LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Дніпровський апеляційний суд175/3823/23

від 28.11.2023НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8956/23 Справа № 175/3823/23 Головуючий у першій інстанції: Дараган Л. В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 листопада 2023 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В., за участю секретаря Сахарова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні дитини, ВСТАНОВИЛА: Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та ухвалення нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується матеріалами справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, виходячи з наступного. Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , в якому, уточнивши свої позовні вимоги, просить зобов`язати відповідачку не чинити йому перешкод у здійсненні батьківських прав у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 139-142). Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2023 року відкрито провадження у справі. 04 вересня 2023 року позивач звернувся до місцевого суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив визначити час спілкування ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом застосування будь-яких доступних каналів телекомунікаційного зв`язку кожного дня не менше однієї години, з урахуванням режиму та графіку дитини; встановити ОСОБА_1 , на період судового процесу, години особистих зустрічей з дитиною з можливістю відвідувати заклади культури, здійснювати прогулянки та подорожі, з урахуванням режиму та графіку дитини тиждень через тиждень, у разі знаходження ОСОБА_1 у країні місце перебування дитини (а.с. 148-154). Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечений, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України). Згідно ч.ч. 7-10 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову. Заходи забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору. У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Частиною 3 статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Вказані норми міжнародного права кореспондуються із положеннями статті 141 СК України, відповідно до якої мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, та із положеннями частини третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», в якій вказано, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Згідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Відповідно до частин першої і другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), практика якого відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі за заявою «MAMCHUR v. UKRAINE», № 10383/09, § 100). Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54). Також ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті. У постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №760/15413/19 (провадження № 61-9164св20) вказано, що колегія суддів звертає увагу на те, що у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір`ю. А тому з метою запобігання втрати емоційного контакту матері з малолітньою дитиною, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання малолітньої дитини, Верховний Суд вважає за необхідне застосування заходу забезпечення позову у спірних правовідносинах із дотриманням вимог законодавства, яким врегульовано правовий механізм забезпечення позову. Аналогічні висновки містять постанови Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі №344/16653/16-ц (провадження №61-1153св17), від 18 листопада 2020 року у справі №127/31828/19 (провадження №61-10859св20), від 17 травня 2021 року у справі №761/25101/20 (провадження №61-1092св21), від 29 вересня 2021 року у справі №490/1087/21. Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що батько, який на час вирішення справи про зобовязання відповідачки не чинити перешкоди у здійсненні батьківських прав у вихованні дитини проживає окремо від дитини, має право на особисте спілкування з нею, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Виходячи з викладеного, встановивши, що між сторонами дійсно існує спір про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною; враховуючи право батька на особисте спілкування з дитиною, відсутність факторів, що обмежують право на таке спілкування; виходячи із інтересів дитини, - колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_2 : - забезпечити технічну можливість спілкування ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю до 30 хвилин кожного дня з використанням телекомунікаційного зв`язку, з урахуванням розкладу дня, графіку навчань дитини; - не перешкоджати особистим зустрічам ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю 2 (дві) години через день, у населеному пункті за місцем постійного проживання (перебування) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням розкладу дня, графіку навчань дитини, за попереднім узгодженням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 певних годин зустрічей сина з батьком. Колегія наголошує, що визначені вище заходи забезпечення позову спрямовані на забезпечення спілкування батька та дитини, є співмірними із заявленим позовом, сприятимуть збереженню емоційних, психологічних звязків дитини із батьком; не призводять до вирішення по суті спору, що заявлений у даній цивільній справі. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та забезпечення даного позову, частково задовольнивши заяву ОСОБА_1 . Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково. Зобов`язати ОСОБА_2 : - забезпечити технічну можливість спілкування ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю до 30 хвилин кожного дня з використанням телекомунікаційного зв`язку, з урахуванням розкладу дня, графіку навчань дитини; - не перешкоджати особистим зустрічам ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю 2 (дві) години через день, у населеному пункті за місцем постійного проживання (перебування) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням розкладу дня, графіку навчань дитини, за попереднім узгодженням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 певних годин зустрічей сина з батьком. Копію ухвали направити учасникам справи. Ухвала підлягає негайному виконанню. Ухвала є обов`язковою на всій території України та може бути пред`явлена до примусового виконання протягом 3 (трьох) років в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання. Стягувач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ). Боржник - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ), АДРЕСА_2 ). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий Т.П. Красвітна Судді І.А. Єлізаренко О.В. Свистунова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»