Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/4186/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 липня 2023 р.Справа № 440/4186/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Курило Л.В. , Рєзнікової С.С. , за участю секретаря судового засідання Реброва А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2023, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 11.05.23 року по справі № 440/4186/23 за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Позивач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа ОСОБА_1 , в якому просив суд: - визнати протиправною та скасувати постанову від 24.02.2023 про накладення штрафу, винесену при здійсненні виконавчого провадження №65758837. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що причиною невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 у справі № 440/6529/20 була і є відсутність коштів, за рахунок яких таке рішення можливо було б виконати, про що боржник повідомляв державного виконавця та надавав належні докази у підтвердження цього. Однак, не зважаючи на ці обставини, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 у справі №440/6529/20 накладено штраф. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2023 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин. Вживаючи в межах повноважень заходів для виконання судового рішення, боржником направлено листи до головного розпорядника коштів про виділення додаткових асигнувань, проте кошті не виділено. В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином. Враховуючи особиливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, зокрема передбаченої ч. 7 ст. 287 КАС України, колегія суддів вважає, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ч. 2 ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України). Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеоляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 у справі №440/6529/20 позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо нарахування та виплати судді Лениніського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 червня 2020 року по 30 червня 2020 року включно із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області провести перерахунок суддівської винагороди судді Лениніського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 за період з 1 червня 2020 року по 30 червня 2020 року включно, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів. 19.05.2021 Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №440/6529/20 про зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області провести перерахунок суддівської винагороди судді Лениніського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 за період з 1 червня 2020 року по 30 червня 2020 року включно, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових платежів. 10.06.2021 стягувач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) із заявою, у якій просив відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №440/6529/20 від 19.05.2021. 11.06.2021 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Лукмаслом М.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №65758837, якою відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №440/6529/20, виданого 19.05.2021 Полтавським окружним адміністративним судом. Боржнику встановлено строк для виконання рішення суду протягом десяти робочих днів. ТУ ДСА України в Полтавській області звернулось до головного державного виконавця з листом від 01.07.2021 №03/2969/2021-вих, у якому повідомило, що рішення суду боржником виконано в частині проведення розрахунку суми, яка підлягає до виплати, а саме, здійснено розрахунок належної до виплати стягувачу суми у розмірі 39773,30 грн, проте за відсутності відповідного бюджетного фінансування рішення суду залишається невиконаним в частині нарахування та виплати коштів стягувачу. При цьому, управління звернулось до Державної судової адміністрації України як головного розпорядника коштів з листом про виділення додаткових коштів для виконання судового рішення. У зв`язку з цим, управління просило визнати поважною причину невиконання (повного) виконавчого документа протягом строку встановленого постановою про відкриття виконавчого провадження від 11.06.2021, у зв`язку з частковим виконанням виконавчого документа утриматись від накладення штрафу на боржника. 19.11.2021 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Благадиром Д.Г. прийнято постанову про накладення штрафу ВП №65758837, якою за невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений виконавцем строк накладено на боржника штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн та зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів, а також попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. У подальшому, 24.02.2023 головний державний виконавець Благадир Д.Г. за невиконання рішення суду повторно постановою про накладення штрафу ВП №65758837 наклав на боржника штраф на користь держави у розмірі 10200,00 грн та зобов`язав боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів, а також попередив про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. Не погодившись з постановою державного виконавця від 24.02.2023 ВП №65758837 про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн, позивач звернувся до суду з позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необгрунтованості. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа). Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад як, зокрема обов`язковість виконання рішень (ст. 2 вказаного Закону). Як визначено п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". На підставі ч.1 ст.18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною шостою статті 26 Закону №1404 визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). Згідно ч.1 ст. 63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону №1404 у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. На підставі ч. 1 ст. 75 Закону №1404 у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. Таким чином, накладення штрафу на боржника державним виконавцем можливо тільки за відсутності поважних причин невиконання рішення. Поважними, в розумінні наведених норм Закону, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Отже, якщо рішення не виконується, державний виконавець, в разі зазначення причин невиконання боржником, зобов`язаний проаналізувати вказані причини на предмет їх поважності. Лише після аналізу вказаних боржником причин та встановлення відсутності їх поважності у державного виконавця виникають підстави для накладення штрафу за невиконання без поважних причин боржником рішення. ТУ ДСА України в Харківській області обґрунтовує поважність причин неможливістю виконання судового рішення з огляду на відсутність відповідних бюджетних асигнувань з боку розпорядника коштів. Повноваження ТУ ДСА України у Полтавській області визначаються положеннями статей 154 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Положенням про Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області. Частиною третьою статті 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення судів, крім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів. Пунктом четвертим частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI визначено, що головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством. Відповідно до положень ст. ст. З, 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення виключно в рамках бюджетного періоду, який становить один календарний рік який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Згідно з частиною першою статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань. Таким чином, ТУ ДСА України в Полтавській області здійснює всі нарахування і виплати лише у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, який затверджує Державна судова адміністрація України. Матеріалами справи встановлено, що Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області, в межах своєї компетенції, проведено розрахунок суми, яка підлягає виплаті стягувачу за судовим рішенням у справі №440/6529/20, що підтверджується відповідним розрахунком. Розмір її становить 39773,30 грн., в т.ч. 7159,19 грн. -податок з доходів фізичних осіб (18%), 596,60 грн. - військовий збір (1,5%), 552,48 грн. - єдиний соціальний внесок. Постановою КМУ від 03 серпня 2011 року №845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (далі Порядок). Пункт 25 Порядку передбачає, що безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку. У разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому пункти 24-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми. Судом встановлено, що позивач листом від 01.07.2021, від 07.12.2021, 19.01.2022, 10.02.2022 повідомляв відповідача, що виконання судового рішення здійснюється виключно в порядку передбаченому чинним законодавством України, інших наявних способів, які б могли бути спрямовані ДСА України на виконання рішення суду, у боржника відсутні. Невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що накладення штрафу за невиконання рішення, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. Тобто, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути прийнята лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. При цьому визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними, в розумінні наведених норм Закону України "Про виконавче провадження", можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення. Аналогічні висновки містять постанови Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №824/308/20-а, від 08.07.2021 у справі №640/11833/19. Таким чином, відповідач, відповідно до статей 63 та 75 Закону України "Про виконавче провадження" повинен був проаналізувати вказані боржником причини невиконання судового рішення, і лише після встановлення неповажності вказаних причин мав право накладати штраф. Колегія суддів зазначає, що в оскаржуваній постанові не міститься аналіз вказаних боржником причин невиконання рішення суду. Також слід зазначити, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Аналогічні висновки містить постанова Верховного суду від 18 червня 2019 року у справі №826/721/16, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. Приймаючи спірну постанову від 24.02.2023 ВП № 65758837 про накладення штрафу, державний виконавець жодним чином не здійснив перевірку наданих ТУ ДСА України в Полтавській області обґрунтувань щодо об`єктивної не можливості виконання рішення суду. Державний виконавець обмежився лише констатуванням факту не виконання рішення суду в частині виплати боргу. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова від 24.02.2023 ВП № 65758837 про накладення штрафу є не обґрунтованою, передчасною та прийнятою без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не досліджено в повній мірі причини невиконання вищевказаного судового рішення позивачем, що свідчить про відсутність обґрунтованих підстав для прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу, оскільки виконання рішення суду не може ставитись у залежність лише від волі та/або бажання боржника щодо такого виконання, а й повинно бути оцінено виконавчою службою на предмет наявності об`єктивних можливостей та відповідного законодавчого регулювання такого виконання. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області задовольнити. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2023 по справі № 440/4186/23 скасувати. Прийняти постанову, якою адміністративний позов Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 24.02.2023 про накладення штрафу за невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 у справі №440/6529/20 у виконавчому провадженні №65758837. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді Л.В. Курило С.С. Рєзнікова Повний текст постанови складено 19.07.2023 року