позивач звернувся до суду. Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року № 580 VIII (далі - Закон № 580-VIII). Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону № 580-VIII). Згідно ст. 59 Закону №580-VIII рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України (частина четверта статті 59 Закону № 580-VIII). Частиною 1 статті 60 Закону № 580-VIII передбачено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Згідно з вимогами пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництв. У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Частиною 1 ст. 64 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію"). Статтею 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018, № 2337-VIII (надалі - Дисциплінарний статут) визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків (ч. 1 ст. 13 Дисциплінарного статуту). В свою чергу, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту). Відповідно до пунктів 1-3, 6, 7 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини. Пунктами 3, 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом МВС України від 09.11.2016 за № 1179, передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику. Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об`єктивним. Згідно ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення зі служби в поліції. В даному випадку підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів поліції є порушення останнім службової дисципліни, яке виразилося у вживанні алкогольних напоїв 04.09.2022 в позаслужбовий час, не враховуючи та незважаючи на те, що особовий склад ГУНП в Чернігівській області переведений на посилений варіант несення служби, у зв`язку з воєнним станом на території України, а також вчинення дій що підривають довіру та авторитет Національної поліції України. З матеріалів справи вбачається, що підставами для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є п.п. 1, 2, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18, ст. 64 Закону України «Про Національну поліції», абзаців 1, 2 ч. 5 ст. 14, абз. 5 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», п.п. 2.3 б, п. 2.9 а, 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, абз. 1, 2 п. 1 розділу II, п. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179. Застосовуючи вказані норми, відповідач вважав, що позивач вчинив дисциплінарний проступок, який виразився в таких діях, як перебування в стані алкогольного сп`яніння, що свідчить про грубе порушення службової дисципліни та професійної етики, яке має негативні наслідки, що полягають в умисних діях, які дискредитують звання поліцейського та підривають авторитет Національної поліції України. Так, під час службового розслідування було встановлено наступне: Відповідно до доручення ВП №1 Черкаського РУП ГУНП від 24.02.2022 №1141 «Про забезпечення правопорядку під час введення воєнного стану в Україні» 25.11.2022 старший лейтенант поліції ОСОБА_1 повинен був заступити до несення служби в добовому наряді на попередньо зазначеному блокпості № 6, розташованого у межах території обслуговування ВП № 1 Черкаського РУП ГУНП(графік нарядів). 25.11.2022 близько 07.35 год. позивач, перебуваючи поза службою, у цивільному одязі, зі зброєю (табельною вогнепальною та автоматичною зброєю, а також боєкомплектом до неї), перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем, а саме рухався із м. Черкаси в напрямку м. Канів з наміром приступити до несення служби в добовому наряді. Проїжджаючи село Гамарня Канівської міської громади Черкаського району, на заокругленій ділянці автомобільної дороги Р-10 сполученням «Канів-Черкаси-Світловодськ-Кременчук», позивач, в порушення вимог п.п. 2.3 «б», 12.1 Правил дорожнього руху України, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості та не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого правою частиною автомобіля з`їхав на узбіччя по напрямку руху свого автомобіля, після чого виїхав на зустрічну смугу руху, з`їхав до кювету та зіткнувся з нерухомою перешкодою у вигляді дерева, в результаті чого сам отримав тілесні ушкодження, а автомобіль механічні пошкодження. З місця події старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 було госпіталізовано каретою швидкої медичної допомоги до КНП «Канівська багатопрофільна лікарня». У вказаному медичному закладі у позивача було відібрано біологічні зразки (кров) та направлено на хіміко-токсикологічне дослідження в КНП «Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради» для проведення огляду на стан сп`яніння. Згідно акту хіміко-токсикологічного дослідження КНП «ЧОНД ЧОР» від 06.12.2022 № 1322 у крові позивача виявлено етиловий спирт в концентрації 1,22 проміле. Під час службового розслідування було опитано позивача, який пояснив, що з 08.00 год. 22.11.2022 по 08.00 год. 23.11.2022 він перебував на добовому чергуванні та відповідно 23 та 24.11.2022 мав дні відпочинку. 24.11.2022 о 17.25 год. підполковник поліції за допомогою месенджера «WhatsApp» надіслав опитуваному повідомлення про те, що о 8.00 год. 25.11.2022 позивач повинен заступити до несення служби на блокпосту, однак він з 17.00 год. вживав алкогольні напої, а саме пиво в кількості 1,5 літра. В подальшому, 25.11.2022 близько 06.40 год. ОСОБА_1 сів за кермо автомобіля, на якому з м. Черкаси поїхав до м. Канів. Опитуваний повідомив, що 25.11.2022 близько 07.40 год. коли він на автомобілі проїжджав с. Гамарня Канівської міської громади Черкаського району, на ділянці дороги, яка повертає плавно ліворуч, позивач правою стороною автомобіля виїхав на узбіччя (по напрямку руху). З метою повернення автомобілю на асфальтоване покриття, останній здійснив маневр, однак транспортний засіб став не керованим, в результаті чого він виїхав на смугу руху зустрічного транспорту та в подальшому з`їхав на ліве узбіччя, де зіткнувся із стовбурами дерев. 30.11.2022 за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, відомості внесено до ЄРДР №42022252230000069 за ч. 2 ст. 286 КК України та розпочато досудове розслідування. З огляду на встановлені під час судового розгляду обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком комісії про наявність у діях позивача дисциплінарного проступку, який виявився у встановлених дисциплінарною комісією діях позивача. Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що акт хіміко-токсикологічного дослідження КНП «ЧОНД ЧОР» від 06.12.2022 № 1322 не є належним доказом у цій справі, оскільки складений не на підставі положень Тимчасової інструкції про порядок медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю. та стану сп`яніння. Так, згідно п. 8 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я. В даному випадку, враховуючи скоєння позивачем дорожньо-транспортної пригоди, у нього у відповідності до положень наведеної вище Інструкції було відібрано біологічні зразки (кров) та направлено на хіміко-токсикологічне дослідження в КНП «Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради» для проведення огляду на стан сп`яніння. Крім того позивачем не надано до суду доказів, які б спростували достовірність акту хіміко-токсикологічного дослідження КНП «ЧОНД ЧОР» від 06.12.2022 № 1322. Щодо доводів позивача про необхідність врахування висновків наведених у постанові Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 16.06.2023 у справі №697/712/23, якою закрито провадження щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП України, слід зазначити наступне. Судова колегія зазначає, що у межах розгляду цієї справи не досліджується питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення, а надається правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку. При цьому наявність факту притягнення до адміністративної відповідальності або відсутність такого факту не спростовує можливості притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за наявності відповідних підстав. У спірних правовідносинах дисциплінарне стягнення до позивача було застосоване за поведінку та дії, що є несумісними з проходженням служби в поліції та не відповідають званню працівника поліції, а не за вчинення адміністративного правопорушення. Верховний Суд у постанові від 10 липня 2019 року у справі № № 802/1150/17-а звернув увагу на те, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного. Підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності. Щодо останньої, то види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі "X. v. Austria" про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі "C. v. the United Kingdom" про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі "Ringvold v. Norway", заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру. Аналіз зібраних та досліджених судом доказів повністю підтверджує правильність висновків службового розслідування та факт порушення позивачем службової дисципліни внаслідок невиконання визначених законом обов`язків поліцейського та недотримання позивачем професійно-етичних норм поведінки поліцейських, що призвело до вчинку, який дискредитує звання поліцейського. Вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом під час розгляду справи, підтверджені належними письмовими доказами, які були досліджені та долучені до матеріалів справи, свідчать про те, що позивачем у справі допущено порушення вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Закону України "Про національну поліцію", Правил дорожнього руху та Правил етичної поведінки поліцейських. Частинами першою та дев`ятою статті 20 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що повноваження щодо застосування дисциплінарних стягнень мають керівники в межах, визначених цим Статутом. Повноваження щодо оцінки результатів службового розслідування, тяжкості проступку та обставин, за яких його скоєно, розмір заподіяної шкоди, попередньої поведінки винної особи та визнання нею вини тощо, а також безпосередньо затвердження висновку службового розслідування та визначення виду дисциплінарного стягнення, яке слід застосувати до конкретної особи є виключними повноваженнями відповідного керівника, який реалізуючи такі повноваження приймає відповідний наказ про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності. Таким чином при звільненні позивача зі служби в поліції відповідачем було враховано тяжкість вчиненого проступку, обставини, за яких його вчинено, шкоду, заподіяну авторитету поліції, обставин, що обтяжують відповідальність, особу порушника, його попередню поведінку та ставлення до виконання службових обов`язків, а також встановлено несумісність подальшого проходження позивачем служби в поліції, а оскаржуваний наказ прийнято відповідачем у межах наданих повноважень. Відповідно до вимог ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст.77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку виконаний. Враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов`язку доказування протилежного. Разом з цим, позивачем не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано належних та допустимих доказів протиправності прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення. Доводи зазначені апелянтом у апеляційній скарзі спростовуються наведеними вище обставинами. Вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами, тому колегія суддів вважає, що застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є співмірним до вчиненого проступку, а позовні вимоги про визнання незаконним та скасування пункту 1 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 27.01.2023 №202 в частині, що стосується ОСОБА_1 ; визнання незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 02.05.2023 №126 о/с По особовому складу, яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію, є такими, що не підлягають задоволенню. Інші позовні вимоги про поновлення на службі в поліції, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та застосування негайного виконання в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку є похідними, а тому підстави для задоволення останніх відсутні. Доводи позивача про те, що до складу дисциплінарної комісії було включено особу, прямо заінтересовану у результатах розслідування ( ОСОБА_2 ), що є порушенням пункту 10 Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки наказом ГУНП в Черкаській області №2514 від 15.12.2022 окрім продовження строку службового розслідування, було також внесено зміни до складу комісії, а саме виключено із її складу начальника СОЗДМТГО ГУНП майора поліції ОСОБА_2 . Доводи позивача про те, що його звільнено у період непрацездатності, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки на момент видання спірного наказу у відповідача була відсутня інформація щодо тимчасової непрацездатності позивача. До того ж відповідно до ч. 3 ст. 21 Дисциплінарного статуту перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення. Щодо позовної вимоги про стягнення з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за 2022 рік у сумі 48487,4 грн., слід зазначити наступне. Відмовляючи у задоволенні вказаної позовної вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погоджується й апеляційний суд, зазначив, що матеріали справи не містять доводів та доказів її невиплати. Інші позовні вимоги є похідними, а тому задоволенню також не підлягають. Оскільки апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань, колегія суддів у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не вважає за потрібне надавати оцінку висновкам суду першої інстанції інший частині позовних вимог. Стосовно інших посилань апеляційної скарги, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Доводи та аргументи позивача щодо переоцінки доказів, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою суду обставин справи, встановлених у процесі її розгляду. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано норми матеріального права, що стало підставою для правильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 10 січня 2024 рокку Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: Є.О.Сорочко А.Ю. Коротких