Постанова 4806 № 297/1649/21

Справа № 297/1649/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 20 грудня 2023 року м. Ужгород Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі: головуючого-судді: Собослой Г.Г., суддів: Кожух О.А., Джуга С.Д., з участю секретаря: Терпай С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» на заочне рішення Берегівського районного суду від 25 листопада 2022 року у справі № 297/1649/21 (Головуючий: Михайлишин В.М.), - В С Т А Н О В И Л А : У червні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про виселення із будинку мотивуючи тим, що 05 грудня 2016 року позивач у порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки отримав у власність будинок, загальною площею 187,70 кв.м., житловою площею 69,80 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору іпотеки від 28.03.2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Стойка Н.М. та зареєстрований у державному реєстрі під номером 2278. Після отримання права власності на вказану нерухомість, позивач здійснив намагання отримати доступ до житла. Однак, перешкодою для вчинення зазначених дій стала реєстрація та проживання у ньому відповідачів, які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з житлового будинку з господарчими будівлями, загальною площею 187,70 кв.м., житловою площею 69,80 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Так як, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд і право власності є непорушним. Позивач зазначає, що відповідачів не можна віднести до категорії осіб, передбачених ст. 114 ЖК України, яким надається інше житлове приміщення. Заочним рішенням Берегівського районного суду від 25 листопада 2022 року у задоволенні позовної заяви АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції АТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстав передбачених чинним законодавством для відмови у позові відсутні, так як власником будинку є позивач і втрата права користування житловим приміщенням колишнього власника є наслідком припинення його права власності на це приміщення. Позичальник втратив право користування нею, а тому правова вимога нового власника про виселення користувача будинком з його предмета власності є законною та обґрунтованою. Відповідачі не є власниками будинку, то їх виселення можливо без надання іншого постійного житла. Письмове повідомлення про виселення направлено позивачем на адресу відповідачів, прро те на даний час не виконано чим порушено законні права та інтереси позивачак. Крім того, судом першої інстанції помилково відмовлено у задоволенні позовної заяви у зв`язку з введенням на території України воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Заслухавши пояснення представника АТ КБ «ПриватБанк» Дурдинець Р.Ю., яка підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та їх представник адвокат Пуканич І.В. у судове засідання суду апе6ляційної інстанції не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені, про що свідчать розписки про вручення їм поштового відправлення та довідка про доставку електронного листа і їх неявка не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Встановлено, що рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 32774707 від 07.12.2016 року, державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Стойка Н.М., вирішено провести державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.12.2016 року житловий будинок, загальною площею 187,70 кв.м., житловою площею 69,80 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ПАТ КБ «ПриватБанк», на підставі договору іпотеки, серія та номер 2278, виданий 28.03.2007 року. Згідно копії довідки № 68 від 03.03.2021 року, виданої Яношівським старостинським округом Берегівської міської ради Закарпатської області у будинку АДРЕСА_1 , проживають відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .. Частиною 3 статті 109 ЖК УРСР визначено, що звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Частинами 1 та 2 статті 40 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Позивач не підтвердив належними та допустимими доказами виконання ним вимог, передбачених ч. 3 ст. 109 ЖК України та ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та отримання відповідачами вимог щодо добровільного виелення із житлового приміщення. Законом України від 22 вересня 2011 року N 3795-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" внесено зміни до статті 109 ЖК Української РСР, згідно з якими виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні. Під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону України «Про іпотеку» так і норма статті 109 ЖК України. Із врахуванням норми статті 109 ЖК України, статті 379 ЦК України, глави 26 ЦК України виселення без надання іншого житлового приміщення відбувається у тому разу, якщо саме це житлове приміщення було придбане за кредитні кошти. У разі, якщо за кредитні кошти було набуто інший об`єкт цивільних прав (частку в праві спільної часткової власності), а не житлове приміщення, що передано в іпотеку то виселення без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення не допускається. Оскільки, будинок, який є предметом договору іпотеки, придбаний відповідачами не за рахунок отриманого кредиту, а також враховуючи відсутність постійного житлвогго приміщення, яке має бути надано їм одночасно з виселенням, і дане житлове приміщення є їх постійним місцем проживання, су першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк». Крім того, судова колегія констатує, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року N 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" ", на території України діє воєнний стан у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України. Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року N 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховна Рада України постановила розділ VI "Прикінцеві положення" Закону України "Про іпотеку" доповнити пунктом 5-2 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону". Такого правового висновку дійшов і Верховний Суд у своїй постанові від 22 червня 2022 року в справі N 296/7213/15, провадження N 61-10125св21. За таких обставин, суд першої інстанції встановивши правовідносини сторін, які випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк». Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни та скасування немає. Доводи апеляційної скарги, судова колегія до уваги не приймає, так як вони не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи і не спростовують висновки суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, судова колегія, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Берегівського районного суду від 25 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 01 січня 2024 року. Головуючий: (підпис) Судді: (підписи) Згідно з оригіналом: Суддя Закарпатського апеляційного суду Г.Г. Собослой