Постанова Дніпровський апеляційний суд № 210/2548/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7624/23 Справа № 210/2548/23 Суддя у 1-й інстанції - Скотар Р.Є. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Корчистої О.І. суддів: Агєєва О.В., Кішкіної І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 210/2548/23 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мотуз Олександр Володимирович, до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мотуз Олександр Володимирович, на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 липня 2023 року, встановив: У травні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мотуз О.В., звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі по тексту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») про відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 працював у НКГЗК з 25 січня 1980 року по 09 липня 1983 року, з 06 листопада 2000 року по 30 травня 2012 року у КДГМК «Криворіжсталь», ГЗК на різних посадах. Наразі вищезазначене підприємство перейменовано на Приватне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг». 30 травня 2012 року позивача звільнено з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію відповідно до ст. 38 КЗпП. Пунктом 14 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 22 березня 2013 року № 9, встановлено наявність у позивача професійних захворювань: - вібраційна хвороба другої стадії: синдром церебрально-периферичної ангіодистонії, ускладненої дисцикуляторною енцефалопатією з вестибулопатією; синдромом полірадикулоневропатії з вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та поперековому рівня, стійким больовим компонентом, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового пері артрозу, деформуючого артрозу, в сполученні з періартрозом, ліктьових і колінних суглобів; хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт 1 ст., емфізема легень першої ст.), ЛН першого ст. Супутній діагноз відсутній. Згідно п. 13 акту про наявність шкідливих умов праці: у мови та характер праці водія автотранспортних засобів гірничотранспортного цеху, згідно карт умов праці та інформаційної довідки №2/2-55-4-1692 від 22 серпня 2012 року, підготовленої ДЗ «Інгулецька районна санітарно-епідеміологічна станція м. Кривого Рогу» за показниками праці відносяться: по загальній вібрації-до ІІІ класу 1 ступеня, по пилу-до ІІІ класу 3 ступеня шкідливості. Згідно п. 17 зазначеного Акту причинами виникнення професійного захворювання є: рівень загальної вібрації 109-112 дБ при ГДР 107 дБ, запиленість повітря робочої зони, в тому числі вміст вільного двоокису кремнію: 4,5-10,6 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3. Згідно довідки обласної МСЕК від 29 квітня 2013 року серії АБ №0003553 позивачу первісно визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 50% та встановлено 3-ю групу інвалідності. Згідно довідки обласної МСЕК від 29 квітня 2013 року серії АБ №0003553 позивачу визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 50% та встановлено 3-ю групу інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням. Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 15 квітня 2014 року серії АБ №0007114 позивачу повторно визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 50%, при цьому зазначено про потребу позивача в забезпеченні лікарськими засобами, ВМП, санаторно-курортному лікуванні. Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 15 квітня 2014 року серії 10ААВ №942104 позивачу встановлено третю групу інвалідності безтерміново та зазначено про протипоказання важкої праці, праці в умовах вібрації, виробничого пилу. У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Все це негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному стані. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мотуз О.В., просив суд стягнути з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на його користь у відшкодування моральної шкоди 245 000 гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 липня 2023 року позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мотуз О.В., задоволений частково. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодженням здоров`я в сумі 115 000 гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір в сумі 1073 гривень. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мотуз О.В., просить змінити рішення суду першої інстанції, збільшивши розмір моральної шкоди, стягнутої з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 зі 115 000 гривень до 245 000 гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не враховано, що внаслідок втрати професійної працездатності, позивач не має змоги вести звичне життя та вимушений постійно проходити курси лікування. Не взято до уваги глибину і тривалість моральних страждань, характер отриманих ним професійних захворювань, тривалість роботи в умовах впливу шкідливих факторів, втрату професійної працездатності у розмірі 50% безстроково. Внаслідок отримання професійного захворювання він постійно відчуває фізичні страждання та біль, довгий час позбавлений можливості в повній мірі реалізовувати свої звички та бажання. Посилається, що судом першої інстанції не було враховано принцип розумності та справедливості, тому просить змінити оскаржуване рішення суду, збільшивши розмір моральної шкоди. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мотуз О.В. підлягає частковому задоволенню за наступних підстав. Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Таким вимогам закону судове рішення відповідає в повній мірі. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , працював з 25 січня 1980 року по 09 липня 1983 року у КДГМК «Криворіжсталь» ГЗК, з 06 листопада 2000 року по 30 травня 2012 року на різних посадах у КДГМК «Криворіжсталь». 30 травня 2012 року позивача звільнено з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію відповідно до ст. 38 КЗпП. (а.с. 8-10) У зв`язку зі шкідливими і тяжкими умовами праці, позивачем отримані хронічні професійні захворювання. По факту даних професійних захворювань було складено Акт розслідування хронічного професійного захворювання від 20 березня 2013 року. (а.с.11-12) Відповідно до пункту 17 акту розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) від 20 березня 2013 року (надалі акт Форми П-4), причиною виникнення професійного захворювання позивача є рівень загальної вібрації: 109-112 дБ при ГДР 107 дБ. Запиленість повітря робочої зони (концентрація пилу), в тому числі вміст вільного двоокису кремнію: 4,5-10,6 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3 в період роботи позивача на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Згідно із виписки із акта огляду МСЕК серії АБ № 0003553 від 29 квітня 2013 року позивачу первинно було встановлено 50% втрати професійної працездатності (40% - вібр., 10% - ХОЗЛ) та 3 групу інвалідності з 15 квітня 2013 року, дата переогляду 01 травня 2014 року. (а.с.13-14) Відповідно до довідки МСЕК серії АБ № 0007114 від 15 квітня 2014 року позивачу було встановлено 50% втрати професійної працездатності (40% - вібр., 10% - ХОЗЛ) та 3 групу інвалідності з 01 травня 2014 року безстроково. (а.с.15) Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 153, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України та виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманим ним на виробництві професійним захворюванням. Визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 115 000 гривень, суд першої інстанції врахував глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності, наявності у позивача третьої групи інвалідності, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості. Колегія суддів апеляційного суду не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Так, відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. В Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 20 березня 2013 року, міститься висновок про наявність шкідливих умов праці позивача. Відповідно п. 17 зазначеного Акту причинами виникнення професійного захворювання є: рівень загальної вібрації 109-112 дБ при ГДР 107 дБ, запиленість повітря робочої зони, в тому числі вміст вільного двоокису кремнію: 4,5-10,6 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3. Отже, роботодавець під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування. Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 11 000,00 гривень, суд першої інстанції виходив з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідності додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати ним професійної працездатності. Колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, яка підлягає компенсації на користь позивача ОСОБА_1 . Так, судом встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, втратив професійну працездатність у розмірі 50% та визнаний людиною з інвалідністю ІІІ групи, безстроково, що свідчить про незворотність такої втрати. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, у зв`язку з втратою професійної працездатності він постійно відчуває психологічний дискомфорт, фізичний біль, незважаючи на постійні курси лікування, які дають тимчасове полегшення його стану, відновлення його стану здоров`я неможливе. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України). Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи. Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. При цьому, суд констатував у справі № 210/5258/16-ц, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000,00 гривень. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди (115 000,00 гривень) не відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами, а також критеріям розумності, виваженості і справедливості у його ситуації. Так, колегією суддів встановлено, що позивач зазнав фізичну біль, а також страждання у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я. Лікування позивача вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів виходить з наступного: життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров`я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною. Отже, з урахування того, що позивачу безстроково встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 50% та визнано людиною з інвалідністю третьої групи, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її зі 115 000 гривень до 190 000 гривень, що відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з чим, колегія суддів апеляційного суду змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави та збільшує цей розмірі з 1073,60 гривень до 1900 гривень, тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди. Крім того, з відповідача ПАТ «»АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 596,90 гривень за подання позивачем апеляційної скарги пропорційно задоволеним вимогам. В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мотуз Олександр Володимирович, задовольнити частково. Рішення Дзержинського районного суду міста Кривогу Рогу Дніпропетровської області від 04 липня 2023 року в частині визначення розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 , змінити, збільшивши цей розмір зі 115 000 гривень до 190 000 гривень. Рішення Дзержинського районного суду міста Кривогу Рогу Дніпропетровської області від 04 липня 2023 року в частині визначення розміру судових витрат, стягнутих з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави, змінити, збільшивши цей розмірі з 1073,60 гривень до 1 900 гривень. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 596,90 гривень. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Судді: Повний текст постанови складено 14 грудня 2023 року. Головуючий О.І. Корчиста