Постанова 4851 № 440/13772/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2023 р.Справа № 440/13772/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Спаскіна О.А. , П`янової Я.В. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 р. (ухвалене суддею Слободянюк Н.І.) по справі № 440/13772/23 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов, ВСТАНОВИВ: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (в подальшому ГУПФУ в Полтавській області) звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просило: визнати незаконною та скасувати постанову про накладення штрафу від 20.07.2023 р. у розмірі 5100 грн., винесеної у виконавчому провадженні № 71367328 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ніколенком С.В.; визнати незаконною та скасувати постанову про накладення штрафу від 04.09.2023 р. у розмірі 10200 грн., винесеної у виконавчому провадженні № 71367328 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ніколенком С.В. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 р. у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. У судове засідання учасники справи не з`явилися, своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося. Згідно із ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Судовим розглядом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2021 р. у справі № 440/1155/21, яке згідно із відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень набрало законної сили 24.04.2021 р., адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУПФУ в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення відділу перерахунків пенсій № 2 управління пенсійного забезпечення ГУПФУ в Полтавській області від 18.12.2020 р. № 247; зобов`язано ГУПФУ в Полтавській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в ВАТ "Квіти Кременчука" з 01.03.1995 р. по 28.02.2000 р.; зобов`язано ГУПФУ в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 20.10.2020 р., з урахуванням періоду роботи в ВАТ "Квіти Кременчука" з 01.03.1995 р. по 28.02.2000 р., з урахуванням проведених виплат; в інший частині позовних вимог відмовлено. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 р. виправлено описку у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2021 р, а саме: абзац двадцять сьомий мотивувальної частини рішення суду та абзац четвертий резолютивної частини рішення суду після слів "з урахуванням періоду роботи в ВАТ "Квіти Кременчука" з 1 березня 1995 року по 28 лютого 2000 року." доповнено словами - "на підставі довідки № 22/10 від 22 жовтня 2020 р.". 05.04.2022 р. Полтавським окружним адміністративним судом виданий виконавчий лист у справі № 440/1155/21, яким зобов`язано ГУПФУ в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 20.10.2020 р., з урахуванням періоду роботи в ВАТ "Квіти Кременчука" з 01.03.1995 р. по 28.02.2000 р., з урахуванням проведених виплат. Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ніколенком С. В. від 23.03.2023 р. відкрито виконавче провадження № 71367328 з примусового виконання виконавчого листа № 440/1155/21, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 05.04.2022 р. про зобов`язання ГУПФУ в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 20.10.2020 р., з урахуванням періоду роботи в ВАТ "Квіти Кременчука" з 01.03.1995 р. по 28.02.2000 р., з урахуванням проведених виплат.. У пункті 2 вказаної постанови зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. 20.07.2023 р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ніколенком Станіславом Васильовичем у виконавчому провадженні № 71367328 винесено постанову про накладення ГУПФУ в Полтавській області на штрафу за невиконання рішення суду в розмірі 5100 грн. 04.09.2023 р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ніколенком С.В. у виконавчому провадженні № 71367328 винесено постанову про накладення штрафу, якою на боржника: ГУПФУ в Полтавській області, за невиконання рішення суду накладено штраф на користь держави в сумі 10200 грн. Не погоджуючись із вищевказаними постановами відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані постанови відповідача обґрунтовані, у зв`язку з чим не підлягають скасуванню, так як боржником у встановлений державним виконавцем строк не виконано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2021 р. у справі № 440/1155/21 без поважних причин. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» (в подальшому Закон № 1404-VIII), примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Частиною 1 статті 13 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом ( п. п. 1, 16 ч. 3, ч. 4 ст. 18 Закону № 1404-VIII). Частиною 4 статті 19 Закону № 1404-VIII встановлено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). Згідно із ч. 1 ст. 63 Закону №1404-VIIІ, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIIІ, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Згідно із ч. 3 ст. 63 Закону №1404-VIIІ, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Статтею 75 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Судовим розглядом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2021 р. у справі № 440/1155/21, на виконання якого видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження № 71367328 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 20.10.2020 р., з урахуванням періоду роботи в ВАТ "Квіти Кременчука" з 01.03.1995 р. по 28.02.2000 р., з урахуванням проведених виплат. Постанова про відкриття виконавчого провадження № 71367328 від 23.03.2023 р. з примусового виконання виконавчого листа № 440/1155/21, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 05.04.2022 р., якою, зокрема, ГУПФУ у Полтавській області зобов`язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, отримана боржником 30.03.2023 р. (вх. № 1248/14), що підтверджується відміткою на штампі вхідної кореспонденції ГУПФУ у Полтавській області. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавської області № 1600-0306-5/24690 від 05.04.2023 р. (вх. №3514 від 11.04.2023 р.) Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомлено про те, що період роботи ОСОБА_1 в ВАТ "Квіти Кременчука" з 01.03.1995 р. по 28.02.2000 р. враховано до його страхового стажу при призначенні пенсії та покладені судом зобов`язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 виконані управлінням в межах покладених на управління повноважень, а тому судове рішення відповідачем виконано в повному обсязі до відкриття виконавчого провадження № 71367328 та вказане виконавче провадження підлягає закінченню. Проте, перерахунок пенсії ОСОБА_1 здійснено лише 01.09.2023 р., що підтверджується протоколом перерахунку пенсії, тобто, з порушенням строку, встановленого державним виконавцем. ГУПФУ у Полтавській області ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів поважності причин невиконання перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 20.10.2020 р., з урахуванням періоду його роботи в ВАТ "Квіти Кременчука" з 01.03.1995 р. по 28.02.2000 р. у встановлений державним виконавцем строк (протягом 10 робочих днів). Крім того, позивачем не надано ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції доказів здійснення ОСОБА_1 виплати перерахованої з 20.12. 2020 р. пенсії, згідно із протоколом перерахунку пенсії від 01.09.2023 р. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані постанови обґрунтовані, у зв`язку з чим не підлягають скасуванню, оскільки ГУПФУ у Полтавській області рішення суду не виконано без поважних причин, що є підставою для вжиття державним виконавцем дій, встановлених Законом № 1404-VIII, а саме, накладення штрафу. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 р. по справі № 440/13772/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді О.А. Спаскін Я.В. П`янова