Постанова 4857 № 380/21556/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/21556/23 пров. № А/857/18505/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Мікули О.І., Курильця А.Р., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року про повернення позовної заяви (головуючий суддя Мричко Н.І., м. Львів) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» про визнання протиправною бездіяльності,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» від 02.08.2023 щодо відмови виготовити та надіслати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 станом на листопад 2019 року із зазначенням відомостей про доплату за науковий ступінь доктора наук 25% від посадового окладу та доплату за вчене звання доцента 25% від посадового окладу; - зобов`язати Державну установу «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» виготовити та надіслати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 станом на листопад 2019 року із зазначенням відомостей про доплату за науковий ступінь доктора наук 25% від посадового окладу та доплату за вчене звання доцента 25% від посадового окладу. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії повернуто позивачу з підстав передбачених ст. 123 КАС України. Не погодившись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просить ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження її розгляду. В апеляційній скарзі зазначає, що 18.09.2023 суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху з підстав того, що звернувшись до суду із цим позовом 13.09.2023, позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України, оскільки позивач повинен був дізнатися про порушення свого права ще у травні 2021 року, коли отримав таку довідку. Позивачем на виконання вимог згаданої вище ухвали суду було подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначено, що про порушення своїх прав позивач дізнався лише в серпні 2023 року коли отримав від відповідача лист №33/34-3061 від 02.08.2023. Нормами статей 1, 3 та 8 Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю України, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Статтею 46 Основного Закону України також встановлено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до статей 22, 64 Конституції України право на соціальний захист відноситься до основоположних прав ї свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України. Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб`єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку, якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та

124. Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб`єкт владних повноважень або суд у випадку визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню. Суд також повинен враховувати обставини чи у триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється (ухилявся) від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або ж допускає (допускав) протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної (юридичної) особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації права громадян на соціальний захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо). Предметом позову щодо категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави. Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якої додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків, якщо інше прямо не передбачено законом. При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та залишення без розгляду позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави. З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1,12 Закону України «Про оплату праці» і у рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА З щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» колегія суддів дійшла до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь- яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком. Неможливість обмеження шестимісячним строком обов`язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного право на соціальний захист підтверджується також встановленим ст. ст. 256 та 257 Цивільного кодексу України трирічним строком позовної давності, який означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У протилежному випадку обов`язок громадянина, зокрема, у формі майнового зобов`язання перед державою підлягав б судовому захисту протягом З років, а такий же обов`язок держави перед громадянином - 6 місяцями. Частиною 2 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Як уже зазначено вище, предметом позову є оскарження фізичною особою дій Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» щодо відмови виготовити та надіслати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 станом на листопад 2019 року із зазначенням відомостей про доплату за науковий ступінь доктора наук 25% від посадового окладу та доплату за вчене звання доцента 25% від посадового окладу, оскільки при видачі первинної Довідки №225 відповідачем зазначено менші відсотки, що не відповідає Закону України від 01.07.2014 №1556-УП «Про вищу освіту». При цьому, апелянт наголошує, що про направлення вищезазначеної довідки Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Львівській області» листом від 24.05.2021 №33/34-1067 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із зазначенням у графі: доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук (відсотків посадового окладу) - 10%; доплата за вчене звання доцента (старшого наукового співробітника) чи професора (відсотків посадового окладу) - 5%, йому стало відомо лише отримавши лист №33/34-3061 від 02.08.2023 від відповідача на моє звернення. Крім того, апелянт зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 51 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХП, перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Отже, у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що видає довідки для перерахунку пенсії (триваюча протиправна діяльність або бездіяльність), адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виготовленням та надісланням до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, може бути подано без обмеження будь-яким строком. У триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації права громадян на соціальний захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо). При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходи ти з того, що встановлені процесуальним законом строки та залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17, від 24.06.2020 № 160/8324/19, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24.04.2018 у справі № 646/6250/17, від 30.10.2018 у справі № 493/1867/17, від 22.01.2019 у справі № 201/9987/17, від 24.11.2020 у справі №815/460/18 та інших. Таким чином, апелянт вважає, що строк позовної давності для звернення до адміністративного суду, ним не пропущений. Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань. Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з вище вказаним позовом. Ухвалою від 18.09.2023 залишено позовну заяву без руху, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, та встановила позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску. 27.09.2023 до суду надійшла заява позивача щодо строку звернення до суду. При вирішенні вказаної заяви суд виходив з того, що відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Згідно з частиною другою вказаної статті, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами. В абзаці першому частини другої статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, суд вважав, що «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що у позовній заяві позивач зазначив, що листом від 24.05.2021 №33/34-1067 відповідач видав та надіслав довідку від 14.05.2021 №225 про розмір грошового забезпечення позивача за листопад 2019 року, у якій визначено складові грошового забезпечення у заниженому розмірі, а саме: доплата за науковий ступінь доктора наук 10% замість 25% та доплата за вчене звання доцента 5% замість 25%. Таким чином, право позивача щодо видачі належної довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на листопад 2019 року порушене діями відповідача щодо складення довідки від 14.05.2021 №225. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивач повинен був дізнатися про порушення свого права ще у травні 2021 року, коли отримав таку довідку. А відтак, звернувшись до суду із позовом 13.09.2023, суд вважав, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України. Однак, суд апеляційної інстанції з такими доводами суду першої інстанції не погоджується. Як уже зазначено вище, предметом позову є оскарження позивачем дій Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» щодо відмови виготовити та надіслати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 станом на листопад 2019 року із зазначенням відомостей про доплату за науковий ступінь доктора наук 25% від посадового окладу та доплату за вчене звання доцента 25% від посадового окладу, оскільки при видачі первинної Довідки №225 відповідачем зазначено менші відсотки, що не відповідає Закону України від 01.07.2014 №1556-УІІ «Про вищу освіту». Суд першої інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу вказав, що позивач повинен був дізнатися про порушення свого права ще у травні 2021 року, коли отримав таку довідку. Однак, матеріали справи не містять доказів того, що позивач отримував Довідку №225, оскільки як стверджує позивач така була направлення Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Львівській області» листом від 24.05.2021 №33/34-1067 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області і про що йому стало відомо лише отримавши лист №33/34-3061 від 02.08.2023 від відповідача на його звернення. Крім того, поза увагою суду залишено ту обставину, що згідно з ч. 3 ст. 51 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХП, перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Отже, у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що видає довідки для перерахунку пенсії (триваюча протиправна діяльність або бездіяльність), адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виготовленням та надісланням до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, може бути подано без обмеження будь-яким строком. У триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації права громадян на соціальний захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо). При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходи ти з того, що встановлені процесуальним законом строки та залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17, від 24.06.2020 № 160/8324/19, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24.04.2018 у справі № 646/6250/17, від 30.10.2018 у справі № 493/1867/17, від 22.01.2019 у справі № 201/9987/17, від 24.11.2020 у справі №815/460/18 та інших. Зазначеним обставинам суд першої інстанції не дав належної оцінки, відтак, дійшов помилкового висновку про пропущення позивачем строку для звернення з адміністративним позовом до суду. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, бо суд першої інстанції повертаючи позовні заяву невірно застосував норми процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, відтак ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, а справу направити для продовження її розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 320, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року про повернення позовної заяви у справі № 380/21556/23 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М. А. Пліш судді О. І. Мікула А. Р. Курилець