Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/4971/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №336/4971/23 Головуючий в 1 інст. Зарютін П.В. Провадження №33/807/531/23 Доповідач в 2 інст. Дадашева С.В. Категорія ч.3 ст.172-20 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 листопада 2023 року місто Запоріжжя Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою адвоката Войтовича Є.М. на постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 01 червня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень. Стягнуто зі ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536,80 гривень в дохід держави. Згідно з постановою суду, 29 травня 2023 року о 09:55 год. штаб-сержант ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, знаходився на території певної військової частини в АДРЕСА_2 у стані алкогольного сп`яніння, виконував обов`язки військової служби в умовах воєнного стану. В апеляційній скарзі захисник-адвокат Войтович Є.М. просить скасувати постанову першої інстанції та закрити провадження у справі. Окрім цього, допитати в якості свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . В обґрунтування своїх вимог зазначає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення. Вказує на те, що в мотивувальній частині постанови суд зазначив, що ОСОБА_1 визнав свою провину в повному обсязі та 29 травня 2023 року перебував у стані алкогольного сп`яніння на території ВЧ при виконанні службових обов`язків, проте, вказані обставини не відповідають дійсності. Зауважує на тому, що в ході розгляду справи ОСОБА_1 визнав лише факт перебування в стані алкогольного сп`яніння 29 травня 2023 року, однак факт його перебування на території ВЧ та виконання службових обов`язків в такому стані ніхто не з`ясовував. Не підтверджені ці факти і матеріалами, що додано до протоколу. Вважає, що пояснення ОСОБА_1 від 29 травня 2023 року не можна визнавати беззаперечним доказом, оскільки відповідно до висновку від 29 травня 2023 року ОСОБА_1 перебував у стані гострої алкогольної інтоксикації. Також, вказує на те, що вранці 29 травня 2023 року ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння перебував у себе вдома за адресою: АДРЕСА_1 , звідки він був доставлений службовцями ВЧ до лікаря-нарколога. Ці обставини в змозі підтвердити свідки: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Наступного дня, 01 червня 2023 року під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення в суді ОСОБА_1 ще перебував в стані абстинентного синдрому, не повною мірою усвідомлював обстановку, через що не встиг скористатися правовою допомогою та реалізувати свої права, зокрема, на клопотання про допит та виклик свідків. Заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків. Згідно з положеннями ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Зі змісту ст.283 КУпАП убачається, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався не в повній мірі, оскільки не з`ясував повно і всебічно всіх обставин справи та не проаналізував належним чином наявні в справі докази. Так, згідно з матеріалами справи, щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення №1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) від 29 травня 2023 року, у якому зазначено, що 29 травня 2023 року о 09:55 год. на території певної військової частини був виявлений з ознаками алкогольного сп`яніння штаб-сержант ОСОБА_1 . Стан алкогольного сп`яніння останнього підтверджено висновком щодо результатів медичного огляду КПН «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» від 29 травня 2023 року, де вказано, що штаб-сержант ОСОБА_1 перебував в стані гострої інтоксикації алкоголем. Таким чином, за викладених обставин, штаб-сержант ОСОБА_1 , проходячи військову службу на посаді начальника лазні роти матеріального забезпечення певної військової частини, тобто будучі військовою службовою особою, 29 травня 2023 року перебував на території певної військової частини в стані алкогольного сп`яніння, в умовах воєнного стану, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП. До протоколу додано: - службову характеристику ОСОБА_1 від 29 травня 2023 року; - висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29 травня 2023 року; - витяг із наказу командира військової частини від 24 лютого 2022 року; - витяг із наказу командира військової частини від 15 червня 2022 року; - копію військового квитка ОСОБА_1 ; - письмові пояснення ОСОБА_1 від 29 травня 2023 року; - копію службової картки. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення підтверджується вищевказаним протоколом про військове адміністративне правопорушення та медичним висновком. Проте, на думку суду апеляційної інстанції, такі висновки є передчасними з огляду на таке. За ч.1 ст.172-20 КУпАП відповідальність настає за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. За ч.3 ст.172-20 КУпАП відповідальність настає за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду. Об`єктом правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, є суспільні відносини у сфері військової дисципліни, належне несення військової служби. Згідно з вимогами ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку. Як зазначено в оскаржуваній постанові суду, при розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_1 свою провину визнав в повному обсязі та надав відповідні пояснення. Проте, зміст самих пояснень в постанові не відображений, тому, констатувати, що під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 дійсно підтвердив фактичні обставини, зазначені в протоколі, неможна. При апеляційному розгляді справи ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та додатково зазначив, що на цей час він звільнений з військової служби за станом здоров`я. Його двічі було притягнуто до відповідальності за відображене в протоколі правопорушення - позбавили заробітної плати у розмірі 15 тисяч гривень та наклали штраф. У день, вказаний у протоколі, він дійсно перебував в стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим лишився вдома. До військової частини його примусово доставили представники ВСП. На спростування вказаних доводів ОСОБА_1 в матеріалах справи доказів немає. У доданих до протоколу матеріалах відсутні відомості про те, ким та за яких обставин на території військової частини був виявлений ОСОБА_1 з ознаками сп`яніння. За клопотанням сторони захисту в ході апеляційного розгляду справи було заслухано свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Свідок ОСОБА_2 пояснила, що є дружиною ОСОБА_1 28 травня 2023 року її чоловік випивав вдома. У понеділок зранку близько о 09-00 год. приїхали військові та забрали з дому чоловіка. Перед цим їй телефонували та запитували де чоловік, на що вона повідомила, що чоловік запив. Після цього приїхали військові та забрали його з дому та більше додому в той день чоловік не приїздив. Чоловік є особою з інвалідністю, з 25 січня 2022 року пішов добровольцем на фронт, але запив. Також його позбавили військових виплат. Свідок ОСОБА_3 пояснила, що є донькою ОСОБА_1 28 травня 2023 року батько випивав. 29 травня 2023 року батько знаходився у стані сп`яніння, у зв`язку із цим на службу не вийшов. Йому зателефонували із військової частини, але він через стан сп`яніння не зміг відповісти на дзвінок. До військової частини було відправлено смс-повідомлення про те, що батько випив та не може відповісти. Наступного ранку приблизно о 09 год. ранку приїхали військові та силою забрали його до військової частини. Батька не було вдома декілька днів. Свідок ОСОБА_4 пояснив, що фактично є зятем ОСОБА_1 . ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) любить випити. За день-два до подій останній також випив та не вийшов на службу через стан сп`яніння. Після чого приїхали військові та забрали ОСОБА_1 . Повернули його через декілька днів. Отже, свідки фактично підтвердили версію сторони захисту про те, що у день, вказаний в протоколі, ОСОБА_1 не самостійно з`явився до військової частини, а примусово був доставлений до військової частини з місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому останній вже перебував в стані алкогольного сп`яніння. Ставити під сумнів показання цих свідків підтавав немає, з огляду на те, що на їх спростування в матеріалах справи доказів немає. Пояснення від імені ОСОБА_1 , що складені на бланку, які додані до протоколу, не можуть слугувати достатнім доказом на підтвердження обставин, вказаних в протоколі, з огляду на те, що на цей час ОСОБА_1 своєї вини не визнає, від вказаних показань відмовляється. Окрім того, з бланку пояснень убачається, що вони відібрані заступником командира роти матеріального забезпечення капітаном ОСОБА_6 , проте відсутній запис про те, що рукописні пояснення, що внесені до бланку, здійсненні саме ОСОБА_1 , чи про те, що останній прочитав ці пояснення та підтвердив, що пояснення з його слів відображені вірно. В свою чергу, суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості. При цьому усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України). Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою невинуватість. На думку апеляційного суду, зібрані в справі докази не відповідають критерію «поза розумним сумнівом», що лишилось поза увагою суду першої інстанції. Оскільки суд першої інстанції повно і всебічно не з`ясував всіх обставин справи та не перевірив їх доказами, оскаржувана постанова суду не може бути визнана законною та обґрунтованою, тому підлягає безумовному скасуванню з закриттям провадження в справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП- через відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу захисника-адвоката Войтовича Є.М. задовольнити. Постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 01 червня 2023 року стосовно ОСОБА_1 за ч.3 ст.172-20 КУпАП скасувати. Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю складу та події правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду С.В. Дадашева Дата документу Справа № 336/4971/23