Окрема думка КГС ВС № 918/686/21

ОКРЕМА ДУМКА 20 грудня 2023 року м. Київ cправа № 918/686/21 До Верховного Суду 28.11.2023 надійшла заява АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" (датована 22.11.2023), про перегляд постанови Верховного Суду від 03.11.2023 у справі №918/686/21 за нововиявленими обставинами. До вказаної заяви АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" додало заяву про відвід судді Кібенко О.Р. від розгляду справи №918/686/21, датовану 22.11.2023. Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 28.11.2023 у справі №918/686/21 визначено суддів у складі: Кібенко О.Р. - головуючий суддя, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Рогач Л.І., Чумака Ю.Я. Зборами суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийнято рішення від 18.12.2023 № 20 про обрання до об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду строком на три роки суддів Васьковського О.В., Бенедисюка І.М., Вронську Г.О., Кібенко О.Р. та Дроботову Т.Б. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 19.12.2023 №29.2-02/3543 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №918/686/21. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2023 у справі №918/686/21 визначено суддів у складі: Кібенко О.Р. - головуючий суддя, Бенедисюка І.М., Васьковського О.В., Вронської Г.О., Дроботової Т.Б., Малашенкової Т.М., Пєскова В.Г., Рогач Л.І., Чумака Ю.Я. Ухвалою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.12.2023 у справі №918/686/21 заяву АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" про відвід судді Кібенко О.Р. від розгляду справи №918/686/21 визнано необґрунтованою. Передано справу №918/686/21 на автоматизований розподіл для визначення судді з розгляду заяви про відвід судді Кібенко О.Р. ПІДСТАВИ ВИСЛОВЛЕННЯ ОКРЕМОЇ ДУМКИ Вважаю, що заяву АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" про відвід судді Кібенко О.Р. від розгляду справи №918/686/21 необхідно було повернути без розгляду на підставі частини четвертої статті 170 ГПК України, виходячи з такого. Як убачається з матеріалів справи №918/686/21, АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" направило 22.11.2023 через засоби поштового зв`язку до Касаційного господарського суду заяви про перегляд постанови Верховного Суду від 03.11.2023 за нововиявленими обставинами та відвід судді Кібенко О.Р., підписантом яких є Жих Костянтин, з зазначенням посади «в.о. голови правління». На підтвердження повноважень на підписання та подання вказаних заяв у порядку самопредставництва юридичної особи до заяв додано світлокопію документу під назвою «Витяг з наказу» від 10.11.2023 №168-о/с та роздруківку витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на від 07.11.2022. Так, відповідно до світлокопії документу під назвою «Витяг з наказу» від 10.11.2023 №168-о/с Костянтин Жих продовжує виконання обов`язків голови правління на період відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін голови правління Козюка П.М. з 13.11 по 17.11.2023, з 20.11 по 24.11.2023, з 27.11. по 30.11.2023. Згідно з наданої роздруківки витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 07.11.2022 головою правління є Козюк П.М., Гарбузюк Р.О. зазначений представником. Виходжу з того, що конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур), в тому числі, вимог стосовно оформлення/підписання/подання позовних заяв, скарг, в тому числі апеляційних та касаційних, письмових заяв, клопотань та інших документів, що подаються до суду. Статтею 16 ГПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Поряд з цим, 29.12.2019 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення» від 18.12.2019 №390-IX. Питання самопредствництва не закріплені в нормах Конституції України, але ці питання регламентовані положеннями відповідних кодексів. Виходжу з того, що підписання та/або подання скарг, заяв чи клопотань є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва. Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань та наслідки недотримання таких вимог визначені у статті 170 ГПК України. Відповідно до частини другої вказаної норми письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником. Згідно з вказаними змінами, зокрема, частини третьої статті 56 ГПК України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Відповідно ж до приписів частини першої статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Таким чином, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи як у порядку самопредставництва так і представництва іншими особами, як представниками юридичної особи (адвокатами). У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до частини третьої статті 56 ГПК України. Аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку, що визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності). Верховний Суд неодноразово виснував, що для визнання юридичної особи незалежно від порядку їх створення такою, що діє у порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності) (постанова Великої Палати Верховного Суду віл 02.07.2020 у справі № 9901/39/20, ухвала Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 922/751/20). Верховний Суд у своїй практиці також неодноразово звертав увагу на те, що за загальним правилом у теорії права самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси за законом, статутом, положенням. Під час вирішення питання наявності повноважень у особи, яка звертається від імені юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування в порядку самопредставництва, суд, з урахуванням вимог частини другої статті 86 ГПК України щодо оцінки вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, повинен дослідити документи, на підставі яких відповідна особа уповноважена діяти від імені органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, іншої юридичної особи незалежно від порядку її створення в порядку самопредставництва, а також перевірити наявність відповідних відомостей та документів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (постанова Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №9901/39/20, ухвали Верховного Суду від 13.03.2020 у справі №922/2844/19, від 22.02.2021 у справі №908/183/20, від 23.01.2020 у справі №926/1336/19, від 07.03.2018 у справі №921/502/17-Г/8). Згідно з пунктом 1 частини першої та частин третьої, четвертої статті 60 ГПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи; довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами; повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відповідно до частини дев`ятої статті 60 ГПК України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 9901/939/18 зазначено, що звернення до суду, в тому числі до Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України, що забезпечує сталість та єдність судової практики з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема адвоката, при реалізації права на справедливий суд передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази подаються в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, делегованих йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2023 у справі №233/4365/18 виснувала про те, що вимоги щодо належного засвідчення процесуальних документів і додатків до них визначає процесуальний закон, а не Національний стандарт України, затверджений Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики. Правила проставлення відмітки про засвідчення копії документа, визначені у пункті 5.27 ДСТУ 4163-2003, не поширюються на засвідчення копій документів, які учасники справи подають до суду. Виходжу з того, що обов`язок суду перевірити належність, достатність доказів щодо наявності у представника права вчиняти конкретну процесуальну дію зумовлений, головним чином тим, що такий представник звертається до суду суді від імені особи і виконує процесуальні дії виключно в інтересах даної особи, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для нього права та обов`язки. За моїм переконанням, такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності у особи, яка звертається до суду, уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії і такі докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої та належним чином засвідчені у порядку, встановленому чинним законодавством, а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, особу яку він представляє (чи в межах самопредставництва чи в межах представництва) і яка реалізує право на справедливий суд. Вказане переконання ґрунтується на аналізі вищевказаних норм права та правових позиціях Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 03.07.2019 у справі № 9901/939/18, від 04.07.2023 у справі №233/4365/18. Вважаю, що як у випадку самопредставництва так і представництва суд зобов`язаний перевірити щонайменше дві складові, а саме: (1) факт наявності повноважень на самопредставництво або представництво інтересів певної особи так, окремо, (2) обсяг таких повноважень, а саме, право на звернення з відповідним процесуальним документом до відповідного суду (інстанції) у конкретний момент часу. Відповідно до частин першої-п`ятої статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Виходжу з того, що заявником у якості доказу на підтвердження повноважень у межах самопредставництва на підписання та подання особою Жих К. вказаної заяви в інтересах АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" поданий документ, який має назву «Витяг з наказу» від 10.11.2023 №168-о/с, який є світлокопією взагалі не засвідченою жодною особою у будь-якому порядку, в тому числі і відповідно до норм процесуального закону, у зв`язку з чим такий документ не відповідає поняттю доказу (зокрема, письмовому доказу), як передбачено статтями 73, 91 ГПК України, а відтак і не відповідає критеріям доказів, передбачених статтями 76-79 ГПК України щодо підтвердження повноважень особи на вчинення відповідних дій. Надана ж роздруківка з відомостей Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань актуальна станом на 07.11.2022 (тобто за 1 рік і 15 днів до того, як вчиняється процесуальна дія) і в ній також відсутні відомості щодо Жих Костянтина . Отже, з вказаної роздруківки не вбачається наявність повноважень у Жих Костянтина на самопредставництво і з огляду на дату її надання не відповідає стану актуальності, а тому також не є доказом на підтвердження повноважень на самопредставництво. Крім того, 27.11.2023 АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" надіслало лист на офіційну адресу Верховного Суду (серед інших адресатів судів), в якому повідомило про припинення повноважень голови правління Козюка П.М. та призначення нового голови правління Приварського Ю.Ю. з 27.11.2023, а також про скасування з 27.11.2023 всіх довіреностей на представництво інтересів АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз", які були видані до цієї дати. Зміст листа доведений до відома суду. З доданої до листа виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, убачається, що станом на 27.11.2023 головою правління є Приварський Ю.Ю. Оскільки до заяви про відвід судді Кібенко О.Р. від розгляду справи №918/686/21 не додано доказів у розумінні статей 56, 73, 76-79, 91 ГПК України, які підтверджують повноваження на здійснення самопредставництва Костянтином Жих інтересів АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" станом на час звернення із заявою, вважаю, що заяву необхідно було повернути без розгляду у порядку, визначеному частиною четвертою статті 170 ГПК України, як подання заяви особою, неуповноваженою на вчинення такої дії, а щодо заяви про перегляд постанови Верховного Суду від 03.11.2023 у справі №918/686/21 за нововиявленими обставинами, з урахуванням вище встановлених обставин, вважаю необхідно було вирішити питання щодо неї у порядку частини третьої статті 323 та частини п`ятої статті 174 ГПК України. До Верховного Суду через систему «Електронний суду» 01.12.2023 надійшла заява ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» про вжиття заходів примусу у порядку статті 43 ГПК України до АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" у зв`язку із зловживанням процесуальними правами. Вважаю необхідним зазначити, що подання заяви про відвід саме по собі є формою реалізації процесуального права, передбаченого ГПК України, а тому не може бути розціненим як зловживання процесуальними правами. Втім, оцінка такої дії, на моє переконання, має відбуватись сукупно до дій особи, яка їх вчиняє, в тому числі з точки зору тиску на суд, затягування розгляду справи тощо. Проте, на цій стадії не убачається зловживання процесуальними правами. А відтак, вважаю слід відмовити у визнанні дій АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" як зловживання процесуальними правами. Також зважаю на практику Європейського суду з прав людини, сформульовану в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31), де зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Згідно з іншою позицією Європейського суду з прав людини, сформованою у пункті 55 справи "Креуз проти Польщі", обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти ("Kreuz v. Poland" № 28249/95). На мою думку, повернення Верховним Судом заяви з огляду на підписання її особою, повноваження якої не підтверджені, та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою заявою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі звернення до суду учасником справи особисто або через представника. Суддя Т. Малашенкова