Постанова Дніпровський апеляційний суд № 213/4108/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4203/21 Справа № 213/4108/19 Суддя у 1-й інстанції - Нестеренко О.М. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 квітня 2021 року м.Кривий Ріг Справа № 213/4108/19 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. сторони: позивач Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 лютого 2021 року, яке ухвалено суддею Нестеренком О.М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 05 лютого 2021 року , - ВСТАНОВИВ: У жовтні 2019 року Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» (далі АТ «Криворізька теплоцентраль») звернулось до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги. Позовна заява обґрунтована тим, що позивач надає послуги з централізованого опалення і гарячого водопостачання населенню, а відповідачі, відповідно з вимогами ЖК України, Постанови КМУ № 630 від 21.07.2005 «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», та умов типового договору, зобов`язані здійснювати оплату за отриману теплову енергію, згідно особового рахунку і встановлених тарифів. Позивач зазначає, що теплова енергія поставляється відповідачам за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачі отримують ці послуги, користуються ними, що свідчить про те, що між сторонами фактично укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, однак не здійснюють оплату за надані послуги, внаслідок чого виникла вищевказана заборгованість за централізоване опалення. Наявність заборгованості надає позивачу можливість пред`явити також до відповідачів вимогу про стягнення втрат від інфляції та 3% річних. В зв`язку з чим, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.10.2013 року по 30.09.2019 року, у розмірі 47 098,54 грн., інфляційні втрати у сумі 7 631,71 грн. та 3% річних у розмірі 2 533,13 грн., а всього стягнути 57 263,38 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн. Заочним рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 грудня 2019 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» суму заборгованості за надані послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.10.2013 року по 31.09.2019 року в сумі 47098,54 грн., інфляційні втрати в сумі 7631,71 грн., 3% річних в сумі 2533,13 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 січня 2020 року скасовано вищевказане заочне рішення суду. Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 лютого 2021 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за період з 17.10.2016 року по 30.09.2019 року, у розмірі 37 759,14 грн., 3 % річних у розмірі 1549,75 грн., інфляційні втрати у розмірі 3727,15 грн., а всього стягнуто 43 036 гривень 04 копійки. В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» на повернення судового збору 1443 гривні 72 копійки. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що судом першої інстанції не були з`ясовані обставини, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, прийняття рішення по справі з порушенням норм матеріального та процесуального прав. Вказує, що згідно матеріалів справи, він не є власником та користувачем майна, за яким рахується заборгованість, власниками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на що суд першої інстанції не звернув уваги. Вважає, що позов подано до неналежного відповідача, оскільки згідно матеріалів справи він проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на думку відповідача ОСОБА_1 , він не є споживачем, не є власником або користувачем нерухомого майна, за яким рахується заборгованість. Зазначає, що, в даному випадку для нього будь-які послуги позивачем не надавались. У відзиві на апеляційну скаргу до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до них документів іншим учасникам справи,позивач зазначив, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволення з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 згідно з випискою з особового рахунку та довідкою відділу реєстрації місця проживання громадян зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 01.11.2018 року. Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ОСОБА_1 є власником 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , з 10.11.2007 року. Відповідачка ОСОБА_2 згідно з випискою з особового рахунку та довідкою відділу реєстрації місця проживання громадян зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 03.07.2014 року, доказів належності їй вказаної квартири матеріали справи не містять. Згідно наданого позивачем розрахунку, відповідачі кошти за спожиті послуги з теплопостачання не сплачували, за період з 01.10.2013 року по 01.10.2019 року виникла заборгованість за централізоване опалення у розмірі 47 098,54 грн. Суд, частково задовольняючи позовні вимоги позивача Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 , як співвласник житла, відповідно до приписів ст.319 ЦК України має нести відповідальність за його утримання, тобто повинен, у відповідності цивільного законодавства, оплачувати послуги за цією адресою, незважаючи на те, що за вказаною у позові адресою він зареєстрований з 01.11.2018, а тому вважав, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню сума боргу за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення у розмірі, вказаному у розрахунку - 37 759.14 грн. Що стосується інфляційних втрат та 3 % річних, суд першої інстанції, виходячи із індексу інфляції, кількості днів прострочення виконання грошового зобов`язання, дійшов до висновку, що за період з 01.01.2017 року по 30.09.2019 року розмір інфляційних втрат становить 3 727,15 грн., а розмір 3 % річних - 1549,75 грн. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_5 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка ОСОБА_6 зареєстрована в квартирі, за якою рахується борг з 03.07.2014 року. Позивач звернувся до суду у жовтні 2019 року, тобто після спливу трирічного строку, і підтримав позовні вимоги у відношенні неї за період з 01.12.2013 року по 21.11.2016 року, тобто поза межами строку позовної давності. За таких обставин суд вважав, що підстави для задоволення позовних вимог до ОСОБА_5 , відсутні. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги, проте, з висновком суду щодо визначеного розміру заборгованості та інфляційний втрат, 3% річних, який підлягає стягненню на користь позивача, колегія суддів не погоджується з наступних підстав. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Згідно зі ст.ст. 2,4 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Утримання майна власників квартир (будинку та прибудинкової території) здійснюється ними шляхом оплати всіх витрат по утриманню експлуатуючій організації. Відповідно дост.360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів, а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном. Власники несуть відповідальність за своєчасність здійснення платежів на рахунок управителя незалежно від використання приміщень особисто чи надання належних їм приміщень в оренду, якщо інше не передбачено договором. Згідно ст. 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Матеріалами справи встанволеноо, що відповідач ОСОБА_1 , є співвласником житла за адресою: АДРЕСА_1 , отже, відповідно до приписів ст.319,360 ЦК України має нести відповідальність в межах своєї частки у майні за його утримання. Як вбачається з матеріалів справи відповідачем ОСОБА_1 суми нарахувань не оспорюються. Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення було неправильно застосовано норми матеріального права, то апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення зміні зі зменшенням суми стягнення до 18 879,57 грн. Крім того, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань. Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням. Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей, як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням. З огляду на викладене, правовідносини, які склались між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги. Тому на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням інфляційних втрат та 3 % річних, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Враховуючи наведене вище та ту обставину, що відповідач у встановлені законом строки не вносив плату за надані позивачем житлово-комунальні послуги, та зменшення апеляційним судом заборгованості до 18 879,57 грн., колегія суддів дійшла висновку про зменшення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, а саме: підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 1863,57 грн. та три відсотки річних у розмірі 774,87 грн. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що він не є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , спростовуються матеріалами справи, а не проживання його у зазначеній квартирі не звільняють його від обов`язку оплачувати послуги, надані йому, як споживачу та співвласнику житла за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з викладеним, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції на підставі п.1 ч.1 ст. 376 ЦПК України, та зменшує розмір заборгованості по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за період з 17.10.2016 року по 30.09.2019 року з 37759,14 грн. до 18 879,57 грн., 3% річних: з 1549,75 грн. до 774,87 грн., інфляційні втрати з 3727,15 грн. до 1863,57 грн. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 на користь позивача та зменшує цей розмірі з 1443,72 грн. до 633,34 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374, п. 1 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 лютого 2021 року змінити в частині задоволених позовних вимог, зменшивши розмір заборгованості по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за період з 17.10.2016 року по 30.09.2019 року з 37 759,14 грн. до 18 879 (вісімнадцять тисяч вісімсот сімдесят дев`ять) гривень 57 (п`ятдесят сім) копійок, 3% річних з 1549,75 грн. до 774 (сімсот сімдесят чотири) гривні 87 (вісімдесят сім) копійок, інфляційних втрат з 3727,15 грн. до 1863 (одна тисяча вісімсот шістдесят три) гривні 57 копійок, стягнутих з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль». В іншій частині рішення суду залишити без змін. Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 лютого 2021 року в частині розміру стягнутих судових витрат змінити, зменшивши розмір стягнутого з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судового збору з 1443 гривень 72 копійок до 633 (шістсот тридцять три) гривень 34 (тридцять чотири) копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне рішення суду складено 26 квітня 2021 року. Головуючий: Судді: