Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/17114/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/17114/23 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Коваля М.П., суддів - Турецької І.О., - Джабурія О.В., за участю: секретаря судового засідання - Тимінської Д.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року про вжиття заходів забезпечення позову по справі за позовом Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державного підприємства "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування наказів, - В С Т А Н О В И В: У липні 2023 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державного підприємства "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України, в якому позивач просить суд: - визнати протиправним та скасувати пункти 4 та 5 Наказу Міністерства Юстиції України № 1189/5 від 31.03.2023 р., яким задоволено скаргу Акціонерного товариства "Мегабанк"; - визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства Юстиції України № 1290/5 від 10 квітня 2023 року про виключення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 з переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 03 травня 2022 року № 1706/5 (зі змінами). Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року відмовлено у забезпеченні позову шляхом зупинення дії пунктів 1 та 2 наказу Міністерства юстиції України № 1290/5 від 10.04.2023 року та зобов`язання ДП "Національні і інформаційні системи" поновити приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 26 жовтня 2023 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача, у якій заявник, з урахування уточнень до заяви про забезпечення позову, просив забезпечити позов шляхом заборони Вищій кваліфікаційній комісії нотаріату при Міністерстві України розгляд подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 . В обґрунтування заяви заявник посилався на очевидність протиправності оскаржуваного наказу Міністерства Юстиції України № 1189/5 від 31.03.2023 р., яким задоволено скаргу Акціонерного товариства «Мегабанк» вважаючи, що оскаржуваний наказ, фактично зводиться до встановлення порушень правил здійснення нотаріальної діяльності, проте Мінюст не має права оцінювати нотаріальної дії, про що свідчить судова практика Верховного Суду. Крім того, заявник також вказував, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, оскільки на 30 жовтня 2023 року було призначено розгляд подання щодо анулювання свідоцтва позивача про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року, з урахуванням ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року про виправлення описки, заяву представника Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі № 420/17114/23. Заборонено Вищій кваліфікаційній комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України розгляд подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, Міністерство юстиції України звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій вважаю оскаржувану ухвалу необґрунтованою та прийнятою з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати оскаржувану ухвалу про забезпечення позову та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні заяви приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовити. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що заявником не наведено та не надано жодних належних доказів того, що невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення або ж ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він має намір звернутися. В свою чергу, апелянт вказує, що судом першої інстанції не наведено мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам га інтересам позивача, а також не вказано, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав заявника, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними. Апелянт вважає, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом, при цьому шляхом задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд втручається у дискреційні повноваження Міністерства юстиції України. Апелянт зазначає, що незаконність аналогічної вимоги про забезпечення позову аналогічного змісту, вже було неодноразово встановлено постановами апеляційного суду по справам №420/6849/23, №420/14979/23 та №420/22982/23 На думку апелянта, неодноразове звернення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 із заявами про застосування заходів забезпечення позовів, як стосуються того ж предмету позову є зловживанням процесуальними правами, що всупереч вимогам процесуального права залишилося поза увагою та оцінкою суду під час постановленні оскаржуваної ухвали. В судове засідання 20.12.2023 року ОСОБА_1 та його представник не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. Від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване тим, що адвокат Брагарчук О.В. зайнята в іншій справі №504/3512/21 та представляє інтереси обвинуваченого ОСОБА_2 , на підтвердження чого надала відповідний ордер. Разом з тим, з наданої заявником до суду виписки з сайту «Судова влада» вбачається, що адвокат Брагарчук О.В. відсутня у переліку учасників справи №504/3512/21, натомість у справі №504/3512/21 приймає участь захисник Нікітіна Г.Е. З огляду на викладене, враховуючи відсутність інших доказів зайнятості адвоката, колегія суддів на місці ухвалила визнати неявку в судове засідання представника ОСОБА_1. неповажною, слухати справу за її відсутності та відмовити у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи. Крім того, у судове засідання 20.12.2023 року, з огляду на технічну несправність системи відеоконференцзв`язку, що підтверджено відповідним актом, не з`явилась представник Міністерства юстиції України, належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання. Враховуючи, що відповідно до положень ч.5 ст. 195 КАС України, колегія суддів на місці ухвалила слухати справу за відсутності представника апелянта. Відповідно до вимог ч.4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Вирішуючи питання про необхідність та доцільність вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що огляду на порядок подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та враховуючи, що предметом заявленого спору є правомірність наказу відповідача в частині направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю позивача, то суд вважає, що обґрунтованими та доведеними обставини, що невжиття заявлених позивачем заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Також суд першої інстанції зазначив, що вказаний захід забезпечення адміністративного позову, обґрунтованість якого встановлена вище, відповідає предмету адміністративного позову, є співмірним, та, водночас, вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямований лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача. Відповідно до вимог частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи може вжити визначені цією статтею заходи забезпечення адміністративного позову. Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: - невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачем за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або - очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС). Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Ці підстави є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними. При цьому колегія суддів враховує висновки щодо застосування норм права, викладені зокрема у постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року (справа №826/9263/17). Згідно пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами. Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 800/521/17, позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. Колегія суддів зазначає, що предметом адміністративного позову є визнання протиправним та скасування пунктів 4 та 5 Наказу Міністерства Юстиції України № 1189/5 від 31.03.2023 р. (яким зокрема направлено до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1), визнання протиправним та скасування Наказу Міністерства Юстиції України № 1290/5 від 10 квітня 2023 року про виключення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 з переліку нотаріусів, якими в умовах воєнного стану вчиняються нотаріальні дії щодо цінного майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 03 травня 2022 року № 1706/5 (зі змінами). При цьому, забезпечуючи позов, суд першої інстанції заборонено Вищій кваліфікаційній комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України розгляд подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1. Таким чином, забезпечення позову шляхом заборони Вищій кваліфікаційній комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України розгляд подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1, без визначення судом жодних строкових обмежень такої заборони, може вважатися вирішенням спору по суті. Колегія суддів зауважує, що вищевказані вимоги є предметом розгляду справи по суті, а тому, встановлення обставин законності пункту 5 наказу № 1189/5 від 31.03.2023 р., його оцінка повинна бути надана судом з урахуванням доказів та посилань, якими обґрунтовує відповідач свої заперечення та пояснення інших учасників справи, при розгляді справи по суті. Апеляційний суд також зауважує, що Вища кваліфікаційна комісія нотаріату при Міністерстві юстиції України має дискреційні повноваження в частині розгляду подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1. Так, згідно п. 12 Порядку внесення Міністерством юстиції України, територіальними органами Міністерства юстиції або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.07.2011 № 1904/5 (далі - Порядок № 1904/5), за результатами розгляду Подання Комісія може ухвалити одне з таких рішень: про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; про відмову в анулюванні свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. У відповідності до п.14 Порядку № 1904/517, на підставі рішення Комісії про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю видається відповідний наказ Міністерства юстиції України. Згідно п.17 Порядку № 1904/517, рішення Комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку. Слід зазначити, що відповідно до п. 10 Порядку № 1904/517, у разі відсутності безспірного підтвердження факту порушення закону Комісія відхиляє Подання. У разі відсутності необхідної інформації стосовно обставин, викладених у Поданні, або наявності додаткових відомостей Комісія може перенести розгляд питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю до вирішення зазначених питань або повернути на доопрацювання до визначеного департаменту Мін`юсту, територіального органу Міністерства юстиції, Нотаріальної палати України, але не більше ніж на тридцять днів з дня його надходження та з урахуванням строку, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 29-1 Закону. Колегія суддів зазначає, що розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату подання про анулювання свідоцтва позивача про право на зайняття нотаріальною діяльністю, за умови того, що згідно Порядку № 1904/517 Комісія наділена дискреційними повноваженнями, і може відхилити подання, перенести розгляд питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, а також може прийняти рішення про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю або про відмову у такому анулюванні, враховуючи що станом на час розгляду судом клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову сторонам по справі його результат не відомий, не свідчать про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача чи про подальшу неможливість захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів або необхідність докладання значних зусиль та витрат для їх відновлення При цьому суд вважає за необхідне наголосити, що навіть у разі прийняття Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату рішення про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, таке рішення не є остаточним, оскільки воно реалізується виданням відповідного наказу Міністерства юстиції України, а також може бути оскаржено до суду у встановленому законом порядку, тобто доводи заявника щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі фактично є передчасними. Крім того, колегія суддів зазначає, що внесення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, як і розгляд вказаного подання, згідно до вимог Порядку № 1904/517 відноситься до повноважень відповідних суб`єктів владних повноважень, з огляду на що втручання до їх дискреційних повноважень з метою заборони здійснювати певні дії, які відносяться до їх компетенції, повинно бути належним чином мотивоване при поданні заяви про забезпечення позову. Щодо посилань позивача на очевидність протиправності оскаржуваного наказу Міністерства Юстиції України № 1189/5 від 31.03.2023 р., колегія суддів зазначає, що у цій справі ознаки протиправності оскаржуваного рішення відповідача не є очевидними, а фактичні обставини справи підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті. Сам собою факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом в постанові від 10 червня 2021 року в справі №640/21960/20. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. Разом з тим, за умови відсутності належних, допустимих та достатніх доказів настання події, яка спричинить порушення прав заявника, посилання на відсутність ефективного захисту його прав є неспроможними. Крім того, колегія суддів повторно наголошує, що до заяви про забезпечення позову позивачем не надано жодних доказів, які б дали можливість суду встановити наявність чи відсутність обставин, які б вказували на очевидні ознаки протиправності дій відповідача. Водночас, у даному випадку, вирішення питання про забезпечення позову може трактуватись, як передчасне вирішення спірних правовідносин, в той час, коли суд апеляційної інстанції не здійснював дослідження та оцінку доказів та обставин, які стали підставою для вчинення оскаржуваних дій відповідача. Колегія суддів зазначає, що сама лише незгода позивача із діями суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову. Підтвердження факту вчинення таких порушень чи спростування цієї обставини може бути з`ясоване виключно в процесі розгляду справи по суті заявлених позовних вимог. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені у заяві про забезпечення позову доводи не свідчать про наявність законних та переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених статтею 151 КАС України. Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 292, 310, 312, 317, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року - задовольнити. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року про вжиття заходів забезпечення позову по справі за позовом Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державного підприємства "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування наказів - скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні заяви Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити у повному обсязі. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя: М.П. Коваль Суддя: І.О. Турецька Суддя: О.В. Джабурія