Постанова Вінницький апеляційний суд № 143/1243/25

Справа № 143/1243/25 Провадження № 22-ц/801/1388/2026 Категорія: 42 Головуючий у суді 1-ї інстанції Сич С. М. Доповідач:Голота Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2026 рокуСправа № 143/1243/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя доповідач), суддів Копаничук С.Г., Оніщука В.В., розглянув у порядку письмового провадження справу № 143/1243/25 за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Таскомбанк» на рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 2.04.2026, ухваленого у складі судді Сича С.М. в приміщенні суду в м. Погребище, повний текст рішення складено 2.04.2026, - в с т а н о в и в : 23.12.2025 Акціонерне товариство «Таскомбанк» (далі АТ «Таскомбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь кредитну заборгованість за заявою-договором № 002/9475153-SP від 22.12.2021, що в частині тіла кредиту та процентів станом на 2.09.2025 становить 58683,29 грн, в тому числі заборгованість по тілу кредиту 28076,99 грн; заборгованість за процентами 30606,30 грн, а також понесені позивачем судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22.12.2021 між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 в електронній формі за допомогою мобільного застосунку укладено заяву № 1018505 з номером кредитного договору № 002/9475153SP щодо приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту sportbank. Банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі, кошти були надані відповідачу у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок клієнта, що підтверджується відповідною випискою по особовому рахунку. Відповідач належним чином свої зобов`язання не виконує, унаслідок чого станом на 2.09.2025 утворилася заборгованість в сумі 58683 грн 29 коп, із яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту 28076 грн 99 коп; за процентами 30606 грн 30 коп. Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 2.04.2026 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованість за заявою договором № 002/9475153-SP про надання споживчого кредиту від 22.12.2021 станом на 2.09.2025 в сумі 28076 грн 99 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» судовий збір в сумі 1158 грн 87 коп. Не погоджуючись із рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог, АТ «Таскомбанк» подано апеляційну скаргу (вх № 5264/26-вх), в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати частково рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам в розмірі 30606,30 грн. Основними доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що процентна ставка погоджена між сторонами в заяві-договорі та усі дії відповідача, які свідчать про погодження умов договору. 7.05.2026 до Вінницького апеляційного суду надійшов відзив (вх № 5750/26-вх) ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн. 14.05.2026 до суду надійшла відповідь на відзив АТ «Таскомбанк». Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. АТ «Таскомбанк» подано апеляційну скаргу на рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 2.04.2026 у справі з ціною позову (58683.29 грн), що є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (99840 грн). Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України). Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог в апеляційному порядку не оскаржується, а тому не перевіряється відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України). Рішення суду першої інстанції (в оскаржуваній частині) відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. У справі встановлено наступні обставини. 22.12.2021 між АТ «Таскомбанк» в особі Земляного М.П. та ОСОБА_1 за допомогою відкритого ключа клієнта підписано заяву № 1018505 про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank». Відповідно до п. 1.1 кредитного договору на ім`я ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті України. Пунктом 1.2. Кредитного договору передбачено надати послугу кредитування рахунку та встановити ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування рахунку, що встановлений в Тарифах та складає 100000 гривень, з урахуванням умов визначених в Публічній пропозиції. Тарифи, розмір процентної ставки та розмір комісій, що передбачені для послуги Кредитування рахунку та встановлені в Тарифах, можуть бути змінені Банком шляхом внесення змін до Публічної пропозиції в порядку, передбаченому розділом 11 Публічної пропозиції. Такі зміни застосовуються виключно до кредитної заборгованості, що виникає у Клієнта після набрання чинності такими змінами. До заборгованості, що виникла до моменту набрання чинності змін, застосовується процентна ставка та комісії, визначені Тарифами, які діяли на момент виникнення кредитної заборгованості. Згідно із п. 2 кредитного договору відповідач підтверджує, що перед підписання цієї Заяви-Анкети він ознайомився з Публічною пропозицією разом з додатками, в тому числі, але не виключно, Тарифами, Довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, Паспортом споживчого кредиту, що розміщені на cайті Банку https://tascombank.ua/та Лендинговій сторінці https://sportbank.com.ua/ посилання на примірник якої, разом з додатками він отримав в Мобільному додатку «Sportbank», і з якою він повністю згоден, зміст розуміє, положення якої зобов`язується неухильно дотримуватися. В цьому випадку датою відправлення Публічної пропозиції вважається дата, з якої в Мобільному додатку стає доступним текст Публічної пропозиції (посилання на її примірники). Проект цієї Заяви-Анкети та Публічна пропозиція пропозиції був наданий йому Банком, та підписані ним. Заява та Публічна пропозиція відповідають наданим проектам (а.с.6-7). Відповідно до довідки, виданої АТ «Таскомбанк», ОСОБА_1 є власником поточного рахунку у валюті гривня № НОМЕР_1 , який відкритий відповідно до заяви-анкети № 1018505 за номером кредитного договору № 002/9475153-SP від 22.12.2021 /а. с. 10/. Позивачем додано виписку по особовим рахункам кредитного договору № 002/9475153-SP ОСОБА_1 за період 22.12.2021 по 02.09.2025, з якої вбачається, що відповідачка користувалася наданими позивачем грошовими коштами /а. с. 107-128/. Згідно із розрахунком заборгованості по кредитному договору № 002/9475153-SP від 22.12.2021, сформованим АТ «Таскомбанк», заборгованість відповідачки станом на 2.09.2025 становить 58683 грн. 29 коп., з яких: 28076 грн. 99 коп. - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена), 30606 грн. 30 коп. - заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочена) (а.с.102-106). Позивачем було направлено повідомлення-вимогу відповідачу, в якій АТ «Таскомбанк» вимагав дострокового повернення кредиту за договором №002/9475153-SP від 22.12.2021 року /а. с. 129/. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам, суд першої інстанції зазначив про те, що матеріали справи не містять таких Публічних пропозицій та Тарифів банку, які були б підписані відповідачем, що унеможливлює встановлення тієї обставини, що на момент отримання відповідачем кредитних коштів вони містили умови щодо конкретних розмірів відсотків за користування кредитом та комісій. Без наданих підтверджень про запропоновані відповідачу умови надання кредиту, відсутність у кредитному договорі та додатковому договорі домовленості сторін про сплату відсотків у відповідних розмірах, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо розміру процентної ставки, комісій та заборгованості за ними. Висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам зроблено за повного з`ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Таскомбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються фінансовими установами, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим фінансова установа має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг фінансової установи) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Так само договором має визначатися розмір комісій за надання та обслуговування кредиту. Судом першої інстанції встановлено, що в кредитному договорі не урегульовано конкретний розмір процентів, які має сплачувати позичальник за користування кредитними коштами, та комісій. У п. 1 договору визначено, що Тарифи банку, комісійні винагороди та інші збори, що підлягають сплаті, визначено на сайті банку. Таким чином, розмір процентної ставки за користування кредитними коштами та комісія визначався у Публічній пропозиції та Тарифах банку. Водночас, матеріали справи не містять таких Публічних пропозицій та Тарифів банку, які були б підписані відповідачем, що унеможливлює встановлення тієї обставини, що на момент отримання відповідачем кредитних коштів вони містили умови щодо конкретних розмірів відсотків за користування кредитом та комісій. Без наданих підтверджень про запропоновані відповідачу умови надання кредиту, відсутність у кредитному договорі та додатковому договорі домовленості сторін про сплату відсотків у відповідних розмірах, суд першої інстанції зробив правомірний висновок, що позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо розміру процентної ставки, комісій та заборгованості за ними, які були погоджені з відповідачем. Вінницький апеляційний суд вважає, що правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам в розмірі 30606,30 грн (період з 23.12.2021 по 1.09.2025) за процентною ставкою 0,160 % та 0, 220 % /а. с. 102-106/ позивачем не доведено. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України). Подібні висновки, викладені в постанові ВП ВС від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, яку суд має враховувати при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин у відповідності до частини четвертої статті 263 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, оскільки позивачем не надано суду доказів з підписом відповідача, які б підтверджували погодження між сторонами розміру процентів. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010). Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України). Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України). Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає. У відзиві від 7.05.2026 на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн. Відповідно до частини четвертої статті 141 ЦПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Ураховуючи те, що відповідачем в суді першої інстанції відзив на позов не подавався, орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу відповідач не зазначала, відтак підстав для стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції апеляційний суд не вбачає. Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» залишити без задоволення. Рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 2.04.2026 у даній справі залишити без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції залишити за позивачем. У стягненні з Акціонерного товариства «Таскомбанк» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя Л. О. Голота Судді: В. В. Оніщук С. Г. Копаничук