Постанова 4873 № 911/3228/25
від 04.05.2026 ·ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "04" травня 2026 р. Справа№ 911/3228/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Пономаренка Є.Ю. суддів: Барсук М.А. Руденко М.А. при секретарі судового засідання Овчинніковій Я.Д., за участю представників: від позивача - представник не прибув, від відповідача - представник не прибув, розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Чайка" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2026 у справі №911/3228/25 (суддя Рябцева О.О., повний текст складено - 05.02.2026) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські корми" до Державного підприємства "Чайка" про стягнення 452 764,48 грн. ВСТАНОВИВ наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські корми" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Державного підприємства "Чайка" про стягнення 483678,50 грн., з яких 443814,84 грн. боргу, 833,93 грн. інфляційних втрат, 3443,80 грн. 3 % річних та 35585,93 грн. пені. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань у частині оплати отриманого товару. 27.11.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про збільшення або зменшення/збільшення розміру позовних вимог, в якій він просить стягнути з ДП "Чайка" на користь ТОВ "Українські корми" 475274,80 грн., у тому числі: 443814,84 грн. основного боргу, 4728,43 грн. інфляційних втрат, 2358,66 грн. 3 % річних та 24372,87 грн. пені. Вказана заява, яка за своїм змістом є заявою про зменшення розміру позовних вимог, прийнята судом до розгляду. Рішенням Господарського суду Київської області від 16.12.2025 у справі №911/3228/25 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 443814,84 грн. (чотириста сорок три тисячі вісімсот чотирнадцять гривень 84 коп.) боргу, 2358,66 грн. (дві тисячі триста п`ятдесят вісім гривень 66 коп.) 3% річних, 4728,43 грн. (чотири тисячі сімсот двадцять вісім гривень 43 коп.) інфляційних втрат, 24372, 87 грн. (двадцять чотири тисячі триста сімдесят дві гривні 87 коп.) пені та 5703,30 грн. (п`ять тисяч сімсот три гривні 30 коп.) судового збору. Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 13.01.2026 у справі №911/3228/25 заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Українські корми" про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/3228/25 задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Чайка" (08330, Київська обл., Бориспільський р-н, село Дударків, вулиця Гоголя, будинок 62А, код 31245250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські корми" (20300, Черкаська обл., Уманський р-н, місто Умань, вул.Глібка, будинок 15А, код 44664731) 15000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу; в задоволенні іншої частини заяви відмовлено. Суд, оцінивши критерії ч. 5 ст. 129 ГПК України, з урахуванням обсягу виконаних робіт, участі представника позивача у двох судових засіданнях, клопотання відповідача про зменшення витрат, дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача та покладення на відповідача судових витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 15000,00 грн., які є співмірними з наданою правничою допомогою. Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та покласти на відповідача витрати правничої допомоги у розмірі 7 000 грн. Апелянт в апеляційній скарзі вказує про те, що стягнута судом сума витрат неспівмірна зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та ціною позову. Сторони правом на участь представників у даному судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа до електронних кабінетів позивача та відповідача. При цьому, позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив здійснювати розгляд справи без участі його представника. В свою чергу, будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні від відповідача до суду не надійшло. Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов`язковою, певних пояснень суд не витребував. Враховуючи належне повідомлення сторін, а також з урахуванням того, що неявка їх представників в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови. Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV. Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу). У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України). Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України). На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 17 000 грн. заявник надав: договір про надання правової допомоги № 25 від 16.08.2024 р., укладений між адвокатом Дарморос Катериною Олександрівною та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські корми", платіжну інструкцію № 4438 від 17.10.2025 р. про сплату позивачем на користь Дарморос К.О. 10000,00 грн., розрахунок гонорару адвоката (Додаткова угода № 2 до договору про надання правової допомоги), акт № 01/2025 від 17.10.2025 р. приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на суму 10000,00 грн., розрахунок (орієнтовний) розміру судових витрат за подання позовної заяви про стягнення коштів з ДП "Чайка", акт № 03/2025 від 17.12.2025 р. приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на суму 8000,00 грн., платіжну інструкцію № 510 від 18.12.2025 р. на суму 7000,00 грн., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 001374 від 15.09.2021 р., ордер серії СА № 1139175 від 17.10.2025 р. Відповідно до п. 1.1 договору адвокат бере на себе зобов`язання надати необхідну правову допомогу, а саме: аналіз, підготовка та збір документів та матеріалів для написання правових документів в інтересах клієнта до суду; здійснювати представництво інтересів клієнта в судах усіх інстанцій та спеціалізацій, в органах місцевого самоврядування, правоохоронних органах, органах державної та приватної виконавчої служби, органах державної влади усіх рівнів, перед юридичними та фізичними особами усіх форм власності. А клієнт в свою чергу зобов`язується виплатити адвокату гонорар за надання правової допомоги, передбаченої п. 1.1. і 1.2. цього договору. Згідно з п. 1.2. договору адвокат зобов`язується надавати правову допомогу клієнту, щодо: вивчення документів, складання заяв, запитів, клопотань, позовних заяв та зустрічних позовних заяв до суду, а клієнт наділяє адвоката повноваженнями користуватися усіма без виключення правами, наданими адвокату, як представнику, та передбаченими Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Додатковою угодою № 2 до договору сторони погодили розрахунок гонорару адвоката, зокрема: 1) консультація 1 година - 1000,00 грн.; 2) складання позовної заяви про стягнення з ДП "Чайка" коштів" 6 годин - 6000,00 грн.; 3) проведення розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних 3 години - 3000,00 грн.; 4) складання відзиву на позовну заяву 2 години - 2000,00 грн.; 5) написання інших заяв, клопотань (у разі потреби) 1 година - 1000,00 грн.; 6) вартість одного судодня (підготовка та участь в одному судовому засіданні) 1 година - 2000,00 грн + додаткові транспортні витрати; 7) гонорар успіху (у разі успішного результату справи та реєстрації податкової накладної) - 3 % від суми задоволення позовних вимог. За актом №01/2025 від 17.10.2025 р. приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом виконано наступну роботу на суму 10000,00 грн: консультація (аналіз наявних матеріалів, визначення правової позиції стосовно способу захисту); складання позовної заяви про стягнення з ДП "Чайка" коштів; проведення розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат. За актом №03/2025 від 17.12.2025 р. приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом виконано наступну роботу на суму 8000,00 грн: написання заяви про зменшення (перерахування) позовних вимог; участь у судовому засіданні та витрати на проїзд до господарського суду Київської області (м. Київ) - 2 засідання. Відповідно до платіжної інструкції № 4438 від 17.10.2025 р. позивачем перераховано Дарморос К.О. 10000,00 грн з призначенням платежу "платіж за послуги зг.договору № 25 від 16.08.2025 без ПДВ". Відповідно до платіжної інструкції № 510 від 18.12.2025 р. позивачем перераховано Дарморос К.О. 7000,00 грн з призначенням патежу "платіж за послуги зг.договору № 25 від 16.08.2025 без ПДВ". За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України). За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Наведене вище повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19. Одночасно, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу. Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України). Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі №920/39/20. До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, Верховний Суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі. Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" ЄСПЛ у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень. Колегія суддів зазначає стосовно таких послуг, як консультація (аналіз наявних матеріалів, визначення правової позиції стосовно способу захисту) та проведення розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат, то вони поглинаються такою послугою, як підготовка позовної заяви. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції, оцінивши витрати позивача з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, відповідність цієї суми критеріям реальності і розумності, а також доведеність позивачем у відповідності до вимог статті 74 ГПК України викладених ним обставин стосовно надання адвокатом послуг на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що заявлені ТОВ "Українські корми" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000 грн. не відповідають вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору (критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України). Враховуючи обставини даної справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, слід зазначити, що визначений позивачем розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співмірності і становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Отже, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд вірно вказав, що розумним та співмірним розміром витрат на послуги адвоката у даному спорі є 15 000 грн. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про те, що визначений судом розмір витрат на професійну правничу допомогу є доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності цих витрат. При цьому, за висновком суду апеляційної інстанції, апелянт не довів відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України неспівмірності понесених позивачем при розгляді цієї справи у суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 15 000 грн із складністю даної справи та наданим адвокатом обсягом послуг, нерозумності розміру таких витрат. Таким чином, присуджений до стягнення розмір витрат правничої допомоги в сумі 15 000 грн колегія суддів не вважає завищеним. З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Стосовно судового збору за подання апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що оскільки його не було оплачено скаржником з огляду на відсутність підстав для сплати за подання апеляційної скарги на додаткове рішення щодо розподілу судових витрат, відповідно розподіл судового збору апеляційним судом не здійснюється. Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Чайка" залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2026 у справі №911/3228/25 - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена: 14.05.2026 року. Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко Судді М.А. Барсук М.А. Руденко