Ухвала ККС ВС № 477/6/23

УХВАЛА 08 січня 2024 року м. Київ справа № 477/6/23 провадження № 51-48 ск 24 Верховний Суд у складі колегії суддів першої палати Касаційного кримінального суду: головуючого - ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 9 листопада 2023 року, встановив: Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 09 листопада 2023 року закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на судове рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області щодо продовження йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою у зв`язку з відсутністю предмета оскарження. У касаційній скарзі засуджений просить скасувати зазначену вище ухвалу, а також «незрозумілий документ Жовтневого районного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2023 року про застосування запобіжного заходу». Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам статті 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення її без руху з огляду на таке. Як унормовано у пунктах 4 і 5 частини 1 статті 427 КПК, у касаційній скарзі зазначаються, зокрема, вимоги особи, яка її подає, до суду касаційної інстанції й обґрунтування таких вимог із зазначенням, у чому полягає незаконність чи необгрунтованість судового рішення. Такі вимоги й обґрунтування мають узгоджуватися з приписами статті 436 і частини 1 статті 438 КПК щодо повноважень суду касаційної інстанції і підстав для втручання у судові рішення за результатами їх касаційного перегляду. Згідно зі статтею 436 КПК суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення та призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення. Однією з підстав для скасування судових рішень у касаційному порядку відповідно до пункту 1 частини 1 статті 438 КПК є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Обвинувачений під час оформлення касаційної скарги не дотримався наведених вище вимог статті 427 КПК і не врахував положень статей 436, 438 цього Кодексу. Зокрема, зміст доводів ОСОБА_4 в обґрунтування своїх вимог зводиться насамперед до незгоди з рішенням суду першої інстанції про продовження йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про яке автор скарги дізнався з документа від 23 жовтня 2023 року (вид і назву якого обвинувачений не уточнює). Разом із тим, як видно зі змісту оскаржуваної ухвали апеляційного суду, станом на 09 листопада 2023 року суд першої інстанції не виносив ухвали за результатами розгляду клопотання прокурора від 19 жовтня 2023 року про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у зв`язку з неможливістю провести судове засідання, а тому обраний обвинуваченому запобіжний захід вважався продовженим автоматично на підставі частини 6 статті 615 КПК до вирішення судом відповідного питання. Тобто на час постановлення апеляційним судом ухвали про закриття апеляційного провадження рішення суду першої інстанції про продовження запобіжного заходу як предмета судового оскарження не існувало. Водночас обвинувачений у касаційній скарзі не аргументує, які вимоги кримінального процесуального закону порушив апеляційний суд, закриваючи апеляційне провадження, і в чому полягало це порушення. Окрім наведеного, ОСОБА_4 не зазначає, яке з передбачених статтею 436 КПК рішень він просить прийняти одночасно зі скасуванням ухвали апеляційного суду. Враховуючи викладене та керуючись частиною 1 статті 429 КПК, Суд постановив: Касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків - п`ятнадцять днів з дня отримання копії цієї ухвали. У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3