Ухвала КАС ВС № 560/20033/23

УХВАЛА 21 грудня 2023 року м. Київ справа №560/20033/23 адміністративне провадження №П/990/331/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М., суддів: Білак М.В., Жука А.В., Мартинюк Н.М., Губської О.А., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Президента України, третя особа - Адміністрація Державної прикордонної служби України, про зобов`язання виплатити заборгованість, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Президента України, в якому просить: - визнати військову службу за контрактом Національної Академії Прикордонних військ України ім. Б. Хмельницького, про що зроблений запис у його трудовій книжці за №6 з 07 серпня 2001 року по 21 квітня 2003 року (1 рік 9 місяців 14 днів), - недійсною; - зобов`язати відповідача виплатити позивачу заборгованість заробітної плати, оздоровчих і невикористаних відпусток як за простій по контракту і особовій справі командуванням армії з 16 червня 1998 року, дня коли він приступив до виконання своїх обов`язків, придатним за станом здоров`я солдатом, воїном і громадянином з м. Кам`янець-Подільський, по 02 серпня 2023 року, до часу, коли він зазнав інвалідності ІІ групи, після звернення до Президента України по суті цієї справи, і для призначення з цього приводу третій стороні цього контракту військової пенсії і повного розрахунку та демобілізації за станом здоров`я із забезпеченням особової справи солдата, воїна і громадянина. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що 16 лютого 2023 року він звернувся до Президента України з рапортом, проте відповіді не отримав, тому Президент України та його адміністрація, на думку позивача, порушили Закон України «Про звернення громадян». Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 20 листопада 2023 року передав позовну заяву ОСОБА_1 на розгляд Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду. Вирішуючи питання щодо можливості прийняття до провадження цього позову, Суд звертає увагу на таке. Згідно з частиною четвертою статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України передбачені статтею 266 КАС України. Статтею 266 КАС України, зокрема, частиною першою цієї статі, встановлено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат; 5) законності бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою. З огляду на викладене, Верховний Суд як суд першої інстанції має повноваження щодо розгляду чітко визначеної категорії адміністративних справ. Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Частиною п`ятою статті 125 Конституції України закріплено, що з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди. Частина перша статті 2 КАС України встановлює, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, зокрема, на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС України). Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Пунктом 8 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Як передбачено пунктом 9 частини першої статті 4 КАС України, відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Отже, підставою для звернення до суду із позовом є порушення прав, свобод та інтересів позивача рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. У свою чергу, законодавством визначено вичерпний перелік форм захисту прав позивачем. Так, частиною першою статті 160 КАС України передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Частиною п`ятою наведеної статті визначені вимоги, яким повинна відповідати позовна заява. Зокрема, в ній зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Перевіряючи дотримання ОСОБА_1 вимог статті 160 КАС України, Суд вважає за необхідне зазначити таке. Під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи захисту свого порушеного права, свободи чи інтересу, а обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти, з настанням яких суб`єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини на їхнє обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології. Предметом оскарження до Верховного Суду як суду першої інстанції є, зокрема, акти, дії чи бездіяльність Президента України, а позовні вимоги про зобов`язання вказаного суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії є способом поновлення порушених прав позивача, які мають бути похідними від основної вимоги про визнання протиправними відповідних дій чи бездіяльності відповідача. Верховний Суд зазначає, що протиправною бездіяльністю є зовнішня форма поведінки (діяння) суб`єкта владних повноважень, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, що на підставі закону чи іншого нормативно-правового акта належать до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Таким чином, право на оскарження бездіяльності відповідачів - суб`єктів владних повноважень не є абсолютним і може бути об`єктом оскарження в судовому порядку у разі реального порушення прав позивача, допущеного їх бездіяльністю. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 зазначає, що 16 лютого 2023 року звертався до Президента України з рапортом, однак до часу подання позову до суду відповіді не отримав, тому просить: - визнати військову службу за контрактом Національної Академії Прикордонних військ України ім. Б. Хмельницького, про що зроблений запис у його трудовій книжці за №6 з 07 серпня 2001 року по 21 квітня 2003 року (1 рік 9 місяців 14 днів), - недійсною; - зобов`язати відповідача виплатити позивачу заборгованість заробітної плати, оздоровчих і невикористаних відпусток як за простій по контракту і особовій справі командуванням армії з 16 червня 1998 року, дня коли він приступив до виконання своїх обов`язків, придатним за станом здоров`я солдатом, воїном і громадянином з м. Кам`янець-Подільський, по 02 серпня 2023 року, до часу, коли він зазнав інвалідності ІІ групи, після звернення до Президента України по суті цієї справи, і для призначення з цього приводу третій стороні цього контракту військової пенсії і повного розрахунку та демобілізації за станом здоров`я із забезпеченням особової справи солдата, воїна і громадянина. Таким чином, позивач, формуючи відповідні позовні вимоги та стверджуючи про те, що Президент України та його адміністрація порушили Закон України «Про звернення громадян», викладає позовні вимоги всупереч положенням пункту 4 частини першої статті 5, пункту 2 частини першої статті 266 КАС України. До того ж вищезазначені позовні вимоги можуть бути сформовані до Адміністрації Державної прикордонної служби України, однак указаний орган відповідно до позовної заяви має статус третьої особи у справі. Отже, з метою дотримання наведених вимог КАС України позивачеві слід уточнити предмет спору, зміст позовних вимог, їх відповідне правове обґрунтування і викласти обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо кожного із зазначених ним учасника справи. Виклад обґрунтування має узгоджуватися з вимогами і визначеним переліком учасників справи. Серед іншого, позивач у поданому позові всупереч пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України не зазначив власний реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта, адресу електронної пошти, а також ідентифікаційний код відповідача та третьої особи, їх номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Крім того, у позовній заяві відсутнє власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, що є свідченням недодержання позивачем вимог пункту 11 частини п`ятої статті 160 КАС України. Частиною першою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Оскільки позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених КАС України, таку позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачеві десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення вказаних недоліків шляхом надання до суду належним чином оформленої згідно приписів КАС України позовної заяви (у кількості примірників відповідно до кількості учасників справи) із викладом обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначенням змісту позовних вимог, визначившись з відповідачами та використовуючи прийняту юридичну термінологію. Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення цих недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України. При цьому повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України). Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 266 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України, третя особа - Адміністрація Державної прикордонної служби України, про зобов`язання виплатити заборгованість - залишити без руху. Надати позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі якщо недоліки позовної заяви не буде усунуто в зазначений строк, позовна заява повертається позивачеві. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... ........................... ........................... Ж.М. Мельник-Томенко М.В. Білак А.В. Жук Н.М. Мартинюк О.А. Губська , Судді Верховного Суду