Постанова Північний апеляційний господарський суд № 925/817/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" грудня 2023 р. Справа №925/817/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Сітайло Л.Г. суддів: Буравльова С.І. Шапрана В.В. секретар судового засідання - Луцюк А.В. представники учасників справи у судове засідання не з`явились розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 26.09.2023 у справі №925/817/22 (суддя Скиба Г.Б.) за позовом Черкаського обласного центру зайнятості до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - громадянина ОСОБА_1 , про стягнення 41 233,78 грн, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються 01.09.2023 до Господарського суду Черкаської області від Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - ГУ ПФУ в Черкаській області) надійшли скарга, в яких скаржник просить суд: - визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області у справі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 16.08.2023 про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа від 24.07.2023 у справі №925/817/23 про стягнення з ГУ ПФУ в Черкаській області на користь Черкаського обласного центру зайнятості 2 481,00 грн судового збору; - визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області у справі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 16.08.2023 про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа від 24.07.2023 у справі №925/817/23 про стягнення з ГУ ПФУ в Черкаській області на користь Черкаського обласного центру зайнятості 44 123,78 грн, нарахованих та виплачених громадянину ОСОБА_1 , як допомога по безробіттю. В обґрунтування вищенаведених скарг відповідач посилається на те, що законодавець визначив спеціальні гарантії виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи за рахунок Державного бюджету, тому такі рішення підлягають виконанню не органами державної виконавчої служби, а органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Вважає, що державний виконавець, всупереч чинному законодавству України, неправомірно виніс постанови про відкриття виконавчих проваджень НОМЕР_2 та НОМЕР_1, а тому вказані постанови мають бути скасовані. Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26.09.2023 у справі №925/817/22 відмовлено у задоволенні скарг ГУ ПФУ в Черкаській області про визнання протиправними та скасування постанов головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 16.08.2023 про відкриття виконавчих проваджень НОМЕР_1 та НОМЕР_2. Постановляючи вищенаведену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бєлікова А.В. від 16.08.2023 про відкриття виконавчих проваджень НОМЕР_1 та НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчих листів від 24.07.2023 у справі №925/817/23 винесені відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" та в межах його повноважень, право боржника не було порушено, у зв`язку з чим дійшов висновку про відмову у задоволенні скарг. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, ГУ ПФУ в Черкаській області звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 26.09.2023 у справі №925/817/22 та ухвалити нове судове рішення, яким визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 16.08.2023 про відкриття виконавчих проваджень НОМЕР_1 та НОМЕР_2 з примусового виконання наказів №925/817/22, виданих Господарським судом Черкаської області 24.07.2023. В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на те, що непідвідомчість органам ДВС виконання рішення суду про стягнення коштів з боржника - державного органу, є тією підставою, яка виключає відкриття органами ДВС виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору. Разом із тим, державним виконавцем дані обставини проігноровано та винесено постанови від 16.08.2023 про відкриття виконавчих проваджень НОМЕР_1 та НОМЕР_2, чим порушено вимоги Закону України "Про виконавче провадження", а Господарським судом Черкаської області не надано належної оцінки зазначеним обставинам. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2023 апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Черкаській області у справі №925/817/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/817/22. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги ГУ ПФУ в Черкаській області на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 26.09.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №925/817/22. 23.10.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №925/817/22. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків. 16.11.2023, через систему "Електронний суд", скаржником подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №925/817/22. Розгляд апеляційної скарги ГУ ПФУ в Черкаській області на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 26.09.2023 у справі №925/817/22 призначено на 13.12.2023. Сторонам встановлено строк на подачу відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 08.12.2023. Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу Позивач та третя особа, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) своїм правом не скористалися, до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу не подали. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи 12.12.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на апеляційну скаргу, у яких останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Так, Відділ примусового виконання рішень зазначив, що боржник не є розпорядником бюджетних коштів, а виконання рішення суду не може бути виконане за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. При розгляді скарг, суд першої інстанції встановив, що стягувачем за виконавчим документом є державна установа (центр зайнятості), а боржником - державний орган (ПФУ). Дія Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не поширюється на правовідносини, що виникли між сторонами, а держава не виступає гарантом виконання зобов`язань за механізмами передбаченими Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників. Крім того, у запереченнях міститься клопотання про розгляд справи без участі представника Відділу примусового виконання рішень. Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання Сторони та третя особа своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені шляхом направлення ухвали від 27.11.2023 в електронні кабінети сторін та на адресу місцезнаходження третьої особи. Згідно з частинами 3, 6, 8 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. З 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, у зв`язку з чим, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі у добровільному порядку. На що також звертає увагу учасників процесу Верховний Суд у своїх ухвалах від 12.10.2022 у справі №910/14311/21, від 12.10.2022 у справі №910/14469/21, від 12.10.2022 у справі №922/2017/17. Крім того, Верховий Суд в ухвалі від 22.08.2022 у справі №916/2731/21 вказав, що відповідно до рішення Ради Суддів України від 05.08.2022, з метою підвищення рівня використання інструментів електронного судочинства під час відправлення правосуддя в умовах скрутного фінансового забезпечення судів, рекомендовано судам, зокрема у випадках, коли адвокат, нотаріус, приватний виконавець, арбітражний керуючій, судовий експерт, державний орган, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального секторів економіки, який бере участь у справі, не має офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі - вимагати зареєструвати таку офіційну електронну адресу для подальшого направлення судом процесуальних документів в електронній формі; виклики та повідомлення, обмін процесуальними документами з учасниками судових проваджень у першу чергу здійснювати за допомогою електронної пошти та/або з використанням вказаних учасниками судових проваджень мобільних телефонів (в тому числі й з використанням месенджерів, які дозволяють отримати інформацію про доставку відповідного повідомлення, процесуального документа, та отримати інформацію про їх прочитання). Закликано усіх учасників судових проваджень, зокрема - з розумним інтервалом часу цікавитися провадженням у їх справах, добросовісно користуватися належними процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки; зареєструвати електронну адресу в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; зареєструватися в підсистемі "Електронний кабінет" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи; використовувати функціонал "Електронного кабінету" для ознайомлення з поданими документами в електронній формі. Таким чином, сторони та третя особа повідомлені судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом належним чином, при цьому явка обов`язковою не визнавалась, а тому справа №925/817/22 розглядається за відсутності їх представників. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції Згідно зі статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина 1 статті 271 ГПК України). Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом Рішенням Господарського суду Черкаської області від 27.10.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 у справі №925/817/22, позов задоволено. Стягнуто з ГУ ПФУ в Черкаській області на користь Черкаського обласного центру зайнятості 44 123,78 грн, нарахованих та виплачених громадянину ОСОБА_1 , як допомога по безробіттю, та 2 481,00 грн судового збору. 24.07.2023 на виконання вказаного рішення суду видано відповідні накази. З метою виконання рішення господарського суду стягувач звернувся до Головного управління Державної казначейської служби у Черкаській області (далі - ГУ ДКСУ в Черкаській області) з заявою про виконання рішення суду та подав наказ господарського суду. 08.08.2023 ГУ ДКСУ в Черкаській області повернуло наказ Господарського суду Черкаської області від 24.07.2023 без виконання з відміткою: "08.08.2023 повернуто без виконання на підставі пп. 3 п. 9 Порядку №845". У листі від 08.08.2023 №04-15-10/5949 про повернення виконавчого документа без виконання ГУ ДКСУ в Черкаській області повідомило, що боржник не включений до Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів та до мережі установ та організацій, які отримують кошти з Державного бюджету України, та що у боржника відсутні відкриті в Головному управлінні реєстраційні та особові рахунки по державному та місцевому бюджетах. Вказав, що дія Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не поширюється на рішення суду, стягувачем за яким є державний орган. В подальшому, з метою виконання рішення суду, стягувач звернувся до органу державної виконавчої служби із заявою про виконання рішення суду та подав наказ господарського суду як виконавчий документ. 16.08.2023 за заявою стягувача старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Беліков А.В. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 про стягнення виплачених ОСОБА_1 коштів на користь Центру зайнятості. 16.08.2023 за заявою стягувача старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Беліков А.В. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 про стягнення сплаченого судового збору на користь Центру зайнятості. ГУ ПФУ в Черкаській області звернулось до Господарського суду Черкаської області зі скаргами, вимоги та обґрунтування яких наведено вище за текстом цієї постанови. Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Відповідно до частини 5 статті 327 ГПК України, протягом п`яти днів після набрання судовим рішенням законної сили виконавчий документ, зазначений в частині 3 цієї статті, вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, а його копія (текст), що містить інформацію про вебадресу такого документа у Єдиному державному реєстрі виконавчих документів, надсилається стягувачу на його офіційну електронну адресу, або, у разі її відсутності, рекомендованим чи цінним листом. Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців. Відповідно до частини 1 статті 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Згідно з частиною 1 статті 340 ГПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження". Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з частинами 2 та 4 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання. Відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, Держказначейство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Держказначейство не є а ні органом примусового виконання судових рішень, а ні учасником, зокрема, стороною виконавчого провадження, і не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження". Держказначейство виступає виключно банківською установою з обслуговування рахунків державних органів. Держказначейство є встановленою Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок №845), особою, що, зокрема, здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.04.2020 у справі №804/5950/17. Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання. Особливості надання державою гарантій щодо виконання рішень суду встановлені статтею 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", відповідно до якої держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. За приписами частини 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу зайнятості, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства від 16.12.2020 №2663, Державна служба зайнятості є централізованою системою державних установ, діяльність якої спрямовується та координується Міністерством економіки України. Служба складається з Державного центру зайнятості, регіональних центрів зайнятості - Центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості та їх філій, закладу післядипломної освіти "Центр підвищення кваліфікації служби зайнятості", закладів професійної (професійно-технічної) освіти Державної служби зайнятості, інших закладів освіти Державної служби зайнятості, а також підприємств, установ, організацій, утворених Службою. У спірних правовідносинах боржником за виконавчим документом є державний орган, без відкритих рахунків в Держказначействі. Згідно з частиною 1 статті 21 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головні розпорядники бюджетних коштів - це бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень (пункт 18 статті 2 Бюджетного кодексу України). Розпорядник бюджетних коштів - це бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, довгострокових зобов`язань у рамках державно-приватного партнерства, середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я та здійснення витрат бюджету (пункт 47 статті 2 Бюджетного кодексу України). Бюджетні установи - це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими (пункт 12 статті 2 Бюджетного кодексу України). Виключний перелік головних розпорядників бюджетних коштів визначено частиною 2 статті 21 Бюджетного кодексу України. Порядок №845 визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення. За змістом абзацу 3 пункту 2 Порядку №845, у цьому Порядку термін "боржники" вживається у такому значенні - визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства. Боржник - Головне управління Пенсійного фонду України не є розпорядником або головним розпорядником бюджетних коштів та не включений до Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів та до мережі установ та організацій, які отримують кошти з Державного бюджету України. У боржника відсутні реєстраційні та особові рахунки в органах казначейства. За визначенням Порядку №845 Головне управління Пенсійного фонду України не є боржником, визначеним в рішенні про стягнення коштів. Згідно з пунктом 26 Порядку №845 безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках). Боржник стверджував, що бюджет Пенсійного фонду України не входить до складу Державного бюджету України, не відповідає за його зобов`язаннями, а також за зобов`язаннями бюджетів інших органів державної влади та місцевого самоврядування. Відповідно до пункту 32 Порядку №845 безспірне списання коштів з рахунків боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, здійснюється органом Казначейства з моменту відкриття відповідних асигнувань (надходження коштів на рахунок) на підставі розрахункового документа, оформленого відповідно до вимог законодавства; Підпунктом 1 пункту 33 Порядку №845 встановлено, що у разі коли судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення, передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника. У разі встановлення боржнику відповідних бюджетних асигнувань після передачі до Казначейства документів та відомостей орган Казначейства здійснює заходи, спрямовані на безспірне списання коштів з рахунків боржника, визначені цим Порядком. За змістом підпункту 2 пункту 33 Порядку №845 норми цього пункту не застосовуються до безспірного списання з боржника за видатками, які фінансуються з місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України, та у разі, коли стягувачами є особи, визначені у частині 2 статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Згідно з підпунктом 3 пункту 9 Порядку №845 орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли: боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок з спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, згідно з Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності. Суд першої інстанції правильно встановив, що у спірних правовідносинах стягувачем за виконавчим документом є державна установа. Відсутність у визначеному частиною 2 статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" переліку суб`єктів державної установи, не дає підстави для висновку, про поширення дії цього закону на рішення суду, за яким стягувачем є державна установа, а боржником державний орган. Метою та завданням цього закону є гарантування державою суб`єктам приватного права фізичним та юридичним особам виконання рішення суду, боржником за яким є держава в особі державного органу. У спірних правовідносинах, держава не виступає гарантом виконання зобов`язань за механізмами, передбаченими Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників. Відповідно до частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення. За приписами статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України). Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-pn/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-pn/2012). Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якої зі сторін (рішення у справі "Шаренок проти України", "Горнсбі проти Греції" (Horsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40). Виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції (рішення у справі "Бурдов проти росії", п. 34). Відсутність у боржника реєстраційних та особових рахунків в органах казначейства не може бути обставиною, що унеможливлює виконання рішення суду. Відповідно до пункту 14 Положення про Пенсійний Фонд України, Пенсійний фонд України є юридичною особою публічного права, має печатку з зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках. Неможливість здійснення юридичною особою, й зокрема - юридичною особою публічного права діяльності та виконання своїх повноважень без рахунку у банку чи іншій фінансовій установі, поза межами розумного сумніву, є очевидною. Згідно з частиною 4 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України. Частиною 2 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, у спірних правовідносинах мета господарського судочинства може бути досягнута, а рішення суду виконано у процедурі виконавчого провадження шляхом виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах. Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарг, оскільки постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бєлікова А.В. від 16.08.2023 про відкриття виконавчих проваджень НОМЕР_1 та НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа від 24.07.2023 у справі №925/817/23 винесені відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" та в межах його повноважень і право боржника не було порушено. Також, звертаючись зі скаргами боржник просив суд врахувати висновки Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах. Відповідно до висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 08.07.2015 у справі №3-316гс15, від 24.06.2015 у справі №3-317гс15 державні виконавці не мають законних підстав проводити будь-яке списання коштів за виконавчими документами у справах, в яких боржниками є державні органи. Стягувачам необхідно подавати такі документи безпосередньо до органів Казначейства. Аналогічна правова позиція викладена також в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 у справі №К/800/49379/15, постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2021 у справі №420/18402/21. У постанові від 07.10.2020 у справі №822/743/16 Верховний Суд зробив висновок щодо належності направлення виконавчого листа. Зокрема, зазначив, що позивачем за належністю направлено виконавчий лист, виданий судом, за якими боржником є державний орган до Державної казначейської служби України, оскільки відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", саме Державна казначейська служба України в даному випадку повинна була виконати рішення суду шляхом списання коштів з рахунків державного органу, а в разі відсутності у державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду". Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 21.02.2018 у справі №814/2655/14, від 10.09.2019 у справі №0840/3476/18. На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що правовідносини у наведених боржником справах не є подібними до даних, а висновки касаційного суду зроблені за інших фактичних обставин. Згідно з пунктом 4 статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетна програма - це сукупність заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети, завдань та очікуваного результату, визначення та реалізацію яких здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій; Боржник не є розпорядником бюджетних коштів, а виконання рішення суду не може бути виконане за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. При розгляді скарг, місцевий господарський суд вірно встановив, що стягувачем за виконавчим документом є державна установа (центр зайнятості), а боржником державний орган (ПФУ). Дія Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не поширюється на правовідносини, що виникли між сторонами, а держава не виступає гарантом виконання зобов`язань за механізмами, передбаченими Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників. Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду. Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення. В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянтів, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду залишає апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Черкаській області без задоволення, а ухвалу Господарського суду Черкаської області від 26.09.2023 у справі №925/817/22 - без змін. Розподіл судових витрат Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на ГУ ПФУ в Черкаській області. Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 26.09.2023 у справі №925/817/22 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 26.09.2023 у справі №925/817/22 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.

4. Матеріали справи №925/817/22 повернути до Господарського суду Черкаської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано - 19.12.2023. Головуючий суддя Л.Г. Сітайло Судді С.І. Буравльов В.В. Шапран