Постанова 4851 № 520/8691/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2025 р. Справа № 520/8691/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2025, головуючий суддя І інстанції: Лук`яненко М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 03.07.25 по справі № 520/8691/25 за позовом ОСОБА_1 до Комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 10 лютого 2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; - зобов`язати Комісію з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 10 лютого 2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства про надання відстрочки; - стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, а саме: судовий збір в розмірі 1211,20 грн; витрати на надання професійної правової допомоги в розмірі 20 000, 00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є науково-педагогічним працівником вищого навчального закладу, має науковий ступінь і працює за основним місцем роботи на посаді старшого викладача кафедри управління проєктами в інформаційних технологіях Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». Позивачем подано заяву на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та засвідчені копії документів, що підтверджують право на відстрочку, засобами поштового зв`язку. Проте, подану заяву відповідачем не розглянуто, що, на думку позивача, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача щодо нерозгляду по суті заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та неприйняття відповідного рішення за результатами її розгляду. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 10 лютого 2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зобов`язано Комісію з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 10 лютого 2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з прийняттям відповідного рішення за результатами її розгляду. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення у частині відмовлених позовних вимог та прийняти в цій частині нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що позивач (Скаржник) є науково-педагогічним працівником закладу вищої освіти, ним було долучено до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 10.02.2025 відповідні документи, а саме: засвідчена копія довідки № 66-01-14/750 від 30.01.2025 - засвідчує статус Позивача (Скаржника) як науково-педагогічного працівника вищого навчального закладу - Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», в якому працює за основним місцем роботи на посаді старшого викладача кафедри управління проєктами в інформаційних технологіях на ставку (0,75); засвідчені копії диплому серії НОМЕР_1 та додатку до нього - засвідчує наявність у позивача (скаржника) наукового ступеню - кандидата технічних наук зі спеціальності «інформаційні технології». Отже, документи, які долучались позивачем до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 10.02.2025, дійсно відповідають переліку документів, зазначених додатком 5 Порядку № 560, необхідних для підтвердження права на відстрочку на підставі пункту 2 частини 3 статті 23 Закону № 3543-ХІІ. Таким чином, з матеріалів судового провадження вбачається, що позивач є науково-педагогічним працівником закладу вищої освіти, а тому, відноситься до категорії військовозобов`язаних, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до положень пункту 2 частини 3 статті 23 Закону № 3543-ХІІ. Позивач вважає. що враховуючи наявний перелік документів, позивач (скаржник) дійсно має право на відстрочку на підставі пункту 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Натомість, незважаючи на те, що, як вважає позивач (скаржник), в межах судового розгляду даної справи ним було доведено належними доказами його право на відстрочку на підставі п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ, судом перщої інстанції не було взято це до уваги, та, відповідно, не застосовано норму, яка передбачає право Позивача (Скаржника) на відстрочку, а саме п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ. На переконання позивача, не застосувавши положення п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ, суд першої інстанції обрав неефективний спосіб захисту порушеного права позивача (скаржника) на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, що унеможливлює вирішення спору в межах даного судового процесу, у зв`язку з чим, позивач (скаржник) буде вимушений звернутись до суду з новою позовною заявою. Відповідач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, є науково-педагогічним працівником вищого навчального закладу, має науковий ступінь і працює за основним місцем роботи на посаді старшого викладача кафедри управління проєктами в інформаційних технологіях Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» на ставку (0,75), що підтверджується довідкою № 66-01-14/750 від 30.01.2025. ОСОБА_1 має науковий ступінь "кандидат технічних наук", що засвідчується дипломом кандидата наук серії НОМЕР_1 та додатком до нього. Факт трудової діяльності за вищевказаним місцем роботи також підтверджується витягами з наказів № 917 С від 20.09.2022, № 159 С від 01.02.2024, № 1493 С від 10.09.2024 та № 237 С від 06.02.2025, а також відповідними відмітками в трудовій книжці позивача. Відповідно до відомостей військово-облікового документу з інформаційної системи «Резерв+», позивач перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний в ІНФОРМАЦІЯ_1 . 03.06.2024 позивачем вперше засобами поштового зв`язку подано до відповідача заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з копіями документів, що підтверджують право на відстрочку, проте, відповіді на подану заяву позивачем отримано не було. У зв`язку з чим, 11.02.2025 позивач повторно подав засобами поштового зв`язку на ім`я голови комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про надання відстрочки від 10.02.2025 за формою, згідно додатку 4 Порядку № 560, з копіями документів, що підтверджують право на відстрочку відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону №3543-ХІІ. До вищезазначеної заяви позивачем долучено наступні документи:

1. Засвідчена копія паспорту ОСОБА_1 ;

2. Засвідчена копія ідентифікаційного номера ОСОБА_1 ;

3. Засвідчена копія Довідки № 66-01-14/750 від 30.01.2025;

4. Засвідчена копія диплому серії НОМЕР_1 ;

5. Засвідчена копія додатку до диплому серії НОМЕР_1 ;

6. Засвідчена копія витягів з наказів № 159 С від 01.02.2024 та № 1493 С від 10.09.2024;

7. Військово-обліковий документ з інформаційної системи «Резерв+» ОСОБА_1 . Згідно трекінгу поштового відправлення № 0405047682410 вбачається, що вищевказана заява була вручена за довіреністю представникам відповідача 18.02.2025. Проте, відповіді на вказану заяву позивачу надано не було. Доказів протилежного матеріали справи не містять та вказаного відповідачем не спростовано. 11.03.2025 представником позивача направлено до відповідача адвокатський запит за вих. № 06-11/03-25 від 11.03.2025, в якому останній просив надати інформацію про стадію розгляду заяви позивача та надати відповідь у встановлений Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" строк. Відповідно до трекінгу поштового відправлення № 0405000187585 вищевказаний адвокатський запит було вручено за довіреністю 18.03.2025. Однак, відповіді на адвокатський запит відповідачем також не надано. Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяви від 10 лютого 2025 року про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, звернувся з даним позовом до суду. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, про задоволення позовних вимог в цій частині позову шляхом визнання протиправною бездіяльність Комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 10 лютого 2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Крім того, суд першої інстанції, дійшов висновку, що для належного та ефективного захисту порушених прав позивача необхідно зобов`язати відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 10 лютого 2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з прийняттям відповідного рішення за результатами її розгляду. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову з наступних підстав. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Згідно з ч.5 ст.22 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України. Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі по тексту Порядок №560) визначає: механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період; процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи; процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби. Згідно з п.56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Відповідно до п.57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації). Згідно з п.58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком

5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації. Відповідно до п.60 Порядок №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку

6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку

7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку. Тобто, за результатом розгляду заяви військовозобов`язаного приймається відповідне рішення. У даній справі, позивач 11.02.2025 звернувся до комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 з питання надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» із заявою від 10.02.2025 за формою, згідно додатку 4 Порядку №

560. До вищезазначеної заяви позивачем долучено наступні документи:

1. Засвідчена копія паспорту ОСОБА_1 ;

2. Засвідчена копія ідентифікаційного номера ОСОБА_1 ;

3. Засвідчена копія Довідки № 66-01-14/750 від 30.01.2025;

4. Засвідчена копія диплому серії НОМЕР_1 ;

5. Засвідчена копія додатку до диплому серії НОМЕР_1 ;

6. Засвідчена копія витягів з наказів № 159 С від 01.02.2024 та № 1493 С від 10.09.2024;

7. Військово-обліковий документ з інформаційної системи «Резерв+» ОСОБА_1 . Згідно трекінгу поштового відправлення № 0405047682410 вбачається, що вищевказана заява була вручена за довіреністю представнику відповідача 18.02.2025. Проте, відповіді на вказану заяву позивачу не надано. Доказів прийняття відповідачем рішення про задоволення або про відмову у задоволенні заяви позивача про відстрочку від призову на військову службу, матеріали справи не містять. Тобто, відповідачем не вирішено питання про задоволення або відмову у задоволенні заяви позивача. Отже, відповідного рішення за результатами розгляду заяви позивача про відстрочку від призову на військову службу відповідачем не було прийнято. За таких обставин, як було вірно зазначено судом першої інстанції відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нерозгляду заяви про відстрочку позивача, направленої засобами поштового зв`язку 11.02.2025 року. Щодо вимог зобов`язального характеру, колегія суддів зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Така правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08.11.2019 по справі № 227/3208/16-а. Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Судом не надається в межах даної справи оцінка викладеним у заяві позивача про надання відстрочки від проходження військової служби, оскільки розгляд поданих позивачем до відповідача разом із заявою документів є дискреційними повноваженнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що для належного та ефективного захисту порушених прав позивача та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, оскільки судом встановлено протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає у нерозгляді поданої заяви, необхідно зобов`язати відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 10 лютого 2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з прийняттям відповідного рішення за результатами її розгляду. Отже, у частині позовних вимог про зобов`язання відповідача прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства про надання відстрочки, суд першої інстанції правомірно відмовив, оскільки вказані позовні вимоги є передчасними, заявлені на майбутнє, адже заяву про надання відстрочки відповідачем по суті ще не розглянуто. Також, колегія суддів, звертає увагу на те, що зокрема, у рішенні Європейського Суду у справі "Леандер проти Швеції" від 26 березня 1987 року, серія А, № 116, § 74) зазначено, що свобода отримувати інформацію, про яку йдеться в пункті 2 статті 10 Конвенції, стосується передусім доступу до загальних джерел інформації і її основним призначенням є заборонити державі встановлювати будь-якій особі обмеження одержувати інформацію, яку інші особи бажають або можуть бажати повідомити цій особі. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 року по справі № 520/8691/25 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 по справі № 520/8691/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова