Постанова Дніпровський апеляційний суд № 184/1463/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/161/24 Справа № 184/1463/22 Суддя у 1-й інстанції - Томаш В.І. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 січня 2024 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Корчистої О.І. суддів: Агєєва О.В., Кішкіної І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 184/1463/22 за позовом Міського комунального підприємства «Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Носова Вікторія Іванівна, на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2023 року, встановив: У вересні 2022 року Міське комунальне підприємство «Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» (далі по тексту МКП «Покровводоканал») звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги. Уточнивши позовні вимоги, просило стягнути з відповідача заборгованість за комунальні послуги станом на 14 листопада 2022 року в сумі 18 946,09 гривень. Облік наданих відповідачці послуг з централізованого водопостачання здійснювався до 25 червня 2021 року - згідно норм споживання на одну особу, з 25 червня 2021 року - згідно показів лічильника. У зв`язку з неповною оплатою за отримані послуги у відповідачки утворилася заборгованість перед позивачем, яка, з урахуванням уточнених позовних вимог, станом на 14 листопада 2022 року становить 18 946,09 гривень. Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2023 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 07 квітня 2023 року, позовні вимоги МКП «Покровводоканал» до ОСОБА_1 задоволені. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь МКП «Покровводоканал» заборгованість за комунальні послуги у сумі 18 946,09 гривень та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481 гривень. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Носова В.І., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги МКП «Покровводоканал» залишити без задоволення. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновок суду, що договір від 18 листопада 2008 року діяв згідно п. 9.1 Договору до 14 жовтня 2021 року є безпідставним. Натомість є правильним висновок суду, що між сторонами виникли правовідносини на підставі договору від 18 листопада 2008 року, що свідчить про те, що з 2008 року між виконавцем послуги та споживачем був укладений індивідуальний договір на надання комунальної послуги з водопостачання та водовідведення, оскільки суд правильно послався що пунктом 3 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» яким встановлено, що договори, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами визначеними цим Законом. Посилається, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, щодо періоду та строку проведення повірки, що свідчить про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та є підставою для скасування рішення. Зазначає, що навіть, якщо згідно Договору визначено обов`язок позивача проводити повірку лічильника за рахунок споживача і відповідач вважав, що вказані повірки повинні бути здійснені за рахунок споживача, позивач не позбавлений був права здійснити повірку приладу обліку, а надалі виставити рахунок на оплату відповідачці. Таким чином вважає, що суд першої інстанції не дослідив правовідносини, що виникли між сторонами у 2008 році та продовжувалися надалі, на відповідність діючому на той час законодавству, тому дійшов до невірних висновків. З 18 листопада 2008 року до даного часу, з урахуванням договору від 14 жовтня 2021 року між позивачем та відповідачкою укладений індивідуальний договір на надання комунальної послуги з водопостачання та водовідведення, тому, вважає, що саме позивач зобов`язаний був забезпечити проведення періодичної перевірки приладу обліку води у будинку відповідачки, у тому числі і у періоди з серпня 2019 року по серпень 2022 року за який суд безпідставно стягнув з відповідачки заборгованість, яка протиправно нарахована позивачем та який виконував свої зобов`язання перед споживачем. При цьому відповідачка щомісячно сплачувала на рахунок позивача кошти за використану воду згідно даних лічильника. При цьому суд послався на абз. 5 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», втім послався на частину речення, що саме відноситься до споживачів, які уклали індивідуальні договори. Щодо розрахунку заборгованості посилається на помилковість висновків суду в цій частині та застосування норми закону, який не підлягає застосуванню. Зазначає, що лічильник був встановлений у будинку відповідачки з 2008 року у справному стані, з 2008 року по теперішній час та не демонтований, відповідно у позивача відсутні підстави для нарахування за нормою споживання за період з серпня 2019 року по 25 червня 2021 року. Крім того, зазначає, що суд в оскаржуваному рішенні помилково послався, що саме у справі № 184/2404/14-ц були встановлені обставини, які суд першої інстанції у справі №184/1463/22 вважав встановленими та доведеними. Натомість, вказаним рішенням суду було встановлено, що облік води здійснюється за даними лічильника CDSS № 2008040072313, який належить позивачу; строк дії договору, згідно п. 9.1 Договору - п`ять років (до 18 листопада 2013 року) з подальшим автоматичним подовженням дії Договору на наступний термін (до 18 листопада 2018 року). Жодних інших фактичних обставин судом у справі № 184/2404/14-ц не встановлено. Посилається, що правова оцінка пунктів договору та нормативно-правових актів не є встановленими фактичними обставинами. Посилається, що, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 521/6670/18 та у постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 229/1539/17 і згідно яких саме виконавець послуг з централізованого водопостачання несе відповідальність за своєчасну повірку засобу обліку води, встановленого у будинку позивача, його обслуговування і ремонт, в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки. Непроведення виконавцем періодичної повірки засобу обліку води не є підставою для неврахування його показників, так як забезпечення проведення повірки є обов`язком виконавця послуг і невиконання ним такого обов`язку не повинно мати негативних наслідків для споживача. Також посилається, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи в апеляційному суді складає 10 000 гривень. У відзиві на апеляційну скаргу МКП «Покровводоканал», посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що заявлений відповідачкою розмір витрат на правову допомогу, які вона визначила попередньо, в сумі 10 000 гривень нею не доведений та не підтверджений належними доказами. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Носова В.І., не підлягає задоволенню за наступних підстав. Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону. Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 та споживає комунальні послуги, які надаються МКП «Покровводоканал» (особовий рахунок № НОМЕР_1 ). 18 листопада 2008 року між МКП «Покровводоканал» і ОСОБА_1 було укладено договір про надання населенню послуг водопостачання та водовідведення. У пункті 9.1. договору від 18 листопада 2008 року сторони встановили, що цей договір діє протягом п`яти років, тобто до 17 листопада 2013 року, а за відсутності заперечень сторін - подовжується на наступний термін (п`ять років). Жодних заперечень щодо дії (чинності) договору з боку Відповідачки Позивач не отримував, у зв`язку з чим договір автоматично подовжувався на кожні наступні п`ять років. Наведена обставина встановлена рішенням суду у справі №184/2404/14-ц. Так, рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2014р року та ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2015 року у справі №184/2404/14-ц була встановлена чинність цього договору і його автоматична пролонгація на кожні наступні 5 років. Судові рішення у справі №184/2404/14-ц набули законної сили і не скасовані. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог. Зазначив, що вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, тому підлягають до задоволення як обґрунтовані та підтверджені наявними матеріалами справи. Поточний борг ОСОБА_1 за період серпень 2019 року по серпень 2022 року з урахуванням переплат у попередній період становить суму 18 946,09 гривень, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача. Вказані висновки суду відповідають нормам матеріального та процесуального права й ґрунтуються на вимогах закону та змісті договорів. Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З набранням чинності Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (02 серпня 2017 року) змінилися підходи до обслуговування засобів обліку води і теплової енергії. З цього часу періодична повірка, обслуговування та ремонт лічильників здійснюється за рахунок їх власників. Судом першої інстанції встановлено і з цим погоджується суд апеляційної інстанції, що договір від 18 листопада 2008 року діяв у відносинах між позивачем і відповідачкою весь період від моменту його укладення з автоматичним подовженням 18 листопада 2013 року та 18 листопада 2018 року і був припинений 14 жовтня 2021 року у зв`язку з набуттям чинності (укладенням) нового договору за типовою формою згідно Постанови КМУ №

690. Нові форми типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення були розроблені на підставі нової редакції Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який набув чинності 01 травня 2019 року, і затверджені Постановою КМУ № 690 від 05 листопада 2019 року, яка набрала чинності 13 серпня 2019 року. Пунктом 3 Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Згідно ст. 13 вказаного Закону МКП «Покровводоканал» 13-14 вересня 2021 року повідомив про застосування нових форм договорів шляхом розміщення відповідних повідомлень та текстів договорів на своєму офіційному веб-сайті https://pokrowodokanal.net/ та на офіційному веб-сайті Покровської міської ради Дніпропетровської області https://pkrv.dp.gov.ua/. Оскільки протягом 30 днів від дати повідомлення відповідачем не вчинено жодних дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги, тому, відповідно до положень статті 13 Закону датою укладення з відповідачкою публічного договору приєднання вважається 14 жовтня 2021 року (через 30 днів з дати опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та на веб-сайті Позивача). При цьому, згідно пункту 14 Правил № 690 фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, в тому числі сплата за надані послуги, факт отримання послуг. Таким чином, оскільки процедуру укладення договорів за типовою формою згідно Постанови КМУ № 690 позивачем розпочато 13-14 вересня 2021року і відповідачка проти цього не заперечувала та продовжувала отримувати послуги, які надавалися позивачем і сплачувала за них, дата укладення нового договору є 14 жовтня 2021 року. Із загальної картки особового рахунку № НОМЕР_2 , вбачається, що відповідачка протягом тривалого часу сплачувала грошові кошти за отримані комунальні послуги не регулярно та не в повному обсязі, абонент ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 має заборгованість за період з 01 листопада 2016 року по 01 квітня 2022 року за оплату комунальних послуг в сумі 19 975, 36 гривень. У той же час, як вбачається з розрахунку заборгованості за розрахунковий період з серпня 2019 року по серпень 2022 року (період з урахуванням строку позовної давності) ОСОБА_1 має заборгованість за оплату комунальних послуг в сумі 19 435, 55 гривень. В заяві про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до отриманих від відповідачки фактичних показників лічильника, приймаючи до уваги надані відповідачкою документи про сплату нею коштів за надані послуги у періоді серпень-жовтень 2022 року, був проведений перерахунок нарахованої раніше плати за послуги та сума боргу становить 18946,09 гривень. (а.с. 88) 18 листопада 2008 року між МКП «Покровводоканал» і ОСОБА_1 було укладено договір про надання населенню послуг водопостачання та водовідведення. Згідно пункту 9 розділу 7.2 вказаного договору відповідачка зобов`язалась здійснювати періодичну повірку свого лічильника води за власний рахунок. Крім того, згідно п.18 ч.1 ст.1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» повірка засобів вимірювальної техніки (перевірка, маркування та/або видача документа про повірку) встановлює і підтверджує, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам. п. 17 ч.1 ст.1 вказаного Закону встановлено, що періодична повірка засобів вимірювальної техніки проводиться протягом періоду їх експлуатації через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал). Згідно ч.1 ст. 8 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності. Відповідно ч.4 ст.8 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» засоби вимірювальної техніки дозволяється застосовувати лише за умови їх відповідності цьому Закону та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки; Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту (ч.1 ст.17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»). Згідно абз. 5 ч. 4 ст.17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання води в квартирах (приміщеннях) будинку, здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку. 01 листопада 2008 року належний ОСОБА_1 лічильник води № 200804007231 було прийнято МКП «Покровводоканал» на абонентський облік. Отже, повірку свого лічильника води після його прийняття на абонентський облік ОСОБА_1 у 2008 році мала здійснити декілька разів, зокрема, до 01 листопада 2010 року до 01 листопада 2012 року, до 01 листопада 2014 року та до 01 листопада 2016 року 29 листопада 2016 року набув чинності наказ Мінекономрозвитку і торгівлі №1747 від 13 жовтня 2016 року «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями», згідно якого для всіх лічильників води незалежно від типу та виробника було встановлено єдиний міжповірочний інтервал тривалістю у 4 роки, у зв`язку з чим після 01 листопада 2016 року ОСОБА_1 мала проводити періодичну повірку свого лічильника до 01 листопада 2020 року і наступну у 2024 році. За результатами розгляду Орджонікідзевським міським судом справи № 184/2404/14-ц яке набрало законної сили, було встановлено, що станом на 2014 рік ОСОБА_1 не здійснювала повірку свого лічильника у 2010 та 2012 роках. Із розрахунку заборгованості за розрахунковий період з серпня 2019 року по серпень 2022 року (період з урахуванням строку позовної давності) ОСОБА_1 має заборгованість за оплату комунальних послуг в сумі 19 435, 55 гривень. Згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до отриманих від відповідачки фактичних показників лічильника, приймаючи до уваги надані відповідачкою документи про сплату нею коштів за надані послуги у періоді серпень-жовтень 2022 року, позивачем був проведений перерахунок нарахованої раніше плати за послуги та сума боргу склала 18 946,09 гривень. Правильність застосування до відповідачки нормативів (норм) споживання була встановлена рішеннями Орджонікідзевського міського суду у справі №184/2404/14-ц. Отже колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що нарахування плати за надані послуги ОСОБА_1 мають бути таким чином: за період з 2010 рік до 25 червня 2021 року виходячи з розміру затверджених уповноваженим органом тарифів та обсягу спожитих послуг або за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування, до встановлення вузла комерційного обліку, а після 25 червня 2021 року згідно показів лічильника. Згідно ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Згідно з ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Відповідно ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Згідно ч.1 ст.20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Згідно ст. 67 ЖК Української РСР, плата за комунальні послуги (водопостачання, водовідведення, газ, електрична, теплова енергія і інші послуги) підлягають до оплати крім квартирної плати за затвердженими у встановленому порядку тарифами. Відповідно ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлення тарифів на комунальні послуги відноситься до повноважень органів місцевого самоврядування. Відповідно п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач повинен своєчасно у встановлений термін сплачувати надані послуги. Як вбачається із матеріалів справи, відповідач сплачувала грошові кошти за надані комунальні послуги не регулярно та не в повному обсязі. Зокрема, з рішення Орджонікідзевського міського суду від 10 листопада 2014 року та ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2015 року вбачається, що заборгованість за спожиті послуги за адресою АДРЕСА_1 утворилась з 2014 року. Із загальної картки за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період серпень 2019 року по серпень 2022 року та уточненого розрахунку заборгованості за період нарахування плати за послуги за період серпень 2019 року по серпень 2022 року у абонента ОСОБА_1 з урахуванням переплати, здійсненої відповідачем в січні 2021 року, липні 2021 року, серпні 2021 року, листопаді 2021 року, лютому 2022 року, березні 2022 року, травні 2022 року, червні 2022 року та серпні 2022 року, виникла заборгованість перед МКП «Покровводоканал» в сумі 18 946,09 гривень. Отже, оскільки поточний борг ОСОБА_1 за період серпень 2019 року по серпень 2022 року з урахуванням переплати, здійсненої відповідачем в січні 2021 року, липні 2021 року, серпні 2021 року, листопаді 2021 року, лютому 2022 року, березні 2022 року, травні 2022 року, червні 2022 року та серпні 2022 року, становить 18 946,09 гривень, вказана сума підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача. Згідно з положеннями ч. 1-3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частинами 1-3 статті 13 ЦПК України установлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. За статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. При цьому, за вимогами ч. 6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та фактично зводяться до незгоди з рішенням суду та особистого тлумачення норм права та обставин справи. Судом першої інстанції у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами. Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому його слід залишити без змін. Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для скасування рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2023 року немає. Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає. Керуючись статтями 369, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Носова Вікторія Іванівна, залишити без задоволення. Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Судді: Повний текст постанови складено 03 січня 2024 року. Головуючий О.І. Корчиста