Постанова Дніпровський апеляційний суд № 175/3823/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/520/24 Справа № 175/3823/23 Суддя у 1-й інстанції - Дараган Л.В. Суддя у 2-й інстанції - Лопатіна М. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 квітня 2024 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді - Лопатіної М.Ю., суддів: - Городничої В.С., Петешенкової М.Ю. за участю секретаря - Ніколиної А.П. розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2023 року, постановлену у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні дитини, - В С Т А Н О В И Л А: Описова частина. Короткій зміст вимог скарги. У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні дитини. 12 вересня 2023 року позивач подав до суду заяву про забезпечення його позову, в якій просив визначити час його спілкування з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом застосування будь-яких доступних каналів телекомунікаційного зв`язку кожного дня не менше однієї години, з урахуванням режиму та графіку дитини та встановити йому на період судового процесу години особистих зустрічей з дитиною з можливістю відвідувати заклади культури, здійснювати прогулянки та подорожі, з урахуванням режиму та графіку дитини тиждень через тиждень у разі знаходження позивача у країні місцеперебування дитини. Короткій зміст ухвали суду першої інстанції. Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що відсутні обґрунтовані підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, так само як і утруднити чи зробити неможливим ефективний захист і поновлення порушених прав та інтересів позивача, заявлені заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими позивачем вимогами. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його заяву про забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відмовляючи йому у застосуванні заходів забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував, що такі заходи забезпечення позову будуть сприяти відновленню довірчих відносин та емоційного контакту між ним та дитиною, відповідатиме інтересам як його так і сина, та зможуть усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Відновлення відносин та емоційного контакту його, як батька, з дитиною повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з батьком. Доводи і заперечення інших учасників справи. Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Позивач у судовому засіданні апеляційного суду апеляційну скаргу підтримав, просив ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його заяву про забезпечення позову. Відповідачка та представник заінтересованої особи до суду не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Мотивувальна частина. Позиція апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, з огляду на таке. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права. Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України). Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову. У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою позовним вимогам. Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Вказана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», в якій вказано, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Згідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Відповідно до частин першої і другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків. Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами існує спір щодо участі батька у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні дитини, проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті вказаного спору. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі за заявою «MAMCHUR v. UKRAINE», № 10383/09, § 100). Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», №31111/04, § 54). Також, ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан КетелінУнгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті. У даному випадку спілкування батька з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи правову природу спору та тривалість розгляду справи судом першої інстанції. Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що батько, який на час вирішення справи про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Враховуючи наведене, оцінивши доводи заявника ОСОБА_1 щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з урахуванням його права, як батька, на особисте спілкування з дитиною, відсутність обставин, які можуть безумовно обмежувати право на таке спілкування, а також, враховуючи ту обставину, що між сторонами існує спір про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні дитини, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову на час її розгляду. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 під час розгляду справи у суді першої інстанції двічі звертався з аналогічними заявами про забезпечення позову - 04 вересня 2023 року та 12 вересня 2023 року (т.1 а.с. 148-154, т. 2 а.с.2-6). Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2023 року в задоволенні первісної заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову від 04 вересня 2023 року було відмовлено (т. 1 а.с. 180-181) Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року була частково задоволена апеляційна скарга ОСОБА_1 , ухвала Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2023 року скасована та ухвалено нове судове рішення. Заява ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволена частково. Зобов`язано ОСОБА_2 : - забезпечити технічну можливість спілкування ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю до 30 хвилин кожного дня з використанням телекомунікаційного зв`язку, з урахуванням розкладу дня, графіку навчань дитини; - не перешкоджати особистим зустрічам ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю 2 (дві) години через день, у населеному пункті за місцем постійного проживання (перебування) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням розкладу дня, графіку навчань дитини, за попереднім узгодженням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 певних годин зустрічей сина з батьком. Таким чином, на час перегляду оскаржуваної ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2023 року, постановленої за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 12 вересня 2023 року, аналогічна заява позивача про забезпечення позову від 04 вересня 2023 року частково задоволена, а тому підстав для повторного застосування аналогічних заходів забезпечення позову ОСОБА_1 апеляційний суд не вбачає. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням вищевикладеного, з огляду на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину ухвали в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 19 квітня 2024 року. Судді: