Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/24485/23

Справа № 127/24485/23 Провадження № 22-ц/801/2484/2023 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В. Доповідач:Матківська М. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 грудня 2023 рокуСправа № 127/24485/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі: Головуючого: Матківської М. В. Суддів: Міхасішина І. В., Сопруна В. В. розглянувши в порядку письмового провадження у м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Таскомбанк» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 жовтня 2023 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, Рішення ухвалила суддя Дернова В. В., Рішення ухвалено без повідомлення сторін у м. Вінниця Повний текст рішення складено 23 жовтня 2023 року, Встановив: У серпні 2023 року АТ «Таскомбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 14 серпня 2019 року між банком та відповідачем ОСОБА_1 було підписано заяву-договір про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №800/6818580-СК, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 100 000,00 грн., строком користування до 13 серпня 2023 року, на банківський рахунок, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 43,20 % на рік, строком на 12 місяців з автоматичною пролонгацією. У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачем ОСОБА_1 , станом на 25 липня 2023 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 158 074,29 грн., з яких 96 160,25 грн. заборгованість за тілом кредиту, 61 914,04 грн. заборгованість по процентах. Тому, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 158 074,29 грн. за заявою-договором про приєднання до публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 800/6818580-СК від 14 серпня 2019 року та судовий збір у розмірі 2684,00 грн. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 жовтня 2023 року позов задоволено частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованість за заявою-договором про приєднання до публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 800/6818580-СК від 14 серпня 2019 року у розмірі 96 160,25 грн. (тіло кредиту). В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» 1637,24 грн. судового збору. В апеляційній скарзі позивач АТ «Таскомбанк» просить скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитними коштами в розмірі 61 914,04 грн. та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення процентів у розмірі 61 914,04 і стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що кредитні відносини, які були предметом дослідження Верховного Суду у справі № 393/126/20, на постанову якого посилається суд у оскаржуваному рішенні, не є ідентичними тим, що є предметом розгляду в рамках даної справи, а тому практика Верховного Суду у справі № 393/126/20 не підлягає застосуванню у даній справі. Крім того, позивач вважає, що судом першої інстанції належним чином не були досліджені додані до позовної заяви документи, зокрема паспорт споживчого кредиту за карткою «Велика п`ятірка», що є невід`ємною частиною договору. В паспорті споживчого кредиту чітко зазначена реальна річна процентна ставка в розмірі 44,70%, а відповідно до розрахунку заборгованості була встановлена пільгова процентна ставка за користування кредитними коштами 43,20%. Відповідач в свою чергу погодився з ними та певний час погашав заборгованість по Кредитному договору, що і є підтвердженням обізнаності та погодження з встановленими процентами. Відповідач ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не надав. Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи. Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині вимог, у задоволені яких відмовлено, тому, з огляду на положення ст. 367 ЦПК України, в іншій його частині апеляційним судом не перевіряється. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Однак, рішення суду в оскаржуваній частині цим вимогам не відповідає, тому апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши його законність і обґрунтованість у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з ч. ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Судом встановлено, що відповідно до підписаної з АТ «Таскомбанк» заяви-договору про приєднання до публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №800/6818580-СК від 14 серпня 2019 року, ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 100 000,00 грн. на банківський рахунок (а. с. 7). Відповідно до паспорта споживчого кредиту за карткою «Велика п`ятірка», який 14 серпня 2019 року підписаний споживачем ОСОБА_1 , у пункті 4 наведена інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, згідно якої процентна ставка, відсотків річних визначена як фіксована: пільгова процентна ставка) 0,00001 %, базова процентна ставка 43,2 % річних (а. с. 8). Банк виконав взяті на себе зобов`язання за Договором та надав ОСОБА_1 кредитні кошти, що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 14 жовтня 2020 року по 25 липня 2023 року (а. с. 24-152). При цьому ОСОБА_1 подавав до АТ «Таскомбанк» заяву у якій просив перерахувати грошові кошти у сумі 100 000,00 грн. з свого рахунку, відкритого на підставі заяви-договору № 800/6818580-СК від 14 серпня 2019 року, для зарахування на його інший рахунок згідно договору № 85-804-850-2-18-Г від 07 вересня 2018 року (а. с. 9). Як вбачається із Розрахунку заборгованості, у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачем ОСОБА_1 , станом на 25 липня 2023 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 158 074,29 грн., з яких 96 160,25 грн. заборгованість за тілом кредиту, 61 914,04 грн. заборгованість по процентах (а. с. 23). Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, а тому дійшов висновку, що заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі 61 914,04 грн. не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Апеляційний суд вважає помилковим такий висновок суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). З доказів, наданих позивачем на підтвердження позовних вимог, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 належним чином не виконує зобов`язання за кредитним договором № 800/6818580-СК від 14 серпня 2019 року, з умовами якого він погодився, підписавши заяву-договір про приєднання до публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. Відповідно до Постанови Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/564/18, доказами які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого Поставою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 виписка з особового рахунку клієнта є первинним документом та підтвердженням виконаних за день операцій. Аналогічна за змістом норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №

75. АТ «Таскомбанк», звертаючись до суду з позовом, надало заяву-договір про приєднання до публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №800/6818580-СК від 14 серпня 2019 року, підписану ОСОБА_1 ; паспорт споживчого кредиту за картою «Велика П`ятірка», підписаний ОСОБА_1 ; заяву на безготівкове перерахування коштів від 14 серпня 2019 року, підписану ОСОБА_1 ; виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 з якого вбачається, що відповідач отримав кредитні кошти та частково погашав заборгованість, а тому є достатні підстави для висновку про доведеність використання відповідачем кредитних коштів та про те, що сторони в письмовому вигляді погодили розмір відсотків та тип процентної ставки: фіксована в розмірі 43,2 %. Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 478/300/19 зауважив, що під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі, приймання майна для використання, реалізація інших прав та обов`язків, відповідно до укладеного правочину. Апеляційний суд вважає, що позивачем повністю доведено належними та допустимими доказами позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по тілу кредиту та заборгованості за нарахованими відсотками. Підписавши заяву-договір і паспорт споживчого кредиту за карткою «Велика п`ятірка», відповідач підтвердив факт ознайомленості, обізнаності та розуміння публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, Правил обслуговування корпоративних клієнтів та Тарифів Банку, просив відкрити поточний рахунок у гривні, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів та виявив бажання оформити на своє ім`я платіжну картку, надав свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, згідно внутрішніх нормативних документів банку. Крім цього, згідно умов кредитного договору в назві передбачено кредитна картка «Велика п`ятірка», номер НОМЕР_1 , яка отримана відповідачем, про що підтверджено його підписом, а відтак умови використання картки передбачені в паспорті споживчого кредиту «Велика п`ятірка», де зокрема міститься строк кредитування 12 місяців з автоматичною пролонгацією, базова процентна ставка 43,2 % річних та інші необхідні умови передбачені для даного виду договорів, що доведено до відповідача та підтверджується його підписом. При цьому жодної неоднозначності у трактуванні умов кредитування у цих обставинах не вбачається. З урахуванням викладеного, підстав у суду першої інстанції застосовувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, не було, як і не було підстав вважати, що паспорт споживчого кредиту підписаний сторонами, зважаючи на положення заяви-договору про приєднання до публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №800/6818580-СК від 14 серпня 2019 року, не є належним підтвердженням ознайомлення споживача з умовами кредитування, у тому числі і з розміром відсоткової ставки. Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, завлений стороною позивача, тому висновки суду про недоведеність вимог у частині розміру заборгованості є необґрунтованими. За тих обставин, що кредитні кошти використовувались відповідачем та були перераховані на його особистий рахунок, з умовами щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами він погодився та частково здійснював погашення, проте фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку АТ «Таскомбанк» не повернув, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню, а саме, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 61 914,04 грн., з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог. Частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За таких обставин, у зв`язку з задоволенням позовних вимог та задоволенням вимог апеляційної скарги, відповідно до положень ст. 141, п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог, вважає за необхідне збільшити розмір судового збору, стягнутого з відповідача на користь позивача за подачу позовної заяви з 1637,24 грн. до 2684,00 грн. Що стосується розподілу судових витрат зі сплати судового збору за перегляд справи у суді апеляційної інстанції, варто зазначити наступне. Із матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з апеляційною скаргою позивач АТ «Таскомбанк» сплатило судовий збір у розмірі 4026,00 грн. (а. с. 181). Відповідно до п. 1.1. ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру юридичною особою, встановлено ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до п 1.6 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). З урахуванням того, що позивачем оскаржувалось рішення у частині відмови у стягненні відсотків у сумі 61 914,04 грн, що становить 39,16% від ціни позову, то за подання апеляційної скарги на рішення суду до сплати підлягав судовий збір за вимогу майнового характеру у розмірі 1576,89 грн. (2684 * 61914,04 / 158074,29 грн. * 150%), а не 4026,00 грн. З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ «Таскомбанк» слід стягнути понесені ним судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1576,89 грн. Відповідно до положень пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому рішення у ній не підлягає касаційному оскарженню (пункт 2 частини 3 статті 389 ЦПК України). На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд Постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» задовольнити. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 жовтня 2023 року в частині відмови у стягненні заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 61 914,04 грн. скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким таку позовну вимогу задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за нарахованими відсотками в розмірі 61 914,04 грн. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 жовтня 2023 року в частині стягнення судових витрат змінити, збільшити розмір стягнутого з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» судового збору, сплаченого за подачу позовної заяви з 1637,24 грн. до 2 684,00 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» судовий збір за подання апеляційної скарги розмірі 1576,89 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіІ. В. Міхасішин В. В. Сопрун