Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/19694/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/19694/23 пров. № А/857/17966/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р. Й., суддів Гуляка В. В., Ільчишин Н. В., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року (прийняте у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження у м. Рівному суддею Нор У.М.) у справі № 460/19694/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просила: - визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області) від 26.07.2023 за № 262540011233 про відмову у призначенні пенсії за віком; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області) призначити з 14.12.2022 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка станом на 1 січня 1993 року прожила в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона, як потерпіла внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, має право на призначення пенсії за віком згідно зі ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому не погоджується з діями відповідача щодо відмови в призначенні такої пенсії , через те, що станом на 01.01.1993 вона прожила та відпрацювала в зоні гарантованого добровільного відселення 2 роки 9 місяців 19 днів, за необхідної умови проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3-ох років, оскільки не зарахований відповідачем період її роботи з 12.08.1989 по 30.08.1990 згідно довідки від 20.04.2023 №1055, оскільки такі записи відсутні в трудовій книжні, водночас в зазначений період вона навчалась на денній формі у Рівненському педагогічному інституті, що підтверджено записами в трудовій книжці. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року позов задоволено. Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржило ГУ ПФУ в Рівненській області, вважаючи, що таке винесене з порушенням норм матеріального права, при тому, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи; а тому просило скасувати оскаржуване рішення та в задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відомості про факт роботи позивача з 12.08.1989 по 30.08.1990 згідно довідки від 20.04.2023 № 1055 суперечать відомостям про факт навчання на денній формі у Рівненському педагогічному інституті, що підтверджено записами в трудовій книжці. Вказаний навчальний заклад, знаходиться в м. Рівне, яке не відноситься до забрудненої території внаслідок аварії на ЧАЕС, окрім того відстань між м. Рівне та с. Рокитне понад 138 км, що унеможливлює щоденний доїзд до місця навчання та проживання. Відтак, відмова у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку є обґрунтованою та відповідає вимогам чинного законодавства. Суд апеляційної інстанції відповідно до статті 308 КАС України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Рокитне Рокитнівського району Рівненської області, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області 10.12.1998. Позивач має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією. 03.03.2023 позивач звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. 10.03.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 262540011233, оскільки не підтверджено факту проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років станом на 01.01.1993. У цьому рішенні також вказано, що до періоду проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано період навчання. 18.07.2023 позивач повторно звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Вказана заява позивача була розглянута за принципом екстериторіальності. 26.07.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії № 26254001233, у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року. У цьому рішенні вказано, що вік заявника становить 54 роки, страховий стаж 33 роки 6 місяців 27 днів, період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 складає 2 роки 9 місяців 19 днів. Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернулася з цим позовом до суду. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що надання позивачем посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідок органів місцевого самоврядування про постійне проживання позивачки в зоні гарантованого добровільного відселення та про довідки Рокитнівського ліцею № 2 Рокитнівської селищної ради від 20.04.2023 № 1055 про роботу з 12.08.1989 по 30.08.1990 є достатнім для підтвердження факту її постійного проживання на території постраждалої внаслідок Чорнобильської АЕС у спірний період. Щодо не врахування відповідачем періоду навчання в Рівненському педагогічному інституті з 01.09.1986 по 15.08.1990 суд зазначив, що диплом не відноситься до документів, які підтверджують період проживання потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи в зоні радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з такого. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Нормами статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом. За змістом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Згідно з частиною першою статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII), особам, які проживали або працювали на радіоактивно забруднених територіях, пенсії призначаються із зниженням пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Потерпілим від Чорнобильської катастрофи, особам, які особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період (абзац 6 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII). Із аналізу наведеної правової норми видно, що право на пільгове зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення. Відповідно до частини третьої статті 15 Закону № 796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Згідно статті 65 Закону № 796-XII документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України. Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. № 51 регулює правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» іншими актами законодавства. Як видно з матеріалів справи, позивач має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією. Разом з тим, документи, які подаються до Пенсійного фонду України та його управлінь для призначення пенсії, в тому числі на пільгових умовах, визначені в Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі також - Порядок № 22-1) . Підпунктом 7 пункту 2.1 Порядку № 22-1, в редакції чинній на час звернення позивача за призначенням пенсії, передбачено, що документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»). З аналізу наведених норм видно, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». А, факт проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення засвідчують довідки видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями). При цьому згідно пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Відповідно до довідки від 06.03.2023 № 757, виданої Рокитнівською селищною радою Сарненського району Рівненської області позивач постійно проживала та була зареєстрована в селі Рокитне Рокитнівського району Рівненської області з 26.04.1986 по 28.08.1986, з 1990 року по 28.04.1998. Довідкою Рокитнівського ліцею № 2 Рокитнівської селищної ради від 20.04.2023 №1055 підтверджується, що позивач дійсно працювала на посаді керівника гуртка Юні фотографи у Рокитнівській СШ № 2 з 12.08.1989 по 30.08.1990. Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українською РСР від 23.07.1991 № 106 с. Рокитне Рокитнівського (нині Сарненського) району Рівненської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Отже, оскільки станом на день аварії на ЧАЕС (26.04.1986) позивач проживала та була зареєстрована в зоні гарантованого добровільного відселення, відтак має право застосування початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки, а також додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи в такій зоні, але не більше 6 років. Разом з тим, колегія суддів зауважує, що відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, оскільки вона станом на 01.01.1993 прожила та відпрацювала в зоні гарантованого добровільного відселення 2 роки 9 місяців 19 днів. А відомості про факт роботи позивача з 12.08.1989 по 30.08.1990 згідно довідки від 20.04.2023 № 1055 не враховано, оскільки вони суперечать відомостям про факт навчання на денній формі у Рівненському педагогічному інституті, що підтверджено записами в трудовій книжці. Судом встановлено, що згідно диплому НОМЕР_3 позивач навчалася з 01.09.1986 по 29.06.1990 в Рівненському державному педагогічному інституті ім. Д. З. Мануїльського. Щодо наведеного позивач зазначає, що навчання у першій половині дня в Рівненському педагогічному інституті та графік роботи в Рокитнівському ліцеї № 2 Рокитнівської селищної ради на посаді керівника гуртка Юні фотографи дозволяли їй їздити з міста Рівного в селище Рокитне та поєднувати навчання з роботою. Відповідно до частини першої статті 72, частин першої та другої статті 76 та частини першої статті 77 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Враховуючи в сукупності надані сторонами докази та встановлені судом обставини, апеляційний суд дійшов висновку про те, що у зв`язку із їх суперечністю, з них не можливо достовірно встановити тривалість періоду, протягом якого позивачка постійно проживала у зоні гарантованого добровільного відселення до 1 січня 1993 року. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що відмовляючи у призначенні пенсії позивачу, пенсійний орган в рішенні від 26.07.2023 за № 262540011233 зазначив, що стаж роботи згідно з довідкою № 1055 від 20.04.2023 можливий до зарахування лише після перевірки первинних документів. Щодо правомірності такої відмови колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV встановлено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Відтак, враховуючи наведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності, та перевірку відомостей, викладених у поданих для призначення пенсії документах, чого у цьому випадку відповідачем не було зроблено. Тому, апеляційний суд вважає, що відповідач прийняв необґрунтоване рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії, у зв`язку з чим таке рішення відповідача необхідно скасувати. Разом з тим, враховуючи необхідність проведення відповідачем перевірки первинних документів позивача з метою зарахування стажу роботи згідно з довідкою № 1055 від 20.04.2023, колегія суддів апеляційного суду вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити шляхом: - зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.07.2023 про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». При цьому, зобов`язати вчинити вказані дії необхідно саме ГУ ПФУ в Харківській області, оскільки цей пенсійний орган визначений за принципом екстериторіальності, як орган, що призначає пенсію в межах спірних правовідносин. Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволенні позову. Керуючись ст. ст. 229, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року у справі № 460/19694/23 скасувати. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 26.07.2023 № 262540011233 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.07.2023 про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) судові витрати у виді судового збору у сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин