Постанова Рівненський апеляційний суд № 571/3426/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 травня 2026 року м. Рівне Справа № 571/3426/25 Провадження № 22-ц/4815/858/26 Головуючий у Рокитнівському районному суді Рівненської області: суддя Комзюк А.Ф. Рішення суду першої інстанції (скорочений текст) проголошено: о 16 год. 54 хв. 11 лютого 2026 року у селищі Рокитне Сарненського району Рівненської області Повний текст рішення складено: 16 лютого 2026 року Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий: Хилевич С.В. судді: Боймиструк С.В., Гордійчук С.О. секретар судового засідання: Пиляй І.С. за участі: ОСОБА_1 , її представника - адвоката Мороз Людмили Святославівни та представника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - Потапової Катерини Олександрівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Мороз Людмили Святославівни на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 11 лютого 2026 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області; про встановлення факту, що має юридичне значення, в с т а н о в и в: У грудні 2025 року в суд звернулася ОСОБА_2 , залучивши до участі у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області як заінтересовану особу, із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту проживання в с.Карпилівка Рокитнівського (зараз - Сарненського) району Рівненської області в період з 29.12.1986 по 11.01.1987 включно; з 01.07.1987 по 31.08.1987 включно; з 29.12.1987 по 11.01.1988 включно; з 01.07.1988 по 31.08.1988 включно; з 29.12.1988 по 11.01.1989 включно; з 01.07.1989 по 31.08.1989 включно; з 29.12.1989 по 11.01.1990 включно. Мотивуючи заяву, вказувалося, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Карпилівка Рокитнівського району Рівненської області і є потерпілою особою від Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії. З 26 квітня 1986 року по 01 вересня 1986 року проживала у с.Карпилівка Рокитнівського району Рівненської області. При цьому відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР №106 від 23.07.1991 цей населений пункт віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Звертала увагу, що з 01 вересня 1986 року по 30 червня 1990 року вона навчалася у Новобузькому педагогічному училищі Миколаївської області, де було передбачено згідно з навчальним планом на період навчання канікули: з 29.12.1986 по 11.01.1987 включно; з 01.07.1987 по 31.08.1987 включно; з 29.12.1987 по 11.01.1988 включно; з 01.07.1988 по 31.08.1988 включно; з 29.12.1988 по 11.01.1989 включно; з 01.07.1989 по 31.08.1989 включно; з 29.12.1989 по 11.01.1990 включно. На період канікул вона приїжджала додому та проживала у с.Карпилівка Рокитнівського району Рівненської області. У подальшому, з 21 квітня 1990 року по час звернення до суду, проживає у смт.Рокитне Сарненського району Рівненської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. 18 вересня 2025 року заявник звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». За правилами екстериторіального принципу обслуговування заява була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області. Згідно з рішенням від 26.09.2025 за №172650011430 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області у призначенні пенсії їй відмовлено, покликаючись на те, що її страховий стаж становить 38 років 10 місяців 17 днів. Вважала, що загальний період її постійного проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення становить 35 років 1 місяць 17 днів, в т.ч. станом на 01 січня 1993 року вона проживала (працювала) у зоні гарантованого добровільного відселення 2 роки 10 місяців 7 днів, що не дає право на зниження пенсійного віку. До періоду постійного проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення не було враховано період навчання в Новобузькому педагогічному училищі з 01.09.1986 по 30.06.1990 згідно з довідкою від 21.03.2025 №34, в т.ч. під час канікул з 29.12.1986 по 11.01.1987, з 01.07.1987 по 31.08.1987, з 29.12.1987 по 11.01.1988, з 01.07.1988 по 31.08.1988, з 29.12.1988 по 11.01.1989, з 01.07.1989 по 31.08.1989, з 29.12.1989 по 11.01.1990, який потребує підтвердження факту постійного проживання на відповідній території радіоактивного забруднення. Рішенням Рокитнівського районного суду від 11 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області; про встановлення факту, що має юридичне значення. У поданій через свого представника - адвоката Мороз С.А. апеляційній скарзі ОСОБА_2 , вважаючи оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, що полягало у неправильному застосуванні норм матеріального права, просить його скасувати і задовольнити заяву повністю. Обґрунтовуючи її, зазначалося про неврахування судом того, що при ухваленні свого рішення 21 листопада 2025 року у справі №460/18709/25 Рівненський окружний адміністративний суд виходив із відсутності в матеріалах справи належних доказів факту постійного проживання та (або) роботи позивача у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років з моменту аварії на Чорнобильській АЕС до 01 січня 1993 року. Саме тому ОСОБА_2 звернулася в загальний суд за встановленням факту, що має юридичне значення. Не погоджуючись із висновками суду попередньої інстанції про недоведеність обставин, викладених у заяві, звертає увагу, що місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться. Вважає, що факт проживання ОСОБА_2 у с. Карпилівка Рокитнівського району Рівненської області у період канікул підтверджується відповідною довідкою навчального закладу, показаннями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та посвідченням особи, потерпілої від Чорнобильської катастрофи. Оскільки справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому і судовому порядку, тому ОСОБА_2 змушена була звернутися до суду про встановлення відповідного юридичного факту, адже іншої можливості підтвердити цей факт у неї немає. Отже, до періоду постійного проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення не враховано період навчання у Новобузькому педагогічному училищі Миколаївської області з 01.09.1986 по 30.06.1990 згідно з довідкою від 21.03.2025 №34, в т.ч. під час канікул з 29.12.1986 по 11.01.1987, з 01.07.1987 по 31.08.1987, з 29.12.1987 по 11.01.1988, з 01.07.1988 по 31.08.1988, з 29.12.1988 по 11.01.1989, з 01.07.1989 по 31.08.1989, з 29.12.1989 по 11.01.1990. З огляду на наведене судом неправильно застосовано норми ст.ст. 315, 77-78, 69, 70 ЦПК України, ст.ст. 2, 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21. У поданому відзиві Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Карпилівка Рокитнівського (зараз - Сарненського) району Ровенської області, що встановлено паспортом громадянина України НОМЕР_1 , виданим Рокитнівським РВ УМВС України в Рівненській області 09 грудня 1998 року, свідоцтвом про народження НОМЕР_2 , виданим 06 січня 1972 року Карпилівською сільською радою Рокитнівського району Ровенської області, свідоцтвами про укладення та розірвання шлюбу, де вона змінила прізвище із " ОСОБА_6 " на " ОСОБА_7 " (а.с. 8-9,11,15-17). Протягом часу з 26 квітня 1986 року по 01 вересня 1986 року ОСОБА_2 постійно проживала у с.Карпилівка Рокитнівського району Рівненської області. З 21 квітня 1990 року по цей час проживає в селищі Рокитне Сарненського району Рівненської області, про що стверджується Відомостями з реєстру територіальної громади про місце проживання №10-01/432 від 10.04.2025 (а.с.22). З довідки Комунального закладу фахової передвищої освіти "Новобузький фаховий педагогічний коледж" №34 від 21 березня 2025 року видно, що ОСОБА_8 навчалася у Новобузькому педагогічному училищі Миколаївської області з 01 вересня 1986 року (наказ від 28.08.1986 №343) і закінчила повний курс навчання 30 червня 1990 року (наказ від 30.06.1990 №139§3). Згідно з навчальним планом на період навчання передбачено канікули: -з 29.12.1986 по 11.01.1987 включно; -з 01.07.1987 по 31.08.1987 включно; -з 29.12.1987 по 11.01.1988 включно; -з 01.07.1988 по 31.08.1988 включно; -з 29.12.1988 по 11.01.1989 включно; -з 01.07.1989 по 31.08.1989 включно. Знаходилася на літній педагогічній практиці з 01.06.1989 по 25.06.1989 включно у середній школі в с. Новоюр'ївка Новобузького району Миколаївської області. -з 29.12.1989 по 11.01.1990 включно (а.с. 18). Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Української РСР №106 від 23.07.1991 с.Карпилівка та смт.Рокитне Рокитнівського району Рівненської області віднесені до зони гарантованого добровільного відселення (категорія 3) згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджено довідками Рокитнівської селищної ради №456 від 01.04.2025 та №10-05/33 від 09.04.2025 (а.с.20, 21). Посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим 22 червня 2000 року Рівненською обласною державною адміністрацією, встановлено, що ОСОБА_2 є потерпілою особою від Чорнобильської катастрофи 3 категорії (а.с.13). У відповідь на її письмове звернення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області №172650011430 від 26.09.2025 прийнято рішення, яким ОСОБА_2 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю 3 років проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року. У цьому рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить 38 років 10 місяців 17 днів. Загальний період постійного проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення становить 35 років 1 місяць 17 днів, в т.ч. станом на 01 січня 1993 року - 2 роки 10 місяців 7 днів. До періоду постійного проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення не враховано період навчання в Новобузькому педагогічному училищі з 01.09.1986 по 30.06.1990, в т.ч. за час канікул з 29.12.1986 по 11.01.1987, з 01.07.1987 по 31.08.1987, з 29.12.1987 по 11.01.1988, з 01.07.1988 по 31.08.1988, з 29.12.1988 по 11.01.1989, з 01.07.1989 по 31.08.1989, з 29.12.1989 по 11.01.1990, який потребує підтвердження факту постійного проживання на відповідній території радіоактивного забруднення (а.с.40, 41). Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року у справі №460/18709/25, що набрало законної сили, відмовлено ОСОБА_2 у позові до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій (а.с. 124-127). Вважаючи, що вона набула право на призначення пенсії за зниженим пенсійним віком на підставі ст. 55 Закону України №796-ХІІ від 28.02.1991 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», для призначення якої, крім іншого, необхідно підтвердити факт постійного проживання упродовж 3 років станом на 01 січня 1993 року у зоні гарантованого добровільного відселення, у грудні 2025 року в суд звернулася ОСОБА_2 , залучивши до участі у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області як заінтересовану особу, із заявою про встановлення факту проживання в с.Карпилівка Рокитнівського (зараз - Сарненського) району Рівненської області в період з 29.12.1986 по 11.01.1987 включно; з 01.07.1987 по 31.08.1987 включно; з 29.12.1987 по 11.01.1988 включно; з 01.07.1988 по 31.08.1988 включно; з 29.12.1988 по 11.01.1989 включно; з 01.07.1989 по 31.08.1989 включно; з 29.12.1989 по 11.01.1990 включно. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із відсутності правових і фактичних підстав для задоволення вимог ОСОБА_2 , оскільки законодавець не пов`язує місце проживання особи з місцем реєстрації даної особи, а ототожнює його з місцем проживання особи, яке може знаходитися поза межами його реєстраційного обліку. Як на доказ факту проживання в с.Карпилівка Рокитнівського (нині - Сарненського) району Рівненської області, заявник посилалася на довідку №34 від 21.03.2025 Новобузького фахового педагогічного колледжу. Між тим, ця довідка не підтверджує факту проживання заявника в період канікул на території зони гарантованого добровільного відселення, а лише вказує, що у зазначені періоди за навчальним планом закладу було передбачено канікули. Щодо довідкок Рокитнівської селищної ради №456 від 01.04.2025 та №10-05/33 від 09.04.2025, то їх змістом також не встановлено факту проживання ОСОБА_2 у зазначені періоди в с.Карпилівка Рокитнівського (зараз - Сарненського) району Рівненської області. Крім того, за відсутності інших - належних та допустимих - доказів показання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не є достатніми засобами доказування на підтвердження юридичного факту, який просить встановити ОСОБА_2 . Виходячи з наведеного, судом у задоволенні заяви відмовлено. Проте з такими висновками погодитися не можна. Частиною сьомою ст. 19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України). Отже, у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ). Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку. Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону. Згідно зі ст. 65 Закону № 796-XII документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Відповідно до пункту 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 (далі - Порядок № 51), посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом № 796-XII, іншими актами законодавства. За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Верховним Судом у постанові від 07 травня 2025 року у справі № 704/1328/24 досліджувалося питання законності і обґрунтованості закриття судом першої інстанції провадження у справі, з чим погодився апеляційний суд, з огляду на те, що законом передбачено позасудовий порядок установлення юридичного факту, про який просить заявниця, тому вона має можливість одержати документ, що засвідчує цей факт, звернувшись до компетентних органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Крім того, суди зазначили, що рішення відповідного органу може бути оскаржено у судовому порядку. Так, Верховним Судом висновувано, що "право на пенсію відповідно до Закону № 796-XII мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи. При цьому чинним законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення факту постійного проживання на територіях радіоактивного забруднення, який надає право на передбачені законом пільги. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) зазначено, що «аналіз правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий. Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом. Аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постановах від 08 листопада 2019 року у справі №161/853/19, від 18 грудня 2019 року у справі №370/2598/16-ц". У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі №569/7589/17 (провадження № 14-560цс18) зазначено, що «вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відмова відповідного органу в установленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до суду». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі №569/7589/17 (провадження № 14-560цс18) за заявою про встановлення факту проживання заявника на території зони гарантованого добровільного відселення, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, зроблено висновок про те, що не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення факту постійного проживання на територіях радіоактивного забруднення, який надає право на передбачені законом пільги. Установлений нормативно-правовими актами порядок призначення пенсії на пільгових умовах передбачає і встановлення органом Пенсійного фонду України (далі - ПФУ) відповідного факту, а рішення вказаного органу щодо призначення пенсії підлягає оскарженню у встановленому законом порядку. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №162/760/17 (провадження № 14-550цс18) вказано, що «перелік підвідомчих суду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, наведений у частині першій статті 256 ЦПК України у редакції, що діяла на момент звернення до суду із заявою. Встановлення факту проживання особи на території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, до цього переліку не віднесено. Разом з тим згідно із частиною другою статті 256 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Аналіз наведених норм процесуального права дає підстави зробити висновок про те, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до частини третьої, четвертої статті 15 Закону № 796-XII підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування». Отже, законом передбачено позасудовий порядок установлення юридичного факту, про який просить заявник, а рішення відповідного органу може бути оскаржене в судовому порядку". Приходячи до переконання про закриття провадження у справі, колегія суддів також бере до уваги, що постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2025 року №1277 затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо внесення до реєстру територіальної громади відомостей про місце проживання особи, яка має статус постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, в зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року». Відповідно до пунктів 7, 12 цього Порядку рішення тимчасової комісії щодо встановлення (підтвердження/ визначення) періоду (часу) проживання особи станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року в зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення на території населених пунктів Волинської, Житомирської, Київської, Рівненської, Сумської, Черкаської, Чернівецької та Чернігівської областей є підставою для внесення органами реєстрації відомостей до реєстру територіальної громади з подальшим внесенням такої інформації до відомчої інформаційної системи ДМС у визначеному законодавством порядку. Рішення тимчасової комісії, дії чи бездіяльність можуть бути оскаржені відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» або в судовому порядку. Тобто чинним законодавством чітко передбачено позасудове встановлення факту, що має юридичне значення, який є предметом судового розгляду. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 377 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статями 255 та 257 цього Кодексу. Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Керуючись ст.ст. 368, 255, 256, 374, 377, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Мороз Людмили Святославівни задовольнити частково. Рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 11 лютого 2026 року скасувати, а провадження у справі закрити. Роз`яснити, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено: 19 травня 2026 року. Головуючий: С.В. Хилевич Судді: С.В.Боймиструк С.О.Гордійчук