Постанова Дніпровський апеляційний суд № 210/3033/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8100/23 Справа № 210/3033/23 Суддя у 1-й інстанції - Вікторович Н.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 грудня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Корчистої О.І. суддів: Агєєва О.В., Кішкіної І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 210/3033/23 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Повалій Олена Василівна, до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 липня 2023 року, встановив: У червні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Повалій О.В., звернувся до суду з зазначеним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 станом на день розслідування причин виникнення професійних захворювань мав 26 років 09 місяців стажу в умовах впливу шкідливих факторів, на посаді слюсаря-ремонтника з ремонту металургійного обладнання та інших на КМЗ «Криворіжсталь», ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». За час роботи на підприємстві відповідача з позивачем стався нещасний випадок 29 травня 2009 року, що підтверджується актом № 23 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом форми Н1 та Н5. Внаслідок нещасного випадку позивач отримав травматичну ампутацію нігтьових фаланг ІІ-IV пальців лівої кисті, відкритих переломів І між фалангового суглобу ІІІ пальця лівої кисті, скальпові рану І пальця лівої кисті, рвано-розможжені рани І-ІІ-ІІІ- IV пальців лівої кисті. Крім того, позивач отримав професійне захворювання, що підтверджується Актом розслідування хронічного професійного захворювання № 22 від 16 червня 2011 року, затвердженого 17 червня 2011 року в.о. головного державного санітарного лікаря Дзержинського району м. Кривого Рогу. Відомості з Акту вказують на наявність у позивача професійного захворювання: радикулопатія попереко-крижова полісегментарна білатеральна, з переважним ураженням корінців L3-L4, L4-L5, грижі диску L5-S1 до 7мм з компресією корінця спинного мозку, звуженням міжхребцевих отворів, з вираженим порушенням біомеханіки хребта на поперековому рівні, стійким больовим та м`язові-тонічним синдромом, в`ялим парезом м`язів розгиначів правої стопи помірного ст. М54.1. Вказаний акт встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: КМЗ «Криворіжсталь», ЦРМО №3 з 03 квітня 1980року по 21 липня 1980року - слюсар-ремонтник, з 27 березня 1981року по 08 квітня 1981року, з 30 червня 1983року по 16 січня 1984року - слюсар з ремонту металургійного устаткування основних цехів; КМК «Криворіжсталь», ЦРМО №3 з 16 січня 1984 року по 01 травня 1987 року - слюсар з ремонту металургійного устаткування основних цехів, з 01 травня 1987 року по 01 липня 1987 року - слюсар з ремонту металургійного устаткування основних цехів комбінату, з 01 липня 1988 року по 08 жовтня 1996 року - слюсар-ремонтник дільниці з ремонту металургійного устаткування основних цехів комбінату №1; КДГМК «Криворіжсталь», ЦРМО №3 з 08 жовтня 1996 року по 17 квітня 2001 року, з 17 квітня 2001 року по 08 квітня 2004 року - слюсар-ремонтник дільниці з ремонту металургійного устаткування основних цехів комбінату №1; ВАТ КГМК «Криворіжсталь», ЦРМО №3 з 08 квітня 2004 року по 12 січня 2006 року - слюсар-ремонтник дільниці з ремонту металургійного устаткування основних цехів комбінату №1; ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг», ЦРМО №3 з 12 січня 2006 року по 14 червня 2007 року - слюсар-ремонтник дільниці з ремонту металургійного устаткування основних цехів комбінату №1; ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ЦРМО №3 з 14 червня 2007 року по 01 жовтня 2008 року - слюсар-ремонтник дільниці з ремонту металургійного устаткування основних цехів комбінату № 1, з 01 жовтня 2008 року по 25 листопада 2009 року - слюсар-ремонтник (бригадир) дільниці №1 з ремонту металургійного устаткування основних цехів підприємства. Протягом зазначеного строку виконував важку роботу, через недосконалість робочих місць. Причини виникнення професійного захворювання - важка праця. Медико-соціальною експертною комісією в 2011 році позивачу встановлено 55% втрати професійної працездатності з яких 30% - первинно по професійному захворюванню, та 25% повторно по трудовому каліцтву. При повторному перегляді в 2012 році його відсоток втрати працездатності не змінювався включно до 01 серпня 2015 року, а вже 22 березня 2018 року йому було встановлено 65% втрати професійної працездатності, з них 40% по професійному захворюванню, та 25% повторно по трудовому каліцтву безстроково. У зв`язку з вказаним нещасним випадком та хронічним професійним захворюванням порушено звичайний спосіб життя позивача, останній позбавлений можливості реалізувати свої звички та бажання. Внаслідок отриманого професійного захворювання, позивач змушений тривалий час проходити численні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури і лікування. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Повалій О.В., просив суд стягнути з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на його користь у відшкодування моральної шкоди 245 000 гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 липня 2023 року позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Повалій О.В., задоволено. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку та отримання професійного захворювання, в розмірі 245 000 гривень, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг на користь держави судовий збір 2450 гривень. В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не взяв до уваги, що позивач у позові необґрунтовано зазначив, що внаслідок ушкодження здоров`я порушено його звичний спосіб життя, отримання травми та подальше лікування супроводжувалося сильним фізичним болем, не зважаючи на значний час, що минув з моменту травмування,наслідки травми переслідують позивач та завдають йому фізичні страждання. На підтвердження зазначеного позивач не надав будь-яких належних доказів. Відтак у позивача не може виникнути моральних страждань без існування завданої йому шкоди. Наголошує, що правовідносини, що існували між позивачем та скаржником ґрунтувалися на підставі трудового договору, отже до таких правовідносин не може застосовуватися такий спосіб захисту як компенсація моральної шкоди. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Повалій О.В., посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, просить залишити рішення Дзержинського районного суду міста Кривогу Рогу Дніпропетровської області від 11 липня 2023 року без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» залишити без задоволення. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» підлягає залишенню без задоволення за наступних підстав. Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Таким вимогам закону судове рішення відповідає в повній мірі. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці виданої на ім`я ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 , останній працював, з 03 квітня 1980 року по 21 липня 1980 року - слюсар-ремонтник, з 27 березня 1981 року по 08 квітня 1981 року, з 30 червня 1983 року по 16 січня 1984 року - слюсар з ремонту металургійного устаткування основних цехів в КМЗ «Криворіжсталь», ЦРМО №3; з 16 січня 1984 року по 01 травня 1987 року - слюсар з ремонту металургійного устаткування основних цехів, з 01 травня 1987 року по 01 липня 1987 року - слюсар з ремонту металургійного устаткування основних цехів комбінату, з 01 липня 1988 року по 08 жовтня 1996 року - слюсар-ремонтник дільниці з ремонту металургійного устаткування основних цехів комбінату №1 в КМК «Криворіжсталь», ЦРМО №3; з 08 жовтня 1996 року по 17 квітня 2001 року, з 17 квітня 2001 року по 08 квітня 2004 року - слюсар-ремонтник дільниці з ремонту металургійного устаткування основних цехів комбінату №1 в КДГМК «Криворіжсталь», ЦРМО №3; з 08 квітня 2004 року по 12 січня 2006 року - слюсар-ремонтник дільниці з ремонту металургійного устаткування основних цехів комбінату №1 в ВАТ КГМК «Криворіжсталь», ЦРМО №3; з 12 січня 2006 року по 14 червня 2007 року - слюсар-ремонтник дільниці з ремонту металургійного устаткування основних цехів комбінату №1 в ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг», ЦРМО №3; з 14 червня 2007 року по 01 жовтня 2008 року - слюсар-ремонтник дільниці з ремонту металургійного устаткування основних цехів комбінату №1 ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ЦРМО №3, з 01 жовтня 2008 року по 25 листопада 2009 року - слюсар-ремонтник (бригадир) дільниці №1 з ремонту металургійного устаткування основних цехів підприємства в ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ЦРМО №3, з 10 березня 2013 року ремонтне виробництво слюсарем-ремонтником ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ЦРМО №4. Відповідно до Акту № 23 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (форми Н1) 29 травня 2009 року о 11 годині 00 хвилин на підприємстві ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» стався нещасний випадок з ОСОБА_1 . Відповідно до п.6 вказаного акту №23 нещасний випадок стався за наступних обставин: 29 травня 2009 року (працюючи з 07.00 до 15.45 годин) о 10 годині 45 хвилин слюсар-ремонтник (бригадир) цеху з ремонту металургійного обладнання № 3 ОСОБА_1 та слюсар-ремонтник ОСОБА_2 через посадковий майданчик піднялися на пратценкран №28 (відмітка + 11,0 м) цеху Блюмінг №2 для проведення профілактичних робіт на кондиціонері типу КМ-7. Вимкнувши електроживлення крана та отримавши від машиніста крана ОСОБА_3 ключ-бірку, вони почали виконання робіт (обтяжку та дозаправку кондиціонера хладагентом). Закінчивши роботу та встановивши на місце всі передбачені конструкцією захисну огородження, ОСОБА_1 передав ключ-бірку ОСОБА_3 і о 10.50 годині через ОСОБА_4 (який спустився на площадку біля кабіни крана) дав команду ОСОБА_3 ввімкнути електроживлення крана та запустити кондиціонер для перевірки його роботи. Об 11.00 годині ОСОБА_1 , збираючись залишити площадку обслуговування кондиціонера, нагнувся підняти з підлоги сумку з інструментами. При нахиленні ОСОБА_1 втратив рівновагу і оперся на проектну захисну решітку крильчатки двигуна компресора. Пальці лівої руки потрапили в небезпечну зону дії крильчатки, внаслідок чого ОСОБА_1 отримав травматичну ампутацію нігтьових фаланг ІІ-IV пальців лівої кисті, відкритих переломів І між фалангового суглобу ІІІ пальця лівої кисті, скальпові рану І пальця лівої кисті, рвано-розможжені рани І-ІІ-ІІІ- IV пальців лівої кисті. Згідно п.7 Акту № 23 причина нещасного випадку невиконання вимог інструкції з охорони праці слюсарем-ремонтником (бригадиром) цеху з ремонту металургійного обладнання №3 ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ОСОБА_1 (а.с.11-12) Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання №22 від 16 червня 2011 року, професійне захворювання у ОСОБА_1 виникло за таких обставин: КМЗ «Криворіжсталь», ЦРМО №3 з 03 квітня 1980 року по 21 липня 1980 року - слюсар-ремонтник, з 27 березня 1981 року по 08 квітня 1981 року, з 30 червня 1983 року по 16 січня 1984 року - слюсар з ремонту металургійного устаткування основних цехів; КМК «Криворіжсталь», ЦРМО №3 з 16 січня 1984 року по 01 травня 1987 року - слюсар з ремонту металургійного устаткування основних цехів, з 01 травня 1987 року по 01 липня 1987 року - слюсар з ремонту металургійного устаткування основних цехів комбінату, з 01 липня 1988 року по 08 жовтня 1996 року - слюсар-ремонтник дільниці з ремонту металургійного устаткування основних цехів комбінату №1; КДГМК «Криворіжсталь», ЦРМО №3 з 08 жовтня 1996 року по 17 квітня 2001 року, з 17 квітня 2001 року по 08 квітня 2004 року - слюсар-ремонтник дільниці з ремонту металургійного устаткування основних цехів комбінату №1; ВАТ КГМК «Криворіжсталь», ЦРМО №3 з 08 квітня 2004 року по 12 січня 2006 року - слюсар-ремонтник дільниці з ремонту металургійного устаткування основних цехів комбінату №1; ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг», ЦРМО №3 з 12 січня 2006 року по 14 червня 2007 року - слюсар-ремонтник дільниці з ремонту металургійного устаткування основних цехів комбінату №1; ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ЦРМО №3 з 14 червня 2007 року по 01 жовтня 2008 року - слюсар-ремонтник дільниці з ремонту металургійного устаткування основних цехів комбінату №1, з 01 жовтня 2008 року по 25 листопада 2009 року - слюсар-ремонтник (бригадир) дільниці №1 з ремонту металургійного устаткування основних цехів підприємства. Згідно пункту 17 вказаного Акту вбачається, що причини виникнення професійного захворювання, є важка праця. Відповідно до п.14 Акту позивачу встановлено діагноз: «радикулопатія попереко-крижова полісегментарна білатеральна, з переважним ураженням корінців L3-L4, L4-L5, грижі диску L5-S1 до 7мм з компресією корінця спинного мозку, звуженням міжхребцевих отворів, з вираженим порушенням біомеханіки хребта на поперековому рівні, стійким больовим та м`язові-тонічним синдромом, в`ялим парезом м`язів розгиначів правої стопи помірного ст. М54.1». (а.с.15-17) 21 липня 2011 року позивач вперше пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією (надалі - МСЕК), де йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 55%, 30% первинно по радикулопатії, 25% повторно по травмі та 3 групу інвалідності з 18 липня 2011 року по 01 серпня 2012 року, професійне захворювання з 02 червня 2011 року, трудове каліцтво з 29 травня 2009 року, що підтверджується Випискою з Акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 10 ААА від 01.07.2011 року. (а.с.18) 23 липня 2012 року позивачу потворно було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 55%, 30% первинно по радикулопатії, 25% трудовому каліцтву та 3 групу інвалідності з 01 серпня 2012 року по 01 серпня 2015 року, що підтверджується Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 10 ААА №083902 від 23.07.2012 року. (а.с.19) 22 березня 2018 року позивачу було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 65%, 40% по радикулопатії, 25% трудовому каліцтву, 3 групу інвалідності з 01 травня 2018 року безстроково, що підтверджується Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №050061 від 22.03.2018 року. (а.с.20) 22 березня 2018 року позивачу визначено третю групу інвалідності з 01 травня 2018 року безстроково, причина професійне захворювання, що підтверджується Довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №649926 від 22.03.2018 року. (а.с.20) Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 153, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманим ним на виробництві професійним захворюванням. Визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 245 000 гривень, суд першої інстанції врахував глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності, наявності у позивача третьої групи інвалідності, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом. Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Так, відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Відповідно Акту № 23 розслідування нещасного випадку, що стався 29 травня 2009 року об 11 годині 00 хвилин комісію прийнято рішення, що нещасний випадок зі слюсарем-ремонтником (бригадиром) цеху з ремонту металургійного обладнання № 3 ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ОСОБА_1 пов`язаний з виробництвом. В Акті № 22 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 16 червня 2011 року, міститься висновок, що причиною професійного захворювання позивача слугувала важка праця. Отже нещасний випадок з позивачем стався під час виконання ним трудових обов`язків, а ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Крім того під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» - повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачеві ОСОБА_5 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування за рахунок роботодавця, тобто АТ «ПівдГЗК». Крім того, колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер професійних захворювань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, зважаючи на встановлення ступеню втрати професійної працездатності, безстроково. При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. Суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000,00 грн. Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці, тоді як, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін. Оскільки апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 липня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Судді: Повний текст постанови складено 18 грудня 2023 року. Головуючий О.І. Корчиста