Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/6310/23

Справа № 127/6310/23 Провадження № 22-ц/801/127/2024 Категорія: 31 Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А. Доповідач:Медвецький С. К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 січня 2024 рокуСправа № 127/6310/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Медвецького С. К. (суддя-доповідач), суддів: Оніщука В. В., Рибчинського В. П., за участю секретаря судового засідання - Литвина С. С., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Оленченко Олена Олександрівна, розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу за апеляційною скаргою приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Оленченко О. О. на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31 жовтня 2023 року, ухвалене у складі судді Федчишена С. А. у залі суду, встановив: Короткий зміст позовних вимог У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Оленченко О. О. про визнання недійсним договору дарування квартири. Позов мотивований тим, що 19 жовтня 2021 року між нею та її сином ОСОБА_2 укладено договір дарування квартири номер АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Оленченко О. О. Укладаючи договір дарування, вона мала на меті уникнути у подальшому розподілу цієї квартири, як спільної сумісної власності. Зазначає, що на розгляді Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа № 127/11314/22 за її позовом до ОСОБА_3 , треті особи: ТОВ «ДАХ ПРОМ», ОСОБА_4 про поділ майна. ОСОБА_2 фактично не отримав подарунок, оскільки вона не передала йому правовстановлюючі документи на квартиру та ключі. Указує, що укладений договір дарування є фіктивним, оскільки дії сторін під час його укладення були направленні не на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором дарування, а на фіктивний перехід права власності на квартиру для уникнення у подальшому її розподілу. Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просила суд: визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Оленченко О. О., який був укладений 19 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; cкасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 60993022 від 19 жовтня 2021 року, 13:34:13, приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Оленченко О. О. (номер запису про право власності: 1577). Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 31 жовтня 2023 року позов задоволено. Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Оленченко О. О., який був укладений 19 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 60993022 від 19 жовтня 2021 року, 13:34:13, приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Оленченко О. О. (номер запису про право власності: 1577). Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що: при укладенні договору сторони знали, що позивачкою готується позовна заява про поділ майна; договір укладено з метою приховування майна та уникнення у подальшому його поділу; матеріали справи не містять доказів вчинення сторонами договору дій на виконання правочину. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У листопаді 2023 року приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Оленченко О. О. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 28 листопада 2023 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Медвецький С. К., судді: Копаничук С. Г., Оніщук В. В. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 листопада 2023 року відкрито провадження у справі, надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14 грудня 2023 року справу призначено до апеляційного розгляду на 21 грудня 2023 року о 09:00 год з повідомленням сторін. 21 грудня 2023 року розгляд справи відкладено на 04 січня 2024 року о 10:00 год. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 03 січня 2024 року для розгляду цієї справи замінено суддю Копаничук С. Г. та визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Медвецький С. К., судді: Оніщук В. В., Рибчинський В. П. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що: судом першої інстанції не було досліджено усі обставини справи; під час укладення спірного договору дарувальник засвідчила, що на час придбання відчужуваної квартири - 01 квітня 2016 року, у шлюбі не перебувала та ні з ким не проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу; відчужувана квартира належить їй на праві особистої приватної власності; у пункті 5.1 договору ОСОБА_1 підтвердила, що на момент укладення договору будь-яких прав у третіх осіб (у тому числі за правом сервітуту або заповідального відказу), членів сім`ї власника житла, у тому числі, які тимчасово відсутні або зняті з реєстраційного обліку, непрацездатних та інших осіб, малолітніх або неповнолітніх дітей, або недієздатних чи обмежено дієздатних повнолітніх осіб, за якими зберігається право на користування квартирою, які б могли пред`явити свої вимоги щодо права власності, або користування квартирою, немає; в межах вчинення нотаріальної дії нотаріусом було отримано відомості з Державного реєстру актів цивільного стану, відповідно до яких будь-які актові записи про шлюб ОСОБА_1 відсутні; умовами договору встановлено, що прийняттям дарунку вважається одержання оригінального примірника договору після його нотаріального посвідчення; примірник оскаржуваного правочину після його укладення нотаріусом особисто передано в руки обдарованого ОСОБА_2 ; 16 листопада 2023 року відповідач повторно отримав примірник оскаржуваного договору, відтак прийняв дарунок та має на нього всі права; зміст договору у повній мірі спростовує висновки викладені в оскаржуваному рішенні. Відзив на апеляційну скаргу впродовж встановленого судом строку не надходив. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом установлено, що 19 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Оленченко О. О., зареєстрований в реєстрі за № 1577, за умовами якого ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_2 прийняв безоплатно у дарунок квартиру номер АДРЕСА_2 . З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19 жовтня 2021 року, індексний номер 279985475 слідує, що право власності на указану квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 , номер запису про право: 44515718. Відповідно до повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_5 . Позиція суду апеляційної інстанції Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Дарунком можуть бути рухомі речі, у тому числі грошові кошти та цінні папери, а також нерухомі речі (частина перша статті 718 ЦК України). Згідно частини другої статті 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (частина перша статті 722 ЦК України). Частинами першою, другою статті 234 ЦК України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 21 вересня 2023 року у справі № 462/1041/22-ц (провадження № 61-3481св23) зроблено висновок, що: «тлумачення статті 234 ЦК України дає підстави для висновку, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Ознака вчинення правочину лише для виду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для виду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним. Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки». Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14, з якою погодився Верховний Суд у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 379/1256/15-ц, від 08 лютого 2018 року у справі № 756/9955/16-ц, від 21 травня 2020 року у справі № 468/1736/17-ц. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, оскільки мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання такого договору недійсним відповідно до статті 234 ЦК України. Аналогічні за змістом висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 461/6252/18, від 25 листопада 2020 року у справі № 760/21747/19, від 20 вересня 2022 року у справі № 619/4478/20. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Укладення фіктивного правочину є порушенням добросовісності як однієї із загальних засад цивільного законодавства. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (частина третя статті 12 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з частинами першою-четвертою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частиною першою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України). Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належала квартира номер АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 01 квітня 2016 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу, реєстровий номер 1325. 19 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено нотаріально посвідчений договір дарування квартири, за умовами якого ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_2 прийняв безоплатно у дарунок квартиру номер АДРЕСА_3 . Відповідач ОСОБА_2 є сином позивачки. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій). Пунктом 1 Глави 3 Розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій (тут і далі в редакції, чинній на час посвідчення нотаріусом договору дарування від 19 жовтня 2021 року) встановлено, що при вчиненні нотаріальної дії нотаріус установлює особу, що звернулась за вчиненням нотаріальної дії. Відповідно до пункту 1 Глави 4 Розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій дієздатність громадянина, що звернувся за вчиненням нотаріальної дії, перевіряється нотаріусом на підставі наданих документів, передбачених статтею 43 Закону, що підтверджують його вік, а також на підставі переконаності нотаріуса в результаті проведеної розмови та роз`яснення наслідків вчинення нотаріальної дії у здатності цієї особи усвідомлювати значення цієї нотаріальної дії, її наслідків та змісту роз`яснень нотаріуса, а також відповідності волі і волевиявлення особи щодо вчинення нотаріальної дії. Згідно пунктів 1-4 Глави 6 Розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріус зобов`язаний установити волевиявлення особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії. Нотаріус зобов`язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Установлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін. Установлення дійсних намірів однієї із сторін правочину може бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині. Документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов`язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса (пункт 3 Глави 7 Розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій). Відповідно до пункту 4.4 Глави 1 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій правочин щодо розпорядження майном може бути посвідчений нотаріусом без згоди другого з подружжя у разі, якщо з документа, що посвідчує право власності, договору, укладеного між подружжям, акту цивільного стану про укладення шлюбу та інших документів випливає, що зазначене майно є особистою приватною власністю одного з подружжя, тобто набуте до реєстрації шлюбу, за час шлюбу, але на умовах, передбачених шлюбним або іншим договором, укладеним між подружжям, за договором дарування, або в порядку спадкування, або за кошти, які належали їй (йому) особисто, тощо. Зі змісту укладеного між сторонами 19 жовтня 2021 року договору дарування слідує, що: дарувальник стверджувала, що на момент укладення договору будь-яких прав у третіх осіб (у тому числі за правом сервітуту або заповідального відказу), членів сім`ї власника житла, у тому числі, які тимчасово відсутні або зняті з реєстраційного обліку, непрацездатних та інших осіб, малолітніх або неповнолітніх дітей, або недієздатних чи обмежено дієздатних повнолітніх осіб, за якими зберігається право на користування квартирою, які б могли пред`явити свої вимоги щодо права власності, або користування квартирою, немає (пункт 5.1 договору); дарувальник засвідчила, що на час придбання відчужуваної квартири 01 квітня 2016 року у шлюбі не перебувала та ні з ким не проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відчужувана квартира належала їй на праві особистої приватної власності (пункт 5.4 договору); сторони стверджували, що договір не приховує іншу угоду і відповідає дійсним намірам створити для сторін договору юридичні наслідки (пункт 5.5 договору); сторони засвідчили, що у тексті договору зафіксовані всі істотні умови, що стосуються дарування нерухомого майна. Будь-які попередні домовленості, які мали місце до укладення договору і не відображені у його тексті, після підписання договору не матимуть правового значення (пункт 10.7 договору); право власності на дарунок у обдаровуваного виникає з моменту прийняття дарунка та підлягає державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Прийняттям дарунка вважається одержання оригінального примірника договору після його нотаріального посвідчення (пункти 1.3, 2.2 договору). До моменту підписання спірного договору дарування приватним нотаріусом перевірено обсяг цивільної дієздатності сторін, роз`яснено вимоги законодавства щодо змісту і правових наслідків цього договору, встановлено волевиявлення та дійсність намірів сторін щодо укладення указаного договору дарування нерухомого майна, а також відсутність у них заперечень щодо кожної з умов правочину та ознайомлено зі змістом цього договору. Договір дарування підписаний сторонами в присутності приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Оленченко О. О., їх дієздатність, а також належність ОСОБА_1 відчужуваної квартири перевірено. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 обґрунтовувала свої вимоги тим, що спірний договір дарування квартири укладено з метою виведення нерухомості з її власності для подальшого уникнення поділу подарованої квартири, як спільного майна подружжя. Апеляційний суд ураховує те, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що сторони договору вчинили будь-які дії на виконання правочину та ОСОБА_2 прийняв у власність подароване йому нерухоме майно. Разом з тим, згідно інформації з Єдиного реєстру судових рішень станом на день звернення позивачки до суду з цим позовом (07 березня 2023 року) на розгляді Вінницького міського суду Вінницької області перебувала цивільна справа № 127/11314/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участі третіх осіб: ТОВ «ДАХ ПРОМ», ОСОБА_4 про поділ майна подружжя. Указаний позов ОСОБА_1 подано після укладення спірного договору дарування від 19 жовтня 2021 року. Відтак у діях приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Оленченко О. О. відсутні будь-які порушення при здійсненні нотаріальної дії з посвідчення договору дарування квартири АДРЕСА_1 , укладеному 19 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Установивши, що ОСОБА_1 діяла недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного їй майна відбулось з метою подальшого уникнення поділу подарованої квартири, як спільного майна подружжя, а воля сторін договору не відповідала їх зовнішньому прояву та не мала на меті реального настання правових наслідків, обумовлених указаним правочином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що договір дарування квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Оленченко О. О., укладений 19 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є фіктивним та підлягає скасуванню. Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Ураховуючи задоволення основної позовної вимоги про визнання договору дарування недійсним, на підставі якого зареєстровано право власності на нерухоме майно, позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 60993022 від 19 жовтня 2021 року, 13:34:13, приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Оленченко О. О. (номер запису про право власності: 1577) щодо реєстрації права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 підлягає задоволенню. Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно визначив характер спірних правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи, надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам та дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, проте помилився щодо мотивів їх задоволення. Тому оскаржуване рішення у цій частині слід змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , але з інших мотивів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, судове рішення змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Щодо судових витрат Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. З огляду на те, що апеляційний суд змінює рішення суду першої інстанції лише в частині викладення мотивів, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, постановив: Апеляційну скаргу приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Оленченко Олени Олександрівни задовольнити частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31 жовтня 2023 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. У іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31 жовтня 2023 року залишити без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції залишити за приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Оленченко Оленою Олександрівною. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий Сергій МЕДВЕЦЬКИЙ судді: Віталій ОНІЩУК Віктор РИБЧИНСЬКИЙ