Постанова Рівненський апеляційний суд № 559/2054/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 січня 2024 року м. Рівне Справа № 559/2054/23 Провадження № 22-ц/4815/91/24 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий: суддя Ковальчук Н. М., судді: Хилевич С. В., Шимків С. С., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство Комерційного Банку «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11 жовтня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ухвалене 11.10.2023 року у м. Дубно у складі судді Жуковської О. Ю., повний текст рішення виготовлено 16.10.2023. В С Т А Н О В И В: У червні 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору №б/н від 18.10.2010 року в сумі 60945,13 грн., яка утворилась станом на 29.05.2023р. Свої вимоги банк обґрунтував тим, що відповідач був повністю проінформований про Умови кредитного договору та Правила надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення. Зазначене підтверджується тим, що відповідач 18.10.2010р. підписав заяву та отримав кредит. Банк свої зобов`язання виконав в повному обсязі: на підставі заяви відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом, в подальшому кредитний ліміт було збільшено до 71000 грн. ОСОБА_1 зобов`язаний був повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до Умов договору, однак допустив порушення зобов"язань і у зв`язку з цим станом на 29.05.2023 виникла заборгованість за кредитом розміром 60945,13 гривень, яка підлягає стягненню на користь банку. Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11 жовтня 2023 року у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 відмовлено. Рішення місцевого суду вмотивовано тим, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що 18.10.2010 року між сторонами було укладено кредитний договір. ОСОБА_1 згідно анкети-заяви просив видати йому Дебетову особисту карту. Тобто звернувся з метою отримання дебетових послуг, а зі змісту заяви позичальника вбачається, що встановлення кредитного ліміту по платіжній карті умовами укладеного договору не передбачено. Вважаючи рішення суду незаконним, АТ КБ «Приватбанк» оскаржило його в апеляційному порядку. У скарзі банк посилається на ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. З моменту підписання ОСОБА_1 . Анкети-заяви між банком і клієнтом був підписаний договір приєднання клієнта до запропонованого Банком договору. Суд безпідставно послався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.07.2018 року у справі № 923/760/18, оскільки жодного підпису позивальника під публічно розміщеними Умовами та Правилами закон не вимагає. Такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 642/5533/15-ц, від 19.09.2019 у справі № 127/7543/17, від 23.12.2019 у справі № 375/250/18, від 04.12.2019 у справі № 750/6058/17-ц. На підставі Анкети-заяви відповідачу відкритий рахунок та видано кредитну картку, в подальному банк збільшив кредит до 71000 грн. на підставі п. 2.1.1.2.3 Договору. Суд не врахував, що активізація картки та користування кредитом свідчить про укладення договору. Не взято до уваги Виписку по рахунку відповідача, яка має статус перевинного документа, з якої видно, що відповідач користувався кредитом, однак використані кошти не повернув. Судом безпідставно відмовлено у стягненні фактично отриманих кредитних коштів, не враховано, що заповнення заяви надає можливість клієнту користуватись кредитом і повторне заповнення Анкети-заяви не потрібно. З наведених міркувань просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити в повному обсязі, в іншій частині рішення суду - залишити без змін. Також просить судові витрати у справі покласти на відповідача. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вирішуючи спір, суд першої інстанції зробив висновок, що в справі немає жодного доказу, який би підтверджував, що 18.10.2010 між сторонами було укладено кредитний договір. ОСОБА_1 згідно анкети-заяви просив видати йому Дебетову особисту карту, тобто звернувся з метою отримання дебетових послуг, зі змісту заяви вбачається, що умовами договору встановлення кредитного ліміту по платіжній карті не передбачено. З таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд погодитись не може, виходячи із наступного. Судом встановлено: 18.10.2010 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із Анкетою-Заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, просив надати йому дебетову особисту картку. Анкета-Заява підписана ним особисто. Відповідно до довідки, виданої АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_1 на підставі кредитного договору № б/н від 18.10.2010 року видані три кредитних карти: перша універсальна з датою відкриття 20.09.2013, друга 22.11.2016 і третя 10.12.2018 з терміном дії до 10/22. Банком до позовної заяви долучено Виписку про рух коштів по кредитному рахунку відповідача, відкритому на підставі його Анкети-Заяви №б/н. Згідно Виписки у період з 23.09.2014р. по 14.02.2022р. ОСОБА_1 користувався кредитом, оскільки відображені операції по оплаті придбаних товарів, зняття готівки з банкоматів, оплаті послуг. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, місцевий суд не врахував, що ОСОБА_1 жодного доказу, який банк долучив на підтвердження своїх вимог, не спростував. Як видно із матеріалів справи ОСОБА_1 копію позовної заяви із додатками отримав 15 серпня 2023 року і будь-яких заперечень щодо позовних вимог банку не висловив. У Розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 18.10.2010 року станом на 29.05.2023 зазначено борг за тілом кредиту в сумі 60945,13 гривень. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором Банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України сторони, відповідно до статті 6 цього Кодексу, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, зокрема, це є відсоткова ставка та ціна договору. Встановивши, що відповідно до Виписки за договором №б/н від01.06.2023 року, підтверджено факт користування ОСОБА_1 кредитними коштами, апеляційний суд приходить до висновку, що між позивачем і відповідачем був укладений кредитний договір за яким Банк виконав свої зобов`язання щодо надання кредиту, а відповідачем не доведено належного виконання своїх зобов`язань. Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідач жодним чином не спростував розміру заборгованості за тілом кредиту згідно з розрахунком, наданим стороною позивача. За ч. 1.2 ст 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Зазначеного суд першої інстанції не врахував, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких відносяться і витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» на відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору підлягає стягненню 6710 гривень. Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» задовольнити. Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11 жовтня 2023 року скасувати. Позов Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору №б/н від 18.10.2010 року в сумі 60945(шістдесят тисяч дев`ятсот сорок п`ять) гривень 13 копійок. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» на відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору в сумі 6710(шість тисяч сімсот десять) гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 09 січня 2024 року. Головуючий Н. М. Ковальчук Судді: С. В. Хилевич С. С. Шимків