Постанова 4852 № 160/16078/22

від 27.12.2023 ·

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 27 грудня 2023 року м. Дніпросправа № 160/16078/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року (суддя Озерянська С.І.) у справі №160/16078/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - в с т а н о в и В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум; визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2021 року по 16.05.2021 року, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016 - 2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2021 року по 16.05.2021 року, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016 - 2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що з 12.10.2013 по 16.05.2021 проходив військову служб у військовій частині НОМЕР_1 . У період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення здійснювалося у заниженому розмірі, а саме: позивачу виплачувався посадовий оклад, оклад за військовим званням, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення і одноразові виплати, які обраховувася виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 01.01.2018 року замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на 01 січня календарного року (станом на 01.01.2020, 01.01.2021). Дії відповідача щодо виплати грошового забезпечення у заниженому розмірі позивач вважає протиправними, у зв`язку з чим звернувся з позовом до суду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року позов задоволено. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. З цих підстав суд вказав на те, що з 01.01.2020 та 01.01.2021 року грошове забезпечення позивача має обчислюватися з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 року за Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік» та станом на 01.01.2021 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік». Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивач звернувся до суду з пропуском строку, який встановлено ч.5 ст.122 КАС України, але вказаним обставинам судом першої інстанції не надано належної правової оцінки. Стосовно суті задоволених судом першої інстанції вимог, відповідач зазначає те, що під час розрахунку грошового забезпечення слід застосувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, який встановлено постановою КМУ №704, як сталої величини, визначеного станом на 01.01.2018. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з таких підстав. Встановлені судом першої інстанції обставини справи, які не заперечуються сторонами, свідчать про те, що ОСОБА_1 з 12.10.2013 року по 16.05.2021 року проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 . 27.05.2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до командира військової частини НОМЕР_1 , в якій просив нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, провести перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ( враховуючи фіксовану суму індексації за березень 2018 року) за період з 01.03.2018 року по 17.05.2021 року, надати інформацію про розмір посадового окладу станом на 01.01.2008 року, 01.02.2018 року, 01.03.2018 року за кожною посадою (аналогічною посадою), на якій проходив військову службу в період з 01.12.2015 року по 17.05.2021 року ( незалежно від фактичного перебування на даній посаді станом на зазначені дати), у відповіді вказати місяці для обчислення індексу споживчих цін ( базові місяці) та щомісячну фіксовану суму індексації грошового забезпечення для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 17.05.2021 року. 25 червня 2021 року листом № 225/56/643 /фс, військова частина надала відповідь на заяву позивача, якою зазначила, що для виплати індексації у січні 2016 року лютому 2018 року не було фінансування, в свою чергу у період з 01.12.2018 року по 17.05.2021 року позивачу було нараховано та виплачено індексацію його грошового забезпечення. Разом з відповіддю відповідачем було надано довідки про розмір основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 17.05.2021 року та про виплату індексації з 01.12.2015 року по 17.05.2021 року. Позивач, вважаючи, що відповідачем протиправно не застосовано при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення, компенсації та вихідної допомоги, прожиткового мінімуму станом на 01.01.2020 року та 01.01.2021 року, звернувся з позовом до суду. За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Щодо строку звернення з позовом до суду. Так, предметом спору у цій справі є зобов`язання відповідача виплатити грошове забезпечення у належному розмірі. Грошове забезпечення військовослужбовця є видом оплати праці (служби). У свою чергу, строки звернення до суду про стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) встановлені КЗпП України. Відповідач, окрім положень ч.5 ст.122 КАС України, посилається на положення ст.233 КЗпП України (в редакції з 19.07.2022), якою передбачено те, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Так, дійсно вказана норма права, в редакції з 19.07.2022, встановлює строки звернення з позовом до суду у справах про стягнення належних працівнику сум, що належать йому при звільнені. В той же час, позивача зі служби було звільнено в 2021 році і на той час положення статті 233 КЗпП України не передбачали обмежень будь-яким строком звернення з позовом до суду про стягнення належних працівнику сум. Таким чином, враховуючи те, що право позивача було порушено до внесення змін до статті 233 КЗпП України, а у відповідності до ст..58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, то застосування положень ч.2 ст.233 КЗпП України в новій редакції до правовідносин, які фактично виникли у 2021 році буде суперечити Основному закону. Отже, аргументи відповідача про пропуск позивачем строку звернення із цим позовом до суду, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними. Щодо права позивача на визначення грошового забезпечення, виходячи із прожиткового мінімуму станом на 01 січня календарного року. Частиною четвертою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Так, відповідно до пункту 4 Постанови №704 у редакції, що була чинною до 24 лютого 2018 року, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. У свою чергу додатки 1, 12, 13, 14 до пункту 4 Постанови №704 також містять примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначений розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року). З 24 лютого 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), якою пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. Отже, з 24 лютого 2018 року було змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року». Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 було визнано протиправним та нечинним п. 6 Постанови № 103, яким п. 4 Постанови № 704 викладений у новій редакції. Отже, з 29.01.2020, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18, пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність, та була відновлена дія пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у первісній редакції, тобто в редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Застосування цих нормативних актів у подібних правовідносинах вже було предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 Верховний Суд дійшов наступних висновків: « 21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: «

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року. При цьому, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року. У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 294-IX) та Закон № 1082-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 та 2021 роки, відповідно, не містять. Тобто, положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили. Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що починаючи з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, то положення постанови КМУ №704 підлягають застосуванню в частині, які не суперечать Законам про Державний бюджет. Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом у справі №440/6017/21 (постанова від 02.08.2022). Отже, позиція відповідача про те, що під час розрахунку грошової допомоги слід застосувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, який встановлено постановою КМУ №704, як сталої величини, визначеного станом на 01.01.2018, не грунтується на положеннях чинного законодавства. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на визначення розміру грошового забезпечення, виходячи із показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом станом на 01 січня 2020 року. В той же час, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для перерахунку розміру грошового забезпечення позивача виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2021 року з таких підстав. Так, якщо Закон України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» визначав лише розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не містив застережень щодо застосування такої розрахункової величини, то вже Закон України №1082-IX від 15.12.2020 «Про Державний бюджет України на 2021 рік у статті 7 містить застереження щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, який з 1 січня визначений у розмірі 2102 гривні. Отже, починаючи з 01.01.2021 розрахункова величина, що застосовується для визначення посадових окладів осіб, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, становить 2102 гривні, тобто є незмінною. При цьому, на переконання суду апеляційної інстанції, до спеціальних законів, як то передбачено Законами про бюджет, слід відносити і Закон № 2262-ХІІ, яким, врегульовано грошове забезпечення військовослужбовців, оскільки Закони, якими затверджено Державний бюджет України на відповідні роки, не містять будь-яких виключень щодо спеціальних законів, на які не розповсюджуються положення щодо визначеної сталої величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб при визначенні посадових окладів. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що позивач не має право на перерахунок грошового забезпечення виходячи із такої розрахункової величину як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2021 року. Стосовно посилань суду першої інстанції на правові висновки, висловлені Верховним Судом у справі №120/8603/21-а (постанова від 31 серпня 2022 року), №120/648/22-а (постанова від 16 листопада 2022 року), № 640/17686/21 (постанова від 4 січня 2023 року), №440/1185/21 (постанова від 10.01.2023), слід зазначити те, що вказані правові висновки стосуються неправомірності застосування такої розрахункової величини як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, що і враховується судом у цій справі. Але у вказаних постановах Верховний Суд не аналізував можливості застосування при розрахунку грошового забезпечення розрахункової величин - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2021 року, враховуючи вищенаведені приписи Закону про Державний бюджет на 2021 рік стосовно визначеної сталої величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб при визначенні посадових окладів. Правової позиції з цього приводу Верховним Судом висловлено не було, а зроблені у вказаних справах висновки Верховного Суду грунтуються на раніш сформованих Верховним Судом висновках у справі №440/6017/21 (постанова від 02.08.2022), про яку зазначено вище, в той же час, правовідносини, які були предметом розгляду у справі №440/6017/21 не стосувалися можливості застосування при розрахунку грошового забезпечення розрахункової величин - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2021 року. Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для здійснення позивачу перерахунку грошового забезпечення, виходячи з грошового забезпечення обчисленого із такої розрахункової величину як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2021 року. З цих підстав, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити часткового, рішення суду першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог щодо здійснення перерахунку грошового забезпечення із застосуванням такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2021, скасувати та в цій частині прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.ст.317, 321, 322, 325 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року у справі №160/16078/22, в частині задоволених позовних вимог: визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2021 року по 16.05.2021 року, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016 - 2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2021 року по 16.05.2021 року, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016 - 2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум - скасувати та в цій частині заявлених вимог прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2023 року у справі №160/16078/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України. Повний текст постанови складено 27.12.2023 Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк