Постанова Дніпровський апеляційний суд № 210/3268/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9432/23 Справа № 210/3268/23 Суддя у 1-й інстанції - Скотар Р.Є. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2023 року м.Кривий Ріг справа № 210/3268/23 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О., суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П. секретар судового засідання Юрченко Г.О. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 вересня 2023 року, яке ухвалено суддею Скотар Р.Є. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 19 вересня 2023 року, УСТАНОВИВ: В червні 2023 року ОСОБА_1 звернувя з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я. В обґрунтування позову позивач зазначив, що він, впродовж 15 років 10 місяців, перебував у трудових відносинах з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Під час виконання трудових обов`язків на підприємстві відповідача у вказаний період часу позивач підпадав під вплив на його організм шкідливих факторів виробничого середовища таких, як пил, вібрація, важка фізична праця та шум. У зв`язку зі шкідливими і тяжкими умовами праці позивачем отримані професійні захворювання: вібраційна хвороба ІІ стадії від загальної вібрації: синдром церебрально-периферичної ангіодистонії, ускладненої дисциркуляторною енцефалопатією з вестибулопатією, синдром полірадикулоневропатії з вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та поперековому рівнях, стійким больовим компонентом, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового пері артрозу (ПФ ІІ ступеня), деформуючого артрозу у поєднанні з пері артрозом ліктьових, колінних суглобів»; хронічне обструктивне захворювання легень І ст. (пиловий бронхіт І ст., емфізема легень І ст.) група В, ЛН І-ІІ ступеня»; хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість ІІ ступеня (з легким зниженням слуху). Відповідно до п. 18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 26 квітня 2023 року причинами виникнення професійних захворювань виявлених у позивача являються шкідливі умови праці, що мали місце на робочому місті позивача та характеризувались запиленістю повітря робочої зони, важкістю праці, вібрацією, шумом. У зв`язку із заподіянням зазначеної шкоди здоров`ю, 20 червня 2023 року позивач вперше пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією. За результатами даного огляду позивачу на безстроковий термін визначено ІІІ групу інвалідності та сукупний ступінь втрати професійної працездатності 65%, з яких 50% - вібраційна хвороба, 10% - внаслідок ХОЗЛ, 5% - по туговухості. Внаслідок отриманих захворювань позивачу визначена потреба в забезпеченні медикаментозним лікуванням, забезпеченням виробами медичного призначення. У зв`язку з вказаними хронічними професійними захворюваннями порушено звичний спосіб життя позивача, його турбує стійкий біль та обмеження рухів у різних ділянках хребта, ліктьових, колінних та плечових суглобах, порушення ходи, заніміння кінцівок, періодичний сухий кашель, загальна слабкість, У зв`язку з наведеним вище позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь у відшкодування моральної шкоди 268 400 грн без утримання податків, зборів та обов`язкових платежів. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 вересня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я у розмірі 220 000 грн без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір у розмірі 2 200 грн. В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ставить питання про зміну рішення суду, просить зменшити суму стягнення до 100 000 грн, посилаючись на те, що позивачем не доведено належними доказами якими саме неправомірними діями відповідача було заподіяно шкоду позивачеві. Наявність шкідливих умов праці на деяких робочих місцях є об`єктивним явищем. Нормативними актами з охорони праці передбачаються заходи для максимально можливої нейтралізації дії шкідливих чинників, але не встановлюється заборон на проведення робіт у шкідливих умовах праці. Виробнича діяльність підприємства, яке використовує працю робітників у шкідливих умовах праці не є протиправною за умови дотримання роботодавцем гарантій з прав працівників на охорону праці, встановлених ст.ст.5-8 Законом України «Про охорону праці». Крім того апелянт посилається на те, що відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію процесу не порушував. Позивач не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів, що б вказували на те, що він дійсно зазнає моральних страждань. Також апелянт вказує на те, що судом першої інстанції проігноровано сталу судову практику, посилаючись на постанови Дніпровського апеляційного суду. На думку відповідача, середня сума стягнення за 1 відсоток втрати професійної працездатності становить близько 1000 2000 грн. Вважає, що розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції не обґрунтовано, він не відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості, а також характеру і тривалості фізичних та моральних страждань позивача. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи. Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16. У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи. Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Судом установлено та з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 працював з 14 листопада 2006 року по 27 вересня 2022 року машиністом бурової установки на ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг», 27 вересня 2022 року звільнився за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію на підставі ст. 38 КЗпП (а.с.29-42). У зв`язку зі шкідливими і тяжкими умовами праці, Позивачем отримані хронічні професійні захворювання. По факту даних професійних захворювань було складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 26 квітня 2023 року (а.с.13-17). Відповідно до пункту 17 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 26 квітня 2023 року (надалі акт Форми П-4), причиною виникнення професійного захворювання Позивача є недосконалість технологічного процесу, вплив шкідливих виробничих факторів а саме дії загальної вібрації, важкості праці, пилу та шуму, які створює бурова установка (а.с.16). Відповідно до пункту 18 акту Форми П-4, причиною виникнення професійного захворювання Позивача є вібрація: фактичне значення еквівалентного коригованого рівня вібрації становило 60 дБ при нормативному значенні 59 дБ, важкість праці: робоча поза незручна 34,0% робочої зміни при нормативному значенні до 25%, нахили тулуба (вимушені) кількість за зміну 113 разів при нормативному значенні 51-100 разів за зміну, пил: концентрація кремнію діоксиду кристалічного за вмісту пилу від 10% до 70% (фіброгенної дії) в повітрі робочої зони перевищувала нормативне значення в 2,45 рази, шум: еквівалентний рівень шуму на 2дБА перевищував гранично-допустимий рівень, внаслідок порушення вимог Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» № 248 від 08 квітня 2014 року в період роботи позивача на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (а.с.16). Згідно із виписки із акта огляду МСЕК серії 12 ААА № 129572 від 20 червня 2023 року позивачу первинно було встановлено 65% втрати професійної працездатності (50% - по вібр. хв., 10% - ХОЗЛ, 5% - по туговухості) та з групу інвалідності з 25 травня 2023 року безстроково (а.с.9-10). Згідно із виписки із акта огляду МСЕК серії 12 ААА № 187035 від 20.06.2023 року позивачу протипоказана важка фізична праця, тривала хода, вимушена поза, переохолодження (а.с. 11-12). Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 220 000 грн, суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем та тривалості праці позивача у шкідливих умовах праці у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активність позивача і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати ним професійної працездатності. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України). Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України). Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно з частинами першою, третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. У відповідності до ст.4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. Шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку (стаття 173 КЗпП України). Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. З акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 26 квітня 2023 року вбачається, що причиною професійних захворювань позивача є тривалий стаж роботи (15 років 10 місяців) на підприємстві ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», в умовах факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, що перевищували нормативи, а саме: вібрація: фактичне значення еквівалентного коригованого рівня вібрації становило 60 дБ при нормативному значенні 59 дБ, важкість праці: робоча поза незручна 34,0% робочої зміни при нормативному значенні до 25%, нахили тулуба (вимушені) кількість за зміну 113 разів при нормативному значенні 51-100 разів за зміну, пил: концентрація кремнію діоксиду кристалічного за вмісту пилу від 10% до 70% (фіброгенної дії) в повітрі робочої зони перевищувала нормативне значення в 2,45 рази, шум: еквівалентний рівень шуму на 2дБА перевищував гранично-допустимий рівень, внаслідок порушення вимог Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» № 248 від 08 квітня 2014 року в період роботи позивача на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Стаття 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які призвели до втрати професійної працездатності та завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини роботодавця - АТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів. Доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності підстав відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 з тих підстав, що позивач не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів, що б вказували на те, що він дійсно зазнає моральних страждань, спростовуються матеріалами справи, оскільки факт заподіяння позивачу моральної шкоди у зв`язку з отриманими ним професійними захворюваннями підтверджений матеріалами справи. Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку з тим, що професійне захворювання та визнання людиною з інвалідністю третьої групи обмежує його життєву активність і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Таким чином, судом вірно встановлено порушення ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійних захворювань, а тому саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди. Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що середня сума стягнення за 1 відсоток втрати професійної працездатності повинна становити близько 1000 2000 грн, з огляду на наступне. Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності». Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України). Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що факт втрати професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманих позивачем професійних захворювань та тривалість його роботи у шкідливих умовах парці на підприємстві відповідача, відсоток втрати ним професійної працездатності у розмірі 65 % та визнання людиною з інвалідністю третьої групи безстроково, що свідчить про відсутність можливості відновлення попереднього стану здоров`я, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Лікарями виявлений відсутній стабілізаційний процес у його здоров`ї, що підтверджується виписними епікризами, що містяться в матеріалах справи, в яких зафіксований діагноз, внаслідок чого позивач переносить моральні страждання. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. При цьому, суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000 грн. Отже, з урахуванням того, що позивачу ОСОБА_1 встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 65 % та визнано його людиною з інвалідністю третьої групи безстроково, що свідчить про неможливість відновлення попереднього фізичного стану та безумовно тягне за собою незворотність змін у буденному житті позивача, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди (220 000 грн), не є завищеним та відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації. Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» залишити без задоволення. РішенняДзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 вересня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 19 грудня 2023 року. Головуючий: Судді: