Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/2073/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7042/23 Справа № 214/2073/22 Суддя у 1-й інстанції - Попов В.В. Суддя у 2-й інстанції - Кішкіна І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 грудня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Кішкіної І.В., суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу №214/2073/22 за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , на заочне рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 серпня 2022 року (суддя Попов В.В.), в с т а н о в и в : У квітні 2022 року Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» звернулось до суду з позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, в обґрунтування якого зазначив, що АТ«Криворізька теплоцентраль» за специфікою своєї виробничої діяльності надає послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії населенню, у тому числі до квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Однак відповідачі в повному обсязі оплату за отримані послуги не здійснювали, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачами як споживачами послуг з централізованого опалення своїх зобов`язань щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за надані послуги, у них за період з 01 листопада 2013 року по 30 листопада 2021 року виникла заборгованість у розмірі 33501,25 грн. Тому просив стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість по оплаті за послуги з централізованого опалення за період з 01 листопада 2013 року по 30 листопада 2021 року у розмірі 33501,25 грн, суму заборгованості по платі за абонентське обслуговування у розмірі 07,01 грн, інфляційні втрати у розмірі 14207,31 грн та 3% річних у розмірі 3965,81 грн, а всього стягнути 48668,81 грн. Також просив суд стягнути з відповідачів на користь позивача понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481 грн. Заочним рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 серпня 2022 року позов Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за період з 01 листопада 2013 року по 30 листопада 2021 року за надані послуги з централізованого опалення, що виникла за адресою: АДРЕСА_1 , в сумі 33501,25 грн, суму заборгованості по оплаті за абонентське обслуговування у розмірі 07,01 грн, інфляційні втрати у розмірі 14207,31 грн та 3% річних у розмірі 3965,81 грн, а всього стягнути 48668,81 грн. Вирішено питання про судові витрати. Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 травня 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , про перегляд заочного рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 01 серпня 2022 року відмовлено. З вказаним заочним рішенням не погодився відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить змінити заочне рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 серпня 2022 року, зменшивши суму стягнутої солідарно з відповідачів інфляційні втрати до 2201,19 грн та 3% річних до 1033,44 грн. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи, судових повісток про дату, час та місце розгляду справи не отримував, жодних документів від суду не надходило, позовну заяву також не отримував, а тому не знав про її зміст. Вважає вказану обставину достатньою підставою для скасування заочного рішення, оскільки внаслідок неналежного повідомлення скаржника про розгляд справи він не зміг скористатися правами, наданими йому статтями 43, 49 ЦПК України. Зазначив також, що судом при розгляді справи рот стягненні індексу інфляції та 3% річних не застосовано загальні строки позовної давності в три роки. Так відповідач погоджується, що при стягненні суми заборгованості, яка виникла за період з 01 листопада 2013 року по 30 листопада 2021 року в розмірі 33501,07 грн було перервано строк позовної давності частковим виконанням зобов`язання. Але стягнення інфляційних втрат та 3% річних повинно відбуватися з обов`язковим застосуванням строків позовної давності, а тому стягнення підлягають лише суми за період з 01 січня 2019 року по 01 січня 2022 року, виходячи з розрахунку наданому позивачем і складають інфляційні втрати 2201,19 грн та сума 3% річних 1033,44 грн. У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Криворізька теплоцентраль» просило апеляційний суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, ціна позову у якій не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд дійшов таких висновків. У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 є наймачем квартири за адресою АДРЕСА_1 та з 11 травня 1979 року зареєстрованим у ній. Окрім нього у вказаній квартирі також зареєстровані ОСОБА_3 з 08 квітня 2002 року та ОСОБА_2 з 28 вересня 2007 року. Відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення за вказаною адресою, які надає АТ «Криворізька теплоцентраль» (а.с. 9, 22, 23, 24). Згідно розрахунку заборгованості відповідачам за адресою: АДРЕСА_1 позивачем надавались послуги опалення, але останні їх вартість своєчасно та в повному обсязі не сплачували, у зв`язку з чим за період з листопада 2013 року по листопад 2021 року включно утворилась заборгованість у розмірі 33501,25 грн та заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування у розмірі 07,01 грн (а.с. 13). Крім того позивачем на заборгованість за послуги з опалення за період з листопада 2013 року по листопад 2021 року позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 14207,31 грн та 3% річних у розмірі 3965,81 грн (а.с. 15, 15 зворот). Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог до відповідачів, зазначивши, що позивач свої обов`язки з надання послуг з централізованого опалення виконував, проте відповідачами не виконано зобов`язання з оплати за отримані послуги. Таке рішення суду першої інстанції частково не відповідає нормам законодавства та обставинам справи. Згідно із статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до частини 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони(кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання вищевказаного договору, колегія суддів зазначає, що такий за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, різновидом якого є договір на постачання продукту. Частинами 1, 2 статті 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Відповідно до пункту 25 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 03 жовтня 2007 року № 1198 у договорі зазначається максимальне теплове годинне навантаження за кожним видом і параметром теплоносія на опалення, вентиляцію, кондиціювання, максимальне, середньогодинне і середньодобове теплове навантаження на гаряче водопостачання, а також місячний, квартальний та річний обсяг постачання теплової енергії. Відповідно до статті 24 Закону України № 2633 від 02 червня 2005 року «Про теплопостачання» споживач теплової енергії зокрема має право на додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Крім того, споживач несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом. Сторони зобов`язуються керуватись цим договором, чинним законодавством України та зокрема, наступними нормативно-правовими актами: Законом України «Про теплопостачання»; Законом України «Про житлово-комунальні послуги»; Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»; Правилами технічної експлуатації електричних станцій і мереж №296 від 13 червня 2003 року; Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж №71 від 14 лютого 2007 року; Правилами користування тепловою енергією, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03 жовтня 2007 року; Правилами підготовки теплових господарств до опалювального періоду №620/378 від 10 грудня 2008 року; Рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради №343 від 12 жовтня 2011 року. За розрахунком позивача, розмір заборгованості на надані послуги становить 33501,25 грн. Вказаний розмір заборгованості відповідачами не спростовано. Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Враховуючи наведене вище, апеляційний суд погоджується з висновком суду, оскільки обов`язок відповідачів як споживачів теплової енергії випливає з прямих умов договору та дає право для застосування позивачем штрафу у разі їх порушення останнім, не залежно від додаткових узгоджень «іншого ніж встановлено договором приєднаного (максимального) теплового навантаження» та не потребує надання будь-яких доказів того, що відповідачем отримувалось більше теплової енергії, ніж передбачено договором. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що вимоги позовної заяви є обґрунтованими, такими що відповідають обставинам справи, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості за послуги опалення за період з 01 листопада 2013 року по 30 листопада 2021 року в розмірі 33501,07 грн з урахуванням переривання позовної давності частковим виконанням зобов`язання відповідачами. Доводи апеляційної скарги щодо пропуску строку позовної давності про стягнення інфляційні втрат у розмірі 14207,31 грн та 3% річних у розмірі 3965,81 грнсуд вважає обґрунтованими з огляду на наступне. Відповідно до положень статей 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до частини 3 та 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No.2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року). Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційні втрат у розмірі 14207,31 грн та 3% річних у розмірі 3965,81 грн, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, розрахунок позивача є правильним, а позовна давність не пропущена у зв`язку з наявністю обставин її переривання. З таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд не може погодитись, оскільки відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. На підставі вказаної норми закону позивачем зроблений розрахунок та заявлено до стягнення з відповідачів інфляційних втрат у розмірі 14207,31 грн та 3% річних у розмірі 3965,81 грнза період з 01 листопада 2013 року по 30 листопада 2021 року. Верховний Суд України у постанові від 26 квітня 2017 року у справі № 3-1522гс16 зробив висновок, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних витрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову. Тобто, з огляду на викладене, апеляційний суд доходить висновку, що позивач має право на стягнення 3% річних та інфляційних витрат за три роки, які передували моменту звернення з позовною заявою до суду. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач звернувся до суду 12 квітня 2022 року, отже, належний трирічний строк розрахунку 3% річних та інфляційних витрат становить період часу з з 01 січня 2019 року по 01 січня 2022 року, виходячи з розрахунку, наданому позивачем, і складають інфляційні втрати 2201,19 грн та сума 3% річних 1033,44 грн. Разом з тим, розглядаючи доводи апеляційної скарги в частині неналежного повідомлення відповідачів у даній справі апеляційний суд зазначає наступне. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина 1 статті 8 ЦПК України). Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина 2 статті 211 ЦПК України). Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (частини шоста, сьома статті 128 ЦПК України). ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року). ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року). Зі справи вбачається, що Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області призначив розгляд справи на 01 серпня 2022 року. Зі справи вбачається, що матеріали справи не містять доказів належного повідомлення відповідачів про розгляд справи на 01 серпня 2022 року. Отже, відповідачі не були належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції, судове рішення суду першої інстанції ухвалене за їх відсутності. Процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справи стосовно неї порушені через її непоінформованість про дату і час розгляду справи в суді першої інстанції. Звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, скаржник посилався на неповідомлення його судом першої інстанції про судове засідання. Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, а й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені під час розгляду справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18, Верховним Судом у постановах від 28 квітня 2022 року у справі № 692/565/21, від 04 травня 2022 року у справі №759/15052/19, від 01 червня 2022 року у справі № 2-1673/2010. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини 3 статті 376 ЦПК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України). На підставі пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Таким чином, з огляду на викладене рішення суду першої інстанції від 01 серпня 2022 року підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про часткове задоволення позову. Також, відповідно до підпункту в пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи зазначене та з урахуванням звільнення відповідача ОСОБА_1 як інваліда 1 групи від сплати судового збору, з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 необхідно стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, по 936,58 грн з кожного, та переглядом у суді апеляційної інстанції з АТ «Криворізька теплоцентраль» в сумі 911,77 грн в дохід держави. За пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. Оскільки в даній справі ціна позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , задовольнити частково. Заочне рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 серпня 2022 року скасувати. Позов Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення задовольнити частково. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за період з 01 листопада 2013 року по 30 листопада 2021 року у розмірі 33501,25 грн, заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування у розмірі 7,01 грн, інфляційні втрати у розмірі 2201,19 грн та 3% річних у розмірі 1033,44 грн, всього до стягнення 36742 (тридцять шість тисяч сімсот сорок дві) грн 89 коп. Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» понесені витрати по сплаті судового збору, пов`язані з розглядом справи у суді першої інстанції, в розмірі 936,58 грн з кожного. Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» на користь держави судовий збір, пов`язаний з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, в розмірі 911,77 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 18 грудня 2023 року. Судді І.В. Кішкіна О.В. Агєєв О.І. Корчиста