Постанова 4813 № 495/7377/21

Номер провадження: 22-ц/813/7589/23 Справа № 495/7377/21 Головуючий у першій інстанції Анісімова Н.Д. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.12.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Драгомерецького М.М., суддів колегії: Громіка Р.Д., Сегеди С.М., переглянув у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури Раковича Максима Миколайовича на додаткове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 травня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, Малиновської окружної прокуратури м. Одеси, Управління Служби безпеки України в Одеській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, - В С Т А Н О В И В: 06 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, Малиновської окружної прокуратури м. Одеси, Управління Служби безпеки України в Одеській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, в якому просив: - стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача 5 000 000 гривень на відшкодування моральної шкоди; - стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 50 000 гривень та витрати на проведення експертизи у розмірі 30 000 гривень. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку, на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 500 000 гривень. В решті позовні вимоги залишено без задоволення. 04 квітня 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Смирнов А.І. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення по справі, яким вирішити питання щодо розподілу судових витрат, та стягнути на користь позивача судові витрати за проведення експертиз в розмірі 15 652 грн та 15 000 грн, та витрати пов`язані з наданням правничої допомоги в розмірі 50 000 грн. Додатковим рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 травня 2023 року заяву представника позивача Смирнова А.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено. Стягнуто з Держава Україна в особі Державної казначейської служби України понесені судові витрати за проведення експертиз 15 652 грн та 15 000 грн та витрати на надання правової допомоги в розмірі 50 000 грн. Постановою Одеського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року апеляційні скарги адвоката Смирнова А.І., який представляє інтереси ОСОБА_1 , Одеської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Управління Служби безпеки України в Одеській області залишено без задоволення. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 березня 2023 року залишено без змін. 28 серпня 2023 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури Ракович М.М. звернувся до суду із апеляційною скаргою на додаткове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 травня 2023 року, в якій просить скасувати вищезазначене додаткове рішення та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір судових витрат, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи, що предметом оскарження є додаткове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 травня 2023 року, яким стягнуто з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку, на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати за проведення експертиз 15 652 грн та витрати на надання правової допомоги в розмірі 50 000 грн, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та відзиві на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне. Право на доступ до суду, передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру». Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України). Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15 (провадження №14-382цс19), зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України). Відповідно до частини першої та другої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Згідно правил пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційна задоволених позовних вимог. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Матеріалами справи встановлено, що в позовній заяві окрім вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 5 000 000 грн, представник ОСОБА_1 адвокат Смирнов А.І. також просив суд стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 50 000 грн, на підтвердження чого надав договір про надання правової (правничої) допомоги №17.06.2021. Так, в розділі 4 договору про надання правової (правничої) допомоги №17.06.2021 від 17 червня 2021 року, який укладений між ОСОБА_1 (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Центр юридичної допомоги «Правовий елемент» в особі голови (керуючого партнера) адвоката Смирнова А.І. (адвокат), сторони погодили розмір гонорару адвоката та порядок його сплати, та домовились, що гонорар складається з 50 000 грн та 50 % суми, яка буде стягнута за будь-яким рішенням суду на користь ОСОБА_1 , яка набере законної сили по справі, в якій правову допомогу клієнту надавав адвокат Смирнов А.І.. До гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання договору (т. 1 а.с. 245-250). Згідно змісту ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВН №1059308 від 28.08.2021 адвокат Смирнов А.І. уповноважений надавати правову допомогу ОСОБА_1 в Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області, Одеському апеляційному суду та у Верховному суді України (т. 2 а.с. 5). Також встановлено, що рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково, та стягнуто на його користь відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 500 000 гривень, що становить 30 % від заявлених позовних вимог. Тому, на думку колегії суддів апеляційного суду стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в повному обсязі, не відповідатиме принципу пропорційності, оскільки як встановлено ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених позовних вимог. З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, тому витрати понесенні позивачем на правову допомогу також слід задовольнити частково, а саме пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто 15 000 грн, що складає 30 % від заявлених 50 000 грн, що буде справедливим, а такий розмір буде співмірним із складністю даної справи, її тривалістю та виконаними адвокатом роботами. Щодо витрат за проведення експертиз, слід зазначити наступне. Відповідно до ч. 6-9 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами. До витрат часу на проведення експертизи включається час, фактично витрачений на: проведення дослідження; виконання робіт, які безпосередньо пов`язані з проведенням експертизи (виїзд на огляд об`єктів дослідження, надання та отримання консультацій тощо); оформлення результатів проведеної експертизи. Складність експертизи (проста, середньої складності, складна) залежить від кількості об`єктів, які досліджуються. Стягуючи понесені позивачем судові витрати на за проведення експертиз в розмірі 15 652 грн та 15 000 грн, суд першої інстанції вірно зазначив, що оскільки в межах спірних правовідносин замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою позивача та на підтвердження цих витрат надані відповідні квитанції ці витрати підлягають відшкодуванню у порядку статті 141 ЦПК України. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За змістом указаної норми цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Недоведеність обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, тягне за собою відмову в позові. Апеляційний суд вважає, що оскільки висновок №43/22 судової психологічної експертизи позивача ОСОБА_1 за матеріалами справи №495/7377/21, складений 24.12.2022 та висновок експерта №19/22 за результатами проведення судової психологічної експертизи, складений 17.01.2023, були надані на підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 та вплинули на вирішення спору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що понесені позивачем витрати на проведення таких висновків слід задовольнити в повному обсязі. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Окрім вищезазначеного, апеляційний суд погоджується із твердженням в апеляційній скарзі заступника керівника Одеської обласної прокуратури, про відсутність необхідності зазначення в резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись. Так, відшкодування шкоди має здійснюватися не за рахунок коштів Державної казначейської служби України, а через органи казначейства з Державного бюджету України, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19 червня 2018 року у справі №910/23967/16 та висновкам, які містяться у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі №556/896/18, від 18 листопада 2020 року у справі №554/5980/18, від 19 січня 2022 року у справі №554/2224/18, від 07 вересня 2022 року у справі №711/4624/21. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Згідно пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. В пункті 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №910/23967/16 (провадження №12-110гс18) вказано, що відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номера чи види рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своє суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення. У зв`язку із цим, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що резолютивна частина оскаржуваного судового рішення підлягає зміні в частині виключення органу, через який грошові кошти мають перераховуватися Державної казначейської служби України, та зазначенні, що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003). Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Підставами для зміни додаткового рішення суду в частині розміру витрат на надання правової допомоги та в частині виключення органу, через який грошові кошти мають перераховуватися, відповідно до пунктів 3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в додатковому рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури Раковича Максима Миколайовича задовольнити частково. Додаткове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 травня 2023 року в частині стягнення з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України понесені судові витрати на надання правової допомоги в розмірі 50 000 гривень змінити, зменшивши розмір понесених позивачем судових витрат на надання правової допомоги до 15 000 гривень. Резолютивну частину додаткового рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 травня 2023 року змінити та викласти в наступній редакції: «Заяву представника позивача Смирнова Андрія Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №495/7377/21 задовольнити частково. Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати за проведення експертиз в розмірі 15 652 грн (п`ятнадцять тисяч шістсот п`ятдесят дві гривні) та 15 000 грн (п`ятнадцять тисяч гривен) та витрати на надання правової допомоги в розмірі 15 000 грн (п`ятдесят тисяч гривень)». Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено: 28 грудня 2023 року. Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький Р.Д. Громік С.М. Сегеда