Постанова 4854 № 489/964/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 489/964/23 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Миколаїв; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 22.09.2023 року; Головуючий в 1 інстанції: Кокорєв В.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Єщенка О.В. суддів Крусяна А.В. Яковлєва О.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 вересня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті Серії АА №00005795 від 23.02.2023 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позову зазначено, що позивач є власником транспортного засобу марки Renault Magnum, д.н.з НОМЕР_1 . 23.02.2023 року Державною службою України з безпеки на транспорті винесено постанову Серії АА №00005795, якою позивача за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. Оспорюючи правомірність та обґрунтованість адміністративного стягнення, позивач вказує, що у спірних правовідносинах не вважається автомобільним перевізником, оскільки належний йому транспортний засіб переданий в користування на правах оренди Приватному підприємству «МИКОЛАЇВВТОРМЕТ». Дійсні дані щодо автомобільного перевізника належним чином відображено і в товарно-транспортній накладній, оформленій під час перевезення вантажу. При цьому, позивач наполягає на не доведеності факту правопорушення, оскільки оспорювана постанова не містить даних про марку, модель, державного номерного знаку причепу, а також відомостей про перевищення вагової норми без врахування похибки, яка дозволяє рух без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд. У даному випадку технічний засіб, на підставі вимірювань якого позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, не відповідає вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність та є суперечливими. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправною та скасував постанову серії АА №00005795 від 23.02.2023, винесену заступником директора Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті начальником відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень ОСОБА_2 , по справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Закрив провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 536 грн. 80 коп. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції вказав на необґрунтованість доводів позивача про те, що останній не являється належним суб`єктом за правопорушення, передбачене частиною 2 статті 132-1 КУпАП, оскільки сам по собі факт передачі транспортного засобу в оренду іншій юридичній особі без внесення відомостей про це до Єдиного державного реєстру транспортних засобів не звільняє позивача від адміністративної відповідальності. Суд першої інстанції зауважив на відсутності доказів існування обставин, які звільняють позивача від адміністративної відповідальності. Крім того, суд врахував підтвердження відповідачем на підставі належних і допустимих доказів того, що автоматичний пункт ваго-габаритного контролю у русі «WAGA», яким здійснювалась фіксація правопорушення, відповідає вимогам нормативних документів, є сертифікований, пройшов перевірку відповідності та відповідає вимогам установлених стандартів. Водночас, з урахуванням норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції визначив, що постанова відповідача сама по собі не є беззаперечним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки є відповідним рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. З огляду на наведене, суд першої інстанції при вирішенні спору врахував відсутність в оспорюваній постанові відомостей щодо максимально дозволеного навантаження на вісь, повної маси транспортного засобу, ширини, висоти, довжини, розподілу навантаження за осями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей), фактичної міжосьової відстані, фактичної шинності (кількість коліс) на вісі, виміряних з урахуванням похибки вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортного засобу на ділянці автомобільної дороги, а також щодо допустимих габаритно-вагових параметрів транспортного засобу для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги. Також, оспорювана постанова не містить даних про здійснення фіксації (ідентифікації) другого транспортного засобу напівпричіп, яким фактично здійснювалось перевезення вантажу, у тому числі державного номерного знаку напівпричепу, відстань між осями, навантаження на вісь. За висновком суду першої інстанції, не врахування органом вказаних чітких критеріїв (інформації) ставить під сумнів як факт перевищення, встановлених законодавством вагових норм, так і правильність визначення відсотку і маси перевищення нормативних параметрів, а відтак і розмір штрафу при притягненні позивача до відповідальності. У зв`язку із чим, суд першої інстанції вирішив, що оспорювана постанова не відповідає критерію обґрунтованості, підлягає скасуванню із закриттям у відношенні позивача справи про адміністративне правопорушення. В апеляційній скарзі Державна служба України з безпеки на транспорті, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулює спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково залишено поза увагою те, що фіксацією адміністративного правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі підтверджено перевищення навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 10.661%, що враховувало як допустиме відсоткове значення перевищення вагових параметрів так і допустимої похибки вагового комплексу. Отже, відповідальність позивача у цій сфері за частиною 2 статті 132-1 КУпАП визначена правомірно. Не знаходять свого обґрунтованого та правового підтвердження і висновки суду про неповноту даних рішення відповідача, які впливають на підстави відповідальності особи у сфері безпеки на автомобільному транспорті. При цьому, з посиланням на положення Інструкції №512, апелянт зауважує на тому, що оспорювана постанова містить інформацію про марку, модель, державний номерний знак транспортного засобу, а саме про тягач, до якого приєднаний напівпричіп, який відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» є транспортним засобом без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем. Автоматичний пункт фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті технічно забезпечений можливістю визначати вагові, габаритні та інші параметри транспортного засобу в русі з одночасною його фотозйомкою, відеозаписом та ідентифікацією за державним реєстраційним номером. Отже, зважування відбувається в нормальному режимі руху, без зупинки транспортного засобу і від`єднання причепу та, відповідно, загальна вага і навантаження на осі виміряні як тягача так і причепу одночасно. Не обґрунтованість висновків суду полягає також і не врахуванні тієї обставини, що відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху перевищення навантаження на одинарну вісь має бути не більше 11500 кг і цей показник є єдиним для усіх транспортних засобів, в тому числі для контейнеровозів. Відзив від ОСОБА_1 у визначений апеляційним судом строк не надійшов. Судом першої інстанції з`ясовано так як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 згідно Свідоцтва Серії НОМЕР_2 є власником транспортного засобу марки Renault, моделі Magnum 500DXI, д.н.з. НОМЕР_1 , тип: вантажний спеціалізований сідловий тягач-Е, 2007 року випуску. Згідно Свідоцтва Серії НОМЕР_3 позивач є власником транспортного засобу Samro, модель S338DH, д.н.з. НОМЕР_4 , тип: причіп спеціалізований Н/ПР-Контейнеровоз-Е, 2001 року випуску. 01.07.2022 року між ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець) та ТОВ «МИКОЛАЇВВТОРМЕТ» (Орендар) укладено Договір оренди транспортних засобів з екіпажем (водієм) за №МА-2022, за яким у порядку та на умовах, визначених Договором, Орендодавець зобов`язується передати Орендареві у тимчасове платне строкове користування (оренду) транспортні засоби, що зазначені в Додатку №1, а також зобов`язується забезпечити своїми силами його керування та технічну експлуатацію. Орендар зобов`язується прийняти в тимчасове володіння та користування автомобілі під керуванням екіпажу (водія) Орендодавця і зобов`язується сплачувати Орендодавцю орендну плату. Пунктами 6.1, 6.2 передбачено, що строк дії Договору встановлений з дати підписання і діє до 31 грудня 2022 року включно, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами зобов`язань за даним Договором. В разі якщо жодна зі сторін даного Договору не висунула письмове повідомлення про закінчення терміну дії договору за 30 календарних днів до закінчення його терміну дії, Договір автоматично пролонгується на такий ж термін на тих самих умовах. У Додатку №1 до Договору оренди транспортних засобів з екіпажем (водієм) за №МА-2022 від 01.07.2022 року Сторони погодили наступний перелік транспортних засобів, що можуть бути передані в оренду: транспортний засіб марки Renault, моделі Magnum 500DXI, д.н.з. НОМЕР_1 , тип: вантажний спеціалізований сідловий тягач-Е, 2007 року випуску (Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Серії НОМЕР_2 ); транспортний засіб Samro, модель S338DH, д.н.з. НОМЕР_4 , тип: причіп спеціалізований Н/ПР-Контейнеровоз-Е, 2001 року випуску (Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Серії НОМЕР_3 ). На підтвердження здійснення перевезення вантажу ТОВ «МИКОЛАЇВВТОРМЕТ», використовуючи передані за Договором від 01.07.2022 року №МА-2022 транспортні засоби, суду представлено товарно-транспортну накладну від 02.03.2023 №100919. 23.02.2023 року заступником директора Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті начальником відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, Серії АА №00005795 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. У вказаній постанові зазначено, що відповідальна особа ОСОБА_1 02.02.2023 року о 10:40 год., за адресою: М-04, км 186+337, Дніпропетровська область, допустив рух транспортного засобу Renault Magnum 500DXI, д.н.з. НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР України: навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 10.661% (1.226 т) при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11.5 т. Згідно вказаної постанови, результати автоматичної фіксації транспортного засобу показали виміряні з урахуванням похибки вагові наступні вагові параметри транспортного засобу: навантаження на одиночну вісь 12726 кг. Також, у вказаній постанові наведено всі фактично зафіксовані параметри транспортного засобу та інформацію про технічний засіб, яким в автоматичному режимі зафіксовано правопорушення: WIM20, WAGA-WIM35, №7 (назва технічного засобу, код, тип обладнання, серійний номер), серію, номер свідоцтво про повірку технічного засобу та строк його дії №UA.TR.113-0619/05F-21 до 22.07.2022 року; застосовану формулу розрахунку відсотку перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, у тому числі регламентовано допустиму похибку на 16% при вимірюванні параметрів ваги на одиночну вісь транспортного засобу. Не погоджуючись із винесеною постановою, посилаючись на неправомірність та необґрунтованість адміністративного стягнення, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частин 1, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353-XII учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху. Частиною 2 статті 29 Закону України від 30.06.1993 року №3353-ХІІ передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Згідно із статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 року №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Згідно із пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд. Слід враховувати, що механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначає Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 року №1174. За визначенням, наведеним у пункті 2 Порядку від 27.12.2019 року №1174, автоматичний пункт фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті - комплекс технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу в русі, визначених пунктом 12 цього Порядку, з одночасною його фотозйомкою, відеозаписом (за наявністю) та ідентифікацією за державним реєстраційним номером. Пунктом 8 Порядку від 27.12.2019 року №1174 передбачено, що вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року №163. Згідно із пунктами 11, 12 Порядку від 27.12.2019 року №1174 автоматичними пунктами фіксуються правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення. Автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи. Відповідно до пунктів 13, 14, 15 Порядку від 27.12.2019 року №1174 під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність. Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих. Метадані повинні містити дані про: засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки); місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати); найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 «Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку», повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі); фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знака транспортного засобу, фотографія державного номерного знака причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знака; відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності). За правилами пунктів 16, 17 Порядку від 27.12.2019 року №1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли. Рішення посадової особи Укртрансбезпеки, прийняті під час розгляду справ про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, підтверджуються шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки із використанням засобів кваліфікованого електронного підпису, що мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання. У постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги. Інформаційні файли з винесеними постановами передаються до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху. Частиною 2 статті 132-1 КУпАП визначено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%. У Примітці цієї статті передбачено, що підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні. За правилами статті 14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів. За наявності обставин, які свідчать про вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, іншою особою, власник (співвласник) транспортного засобу може протягом десяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу повідомити про відповідні обставини (транспортний засіб знаходився у володінні чи користуванні іншої особи, вибув з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб тощо) орган (посадову особу), що виніс постанову про накладення адміністративного стягнення. На період з`ясування та перевірки цих обставин виконання постанови про накладення адміністративного стягнення зупиняється до моменту встановлення особи, яка вчинила це правопорушення. Згідно із статтею 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Також, за правилами статті 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, у випадках, передбачених статтею 279-7 цього Кодексу. Відповідно до статті 279-7 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили: така особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу. У разі звільнення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, від адміністративної відповідальності на підставі: абзацу другого частини першої цієї статті - винесена стосовно відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності скасовується тим органом (посадовою особою), який її виніс; абзацу третього частини першої цієї статті - до винесеної постанови стосовно відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, вносяться зміни щодо визначення суб`єктом правопорушення особи, яка фактично користувалася транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі. Отже, з системного аналізу наведених вищезазначених норм слідує, що за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, відповідальність несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, при цьому, така особа може бути звільнена від адміністративної відповідальності лише в двох випадках зазначених вище. Відповідно до положень статті 14-2 КУпАП статусу відповідальної особи може набути і належний користувач транспортного засобу, якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу. Для набуття статусу відповідальної особи належним користувачем, необхідна наявність двох обов`язкових умов: підтвердження того, що особа дійсно є належним користувачем даного транспортного засобу; внесення відомостей до Єдиного державного реєстру транспортних засобів про належного користувача відповідного транспортного засобу. Матеріали справи не містять відомостей з Єдиного державного реєстру транспортних засобів про іншого належного, окрім позивача, користувача належних останньому транспортних засобів. Одночасно, не підтверджується дотримання умов звільнення позивача від адміністративної відповідальності, як власника вказаних транспортних засобів, які прямо передбачені вищенаведеними положеннями статті 279-7 КУпАП. Виходячи з обставин справи, апеляційний суд враховує, що позивач є власником транспортного засобу марки Renault, моделі Magnum 500DXI, д.н.з. НОМЕР_1 , тип: вантажний спеціалізований сідловий тягач-Е, 2007 року випуску; транспортного засобу Samro, модель S338DH, д.н.з. НОМЕР_4 , тип: причіп спеціалізований Н/ПР-Контейнеровоз-Е, 2001 року випуску. Заперечуючи свою суб`єктність у виявленому правопорушенні, позивач посилається на укладення з ТОВ «МИКОЛАЇВВТОРМЕТ» Договору оренди транспортних засобів з екіпажем (водієм) від 01.07.2022 року №МА-2022. Факт здійснення перевезень цими транспортними засобами та вказаним Товариством позивач доводить оформленням товарно-транспортною накладною від 02.03.2023 року №100919. Перевіривши представлені позивачем матеріали, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що позивач в установлений строк з дня вручення йому постанов про накладення штрафів не повідомляв про відповідні обставини орган, що виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, у тому числі наймачем транспортних засобів не було дотримано умов, які звільняють власника транспортних засобів від відповідальності. Колегія суддів враховує, що підставою для видання оспорюваної постанови про застосування до позивача адміністративного стягнення (штрафу) стали результати автоматичного вимірювання загальної маси транспортних засобів, проведеного 02.02.2023 року. Відповідно до цих результатів вагові параметри належних позивачу транспортних засобів перевищують нормативно допустимі загальні вагові обмеження навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 10.661%. При цьому, вказаний показник зафіксовано на технічний засіб, який пройшов в установленому законом порядку повірку, та вже враховує допустиму похибку на 16% при вимірюванні параметрів ваги на одиночну вісь транспортного засобу. Є слушними доводи позивача про те, що оспорювана постанова та додатки до неї не відображають відомості про використаний при перевезенні вантажу причепу (державний номерний знак, категорію транспортного засобу, тип цього транспортного засобу). Водночас, здійснення руху транспортного засобу, зафіксованого в автоматичному режимі, Renault Magnum 500DXI, д.н.з. НОМЕР_1 , разом із транспортним засобом причіпом Samro S338DH, д.н.з. НОМЕР_4 , учасниками не заперечується. Отже, вказані обставини, з огляду на приписи частини 1 статті 78 КАС України, додатковому доведенню не підлягають, і не дають суду безумовних підстав вважати рішення відповідача неправомірним і таким, що підлягає скасуванню. Не можуть бути враховані відповідні дані ваги вантажу, зафіксовані у товарно-транспортній накладній, оскільки відповідно до пункту 13 Порядку від 27.12.2019 року №1174 вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів здійснюються засобами вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність. Відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-ІІІ у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків. Вказані положення Закону є спеціальними для автомобільного перевізника та свідчать про неможливість у спірному випадку підтвердження правомірності дій перевізника документом про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів. Натомість, ці положення визначають обов`язок перевізника одержати відповідний дозвіл. Не дотримання вказаних правил, відповідно до приписів частини 2 статті 132-1 КУпАП є підставою для застосування до автомобільного перевізника накладення штрафу у вищезазначених розмірах. Виходячи із вказаних обставин справи та положень законодавства, що регулює спірні правовідносини, колегія суддів доходить висновку про те, що враховані під час накладення стягнення показники вагового обладнання підтверджені належними доказами, а отже відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість свого рішення. Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог статті 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Відповідно до приписів ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд , - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 вересня 2023 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий-суддя: О.В. Єщенко Судді: А.В. Крусян О.В. Яковлєв