Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/10833/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/10833/23 Головуючий в 1 інстанції: Ярощук В. Г. Місце ухвалення рішення: м. Миколаїв Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А.І. Ступакової І.Г. розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить про: визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 29.07.2023 на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 у справі № 400/426/21; зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 29.07.2023 на виконання постанови рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 у справі № 400/426/21. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач при виконанні рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 у справі № 400/426/21 виплатив йому індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 у сумі 84638,93 грн з урахуванням раніше виплаченої суми. Проте, на переконання позивача, відповідач всупереч вимогам статті 4 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі Закон № 2050-ІІІ) не виплатив на його користь компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 29.07.2023 на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 у справі № 400/426/21, а також зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 29.07.2023 на виконання постанови рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 у справі № 400/426/21 відмовлено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В своїй скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції, у порушення пункту 4 частини 4 статті 169 КАС України не повернув позовну заяву позивачу з підстав ненадання доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору, чим порушено норми процесуального права Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлено, що позивач у період з 21.11.2014 по 01.08.2019 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 та був зарахований на грошове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 , в подальшому був переведений до військової НОМЕР_4 де проходив військову службу в період з 05.08.2019 по 21.08.2020 та був зарахований на грошове забезпечення у військову частину НОМЕР_5 . Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 у справі № 400/426/21 залишено без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022 в частині зобов`язання у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січня 2008 року. На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 у справі № 400/426/21 відповідач нарахував і виплатив 29.07.2023 позивачу індексації грошового забезпечення в розмірі 84638,93 грн із одночасним утриманням військового збору 1,5 %, що підтверджується банківською випискою. Вважаючи, що відповідач зобов`язаний виплатити йому також і компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що право позивача на день подання ним позову не було порушено відповідачем і звернення його до суду з цим позовом є передчасним, оскільки позивач перед зверненням до суду не звертався до відповідача із заявою про виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати, а відповідач, як наслідок, не відмовляв позивачу у здійсненні їх виплати. Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159). Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Згідно з п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159) компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії). Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 (справа №336/4675/17), від 21.06.2018 (№523/1124/17) та від 03.07.2018 (справа № 521/940/17). Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 у справі № 400/426/21 відповідач нарахував і виплатив 29.07.2023 позивачу індексації грошового забезпечення в розмірі 84638,93 грн із одночасним утриманням військового збору 1,5 %, що підтверджується банківською випискою. Позивач вважає, що відповідач зобов`язаний виплатити йому також і компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення. Як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2050-ІІІ і пункту 8 Порядку № 159 відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. При цьому, що у позовній заяві, що в апеляційній скарзі, позивач нічого не вказав про те, чи звертався він до відповідача із зверненням про виплату йому компенсації втрати частини доходів, чи ні. Відтак необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов`язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію. Крім того, у постановах Верховного Суду від 11.05.2023 у справі № 460/786/20, від 27.07.2022 у справі № 460/783/20, від 17.11.2021 у справі № 460/4188/20, від 09.06.2021 у справі № 240/186/20, викладено висновок, що у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати саме з моментом отримання листа-відповіді про відмову у виплаті особі компенсації відповідно до Закону №2050-ІІІ та Порядку № 159 пов`язується початок перебігу строку на звернення до суду з позовом про визнання протиправним рішення власника або уповноваженого ним органу (особи) щодо відмови у виплаті відповідної компенсації та зобов`язання останнього її виплатити. При цьому, у вищевказаній постанові Верховного Суду не зазначено про можливість досудового врегулювання спропу та можливість повернення позовної заяви відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 169 КАС України. Отже, саме відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб`єктом владних повноважень права особи на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у такої особи права на захист у судовій юрисдикційній формі, а саме у формі звернення з відповідним позовом до адміністративного суду. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що право позивача на день подання ним позову не було порушено відповідачем і звернення його до суду з цим позовом є передчасним. Твердження апелянта про те, що позовна заява повинна бути повернута судом першої інстанції, оскільки, позивач не надав доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне. Так, вимоги п. 4 ч. 4 ст. 169 КАС України передбачають повернення позовної заяви у випадку ненадання доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору лише, у випадках, в яких законом визначено обов`язковість досудового врегулювання, або на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору. Разом з тим, в даному випадку, відсутня законодавчо закріплена обов`язковість досудового врегулювання спору між сторонами. З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог. Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає. З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлений 26 грудня 2023 року. Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А.І. Бітов Суддя: І.Г. Ступакова