Постанова 4854 № 400/11344/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/11344/23 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Миколаїв; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 26.12.2023 року; Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді - Єщенка О.В. суддів - Крусяна А.В. - Яковлєва О.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов,- В С Т А Н О В И В: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати постанови Державної служби України з безпеки на транспорті: №ПШ018429 від 07.09.2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 51000 грн.; №ПШ018430 від 04.09.2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 51000 грн.; №006679 від 04.09.2023 року про застосування адміністративного штрафу в розмірі 51000 грн. В обґрунтування позову зазначено, що у серпні 2023 представниками Державної служби України з безпеки на транспорті проведено рейдові перевірки, за результами яких в діях позивача встановлено ряд порушень вимог законодавства, що регулює питання безпеки на автомобільному транспорті тадорожнього руху, а саме перевищення перевізником вагових норм транспортних засобів та не забезпечення вимог законодавства про робочий час та відпочинку водія. На підставі виявлених порушень відповідач прийняв постанови №ПШ018429, №ПШ018430, №006679, якими до позивача застосував адміністративно-господарські штрафи та адміністравне стягнення. Оспорюючи правомірність та обґрунтованість постанов, позивач зазначає, що відповідачем не підтверджено відповідність вагового обладнаня вимогам законодавства, а також достовірність його показників, достеменно не встановлено особу перевізника, як наслідок, необґрунтовано притягнуто позивача до відповідальності. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправними та скасував постанови Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07.09.2023 року №ПШ018429, №ПШ018430, від 04.09.2023 року №000679. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судовий збір у сумі 1530 грн. на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та неправомірності оспорюваних постанов Державної служби України з безпеки на транспорті, адже відповідачем не доведено, що у спірних правовідносинах позивач виступає автомобільним перевізником, а також, що характеристики зважувального обладнання дозволяли встановити дійсні показники габаритно-вагового зважування транспортних засобів. Окремо суд зауважив на неправомірності адміністративного стягнення за частиною 4 статті 132-2 КУпАП внаслідок притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а саме як до вантажовідправника та перевізника одночасно. За висновком суду першої інстанції, наведені обставини у сукупності, а також те, що відповідач не забезпечив право позивача на участь у розгляді справ про порушення законодавства на автомобільному транспорті, свідчать про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення у повному обсязі. В апеляційній скарзі Державна служба України з безпеки на транспорті, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що судом першої інстацій під час вирішення справи не надано правової оцінки положенням частини 1 статті 20 КАС України і помилково не враховано, що адміністративні справи з приводу рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам. З наведеного слідує, що скасування судом першої інстанції постанови №000679 від 04.09.2023 про накладення на позивача адміністративного стягнення відбулось з порушенням вказаних правил розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів. Разом з цим, апелянт зазначає, що про розгляд справ про правопорушення позивач повідомлявся в установленому порядку та ці обставини підтверджуються відповідними письмовими запрошеннями. При цьому, чинним законодавством не встановлено, що розгляд справи про порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту без участі суб`єкта відповідальності та відповідно винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу може бути наслідком скасування такої постанови. У тому числі, апелянт наголошує, що формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія, саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи, на підставі яких здійснюється перевезення, та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини, зокрема, щодо перевізника. Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки - відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними нормативно-правовими актами. В даному випадку, такими носіями доказової інформації є чеки зважування транспортних засобів і складені за результатами проведеного габаритно-вагового контролю довідки та акти, а відповідно до наданих під час проведення перевірки ТТН перевізником виступає саме позивач. З урахуванням наведеного у сукупності, а також того, що засіб вимірювальної техніки (ваги пересувні автомобільні), якими здійснювалися зважування під час проведення рейдових перевірок, пройшов відповідну повірку, апелянт наполягає на правомірності своїх рішень, необґрунтованості адміністративного позову та відсутності підстав для його задоволення у повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у визначений апеляційним судом строк не надійшов. Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, 05.08.2023 року о 00:29 год. на автомобільній дорозі М-15 Одеса-Рені-Бухарест, 12км + 125 інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області проведено перевірку транспортного засобу марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом-самоскидом JANMIL, державний номерний знак НОМЕР_2 , за результатами якої складено акт від 05.08.2023 року №329189. На перевірку службовим особам представлено: документ про реєстрацію транспортного засобу - тягача НОМЕР_3 (власник ОСОБА_1 ) та спеціалізованого напівпричепу-спеціалізований самоскид НОМЕР_8 (власник ОСОБА_2 ), посвідчення водія - ОСОБА_1 НОМЕР_4 , товарно-транспортну накладну від 04.08.2023 року №304434, в якій містяться відомості про автомобільного перевізника - ФОП ОСОБА_1 . Зазначеною перевіркою встановлено порушення автомобільним перевізником вимог абзацу 17 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що виразилось у перевищенні встановлених вагових норм понад 30% при перевезенні подільного вантажу, у тому числі перевищення на строєну вісь на 34,5%. Примірник акту перевірки був вручений водієві та підписаний ним без зазначення зауважень і причин порушень. Результати здійснення габаритно-вагового контролю зафіксовано у Довідці від 05.08.2023 №0057826 та акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 05.08.2023 №0070367. Також, 05.08.2023 року о 00:32 год. на автомобільній дорозі М-15 Одеса-Рені-Бухарест, 12км + 125 інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області проведено перевірку транспортного засобу марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_5 , з напівпричепом MEGA, державний номерний знак НОМЕР_6 , за результатами якої складено акт від 05.08.2023 року №356828. На перевірку службовим особам представлено: документ про реєстрацію транспортного засобу - тягача НОМЕР_7 (власник ОСОБА_3 ) та спеціалізованого напівпричепу-спеціалізований самоскид НОМЕР_9 (власник ОСОБА_4 ), посвідчення водія - ОСОБА_5 , товарно-транспортну накладну від 05.08.2023 року №504134, в якій містяться відомості про автомобільного перевізника - ФОП ОСОБА_1 . Зазначеною перевіркою встановлено порушення автомобільним перевізником вимог абзацу 17 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що виразилось у перевищенні встановлених вагових норм понад 30% при перевезенні вантажу - відсів щебня. Примірник акту перевірки був вручений водієві та підписаний ним без зазначення зауважень і причин порушень. Результати здійснення габаритно-вагового контролю зафіксовано у Довідці від 05.08.2023 №0062572 та в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 05.08.2023 №0071632. Виходячи з дійсних обставин справи, 28.08.2023 року Державною службою України з безпеки на транспорті листами за №№65338/32/24-23, 65293/32/24-23 направлено ФОП ОСОБА_1 запрошення у розгляді справ за актами №329189, №356828. Згідно поштових повідомлень, запрошення на розгляд справ про правопорушення на автомобільному транспорті позивач одержав 30.08.2023 року. Відповідність вимірювальної техніки вимогам законодавства підтверджується Свідоцтвом про повірку №ПМ-18404523, строком чинності до 19 липня 2024 року. Розглянувши акт №329189, Державною службою України з безпеки на транспорті винесено постанову у справі про порушення законодавства про автомобільний транспорт від 07.09.2023 року №ПШ018429. Зазначеною постановою до ФОП ОСОБА_1 , внаслідок перевищення ним встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу транспортним засобом (MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 ), відповідно до абзацу 17 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 51000 грн. Розглянувши акт №356828, Державною службою України з безпеки на транспорті винесено постанову у справі про порушення законодавства про автомобільний транспорт від 07.09.2023 року №ПШ018430. Зазначеною постановою до ФОП ОСОБА_1 , внаслідок перевищення ним встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу транспортним засобом (MAN, державний номерний знак НОМЕР_5 ), відповідно до абзацу 17 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 51000 грн. Також, 04.09.2023 Державною службою України з безпеки на транспорті винесено постанову №000679, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 132-2 КУпАП, та до фізичної особи-підприємця застосовано штраф у сумі 51000 грн. Підставою для застосування адміністративного стягнення став встановлений під час перевірки (акт від 05.08.2023 року №356828) факт внесення вантажовідправником відомостей про масу вантажу до ТТН №504134 від 05.08.2023 року, які не відповідають фактичним даним та перевищують нормативно встановлені законодавством вагові норми. Не погоджуючись із накладенням стягнення, посилаючись на необґрунтованість та неправомірність оспорюваних постанов, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного. Основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг (частина 1 статті 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-ІІІ). За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №2344-ІІІ, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Також, відповідно до статті 33 Закону №2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Згідно із частиною 1 статті 34 закону №2344-III автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів. Відповідно до частини 1 статті 47 Закону №2344-III до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов`язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об`єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування. До комплексу допоміжних операцій, пов`язаних із внутрішніми перевезеннями вантажів автомобільним транспортом, належать: завантаження та розвантаження автомобільних транспортних засобів; перевантаження вантажів на інший вид транспорту чи транспортний засіб; сортування, пакування, обмірювання та маркування вантажу; накопичення, формування або дроблення партій вантажу; зберігання вантажу; транспортно-експедиційні послуги. Правила перевезень вантажів транспортними засобами затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту. Відповідно до частин 1, 2 статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Відповідно до частини 3 статті 48 Закону №2344-III при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код 8 платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій 3 України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження. Діюче законодавство чітко визначає підстави для відповідальності автомобільного перевізника, як то порушення законодавства про автомобільний транспорт. Згідно із частиною 2 статті 49 Закону №2344-III водій транспортного засобу зобов`язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень. Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону. Слід враховувати, що у пункті 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14.10.1997 року №363 (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), передбачено, що вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами. Відповідно до пунктів 3.1-3.5 пункту 3 Правил №363 договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі, та вантажовідправниками або вантажоодержувачами. Примірний договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні наведений в додатку

1. Договір про перевезення вантажів може укладатися Перевізником з посередницьким підприємством, яке користується правами та несе обов`язки і відповідальність, що передбачені для вантажовідправників і вантажоодержувачів. Ініціативу про встановлення договірних стосунків для перевезення вантажів автомобільним транспортом може виявити як Перевізник, так і вантажовідправник (вантажоодержувач) - майбутній Замовник. Після того, як Перевізник і Замовник узгодили умови перевезень і розрахунки, стверджений підписом Перевізника проект Договору з необхідними до нього додатками в двох екземплярах Перевізник зобов`язаний направити Замовнику не пізніше ніж через три дні після його узгодження. У Договорі встановлюються: термін його дії, обсяги перевезень, умови перевезень (режим роботи по видачі та прийманню вантажу, забезпечення схоронності вантажу, виконання вантажно-розвантажувальних робіт і таке інше), вартість перевезень і порядок розрахунків, порядок визначення раціональних маршрутів, обов`язки сторін, відповідальність тощо. За текстом підпункту 10.1 пункту 10 Правил №363 перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2). За підпунктом 10.10 пункту 10 Правил №363 за домовленістю сторін водій може виконувати обов`язки супровідника вантажів (експедитора). Згідно із підпунктами 11.1, 11.3, 11.5 пункту 11 Правил перевезення вантажів основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику. Отже, аналіз наведених правових норм у сукупності, а також стала на момент вирішення справи судова практика Верховного Суду, свідчать про те, що автомобільним перевізником є особа, яка умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу, а не власник/користувач транспортного засобу. Надання послуги з перевезення може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, однак така обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону №2344-III. Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися). Як свідчать обставини цієї адміністративної справи, вказаний висновок не заперечується і будь-ким з учасників справи. Отже, з`ясуванню підлягає особа правопорушника на основі документів, представлених під час перевірки та розгляду справи про правопорушення на автомобільному транспорті. Повертаючись до обставин справи, колегія суддів враховує, що інформація про Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , як автомобільного перевізника, зазначена у товарно-транспортних накладних від 04.08.2023 року №304434 та від 05.08.2023 року №504134, оформлених на перевезення вантажу. При цьому, колегія суддів вважає непереконливим доводи позивача про неможливість враховувати вказані транспортні документи в підтвердження особи автомобільного перевізника, адже товарно-транспортний є одним із основних документів, що фіксують переміщення вантажу, примірник якого має злишатись у сторін цих взаємовідносин. Доказів внесення змін у товарно-транспортний документ, з огляду на наявність помилок, позивачем як на момент вирішення справи про правопорушення і судової справи, у тому числі під час перевірки на автомобільному транспорті (зокрема, під час складання акту №329189) не надано. Товарно-транспортні накладні містять інформацію про назву документа, дату і місце їх складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження, водія, скріплені печаткою ФОП ОСОБА_1 , що у своїй сукупності дає можливість встановити автомобільного перевізника у спірних правовідносинах. Результати габаритно-вагового контролю транспортних засобів вимірювальною технікою, що пройшла відповідну повірку, підписані водіями, у тому числі позивачем, без зауважень. Про розгляд справ про правопорушення на автомобільному транспорті позивач був повідомлений у встановленому порядку, на розгляд справ про правопорушення не з`явився, будь-яких пояснень та матеріалів, що спростовують наявність у його діях складу правопорушення, уповноваженому органу та суду не надав. Разом з цим, не відповідають дійсним обставинам справи висновки суду першої інстанції про не забезпечення Державною службою з безпеки на транспорті прав позивача на участь у справах про правопорушення. При цьому, суд першої інстанції, доходячи такого висновку, не витребував у відповідача відповідні докази та помилково залишив поза увагою те, що дотримання процедури розгляду справ про правопорушення не оспорюється позивачем за цим позовом. Також, слід враховувати, що відповідно до частини 1 статті 132-2 КУпАП внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що не відповідають фактичним даним, які перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри від 5 відсотків до 10 відсотків включно, крім вантажовідправника, який одночасно є перевізником цього вантажу, а так само внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри від 5 відсотків до 10 відсотків включно, за відсутності оформленого дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян, фізичних осіб - підприємців або уповноважених посадових осіб вантажовідправника в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, у разі якщо фактичні дані вантажу або внесені (зазначені) відомості перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри понад 30 відсотків, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян, фізичних осіб - підприємців або уповноважених посадових осіб вантажовідправника в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Як свідчать обставини справи, у спірному випадку, щодо внесення відомостей про масу вантажу до товарно-транспортної накладної від 05.08.2023 року №504134, позивач виступав і вантажовіправником, і автомобільним перевізником одночасно. З наведеного слідує правильність висновку суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування до позивача штрафу за правопорушення, передбачене статтею 132-2 КУпАП. Підсумовуючи, оскільки на момент перевірки службовим особам представлено основні документи, які підтверджують, що позивач є автомобільним перевізником у спірних перевезеннях, а інші докази цих обставин не спростовують, колегія суддів вважає, що постанови відповідача від 04.09.2023 року №ПШ018430 та від 07.09.2023 року №ПШ018429 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарських штрафів є правомірними і обґрунтованими та підстави для їх скасування відсутні. Водночас, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оспорювана постанова відповідача від 04.09.2023 року №000679 прийнята з порушенням вимог статті 132-2 КУпАП, за відсутності правових підстав і така підлягає скасуванню в судовому порядку. Разом з цим, не знаходять свого обґрунтованого підтвердження доводи апелянта про порушення під час розгляду цієї адміністративної справи судом першої інстанції правил розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів, адже відповідно до вимог частини 3 статті 21 КАС України, якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд. З огляду на те, що висновки суду першої інстанції не у повній мірі відповідають нормам матеріального і процесуального права, а також обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до статті 317 КАС України підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового судового рішення у відповідній частині. Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року в частині задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 04.09.2023 року №ПШ018429, від 07.09.2023 року №ПШ018430 - скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 04.09.2023 року №ПШ018429, від 07.09.2023 року №ПШ018430 - відмовити. В іншій частині рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий-суддя: О.В. Єщенко Судді: А.В. Крусян О.В. Яковлєв