Постанова 4818 № 645/6452/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2024 року м. Харків справа № 645/6452/21 провадження № 22-ц/818/3667/24 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Тичкової О.Ю., суддів колегії Пилипчук Н.П., Курило О.М. учасники справи: позивач Комунальне підприємство «Харківводоканал» відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Пекареніна Андрія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_5 на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2021 року у складі судді Бабкової Т.В.,- ВСТАНОВИВ: У вересні 2021 року КП «Харківодоканал» звернулрсь до суду з позовом, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення в у розмірі 32 453 грн 56 коп., із них: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.02.2016 року по 31.08.2021 року у розмірі 16 342 грн 24 коп.; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.02.2016 року по 31.08.2021 року у розмірі 13 310 грн 75 коп.; інфляційні витрати 1 987 грн 30 коп.; 3 % річних від простроченої суми 813 грн 27 коп., а також судовий збір у розмірі 2270 грн. 00 коп. В обґрунтування позову зазначено, що відповідачі та третя особа зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачами послуг з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення, абонентський рахунок № НОМЕР_1 . У відповідачів утворилася заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Посилаючись на Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», які передбачають обов`язок споживача своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів, положення ст. 625 ЦК Українищодо відповідальності боржників за прострочення виконання грошового зобов`язання, КП «Харківводоканал» просило суд стягнути солідарно з відповідачів утворену заборгованість, інфляційні витрати та 3 % річних від простроченої суми. Заочним рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення у розмірі 32 453 грн. 56 коп., із них: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.02.2016 року по 31.08.2021 року у розмірі 16 342 грн 24 коп.; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.02.2016 року по 31.08.2021 року у розмірі 13 310 грн 75 коп.; інфляційні витрати 1 987 грн 30 коп.; 3 % річних від простроченої суми 813 грн 27 коп та судовий збір у розмірі 756 грн 67 коп. з кожного Рішення обґрунтовано тим, що споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/ тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Позивач надав суду належні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідачі належним чином свої зобов`язання з оплати комунальних послуг не виконували, плату за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в повному обсязі не вносили, внаслідок чого у відповідачів перед позивачем утворилась заборгованість, що підлягає стягненню разом із інфляційними витратами та 3 % річних від простроченої суми. Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2024 року у перегляді заочного рішення відмовлено. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд неповно встановив обставини у справі, дійшов до помилкового висновку про доведеність позовних вимог, порушив принцип рівності сторін у судовому процесі. А саме, справу розглянуто без належного повідомлення відповідачки про існування судового спору та про час та місце розгляду справи. Матеріали справи не містять доказів того, з чого складається сума щомісячного платежу за послугу. Відповідачка фактично не проживає за адресою зазначеною у позові , тому наданими позивачем послугами не користується. Вона лише зареєстрована в квартирі. Крім цього позивачем пропущений строк позовної давності, про застосування якого апелянт заявляє в суді апеляційної інстанції. Представник Комунального підприємства «Харківводоканал» надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Вважає що судом повно та всебічно встановлені обставини у справі та ухвалене законне та обґрунтоване рішення. Заперечує проти доводів апелянта, оскільки вони належними доказами не підтверджені. Вважає, що строк позовної давності не пропущений, оскільки він переривався частковими сплатами відповідачів за отримані послуги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону оскаржуване судове рішення в повній мірі не відповідає. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що згідно Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Доводи скарги про те, що відповідач не був належним чином повідомлений судом про розгляд цієї справи та про судове засідання 10 грудня 2021 року знайшли своє підтвердження. Так, на день ухвалення заочного рішення судом першої інстанції 10 грудня 2021 року у суду не було документального підтвердження отримання відповідачкою копії позову та ухвали суду про відкриття провадження у справі, а також - зворотних розписок про отримання судової повістки на 10 грудня 2021 року, або зворотних повідомлень з відміткою про відмову отримати судову повістку, ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 07 жовтня 2021 року, чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку. У справі таких документів немає і на день перегляду справи судом апеляційної інстанції. Отже, суд не дотримався передбаченого ст.ст. 128, 272 ЦПК України порядку вручення судових повісток та копій судових рішень. Оскільки відповідачка не була повідомлена судом про розгляд цієї справи, у неї був відсутній визначений у ч. 1 ст. 130 ЦПК України процесуальний обов`язок повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. Такі порушення норм процесуального права відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Згідно даних довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб (довідка про склад сім`ї), сформованої 01.10.2021 року, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість складає 32 453 грн. 56 коп., із них: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.02.2016 року по 31.08.2021 року у розмірі 16 342 грн. 24 коп.; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.02.2016 року по 31.08.2021 року у розмірі 13 310 грн. 75 коп. Також, КП «Харківводоканал» нарахвано інфляційні витрати 1 987 грн. 30 коп.; 3 % річних від простроченої суми 813 грн. 27 коп, які пораховані у відповідності до вимог закону. У відповідності до частини першої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. При цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону № 1875-ІV, пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону №2189-VIII обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель зобов`язаний, зокрема, забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об`єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів. Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою. Обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 ЖК України. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року в справі № 6-59цс13 і від 20 квітня 2016 року в справі № 6-2951цс15, та у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16-ц і від 06 листопада 2019 року в справі № 642/2858/16. Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням. З огляду на викладене правовідносини, що склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги. Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Із змісту вказаної правової норми вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Закріплена в пункті 10 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у частині другій статті 625 ЦК. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання. Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб та розрахунком позивача. Заборгованість відповідачів, згідно розрахунків позивача складає: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.02.2016 року по 31.08.2021 року у розмірі 16 342 грн. 24 коп.; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.02.2016 року по 31.08.2021 року у розмірі 13 310 грн. 75 коп.; інфляційні витрати 1 987 грн. 30 коп.; 3 % річних від простроченої суми 813 грн. 27 коп. Відповідно до ст.ст.67,68 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). За положенням ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» № 2918 від 10.01.2002 р. споживач зобов`язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання i водовідведення. Згідно п.18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води i водовідведення», затверджених КМУ від 21.07.2005 р. № 630, розрахунковим передом для оплати послуг є календарний місяць, плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Враховуючи викладене, споживач зобов`язаний оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. За таких обставин зобов`язання відповідача оплатити надані послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг. Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладені у постановах від 30 жовтня 2013 року по справі №6-59цс13 та від 25 листопада 2014 року по справі №3-184гс14. Суду не надано та не зазначено про існування доказів того, що відповідачі відмовлялись від споживання послуг з водопостачання (водовідведення) у встановленому порядку, чи звертались до позивача щодо проведення перерахунку у разі можливої відсутності тривалий час в квартирі та не споживання послуг або з претензіями щодо невиконання ним зобов`язань щодо постачання послуг, або надання неякісних послуг суду. Доводи скарги про тимчасову відсутність споживача висновків суду не спростовують, оскільки споживач не звертався до позивача з відповідними заявами з цього приводу. Згідно до ст. 11 ЦК цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно ст. 629 ЦПК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Щодо доводів скарги відповідача ОСОБА_6 , що вона не мешкає за зазначеною адресою та не споживала послуг позивача, та позовні вимоги заявлені за межами позовної давності, колегія суддів зазначає наступне. Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону встановлено, що індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 7 Закону індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до частин 1, 6 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання. Разом з цим, частиною першою статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За змістом Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зареєстровані у квартирі споживачі комунальних послуг зобов`язані вносити плату за їх використання. Дієздатні особи, які проживають та\або зареєстровані у житлі споживача користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (пункт 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). З огляду на викладене, нести витрати з оплати наданих житлово-комунальних послуг зобов`язані не тільки власники квартири, а й особи, місце проживання яких у цій квартирі зареєстровано у встановленому порядку. З довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 01.10.2021 року, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отже вони є споживачами житлово-комунальних послуг в розумінні пункту 6 частини 1 статті 1 Закону. Іншої домовленості щодо оплати комунальних послуг між ним та іншими особами матеріали справи не містять, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що ОСОБА_6 має відповідати за порушення зобов`язань з оплати спожитих послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на не оплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг. Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_6 зверталась до Комунального підприємства «Харківводоканал» з відповідними заявами щодо цього. У зв`язку з чим, підприємство не мало можливості застосувати вказані вимоги Закону. Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», передбачено право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас, відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. При цьому, індивідуальний споживач це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги За змістом зазначених норм закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі №401/710/15-ц та постановах Верховного Суду України від 18 червня 2016 року у справі №922/5923/14, №6-59цс13 від 30 жовтня 2013 року, №6-2951цс15 від 20 квітня 2016 року. Верховний Суд України у постанові від 25 листопада 2014 року у справі №3-184гс14 вказав, що згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними. Згідно п.29 Правил №630, споживач має право на зменшення розміру плати у разі, зокрема, тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання). Отже, суду не надано доказів, що ОСОБА_6 зверталася до позивача із заявою про зменшення розміру плати через непроживання у квартирі. Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.02.2016 року по 31.08.2021 року у розмірі 16342,24 грн, за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.02.2016 року по 31.08.2021 року у розмірі 13310,75 грн, від яких відповідачі у встановленому порядку не відмовились, - обґрунтовані. У зв`язку із простроченням відповідачами виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховані інфляційні витрати та 3% річних за прострочення ними виконання грошового зобов`язання. Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, зокрема, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок по оплаті отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги. Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат у розмірі 1987,30 грн та 3% річних у розмірі 813,27 грн, в межах заявлених позовних вимог та строку позовної давності, законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Щодо застосування строків позовної давності до вимог КП «Харківводоканал» про стягнення заборгованості. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 ЦК України). Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції. Такі висновки узгоджені у постанові Великої Палати від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14 (провадження 14-59цс18). Отже, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала про можливість вирішення апеляційним судом заяви відповідача про застосування строку позовної давності, який не міг скористатись правом на подання цієї заяви до суду першої інстанції у зв`язку неповідомленням належним чином про розгляд справи та не прийняттям участі у розгляді справи. У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Загальні строки позовної давності є абстрактними, поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності. Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб`єктного складу правовідносин (стаття 257 ЦК України). Спеціальна позовна давність визначена статтею 258 ЦК України. Як свідчать матеріали справи, датою звернення КП «Харківські теплові мережі» із позовною заявою у дійсній справі є травень 2023 року, а період нарахування заборгованості становить 01.03.2011 по 31.01.2022. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»). Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу. Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини. Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України. Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21. Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, на набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину - 02 квітня 2020 року, пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також на встановлені судом обставини, а саме, дату звернення КП «Харківводоканал» із даною позовною заявою у вересні 2021 року ( під час дії карантину) просив стягнути заборгованість за період з 01.02.2016 по 31.08.2021. Проте, з урахуванням продовжених строків позовної давності на період дії карантину заборгованість підлягає стягненню з 30 вересня 2017 року. Враховуючи викладене, стягненню підлягає заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення з 01.10.2017 по 31.08.2021, яка складає 12788,02 грн та 10544,06 грн. Підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти перший, четвертий частини першої статті 376 ЦПК України). З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідачів в межах строків позовноїсолідарно заборгованості за період з 01.10.2017 по 31.08.2021 у розмірі 23332,08 грн, інфляційних витрат 1 987 грн. 30 коп та 3 % річних від простроченої суми 813 грн 27 коп за період з 01.10.2018 по 01.09.2021 рік. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). Судові витрати, понесені позивачем, документально підтверджено, а саме, за подання позову 2270,00 грн. (а. с. 1). Оскільки позовні вимоги КП «ХТМ» задоволено частково, а саме - на 71,9 %, то судовий збір пропорційно задоволеним вимогам становить 1631,98 грн, тобто по 543,99 грн з кожного відповідача. ОСОБА_6 при зверненні до суду з апеляційною скаргою сплатила судовий збір у сумі 3405,00 грн. Враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено частково, зменшено суму, що підлягає стягненню, з позивача на її користь підлягає стягненню судовий збір пропорційно незадоволених позовних вимог (28,1%) в розмірі 956,80 грн. Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Пекареніна Андрія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_5 - задовольнити частково. Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення, третя особа: ОСОБА_4 задовольнити частково. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» (р/р НОМЕР_2 в АТ «Мегабанк», МФО 351629, МФО 351629) заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення у розмірі 25281,32 грн., із них: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 02.04.2017 року по 31.08.2021 року у розмірі 13900 грн. 10 коп.; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.04.2017 року по 31.08.2021 року у розмірі 11381 грн. 22 коп.; інфляційні витрати 1 987 грн. 30 коп.; 3 % річних від простроченої суми 813 грн. 27 коп. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» (р/р НОМЕР_2 в АТ «Мегабанк», МФО 351629, МФО 351629) судовий збір у розмірі 1631,98 грн, тобто по 543,99 грн з кожного. Стягнути з Комунального підприємства «Харківводоканал» (р/р НОМЕР_2 в АТ «Мегабанк», МФО 351629, МФО 351629) на користь ОСОБА_6 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 956,80 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 19 грудня 2024 року. Головуючий О.Ю.Тичкова Судді О.М. Курило Н.П. Пилипчук