Постанова Дніпровський апеляційний суд № 236/4187/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9425/23 Справа № 236/4187/21 Суддя у 1-й інстанції - Фалін І.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2023 року м.Кривий Ріг Справа № 236/4187/21 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О. секретар судового засідання - Гладиш К.І. сторони: позивачка ОСОБА_1 , відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 вересня 2023 року, яке ухвалено суддею Фаліним І.Ю. та повне судове рішення складено 07 вересня 2023 року,- ВСТАНОВИВ: У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення недоотриманої спадщини у виді страхових виплат. В обґрунтування позову позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За життя мати позивачки перебувала на обліку та отримувала страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на втробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве Донецької області. Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 № 252-VIII, а також Закону України від 16.09.2014 № 1680- VII «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» м. Єнакієве Донецької області визнано тимчасово окупованою територією. Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на втробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве Донецької області було переміщено із зони проведення АТО та зареєстровано у м. Торецьку. На виконання рішення адміністративної комісії виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 01.11.2015, доведеного листом ВД Фонду від 20.11.2015 № 1492-03-2, з 01.12.2015 призупинено здійснення нарахування страхових виплат потерпілим на виробництві (членам їх сімей) у відділенні, яке переміщене на територію, що контролюється українською владою. Отже, особи з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, мають право на одержання страхових виплат за умови переміщення в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі і звернення до структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту та взяття на облік, має бути підтверджено довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Страхові виплати матері позивачки були припинені відповідним відділенням у зв`язку із закінченням терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи. В жовтні 2014 року мати позивачки ОСОБА_2 зверталася до Торецького міського відділення УВД ФССУ в Донецькій області, де отримала страхові виплати з жовтня 2014 року по 30.04.2015. З 01.05.2015 страхові виплати матері позиваки були припинені, та мати за життя не зверталася до робочих органів виконавчої дирекції Фонду з відповідною заявою про продовження страхових виплат, як внутрішньо переміщена особа. Однак вважає, що її мати, незважаючи на закінчення терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи, мала право на нарахування та виплату вказаних виплат, а вона, як спадкоємець після смерті матері, згідно ст. 1227 ЦК України має право на отримання цих виплат в порядку спадкування за законом. Посилаючись на викладене, просила суд визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Донецькій області щодо припинення щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності померлою ОСОБА_2 з 30.04.2015 по 04.05.2020; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити заборгованість недоотриманих страхових виплат померлої ОСОБА_2 з 30.04.2015 по 04.05.2020 на користь ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем за заповітом. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 вересня 2023 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на суми страхових виплат ОСОБА_2 за період з 01 травня 2015 року по 04 травня 2020 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити виплату спадкоємиці ОСОБА_3 сум страхових виплат за період з 01 травня 2015 року по 04 травня 2020 року, належних спадкодавцю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнуваньГоловного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 гривень 00 копійок. В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні заявлених позовних вимог відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що ОСОБА_2 , як внутрішньо переміщена особа, перебувала на обліку та отримувала щомісячні страхові виплати з жовтня 2014 року по квітень 2015 в Торецькому міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. Цим відділенням їй була виплачена заборгованість по страховим виплатам за 2014 рік. З 01 травня 2015 року щомісячні страхові виплати матері позивачки були припинені у зв`язку із закінченням терміну довідки внутрішньо переміщеної особи і по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 страхові виплати не нараховувались, оскільки ОСОБА_2 не зверталася із заявою про продовження страхових виплат до будь-якого відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України. Сторона відповідача вважає, що на час відкриття спадщини, спадкодавиці ОСОБА_2 не були нараховані та відповідно не належали страхові виплати, які б включались до складу спадщини. Наголошує на тому, що до складу спадкового майна входить лише призначена сума страхового відшкодування, а право на її призначення та виплату, згідно норм ст.1219 ЦК України до складу спадщини не входять. Також, вважає, що судом безпідставно стягнуто з відповідача на користь позивачки судові ваитрати у повному обсязі, адже позов задоволено частково. Крім того, наголошує на тому, що кошти Пенсійного фонду заборонено використовувати на цілі, не передбачені Законом. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи. Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16. У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи. Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, з наступних підстав. Як установлено судом і підтверджено матеріалами справи, позивачка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 22.04.1959. За життя мати позивачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Єнакієве Донецької області, що проживала в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на випадок своєї смерті зробила наступне розпорядження: з належного їй майна, з належної їй на праві особистої власності квартиру АДРЕСА_2 заповідала ОСОБА_1 , що підтверджується заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Єнакієвського міського нотаріального округу від 18.05.2006, зареєстрованого в реєстрі за № 1937. Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 28 жовтня 2020 року Жданівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Єнакієве Донецької області, в Україні, померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 62281556 від 30.10.2020 слідує, що приватним нотаріусом Панченко А.В. було зареєстровано спадкову справу, номер у Спадковому реєстрі 66670910, номер у нотаріуса 151/2020, спадкодавець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Єнакієве Донецької області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно листа Торецького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду у Донецькій області від 01.12.2020 № 37.01-03/1725 наданого на запит приватного нотаріуса Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Панченка А.В. слідує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходилась на обліку у Торецькому міському відділенні з 07.10.2014 по 30.04.2015. Станом на теперішній час будь-якої заборгованості перед померлою ОСОБА_2 у Торецькому міському відділенні немає. 01 березня 2021 року представником позивачки адвокатом Першиною І.М. на адресу Торецького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду у Донецькій області було направлено адвокатський запит з проханням повідомити чи знаходиться на обліку в Управлінні Фонду соціального страхування страхова справа ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 та з якої дати, та яка сума недоотриманих страхових виплат ОСОБА_2 складає на 01.03.2021. Згідно листа Торецького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду у Донецькій області від 04.03.2021 № 37.01-03/274, наданого на вказаний вище адвокатський запит представника позивачки адвоката Першиної І.М., слідує, що останній було відмовлено в наданні зазначеної інформації, посилаючись на ст ст. 11, 21 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про інформацію» від 13.01.2011 № 2938-VI, ст. 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI. Згідно спадкової справи, наданої на підставі ухвали суду від 20.12.2021 приватним нотаріусом Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Панченком А.В., слідує, що 30.10.2020 була відкрита спадкова справа № 151/2020 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . З заявою про прийняття спадщини за законом звернулась донька спадкодавця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Померла ОСОБА_2 залишила заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Єнакієвського міського нотаріального округу за яким належну їй на праві особистої власності квартиру АДРЕСА_2 заповідала ОСОБА_1 . Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , виходив з того, що померла мати позивачки ОСОБА_2 за життя мала право на нарахування та виплату страхових виплат за період з 01 травня 2015 року по 04 травня 2020 року, а тому спадкоємиця ОСОБА_1 , відповідно до положень статті 1227 ЦК України, має право на отримання страхових виплат в порядку спадкування за законом, але з урахуванням неможливості обчислення її розміру через ненадання відповідачем належних відомостей і, як наслідок, неможливості її стягнення за рішенням суду, ефективним способом захисту порушеного права в такому випадку буде саме визнання за позивачкою права на страхові виплати ОСОБА_2 за період з 01.05.2015 по 04.05.2020, та зобов`язання здійснити виплату саме спадкоємиці ОСОБА_1 сум страхових виплат за період з 01.05.2015 по 04.05.2020, належних спадкодавиці ОСОБА_2 . Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно достатті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбаченістаттею 608 ЦК України(стаття 1219 ЦК України). Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, якіналежали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України). Тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що: цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченоїЦК Українипроцедури оформлення спадщини; право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно достатті 1227 ЦК Українине поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положеньстатті 1217 ЦКза яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати. Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, відповідно доКонституції Українитаоснов законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на момент виникнення спірних правовідносин визначав Закон України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який з 01 січня 2015 року діє у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року№77-VII та має назву «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першоїстатті 21 Закону України №1105-ХІV(у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я, виплачуючи йому, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого. Згідно зістаттею 28 зазначеного Закону №1105-XIV грошовісуми, які згідно зі статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку, є страховими виплатами. Зазначені грошові суми складаються, зокрема, із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності. Статтею 40 вказаного Закону(у редакції до 01 січня 2015 року) передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №243/3505/16-ц (провадження №14-271цс18) вказано, що «підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України». Тому, припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положеньстатті 1227 ЦК Україниці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положеньстатті 1227 ЦК Україниці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємиця ОСОБА_1 , відповідно до положень статті 1227 ЦК України, має право на отримання страхових виплат у порядку спадкування за законом. Так, у постанові Верховного суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі справа №243/13575/19 (провадження №61-11268сво20), Об`єднана палата Касаційного цивільного суду відступила від висновків, викладених у постановах: від 26 лютого 2020 року у справі №243/2404/19-ц (провадження №61-20134св19); від 14 квітня 2020 року у справі №431/6232/18-ц (провадження №61-17311св19); від 09 грудня 2020 року у справі №243/9613/19-ц (провадження №61-7355св20); від 16 грудня 2020 року у справі №428/12730/19 (провадження №61-15863св20), ухвалених Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, зробивши висновок про те, що припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положеньстатті 1227 ЦК Україниці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Доводи апеляційної скарги про те, що до складу спадкового майна входить лише нарахована сума пенсійних виплат, яка не була одержана спадкодавцем, а право на її отримання та виплату згідно зі статтею 1219 ЦК України до складу спадщини не входить, колегією суддів до уваги не приймаються з вищенаведених підстав. Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (Конвенцію ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відповідач перешкоджає реалізації права позивачки, як власниці майна в порядку спадкування, на отримання недоотриманих страхових виплат після померлої матері, оскільки припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат, у зв?язку з чим суд першої інстанції встановивши обставини справи, дійшов вірного висновку про те, що ефективним способом захисту порушеного права позивачки буде визнання за позивачкою права на страхові виплати ОСОБА_2 за період з 01.05.2015 по 04.05.2020, та зобов`язання здійснити виплату спадкоємицю ОСОБА_1 сум страхових виплат за період з 01.05.2015 по 04.05.2020, належних спадкодавиці ОСОБА_2 . Доводи ж апеляційної скарги про те, що судом безпідставно стягнуто з відповідача на користь позивачки судові витрати у повному обсязі, адже позов задоволено частково, колегією суддів не приймаються, оскільки суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 лише в частині визначення спірного періоду - з 01.05.2015 по 04.05.2020, тоді як судовий збір сплачено за позовні вимоги щодо визнання за позивачкою права на страхові виплати ОСОБА_2 та зобов`язання здійснити їх виплату спадкоємиці ОСОБА_1 , й ці вимоги задоволено у повному обсязі. Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції. Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 вересня 2023 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повне судове рішення складено 20 грудня 2023 року. Головуючий: Судді: