Постанова Полтавський апеляційний суд № 554/2224/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/2224/18 Номер провадження 22-ц/814/894/21Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А.М. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі головуючого: судді-доповідача Абрамова П.С., суддів Кривчун Т.О., Пилипчук Л.І., при секретарі Зеленській О.І. з участю представника Полтавської обласної прокуратури Харенка В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 29 грудня 2020 року, ухваленого суддею Чувановою А.М., в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Полтавського районного відділення відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, державної Казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, - ВСТАНОВИВ: короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції; У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, зазначав, що на розгляді Полтавського районного суду перебуває кримінальне провадження №12014170300001197 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України та ОСОБА_3 за ч.2 ст.342 КК України. Ухвалою Полтавського районного суду від 29.12.2016 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оголошені в розшук та примусовий привід. Однак, ухвала суду належним чином не виконана, обвинувачених до суду не доставлено, а категорія «Розшук» відносно цих осіб було закрита, а в подальшому закриття «Розшуку» було скасовано. Ухвалою слідчого судді Полтавського районного суду від 24.01.2017 визнано протиправною бездіяльність Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області щодо невиконання ухвал Полтавського районного суду від 29.12.2016 про розшук та примусовий привід обвинувачених до суду. Внаслідок вказаної бездіяльності, кримінальне провадження №12014170300001197 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України та ОСОБА_3 за ч.2 ст.342 КК України тривалий час не розглянуто, чим заподіяно йому моральну шкоду, розмір якої він оцінив в 1 000 000,00 грн. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 07 травня 2018 року залучено до участі в справі прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України. (а.с.57-58 т.1) 07 червня 2018 року по справі було ухвалено рішення Октябрського районного суду м.Полтави. Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 13 серпня 2018 року рішення суду було скасовано та ухвалено нове рішення.(а.с.162- 169 т.1). Постановою Верховного Суду від 15 липня 2020 року зазначені судові рішення були скасовані, а справу направлено до місцевого суду на новий судовий розгляд. В постанові Верховний Суд зазначив, що при розгляді справи суди у судових рішеннях по різному називають відповідний орган поліції та не встановили правильно коло осіб, які беруть участь в справі, та, що належним відповідачем у справі є держава, а питання щодо залучення до участі в справі відповідного органу Національної поліції суд першої інстанції може вирішити під час нового розгляду справи.(а.с.229-231 т.1) Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 29 грудня 2020 року уточнено назву органу Національної поліції, а саме: Полтавське районне відділення відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області.(а.с. 64 т.2) Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 29 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто із Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного Бюджету України через Державну Казначейську службу України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 3 000,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. короткого змісту вимог апеляційної скарги; В апеляційній скарзі Полтавська обласна прокуратура, діючи в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України, прохала рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; Вказували, що місцевий суд в порушення вимог ч.4 ст.82 ЦПК України, ст.ст.303, 307 КПК України надав невірну правову оцінку ухвалі слідчого судді Полтавського районного суду м.Полтави від 24.01.2017 та визнав її преюдиційною. Зазначали, що визнання бездіяльності слідчих органів саме по собі є належним відновленням порушених прав, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постановах по справах №638/9752/15, №638/9055/15, №641/76/18, № 554/5007/18 та інших. Вказували, що місцевий суд належним чином не обґрунтував та не навів розрахунків на підтвердження розміру моральної шкоди. узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи; Під час апеляційного розгляду справи, ухвалою Полтавського апеляційного суду від 24 травня 2021 року залучено до участі в справі в якості належного представника структурного підрозділу - юридичну особу Головне управління Національної поліції Полтавської області. У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Національної поліції у Полтавській області визнає та підтримує доводи апеляційної скарги Полтавської обласної прокуратури, та просить апеляційну скаргу задовольнити. встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; Як встановлено місцевим судом, на розгляді Полтавського районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження №12014170100001197 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ст.342, ч.2 ст.345 КК України та ОСОБА_3 за ч.2 ст.342 КК України в якому ОСОБА_1 визнаний потерпілим. Ухвалою Полтавського районного суду від 29.12.2016 постановлено ухвалу про розшук та примусовий привід обвинувачених. Ухвалою слідчого судді Полтавського районного суду від 24.01.2017 визнано протиправною бездіяльність Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області щодо невиконання ухвал Полтавського районного суду Полтавської області від 29.12.2016 про розшук та примусовий привід обвинувачених. Встановивши, що зазначена ухвала є преюдиційною, щодо протиправності дій відповідача у формі бездіяльності, місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди. З`ясувавши обставин справи, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Відповідно до ст.56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст.1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування ч.1 ст.1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, з урахуванням правил про відшкодування шкоди, передбачених ст.ст.1173, 1174 ЦК України. Статтею 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17, статті 1173 та 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Наявність цих умов в межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст.ст.1173, 1174 ЦК України. У постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі №199/1478/17 (провадження №61-4779св18), від 13 березня 2019 року по справі №338/12193/16-ц (провадження №61-18855св18), у постановах від 08 квітня 2020 року по справі №638/14009/17, від 03 квітня 2019 року по справі №211/7655/15-ц (провадження №61-4165св18), від 13 травня 2020 року по справі №638/8636/17-ц (провадження №61-40480св18), від 03 липня 2020 року по справі №686/27965/19 (провадження №61-8293св20), від 02 вересня 2020 року по справі №607/8203/18, від 16 вересня 2020 року по справі №638/6363/19, від 17 вересня 2020 року по справі №638/9834/18, від 23 вересня 2020 року по справі №638/14007/17, сформовано правовий висновок, зокрема про те, що наявність певних недоліків у процесуальній діяльності прокурора, слідчого під час досудового розслідування сама по собі не може свідчити про незаконність його діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. Зазначених вище обставин при розгляді справи місцевий суд не врахував. У відповідності до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Апеляційний суд вважає, що висновки місцевого суду про преюдиційність ухвали слідчого судді Полтавського районного суду від 24.01.2017, якою визнано протиправною бездіяльність Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області щодо невиконання ухвал Полтавського районного суду Полтавської області від 29.12.2016 про розшук та примусовий привід обвинувачених є обґрунтованою, однак зазначена ухвала суду не свідчить про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди. Цією ухвалою, в порядку, визначеному КПК України, суд встановив той факт, що на протязі більш як трьох місяців ухвала Полтавського районного суду від 29.12.2016 (про розшук та привід) без належних на те підстав виконана не була. Разом із тим, інших доказів про те, що невиконання ухвали суду було здійснено без поважних причин, що призводить до тривалого розгляду кримінального провадження №12014170100001197 за обвинуваченням ОСОБА_2 за ст.342, ч.2 ст. 345 КК України та ОСОБА_3 за ч.2 ст.342 КК України, в якому ОСОБА_1 визнаний потерпілим, матеріали справи не містять. Той факт, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю, та йому протипоказано психоемоційне навантаження, саме по собі, не є підставою для відшкодування моральної шкоди. Реалізація особою її права на оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством, у разі задоволення таких скарг, становить достатню справедливу сатисфакцію з відшкодування шкоди, яку зазнав позивач. Апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції; Відповідно до п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Враховуючи зазначені вище доводи, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову. У відповідності з вимогами ст. 141 ЦПК України, сплачений прокуратурою Полтавської області судовий збір в розмірі 1 362,00 грн. підлягає компенсації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.3 ч.1 ст.376, ст.ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури-задовольнити. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 грудня 2020 року - скасувати. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Компенсувати Полтавській обласній прокуратурі сплачений за апеляційне оскарження судового рішення судовий збір в розмірі 1362,00 грн. в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 23.06.2021. Головуючий суддя П.С. Абрамов Судді Т.О. Кривчун Л.І. Пилипчук