Постанова 4873 № 910/9320/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "04" грудня 2023 р. Справа№ 910/9320/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Пономаренка Є.Ю. суддів: Кропивної Л.В. Руденко М.А. при секретарі судового засідання Гуменюк І.О., за участю представників: від позивача: Мітічкін А.С., від відповідача: представник не прибув, розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Центральні закупівлі" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2023 у справі №910/9320/21 (суддя Паламар П.І.) за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Спільного українсько-латвійського підприємства "Хімімпекс" (Товариство з обмеженою відповідальністю) про стягнення неустойки, ціна позову 49180,74 грн. та зустрічним позовом Спільного українсько-латвійського підприємства "Хімімпекс" (Товариство з обмеженою відповідальністю) до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, ціна позову 4082809,72 грн. ВСТАНОВИВ наступне. Державне підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Спільного українсько-латвійського підприємства "Хімімпекс" (Товариство з обмеженою відповідальністю) м. Києва (далі по тексту - відповідач) про стягнення неустойки (пені) у розмірі 49 180,74 грн за порушення умов Договору поставки від 04.03.2019 №53-129-01-19-01808. Крім цього, Спільне українсько-латвійське підприємство "Хімімпекс" (Товариство з обмеженою відповідальністю) (далі по тексту - позивач за зустрічним позовом) звернулося до Господарського суду міста Києва у справі №910/9320/21 із зустрічним позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі по тексту - відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 249 157,60 грн інфляційних втрат, 138 157,46 грн 3 % річних, 1 762 496,82 грн пені, 1 932 997,84 грн 7% штрафу та судових витрат. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21 вересня 2021 р., залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21 грудня 2021 р., зустрічний позов Спільного українсько-латвійського підприємства "Хімімпекс" (Товариство з обмеженою відповідальністю) м. Києва в частині вимог про стягнення 7328,49 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 4044,29 грн. трьох процентів річних з простроченої суми залишено без розгляду. В іншій частині позов задоволено, стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Спільного українсько-латвійського підприємства "Хімімпекс" (Товариство з обмеженою відповідальністю) 217785,62 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 152724,34 грн. три проценти річних з простроченої суми, 5557,65 грн. витрат по оплаті судового збору. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13 червня 2023 р. позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задоволено частково, стягнуто зі Спільного українсько-латвійського підприємства "Хімімпекс" (Товариство з обмеженою відповідальністю) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 42180,74 грн. пені, 1946,91 грн. витрат по оплаті судового збору. У липні 2023 року Спільне українсько-латвійське підприємство "Хімімпекс" (Товариство з обмеженою відповідальністю) звернулося в суд з заявою про відшкодування витрат на правову допомогу, в якій просило поновити пропущений процесуальний строк для подачі заяви. Позивач подав клопотання про відмову або зменшення розміру витрат на правничу допомогу до розумного та справедливого розміру, аргументуючи його типовістю справи, а також невідповідністю заяви відповідача критеріям реальності, обґрунтованості та розумності. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 поновлено Спільному українсько-латвійському підприємству "Хімімпекс" (Товариство з обмеженою відповідальністю) процесуальний строк для подачі заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9320/21; прийнято вказану заяву та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 26.09.23 о 10:40 год. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2023 у справі №910/9320/21 заяву Спільного українсько-латвійського підприємства "Хімімпекс" (Товариство з обмеженою відповідальністю) м. Києва про ухвалення додаткового рішення задоволено частково; вирішено стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01054, м. Київ, вул. Івана Франка, 31, код 26251923) на користь Спільного українсько-латвійського підприємства "Хімімпекс" (Товариство з обмеженою відповідальністю) (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А, код 14345702) 15000 грн. витрат на професійну правничу допомогу; у заяві в іншій частині відмовлено. Приймаючи вказане рішення місцевий господарський суд виходив з того, що з урахуванням характеру спору, складності справи, обсягу наданих відповідачу по справі адвокатом послуг, а також розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу, витрати по їх оплаті підлягають відшкодуванню за рахунок позивача в розмірі 15000 грн. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні заяви Спільного українсько-латвійського підприємства "Хімімпекс" про відшкодування витрат на правову допомогу в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказує, що стягнута судом сума витрат неспівмірна зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та ціною позову, а також зазначає про пропуск відповідачем строку, встановленого частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, на подання доказів понесених витрат правничої допомоги. В судовому засіданні представник апелянта - позивача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Відповідач правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу в електронний кабінет Спільного українсько-латвійського підприємства "Хімімпекс". Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні від відповідача до суду не надійшло. Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов`язковою, певних пояснень суд не витребував. Враховуючи належне повідомлення відповідача, а також з урахуванням того, що неявка його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови. Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV. Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу). У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України). Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Як вже було вказано, рішенням Господарського суду міста Києва від 21 вересня 2021 р., залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21 грудня 2021 р., зустрічний позов Спільного українсько-латвійського підприємства "Хімімпекс" (Товариство з обмеженою відповідальністю) м. Києва в частині вимог про стягнення 7328,49 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 4044,29 грн. трьох процентів річних з простроченої суми залишено без розгляду. В іншій частині позов задоволено, стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Спільного українсько-латвійського підприємства "Хімімпекс" (Товариство з обмеженою відповідальністю) 217785,62 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 152724,34 грн. три проценти річних з простроченої суми, 5557,65 грн. витрат по оплаті судового збору. При цьому, у зустрічному позові Спільне українсько-латвійське підприємство "Хімімпекс" (Товариство з обмеженою відповідальністю) вказало, що попередній розрахунок витрат на правову допомогу становить 44 000 грн. Згодом, рішенням Господарського суду міста Києва від 13 червня 2023 р. позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задоволено частково, стягнуто зі Спільного українсько-латвійського підприємства "Хімімпекс" (Товариство з обмеженою відповідальністю) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 42180,74 грн. пені, 1946,91 грн. витрат по оплаті судового збору. При цьому, у відзиві на позовну заяву Спільне українсько-латвійське підприємство "Хімімпекс" (Товариство з обмеженою відповідальністю) вказало, що попередній розрахунок витрат на правову допомогу становить 30 000 грн. У липні 2023 року Спільне українсько-латвійське підприємство "Хімімпекс" (Товариство з обмеженою відповідальністю) звернулося в суд з заявою про відшкодування витрат на правову допомогу, в якій просило поновити пропущений процесуальний строк для подачі заяви. Клопотання про поновлення строку мотивовано тим, що вперше заявник звернувся до суду з заявою про розподіл витрат правничої допомоги в межах строку, встановленого частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, тобто 19.06.2023, проте ухвалою суду від 26.06.2023 його заяву було повернуто вперше, а ухвалою від 17.07.2023 - вдруге. За доводами заявника, причина пропуску строку є поважною з огляду на відсутність правової позиції щодо можливості подання документів на електронну адресу, вказану іншою стороною, неоднозначність трактування обов`язку щодо реєстрації в системі "Електронний суд". Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 поновлено Спільному українсько-латвійському підприємству "Хімімпекс" (Товариство з обмеженою відповідальністю) процесуальний строк для подачі заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9320/21. Апелянт в апеляційній скарзі не навів жодних доводів щодо необґрунтованості поновлення відповідачу судом першої інстанції пропущеного процесуального строку на подання доказів понесення витрат правничої допомоги, а тому відповідно судом апеляційної інстанції в межах розгляду апеляційної скарги на додаткове рішення не здійснюється перевірка висновків місцевого господарського суду щодо визнання поважними причин пропуску строку відповідачем на подання доказів понесених витрат правничої допомоги. Стосовно подання заяви відповідачем про розподіл витрат правничої допомоги лише після прийняття місцевим господарським судом у 2023 році рішення за первісним позовом, тоді як за зустрічним позовом рішення ухвалено у 2021 році, колегія суддів вказує наступне. Так, за висновком апеляційного суду розподіл витрат правничої допомоги у справі за доцільно проводити одночасно з урахуванням судових рішень не лише за зустрічним, а й за первісним позовами (тобто за останнім рішенням, якщо вони приймаються окремо). При цьому, колегія суддів враховує, зокрема, право суду на здійснення зарахування за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів. Враховуючи наведене, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про пропуск відповідачем строку, встановленого частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, на подання доказів понесених витрат правничої допомоги. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України). На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 30 000 грн. заявник надав: копію договору № ЮФКМ/39/2021 про надання правової допомоги, Акту приймання - передачі наданих послуг від 15.06.2023 №1. Частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Враховуючи характер спору, складність справи, обсяг наданих відповідачу по справі адвокатом послуг, а також розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що визначений відповідачем розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співмірності. Отже, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд вірно вказав, що розумним та співмірним розміром витрат на послуги адвоката у даному спорі є 15 000 грн. У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, Верховний Суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі. Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому ЄСПЛ у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення. Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" ЄСПЛ у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень. При цьому, за висновком суду апеляційної інстанції, позивач не довів відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України неспівмірності присуджених судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу із складністю даної справи та наданим адвокатом обсягом послуг, нерозумності розміру таких витрат. Таким чином, присуджений до стягнення розмір витрат правничої допомоги в сумі 15 000 грн. колегія суддів не вважає завищеним. З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Стосовно судового збору за подання апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що оскільки його не було оплачено скаржником з огляду на відсутність підстав для сплати за подання апеляційної скарги на додаткове рішення щодо розподілу судових витрат, відповідно розподіл судового збору апеляційним судом не здійснюється. Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Центральні закупівлі" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2023 у справі №910/9320/21 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складено: 15.12.2023 року. Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко Судді Л.В. Кропивна М.А. Руденко