Постанова 4803 № 243/13451/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2758/23 Справа № 243/13451/21 Суддя у 1-й інстанції - Старовецький В.І. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 травня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді АгєєваО.В., суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І., за участю секретаря судового засідання Шумило І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №243/13451/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, з апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування в Донецькій області на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2022 року ухвалене у складі судді Старовецького В.І.,- ВСТАНОВИВ: В грудні 2021 ОСОБА_1 звернулась до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. В обґрунтування зазначила, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя ОСОБА_2 перебувала на постійному обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Єнакієве Донецької області (далі Відділення) та отримувала страхові виплати. З червня 2014 року м. Єнакієве знаходиться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Нарахування та виплату зазначених страхових виплат ОСОБА_2 було припинено з 01 жовтня 2015 року, що підтверджується листом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Донецькій області в якому в обґрунтування припинення страхових виплат Управління посилається на те, що сплив термін дії довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 . Оскільки ОСОБА_2 не звернулась до Управління то, на думку відповідача, вона не реалізувала своє право на продовження отримання страхових виплат з 01 жовтня 2015 року. Вказує на те, що у наслідок цього збігу обставин ОСОБА_2 у період з 01 жовтня 2015 року по 04 травня 2021 року залишалась соціально незахищеною, а Фонд соціального страхування України не нараховував їй належні страхові виплати з підстав, не зазначених у ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а з дискримінаційних мотивів за ознакою місця проживання. У зв`язку з цим не нарахування страхових виплат ОСОБА_2 є незаконним, а тому такі виплати мають бути нараховані та сплачені її спадкоємцю позивачу ОСОБА_1 . З огляду на викладене просила суд визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо припинення нарахування ОСОБА_2 страхових виплат з 01 жовтня 2015 року, зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати й виплатити ОСОБА_1 не виплачені належні ОСОБА_2 страхові виплати за період з 01 жовтня 2015 року по 04 травня 2021 року з коригуванням у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці». Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17 грудня 2022 року позовні вимоги задоволено частково - визнано протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо припинення нарахування ОСОБА_2 страхових виплат з 01 жовтня 2015 року. Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 не виплачені належні ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , страхові виплати за період з 01 жовтня 2015 року по 04 травня 2021 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати ухваливши рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що на час відкриття спадщини спадкодавцю ОСОБА_2 не були нараховані та не належали страхові виплати, які б включались до складу спадщини. Право на відшкодування у зв`язку з трудовим каліцтвом не входить до складу спадщини. Право на нараховані за життя суми відшкодування у зв`язку з трудовим каліцтвом, а не отримані спадкодавцем входять до складу спадщини за умови, що на час відкриття спадщини відсутні члені сім`ї спадкодавця. ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто понад п`ять років від дати прийняття Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області рішення про припинення виплати щомісячної грошової суми у разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, а отже позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець, не має права на те, що за життя спадкодавця йому не нараховувалось і спадкодавець дій відповідача не оскаржував. Позивачем було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила рішення суду залишити без змін, а скаргу без задоволення. В обґрунтування зазначила, що відповідач незаконно припинив страхові виплати ОСОБА_2 , що свідчить про вину відповідача у несвоєчасній виплаті зазначених сум. Припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем, не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Так, ОСОБА_2 перебувала на постійному обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Єнакієве Донецької області та отримувала страхові виплати до їх незаконного припинення відповідачем. Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити. Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасника справи, який не з`явився в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апелянт оскаржує судове рішення у частині позовних вимог, які було задоволено. Таким чином, у іншій частині судове рішення не переглядається. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про смерть серії № НОМЕР_1 виданого Святошинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 22 липня 2021 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Єнакієве, Донецької області померла ОСОБА_2 . Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №68032901 від 24 липня 2021 року було зареєстровано спадкову справу після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті її матері ОСОБА_2 . Відповідно до вказаного свідоцтва, спадщина на яку воно видане, складається із недоотриманої за життя ОСОБА_2 пенсії у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області. З листа Дружківського міського відділення ФССУ в Донецькій області, наданого на запит державного нотаріуса від 02.08.2021 року вбачається, що Дружківське міське відділення управління з 01.01.2018 року прийняло виконання статутних завдань Єнакіївського міського відділення, та відповідно нараховані, але не виплачені суми страхових виплат ОСОБА_2 для оформлення свідоцтва на право на спадщину відсутні. Відповідно до відповіді Управління виконавчої дирекції ФССН в Донецькій області від 22.11.2021 року, наданого на адвокатський запит, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за статистичними даними інформаційно-аналітичної системи Фонду перебувала на постійному обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Єнакієве Донецької області. ОСОБА_2 з травня 2014 року по вересень 2015 року включно отримувала щомісячні страхові виплати у Бахмутському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, як внутрішньо переміщена особа. З жовтня 2015 року ОСОБА_2 нарахування та виплата страхових виплат припинено. Починаючи з жовтня 2015 року ОСОБА_2 , як внутрішньо переміщена особа, із заявою про продовження страхових виплат до будь-якого відділення, яке перемістилось на територію підконтрольній українській владі не зверталася, у зв`язку з чим нарахування страхових виплат не здійснювалось, тому недоотримані виплати відсутні. Відповідно до інформації Управління виконавчої дирекції ФССН в Донецькій області, наданої на виконання ухвали Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01.08.2022 року, ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , у період з жовтня 2015 року по 04 травня 2015 року страхові виплати не нараховувались та не виплачувались. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 страхові виплати були призначені пожиттєво, тому остання мала право на нарахування та виплату страхових виплат незалежно від звернення до робочих груп Фонду про продовження виплат. ОСОБА_2 за життя право на отримання страхових виплат не втратила, тому позивач як спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК Українимає право на отримання страхових виплат в порядку спадкування за законом. Апеляційний суд погоджується з таким висновком та зазначає наступне. Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загально обов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, відповідно до Конституції України та основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на момент виникнення спірних правовідносин визначав Закон України від 23 вересня 1999 року «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який з 01 січня 2015 року діє у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року та має назву «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 21 Закону України №1105-ХІV(у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я, виплачуючи йому, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого. Згідно зі статтею 28 зазначеного Закону грошовісуми, які згідно зі статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку, є страховими виплатами. Зазначені грошові суми складаються, зокрема, із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності. Статтею 40 вказаного Закону(у редакції до 01 січня 2015 року) передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №243/3505/16-ц (провадження №14-271цс18) вказано, що «підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України». Тому припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227ЦК Україниці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Суд першої інстанції вірно зазначив, що припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК Україниці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК Українимає право на отримання страхових виплат у порядку спадкування за законом. Зазначений висновок узгоджується із позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19. Частиною 4 статті 263 ЦПК Українивизначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З огляду на зазначене вище, спадкодавець ОСОБА_2 мала право на нарахування та виплату страхових виплат не залежно від звернення до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території, Відповідно до статті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608ЦК України(стаття 1219 ЦК України). Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України). Тлумачення статті 1227ЦК Українисвідчить, що: - цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК Українипроцедури оформлення спадщини; - право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227ЦК Українине поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; - право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати. З огляду на зазначене вище, спадкодавець ОСОБА_2 мала право на нарахування та виплату страхових виплат не залежно від звернення до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території, а тому спадкоємець ОСОБА_1 відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на нарахування страхових виплат. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність правових висновків суду, зводяться до переоцінки доказів та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2022 року немає. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає. Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області залишити без задоволення. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду. Судді: Повне судове рішення складено 10 травня 2023 року. Головуючий суддя: О.В. Агєєв