Постанова 4856 № 560/17573/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/17573/23 Головуючий у 1-й інстанції: Гнап Д.Д. Суддя-доповідач: Шидловський В.Б. 09 січня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Хмельницький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки , Міністерство оборони України, ОСОБА_4 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Хмельницький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Міністерство оборони України, у якому просила: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі (за період травень - грудень 2022 р. та за січень 2023 р.) ОСОБА_1 (як законному представнику - матері неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка діє в інтересах останніх) грошового забезпечення на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 року №884 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх" зниклого безвісти військовослужбовця - ОСОБА_7 ; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 (як законному представнику - матері неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка діє в інтересах останніх) нарахування та виплату грошового забезпечення на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 року №884 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх" за період з 23 травня 2022 року по лютий 2023 року. 10 листопада 2023 року представника позивача подана заява про збільшення розміру позовних вимог, у якій він просив суд прийняти до розгляду заяву та позовні вимоги викласти в такій редакції: - визнати протиправним та скасувати рішення командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) у формі наказу №263 від 20.11.2022 року про виплату всіх належних виплат зниклого безвісти військовослужбовця солдата ОСОБА_7 , який числиться зниклим безвісти з травня 2022 року його матері - ОСОБА_4 на підставі заяви останньої від 18.07.2022 року за вих. №1003; - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі (за період травень - грудень 2022 р. та за січень 2023 р.) ОСОБА_1 (як законному представнику - матері неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка діє в інтересах останніх) грошового забезпечення на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 року №884 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх" зниклого безвісти військовослужбовця - ОСОБА_7 ; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 (як законному представнику - матері неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка діє в інтересах останніх) нарахування та виплату грошового забезпечення на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 року №884 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх" за період з 23 травня 2022 року по лютий 2023 року. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року заяву представника позивача про збільшення позовних вимог у справі № 560/17573/23 повернуто без розгляду. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що заява про збільшення розміру позовних вимог була подана позивачем через систему "Електронний суд" 10.11.2023 року, тобто на 30 день з дня відкриття провадження по справі (ухвала суду від 11.10.2023 року), тобто в межах 30-денного строку. Крім того, в своїй заяві позивач звертала увагу суду на той фат, що дізналася про існування наказу по стройовій частині № 263 від 20.11.2022 р. лише 08.11.2023 року під час розгляду справи судом через систему "Електронний суд", коли цей документ був направлений відповідачем по справі. Заява про збільшення позовних вимог за своєю суттю є по суті позовною заявою, тому до неї суду першої інстанції слід було б застосувати норми ст. 169 КАС України, якщо така заява не відповідає встановленим для неї вимогам. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідач та треті особи не скористалися правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу, що в силу ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч. 1 ст. 47 КАС України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Згідно з ч. 3 ст. 262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Так, суд першої інстанції послався на те, що оскільки заява про збільшення позовних вимог подана представником позивача 10 листопада 2023 року у справі, провадження у якій відкрито 11 жовтня 2023 року в порядку статті 257 КАС України, то така заява подана з пропуском строку, встановленого ч. 1 ст. 47 КАС України. З даного приводу колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта про те, що в оскаржуваній ухвалі фактично не надано оцінки повноті та відповідності заяви про збільшення позовних вимог нормам ст. 169 КАС України, оскільки така заява за своєю суттю є позовною заявою у новій редакції. Крім того, заява про збільшення розміру позовних вимог була подана позивачем через систему "Електронний суд" 10.11.2023 року, тобто на 30 день з дня відкриття провадження по справі (ухвала суду від 11.10.2023 року), тобто в межах 30-денного строку. При цьому, позивач звертала увагу суду першої інстанції на той фат, що дізналася про існування наказу по стройовій частині № 263 від 20.11.2022 лише 08.11.2023 року під час розгляду справи судом через систему "Електронний суд", коли цей документ був направлений відповідачем по справі. Зазначеним доводам позивача взагалі не було надано оцінки судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали. За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання, що посилаючись виключно на подання заяви про збільшення позовних вимог поза межами строку, визначеного в ст. 47 КАС України (з чим також не погоджується суд апеляційної інстанцції), судом першої інстанції допущено надмірний формалізм і непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, внаслідок чого порушено право скаржника на судовий захист в обраний нею спосіб. Отже, вказані обставини справи дають підстави для висновку про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді в межах заявлених нею позовних вимог. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Колегія суддів звертає увагу на те, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Верховний Суд у своїх постановах вказував на те, що згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. При визначенні місця рішень Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) в системі джерел вбачається доцільним підтримати загальновизнаний підхід стосовно того, що за своєю правовою природою рішення ЄСПЛ є актами тлумачення Конвенції, а отже, як і прямі норми Конвенції та протоколів до неї, мають переважне застосування, порівняно із нормами національного законодавства, відповідно до положень ч.2 ст.3 КАС України. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatismutandis рішення у справі Перетяка та Шереметьев проти України (Peretyaka And Sheremetyev v. Ukraine) від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, § 33). Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права". Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не врахував зазначені обставини та не надав їм належної правової оцінки, а тому дійшов передчасного висновку про повернення апеляційної скарги. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвалу суду про повернення без розгляду заяви представника позивача про збільшення позовних вимог у справі № 560/17573/23 необхідно скасувати, оскільки судом порушено норми процесуального права, а також принцип рівності сторін, допущено надмірний формалізм і непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, внаслідок чого порушено право скаржника на судовий захист. Згідно ст.320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Хмельницький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки , Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії скасувати. Справу направити до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.